Усі суб’єкти ЗЕД добре обізнані про свій святий обов’язок дотримувати законодавчо встановлені строки розрахунків за ЗЕД-договорами. У разі експорту робіт (послуг) такі строки встановлено ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті. Донедавна тут було передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 120 календарних днів* з моменту підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності**.
* Зверніть увагу: ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті свідчить про те, що підприємства повинні дотримувати 180-денний строк розрахунків за експортно-імпортними операціями. Проте п. 1 постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України» від 13.12.2016 р. № 410 строк проведення ЗЕД-розрахунків скорочено до 120 днів. Передбачається, що таке скорочення має тимчасовий характер і діятиме до 16.06.2017 р.
** Перевищення цього строку вимагає висновку центрального органу виконавчої влади, що регулює державну політику у сфері економічного розвитку.
Порушення зазначеного строку загрожує підприємству-резиденту сплатою пені в розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки в інвалюті за кожен день прострочення платежу, перерахованої у гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Проте 03.01.2017 р. набули чинності зміни, унесені до ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 р. № 1724-VIII.
Тепер положення ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті сформульовано трохи інакше. З цієї дати в ній зазначається, що експортна виручка резидентів в інвалюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 120 календарних днів з моменту підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання транспортних послуг. При цьому зазначені вимоги не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав.
Простіше кажучи, з 03.01.2017 р. 120-денний строк розрахунків у ЗЕД не поширюється на операції з експорту послуг (крім транспортних і страхових), але, як і раніше, працює щодо операцій експорту робіт.
Порядок застосування оновленої ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті НБУ роз’яснив у листі від 07.02.2017 р. № 40-0005/9793. У ньому фахівці НБУ рекомендують для розмежування робіт і послуг керуватися загальними положеннями законодавства, зокрема ЦКУ. При цьому правила укладення підрядних договорів, які передбачають виконання робіт, регулює гл. 61 ЦКУ. А от загальні положення про укладення договорів про надання послуг установлено гл. 63 ЦКУ.
У статті «Договір на переробку давальницької сировини: важливі моменти» на с. 4 ми вже зазначали, що за своїми ознаками договір на переробку давальницької сировини найближчий до операцій, пов’язаних з виконанням робіт. Тобто цей договір є різновидом договору підряду, порядок укладення якого регулюється § 1 гл. 61 «Підряд» ЦКУ.
Виходить, що останні зміни до Закону про розрахунки в інвалюті не стосуються операцій за ЗЕД-договорами на переробку давальницької сировини. А це означає, що банки, як і раніше, здійснюють контроль за дотриманням строків розрахунків за такими операціями.