05.08.2019
Усі аграрії знають, що до сільгоспдоходу, який є основою 75 % сільгоспчастки, що дає право бути платником сільгоспЄП, потрапляє лише дохід від реалізації власновирощеної сільгосппродукції* (п.п. «а» п.п. 4 п. 291.4 ПКУ).
* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 6, с. 13 та № 8, с. 20.
Власновирощеною сільгосппродукцією відповідно до п.п. 14.1.234 ПКУ є продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Враховуючи це, якщо аграрій вирощував тварину для продажу в живій вазі чи на м’ясо від народження до моменту продажу чи забою, то він може без проблем сказати, що його сільгосппродукція є власновирощеною. У цьому випадку всі етапи виробництва він здійснював сам.
Водночас якщо аграрій придбав тварину (наприклад, порося) для відгодівлі в інших, то у нього закономірно виникає запитання: чи можна таку продукцію вважати безпосередньо вирощеною (власновирощеною) продукцією аграрія?
На жаль, на сьогодні у законодавчих актах України, в тому числі і в ПКУ, не сказано, чи можна вважати продукцію власновирощеною, якщо спочатку її вирощуванням займалася одна особа, а потім естафету перейняла інша і саме вона отримала кінцевий продукт (сільгосппродукцію). Річ у тому, що точно не зрозуміло, що собою являє поняття «безпосередне виробництво сільгосппродукції».
На наш погляд, щоб зрозуміти, що означає цей термін, слід розпочати з самого визначення «виробництво сільгосппродукції». Відшукати його можна у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 — 2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-III. У ній прямо говориться, що під визначення «виробництво сільгосппродукції» потрапляє вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
З цього визначення випливає, що під власним виробництвом сільгосппродукції слід розуміти отримання продукції в результаті біологічних перетворень, тобто вирощування тварин. Коли ж мова йде про отримання продукції від придбаного молодняку тварин для відгодівлі, то в цьому випадку відбуваються біологічні процеси, які в кінцевому результаті дають аграрію змогу отримати продукцію (приріст). Тому, на наш погляд, таку продукцію можна вважати власновирощеною продукцією аграрія.
Головне ж, звичайно, щоб вирощування придбаного молодняка тварин відбувалося на власних чи орендованих потужностях, право власності та право користування якими належним чином оформлені (див. лист ГУ ДФС у Донецькiй обл. від 17.12.2018 р. № 5258/ІПК/05-99-12-04-14, 108.02.02 БЗ).
Водночас не факт, що фіскали так просто погодяться з таким твердженням. Оскільки складно на пальцях показати, що продукція є власновирощеною тільки через те, що в результаті утримання таких тварин відбулися біологічні перетворення. Тому, на нашу думку, аграрію слід довести, що він отримав сільгосппродукцію від придбаної тварини саме після здійснення діяльності з виробництва продукції (біологічних перетворень). Щоб це зробити, аграрій має наполягати, що процес виробництва, в результаті якого отримано продукцію, розпочався не з народження тварини, а з моменту придбання тварини для вирощування, тобто саме в цей період відбувалися біологічні перетворення, які стали основою виробництва сільгосппродукції.
Що саме так і відбувається, наприклад, говорить Мінагрополітики у листі від 22.07.2014 р. № 37-14-2-15/10950, відповідаючи на запитання, чи можна вважати отриманий приріст від молодняку тварин, придбаних у інших осіб, власновирощеною продукцією тваринництва.
Мінагрополітики вважає, що назвати таку сільгосппродукцію власновирощеною можна. Аргументи такі: підприємства з виробництва м’яса тварин (наприклад, свинини) можуть застосовувати або повний цикл виробництва продукції тваринництва (від народження і до продажу), або скорочений, який включає в себе лише відгодівлю тварин.
При цьому якщо аграрій займається тільки відгодівлею тварин (великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці, кролів тощо), то процес виробництва на такому підприємстві вписується у період від постановки тварини на відгодівлю і до моменту отримання приросту або до забою з метою отримання найбільшої кількості м’яса.
Так відбувається, на думку Мінагрополітики, через те, що сільгосппродукція, отримана від відгодівлі тварин за скороченим виробничим циклом, стає власновирощеною тоді, коли сільгосппідприємство вирощувало тварин до моменту продажу на забій не менш як протягом трьох місяців. Отже, відгодівля тварин протягом трьох місяців є достатнім критерієм для визнання приросту живої маси за цей період продуктом власного виробництва.
Крім того, Мінагрополітики стверджує, що коли підприємство займається відгодівлею саме молодняка свиней, то сам такий скорочений виробничий процес вказує на те, що продукція (приріст) є власновирощеним. Річ у тому, що скорочений технологічний процес вирощування свиней зазвичай:
— розпочинається із закупівлі поросят у молодому віці. За загальними правилами технології відгодівля поросят починаються в 2,5-місячному віці (11 — 12-й тиждень життя) з живою масою 10 — 30 кг;
— закінчується в дорослому віці (7 — 7,5 місяця), коли жива маса молодняка збільшиться до товарних кондицій (до 95 — 100 кг).
Тобто в цьому випадку технологічний процес виробництва триває більше 3 місяців (практично 5 місяців). І тому якщо у вас саме так влаштований процес вирощування молодняка свиней, то уже цього достатньо для надання продукції статусу власновирощеної. Хоча якщо вирощування продовжуватиметься менший строк, але більший, ніж 3 місяці, то і цього буде достатньо для визнання сільгосппродукції від вирощування свиней власновирощеною.
Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що до власновирощеної сільгосппродукції, дохід від якої включатиметься до сільгоспдоходу при розрахунку 75 % сільгоспчастки, аграрій може віднести приріст живої маси свиней, придбаних у молодому віці і призначених для нормованого годування в передзабійний період з метою отримання найбільшої кількості м’яса кращої якості при досягненні товарної ваги. Звичайно, за умови, що таке відгодовування проводилось безпосередньо сільгосппідприємством — виробником із використанням власних або орендованих потужностей з метою подальшого продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання цих тварин.
До відома! Звичайно, такий фокус не пройде з придбанням для відгодівлі дорослих тварин навіть старше 3 місяців, оскільки в цьому випадку сільгосппродукцію (живу масу) в результаті біологічних перетворень (відгодівлі) в переважній більшості отримав попередній власник.