08.02.2021
* Див. «Податки & бухоблік», 2021, № 1-2, с. 2.
Поширення 7 % ставки з ПДВ на готельні послуги одразу викликало цілу низку запитань. Податківці навіть уже видали Інформаційний лист № 18 (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 9, с. 24) та лист № 1142**, в якому пояснили деякі нюанси її застосування.
** Лист ДПСУ від 15.01.2021 р. № 1142/7/99-00-21-03-02-07.
1. Застосовувати готельну ставку можуть лише ті суб’єкти господарювання, які є готелями і подібними засобами тимчасового розміщування.
Що стосується готелів, то тут усе зрозуміло. Їх визначення міститься в ст. 1 Закону про туризм***. Там прямо сказано, що готель — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов’язковим обслуговуванням.
*** Закон України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР.
А от що таке «подібні засоби тимчасового розміщування» — не зрозуміло. Визначення цих об’єктів у законодавстві не міститься.
Якщо підходити буквально, то здається, що законодавець дав право застосовувати 7 % ставку усім іншим суб’єктам господарювання, які не є готелями, якщо вони надають послуги з тимчасового проживання, подібні до тих, що надають готелі (в тому числі і ФОП).
Водночас фіскали вважають по-іншому (лист № 1142). Вони ототожнюють поняття «подібні засоби тимчасового розміщування» з поняттям «аналогічні засоби розміщення».
Під останніми Закон про туризм та Правила № 19**** розуміють тільки підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно із щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.
**** Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Держтуризму від 16.03.2004 р. № 19.
Опираючись на це, податківці вважають, що застосовувати 7 % ставку ПДВ при наданні послуг тимчасового розміщення можуть тільки підприємства, тобто юрособи. При цьому не має значення, чи такий суб’єкт є окремою юрособою чи структурним підрозділом іншої юрособи.
А от ФОП, на їх думку, застосовувати ставку 7 % не можуть
Ми з цим не погоджуємося. Річ у тім, що прямо ні п. «в» п. 193.1 ПКУ, ні п. 74 підрозд. 2 розд.ХХ ПКУ не говорять, що 7 % ставка ПДВ при наданні послуг з тимчасового розміщення стосується лише юросіб. Крім того, у цих нормах ПКУ йдеться не про аналогічні, а про подібні засоби тимчасового розміщування. А це два різні поняття. Але, як бачимо, податківцям байдуже.
Тому тим ФОП, які захочуть застосовувати ставку 7 % при наданні послуг з тимчасового розміщення, доведеться боротися за своє право. І, напевно, робити це доведеться у суді.
2. Застосовувати готельну ставку можуть лише ті госпсуб’єкти, які займаються діяльністю, що належить до класу 55.10 КВЕД ДК 009:2010.
Якщо опиратися на Методологічні основи № 396*, у яких пояснено, яка саме діяльність відноситься до класу 55.10 (на них посилаються і фіскали у вищезгаданих листах), то під готельну 7 % ПДВ-ставку потрапляють лише послуги з короткострокового проживання (на добовій або тижневій основі) у готелях і подібних засобах тимчасового розміщування.
Якщо ж суб’єкт здійснює іншу діяльність з тимчасового розміщення, що не потрапляє під клас 55.10 КВЕД (тобто надає послуги з тимчасового проживання у інших об’єктах), то до операцій з постачання таких послуг застосовується основна ставка ПДВ у розмірі 20 %, а не 7 %.
Так, під основну 20 % ставку потрапляє діяльність:
— з надання місць для переважно короткострокового проживання у дитячих або інших будинках відпочинку, квартирах і бунгало для приїжджих, котеджах і будиночках без надання послуг з прибирання або приготування їжі, турбазах, хостелах, гірських таборах, кемпінгах, селянських будиночках (група 55.20);
— з надання місць для проживання в кемпінгах, наметових містечках, трейлерних парках, містечках для відпочинку, мисливських або рибальських угіддях, а також надання місць і приналежностей для житлових автофургонів (група 55.30);
— надання тимчасового або довгострокового житла в одномісних або загальних кімнатах, гуртожитках для студентів, сезонних робітників та інших осіб (група 55.90).
Також не слід розраховувати на 7 % ставку тим, хто надає в оренду будинки, квартири чи апартаменти для постійного проживання, зазвичай на місячний або річний термін. Така діяльність класифікується у розділі 68 КВЕД.
3. Застосовувати готельну ставку вищезгадані суб’єкти можуть на всі послуги, які надаються при тимчасовому розміщенні. Так, зокрема, фіскали (у вищезгаданих листах) наголошують, що готельна ПДВ-ставка діятиме при наданні обох видів готельних послуг, тобто:
— і основних послуг, а саме послуг готелю з проживання, харчування, щоденного прибирання та заміни постільної білизни тощо, що включаються до ціни номера (місця) і надаються споживачу згідно з укладеним договором;
— і додаткових послуг, тобто послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та оплачуються споживачем додатково за окремим договором. Йдеться про забезпечення харчуванням і напоями, паркування, послуги пралень, басейнів і тренажерних залів, місць для відпочинку та розваг, а також конференц-залів і місць для проведення нарад.
Головне, щоб ці послуги охоплювалися кодом 55.10 КВЕД.
Отже, якщо одночасно надається особі і основна, і додаткова готельна послуга, тобто у пакет готельних послуг входить проживання і харчування в ресторані готелю і користування басейном тощо, то всі ці операції оподатковується за ставкою 7 %.
Тобто,
на додаткову готельну послугу поширюється 7 % ставка ПДВ, тільки якщо її надають особі, яка споживає основну готельну послугу
Тільки в цьому випадку можна говорити, що відбувається здійснення операції з тимчасового розміщення (проживання).
Якщо ж, наприклад, фізособа вирішила скористатися тільки додатковими послугами готелю (відвідати ресторан чи спортзал тощо) без придбання основної послуги (тобто без проживання), то оподатковувати таку операцію слід за ставкою 20 %. У цьому випадку додаткова послуга буде надаватися не під час здійснення діяльності, що згадана у групі 55.10 КВЕД.
Також варто зазначити, що коли суб’єкт не займається наданням готельних послуг, а лише займається їх перепродажем (без укладання комісійних чи агентських договорів), то операція з перепродажу має оподатковуватися також за ставкою 20 %. У цьому випадку особа, яка перепродує готельну послугу, не є ні готелем, ні подібним засобом тимчасового розміщення, а тому розраховувати на 7 % ставку не повинна.
Знижена ставка ПДВ у розмірі 7 % застосовується до операцій, дата виникнення податкових зобов’язань за якими (тобто перша подія) припадає на період з 1 січня 2021 року.
Тобто якщо готельну послугу було оплачено (отримано аванс) у 2020 році, коли діяла ставка 20 %, а надаватиметься вона у 2021 році, то до такої операції має застосовуватися загальна ставка ПДВ — 20 %.
Також слід пам’ятати, що коли часткова оплата за готельну послугу була здійснена у 2020 році, а послуга надавалася у 2021 році, то в даному випадку слід ПДВ нарахувати у двох податкових накладних. У першій (на аванс) зобов’язання слід нараховувати за ставкою 20 %, а в другій (на поставку) — за ставкою 7 %.
При цьому суб’єкти, які мають застосовувати 7 % ставку ПДВ, податковий кредит для надання таких послуг будуть формувати за загальними правилами. Тобто якщо готель отримує зареєстровану податкову накладну, то відображений у ній ПДВ, в т. ч. за ставкою 20 %, слід просто включити до податкового кредиту. Проводити коригування чи перерахунки сум ПДВ, віднесених до податкового кредиту, не потрібно. Так говорять і фіскали (лист № 1142).
Не потрібно коригувати податковий кредит, якщо товар (у т. ч. необоротний актив) придбаний одночасно для використання у операціях, які оподатковуються за ставкою 20 % і 7 %. Вимога коригувати податковий кредит при придбанні товарів чи послуг за п. 198.5 ПКУ діє, тільки коли товар чи послуга, придбана з ПДВ, використовується у операціях, що не оподатковуються ПДВ. А коли їх використання здійснюється у оподаткованих операціях (навіть за зниженою до 7 % ставкою ПДВ), то проводити такі коригування не потрібно.
А от якщо особа придбає товари (необоротні активи) для одночасного застосування у пільговій (чи необ’єктній) діяльності і в операціях, що оподатковуються за зниженою 7 % ставкою ПДВ, то без коректив за ст. 199 ПКУ не обійтися.
При цьому
компенсувати отриманий податковий кредит слід виходячи із ставки податку, яка застосовувалася при придбанні товарів/послуг, використаних у неоподаткованій діяльності
Тобто якщо при придбанні товару/послуги кредит був сформований за ставкою 20 %, то і компенсуючі та розподільчо-компенсуючі податкові зобов’язання слід нараховувати за ставкою 20 %. Якщо ж придбано товар/послугу за ставкою 7 %, то і компенсуючі та розподільчо-компенсуючі зобов’язання нараховувати слід за ставкою 7 %. З цим погоджуються і фіскали (лист № 1142).
У декларації з ПДВ відображати нараховані податкові зобов’язання тим платникам, які застосовують 7 % ставку ПДВ, потрібно у ряд. 1.2.
Також усі готелі, які проводять розрахунки через РРО, з початку 2021 року мали перепрограмувати РРО, щоб у чеку зобов’язання були розраховані за діючою ставкою ПДВ.
Уведення в дію готельної ставки ПДВ викликало чимало запитань не тільки у самих готелів, а і у споживачів таких послуг. Річ у тім, що доволі часто працівники їдуть у відрядження і зупиняються у готелях на ночівлю. Так от якщо ваш працівник з початку 2021 року буде зупинятися у готелі, то слід враховувати таке:
— якщо у вхідній податковій накладній ПДВ нараховано за ставкою 7 %, то у податковий кредит потрапить саме сума ПДВ, вказана у цій накладній;
— якщо працівник привезе у 2021 році з відрядження готельний рахунок, то щоб на основі нього поставити собі податковий кредит, він має бути заповнений за правилами, прописаними у п.п. «а» п. 201.11 ПКУ, тобто містити загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця. При цьому ПДВ має бути нарахований на готельні послуги саме за ставкою 7 %. Якщо в рахунку випадково ПДВ буде нарахований не за ставкою 7 %, а за ставкою 20 %, то по рахунку на податковий кредит розраховувати не слід. Щоб мати право на податковий кредит, доведеться отримувати від готелю податкову накладну, в якій ПДВ буде нараховано за 7 % ставкою.
Помилка у ставці ПДВ робить рахунок готелю непридатним тільки для відображення на основі нього податкового кредиту. Водночас такий рахунок не позбавляє вас права на витрати і компенсацію понесених витрат за цим рахунком працівнику, що повернувся з відрядження;
— у декларації з ПДВ придбані готельні послуги за ставкою 7 % відображають у ряд. 10.2;
— якщо підприємство не займається ні пільговою, ні звільненою діяльністю, то отриманий податковий кредит за придбання готельної послуги за ставкою 7 % компенсувати не потрібно;
— якщо підприємство поряд із звичною діяльністю займається пільговою чи звільненою діяльністю й отримана готельна послуга пов’язана також із цими видами діяльності, то компенсувати такий податковий кредит слід за ставкою, яка застосовувалася при придбанні таких товарів/послуг. Тобто якщо купили готельну послугу за ставкою 7 %, то і компенсуючі і розподільчо-компенсуючі зобов’язання нараховуйте за цією зниженою ставкою.
На наш погляд, уведення готельної ставки на них не вплине. Для туроператора передбачена своя база оподаткування ПДВ.
Вони визначають ПДВ згідно зі ст. 207 ПКУ. За нею:
— базою для нарахування ПДВ для них є тільки винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого турпродукту та витратами, понесеними на його створення;
— суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, які включаються у вартість туристичного продукту (туди потрапляють згідно із ст. 1 Закону про туризм і послуги з розміщення, що оподатковуються за ставкою 7 %), не відносяться до податкового кредиту та не включаються до бази оподаткування.
Тому зміна ставки ПДВ на вході ніяк не повинна вплинути на податковий кредит туроператора. Його просто немає.
Але тут багато що залежить не від податкового законодавства, а від ціноутворення, прийнятого готелем і туроператором. Якщо готель зменшить ціну, то при незмінній вартості турпродукту туроператору доведеться заплатити ПДВ трохи більше.
Втім, податківці вимагають ігнорувати ПКУ. Вони змушують збільшувати податковий кредит і тут же компенсувати його податковими зобов’язаннями (БЗ 101.13). Аргументують це вони вимогами п. 198.5 ПКУ. Але там мова про інше.
Якщо туроператор йде цим шляхом, то компенсувати включений ПДВ до податкового кредиту він буде за тією ставкою, за якою поставив ПДВ в податковий кредит.
Якщо такі послуги будуть продаватися через договір комісії, то навряд посередник (комісіонер) зможе отримати право на застосування при постачанні таких послуг ставки 7 %. Щоб можна було до послуг з розміщення застосовувати ставку 7 %, комісіонер має дотримувати цілої низки вимог. Зокрема, він має здійснювати діяльність із групи 55.10 КВЕД. А оскільки він діє від свого імені, то навряд чи комісіонер зможе виконати ці вимоги. А тому і на ставку 7 % розраховувати не слід.
Що стосується агентських договорів (за якими агент діє від імені, в інтересах суб’єкта, якого представляє), то було б непогано, щоб фіскали дали добро на використання ними 7 % ставки ПДВ (як це вони роблять у випадку надання експедиторських послуг).
Водночас через прив’язку застосування готельної ставки до певних суб’єктів і до відповідного коду КВЕД не виключено, що в цій ситуації вони можуть зафіскалити. Тому, щоб точно бути впевненими, як діяти агенту в цій ситуації, радимо зачекати на роз’яснення фіскалів.