02.08.2018
Якщо за ВЗ/БВ контролери щось «накопають» ☹, платникові направлять податкове повідомлення- рішення — ППР (п. 58.1 ПКУ). Форми ППР і порядок їх направлення платникам визначені Порядком № 1204. Причому перевірку від’ємного ПДВ можуть увінчати наступні ППР (пп. 2, 3 розд. II Порядку № 1204) — відразу відзначимо їх вплив на ліміт, ІКП (інтегровану картку платника) і декларацію:
ППР при перевірках БВ і ВЗ з ПДВ
| Форма ППР | Призначення | Відображення в ІКП і в декларації (у періоді узгодження ППР) | Ліміт |
| «В1» | зменшення БВ | – БВ зменшується в ІКП – у декларації не відображають | ліміт повинні відновити через ΣВідшкод |
| «В3» | відмова у БВ | – БВ зменшується в ІКП – «відхилене» БВ повертають до декларації (у ряд. 16.3 з «+») | ліміт повинні відновити через ΣВідшкод |
| «В4» | зменшення ВЗ | – враховують у декларації (у ряд. 16.3 з «-»), а якщо ВЗ уже зарахувалося в рахунок податкового боргу (у ряд. 20.1), то: (1) зменшується в ІКП (скасовується «залік»), а (2) суму перевищення (якщо виникло) враховують у декларації (у ряд. 16.3 з «-») | ліміт повинні відновити через ΣВідшкод (якщо був залік у рахунок податкового боргу) |
І перш ніж розглянути кожну ситуацію детальніше, декілька слів про «перевірочний» ряд. 16.3.
На щастя, врахувати перевірки «мінуса» дозволяє декларація. Для цього в ній передбачений окремий «перевірочний» рядок 16.3. Він надає можливість не загубитися сумам, «викошеним» за ППР, а «повернути» їх до декларації. При цьому з’являється запитання: в якому періоді в декларації заповнювати ряд. 16.3?
Рядок 16.3 декларації заповнюють у тому періоді, коли ППР стало узгодженим
Тобто в періоді, на який припадає день узгодження ППР (а не, скажімо, день його складання/отримання) (п.п. 5 п. 4 розд. V Порядку № 21, БЗ 101.25). Адже ППР після отримання може бути оскаржене (тобто платник може й не погодитися з ППР — тоді узгодження може затягнутися). Ну а оскільки на подання скарги відводиться десятиденний строк (п. 56.3 ПКУ), то в загальному випадку (якщо не розпочато оскарження) ППР стане погодженим після закінчення 10 календарних днів, що йдуть за днем його отримання, тобто на 11-й день.
У зв’язку із цим нагадаємо, що датою отримання (вручення) ППР є (п. 4 розд. III Порядку № 1204):
— дата, проставлена посадовою особою платника податків, — у разі вручення ППР під розписку;
— дата, зазначена працівником податкового органу, в обов’язки якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, — у разі надіслання ППР листом з повідомленням про вручення.
Якщо ж розпочато оскарження, то ППР стане узгодженим тільки після закінчення всіх адміністративних або судових процедур (до цього моменту — протягом оскарження — суми з «неузгодженого» ППР у декларації не відображаємо). Детальніше про оскарження ППР див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 86 (ср. ).
Наприклад: ППР від 20.07.2018 р. платник отримав 23.07.2018 р. Тоді, якщо не було оскарження, воно стане узгодженим 3 серпня (на 11 день). А отже, дані такого липневого ППР слід врахувати в ряд. 16.3 декларації за серпень*.
* Зверніть увагу, що в подібній ситуації, але при самовиправленнях через УР, податківці дозволяють зменшувати ВЗ (тобто врахувати дані УР у ряд. 16.2) уже в найближчій декларації, а не в декларації періоду подання УР (детальніше див. с. 14).
Тобто, щойно ППР стане узгодженим, то в декларації і заповнимо ряд. 16.3. Та не забудьте в такому разі реквізити ППР (дату складання /номер/сумму) довідково зазначити в спеціальному полі (*) в заключній частині декларації (101.23).
До речі, ще дата погодження ППР важлива й податківцям, щоб урахувати дані в інтегрованій картці платника (ІКП).
Ну, а тепер про те, в яких випадках ППР-суми можна «повернути» (врахувати) в ряд. 16.3.
Порушення. ППР форми «В1» можна отримати, якщо помилково завищили БВ у ряд. 20.2 (у тому числі якщо «завищене» БВ на момент перевірки відшкодовано платникові (п. 2 розд. II Порядку № 1204, п.п. «б» п. 200.14 ПКУ). Скажімо, платник припустився помилки: в періоді «забуті» — не нараховані ПЗ, що призвело до завищення БВ і виявлено перевіркою — у результаті сума відшкодування зменшується.
Штраф. Врахуйте: за завищення БВ передбачений штраф у розмірі 25 % від суми завищення БВ (п. 123.1 ПКУ). Причому не важливо: отримано БВ чи не отримано — штраф буде в будь-якому разі (що підтверджує і форма ППР «В1»). А ось коли БВ уже отримано, надміру отриману суму платник повинен повернути (сплатити) до бюджету.
Рядок 16.3. Врахуйте: в цьому разі суму завищення БВ «повертати» до декларації не потрібно. Тобто
ряд. 16.3 декларації не заповнюємо (до нього з ППР «В1» нічого не переносимо)
Адже завищення БВ у такому разі чистої води помилка. Помилка усунена перевіркою (БВ зменшено), і «повертати» до декларації тут нічого. Про те, що сума з ППР «В1» не підлягає відображенню в декларації, твердять і податківці (БЗ 101.25).
ІКП. Протягом 10 календарних днів після отримання ППР платником (якщо не розпочато оскарження і ППР стало погодженим) суму завищення БВ податківці врахують в ІКП: зменшать заявлене і невідшкодоване БВ (БЗ 101.25). А якщо БВ уже відшкодовано — нарахують суму, яку повинен повернути платник.
Ліміт. Нагадаємо, що заявлене за декларацією БВ уже зменшило (!) ліміт (через ΣВідшкод). Тому на суму завищення заявленого і невідшкодованого БВ ліміт повинні відновити: зменшити ΣВідшкод — і ліміт у результаті збільшиться. Адже показник ΣВідшкод підлягає коригуванню в тому числі за результатами перевірок (п. 2001.3 ПКУ, п. 9 Порядку № 569). Тим паче, що в схожій ситуації (відмові у БВ за ППР «В3») контролери визнають необхідність відновити ліміт (див. наступний розділ).
Порушення. «Відмовляюче» ППР форми «В3» можна отримати, якщо неправомірно (безпідставно) було заявлено БВ у ряд. 20.2 (п. 2 розд. II Порядку № 1204, п.п. «в» п. 200.14 ПКУ). Тобто коли платник заявив БВ, проте не мав на це підстав — не було права на БВ.
Зазвичай це відбувається у разі, коли ПК-норми ст. 197 – 199 ПКУ не порушувалися, а «схибили» з розподілом ВЗ між ряд. 20.2 і 20.3 (наприклад, неправомірно заявили до БВ не проплачений постачальникам ПК — чого робити не мали права). Ясна річ, що такий ПК не повинен загубитися і повинен повернутися до декларації, оскільки платник має право на ПК!
Штраф. За цей недолік (неправильний перерозподіл ВЗ) не оштрафують. В усякому разі штрафних санкцій формою «В3» не передбачено. Ну, посудіть самі: платник у цьому випадку не порушував (!) жодних норм ст. 197 — 199 ПКУ, він усе одно має право на ПК (такій сумі все одно місце в декларації). Тобто для платника це законний ПК, який він помилково прийняв за оплачений. А отже, суми, за якими відмовлено у БВ, не повинні загубитися, а важливо змінити їх статус і «перекинути» з БВ до ПК.
Рядок 16.3. Тому сума з ППР «В3» (за якою було відсутнє право на БВ) повинна повернутися до декларації. Для цього
суму з ППР «В3», за якою відмовлено у БВ, потрібно врахувати в ряд. 16.3 (зі знаком «+»)
Про всяк випадок повторимо, що ряд. 16.3 збільшимо в тому періоді, в якому ППР стало погодженим. Таким чином «забраковану» суму повернемо до складу ПК. До речі, про її повернення до ряд. 16.3 декларації говорять і форма ППР «В3», і податківці (лист ДФСУ від 28.12.2017 р. № 3193/6/99-99-12-02-01-15/ІПК//«Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 13, с. 3, БЗ 101.25).
Причому якщо такий ПК у цьому ж періоді прийде до ряд. 21 і його доведеться розшифровувати в додатку Д2, то його «вік» потрібно встановлювати, відштовхуючись від ППР! Тобто вважати періодом виникнення такого від’ємного значення власне цей поточний період, у якому ППР стало погодженим (тобто період, за який складаємо декларацію і в якому суму помістили до ряд. 16.3). Тож, врахуйте, що такий ПК «помолодшає» через ППР і врахується в додатку Д2 «найсвіжішою» датою. Хоча податківці чомусь пропонують вважати періодом його виникнення в додатку Д2 «період складання» (БЗ 101.23), а не узгодження (з чим можна погодитися тільки у разі, коли складання й погодження ППР припадають на один період).
ІКП. Протягом 10 календарних днів після отримання платником «відмовляючого» ППР «В3» (якщо не розпочато оскарження і ППР стало узгодженим) суму «неправомірного» БВ податківці врахують в ІКП: зменшать там заявлене БВ (БЗ 101.25).
Ліміт. На суму з ППР «В3», за якою відмовлено у БВ, платникові повинні відновити ліміт. Як? Зменшать ΣВідшкод, а отже, ліміт збільшиться. Про збільшення ліміту в цьому випадку твердять і податківці (лист ДФСУ від 28.12.2017 р. № 3193/6/99-99-12-02-01-15/ІПК//«Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 13, с. 3).
Порушення. ППР форми «В4» можна отримати, якщо помилково завищили ВЗ у ряд. 21 (п. 2 розд. II Порядку № 1204, п.п. «в» п. 200.14 ПКУ). Ну, наприклад, помилково занизили ПЗ/завищили ПК, через що роздули «мінус». Помилку виявили контролери і зменшили ВЗ.
Штраф. Відразу заспокоїмо: за завищення від’ємного значення (тобто якщо «мінус» зменшується, не перетворюючись на «плюс» — не доплачений податок) штрафу немає. Щоправда, хоча в п. 123.1 ПКУ і говориться про завищення ВЗ, проте як такий штраф за завищення ВЗ не встановлений.
Інша річ, якщо ВЗ завищили «занадто» і за помилковий період контролери донарахували податок (тобто «мінус» перетворився на «плюс»). Або, наприклад, «роздуте» ВЗ уже зарахувалося через ряд. 20.1 у рахунок погашення податкового боргу. Тоді штрафних санкцій не уникнути. Їх суму в ППР «В4» розрахують контролери.
І нарешті, ще одна «штрафна» ситуація — за «старим» ВЗ. Нагадаємо, що при введенні спецрахунків перехідний «мінус», не погашений на 1 липня 2015 року, переносили до складу липневого ВЗ і одночасно додавали всім до ліміту (пп. 4, 5 п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Проте якщо надалі при перевірці податківці виявляли завищення цього ВЗ, то за таке порушення платникам загрожували зменшення ліміту і 10 % штраф (від суми завищення такого від’ємного значення (п. 41 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, БЗ 101.23). Утім, податківці мають право перевіряти не пізніше 1095 днів (п. 102.1 ПКУ), але якщо подавався УР, «перевірочні» строки посуваються.
Рядок 16.3. Оскільки помилка (завищення ВЗ) виникла в перехідному «мінусі» (який переходить з декларації до декларації), то надалі важливо правильно заповнити декларацію. Для цього в ній потрібно в правильній (меншій) сумі відобразити ВЗ. Тому
суму завищення ВЗ з ППР «В4» потрібно врахувати в ряд. 16.3 (зі знаком «-»)
Рядок 16.3 заповнимо в тому періоді, в якому ППР стало узгодженим (БЗ 101.23). Таким чином скоректуємо дані декларації і вийдемо в ній на правильну (зменшену) величину ВЗ. Проте якщо далі в цій декларації доведеться заповнювати додаток Д2 до ряд. 21, то не забудьте, що ВЗ «помилкових» періодів зникло, тому залишки «мінуса» за періодами покажіть правильно.
Щоправда, врахуйте: якщо «завищене» ВЗ уже встигло погасити податковий борг, перевищивши (!) суму такого боргу, то до ряд. 16.3 (зі знаком «-») переносять суму ВЗ тільки (!) в частині перевищення (оскільки погашення боргу врахують (скасують) в ІКП).
ІКП. «Просте» зменшення ВЗ (якщо не було погашення в рахунок податкового боргу, а «мінус» зменшується, не переходячи в «податок до сплати») в ІКП ніяк не відобразиться.
Інша річ, якщо ВЗ уже зарахувалося в рахунок зменшення податкового боргу (ряд. 20.1). Тоді протягом 10 календарних днів після отримання платником ППР «В4» (якщо не розпочато оскарження і ППР стало узгодженим) сума завищеного ВЗ, яка зарахувалася в рахунок зменшення податкового боргу, зменшиться в ІКП (тобто скасується «залік» і суму податкового боргу відновлять в ІКП). До речі, про це йдеться і в самому ППР форми «В4».
Ліміт. Питання з лімітом виникає, якщо ВЗ уже зарахувалося в рахунок погашення податкового боргу, оскільки раніше на суму погашеного боргу (відображену в ряд. 20.1 декларації) зменшився ліміт (БЗ 101.17, листи ДФСУ від 05.06.2018 р. № 2466/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 12.01.2016 р. № 349/6/99-99-19-03-02-15). Але раз перевіркою виявлено, що ВЗ помилково завищено, і «залік» у рахунок податкового боргу скасовується, то й ліміт, за логікою, в такому разі повинні повернути — відновити (за аналогією з поверненням ліміту за «скасованим» БВ, лист ДФСУ від 28.12.2017 р. № 3193/6/99-99-12-02-01-15/ІПК).