12.07.2021
Єдиноподатники першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі: готівковій та/або безготівковій (п. 291.6 ПКУ).
Інакше у разі недотримання грошової вимоги:
— дохід, отриманий від негрошових розрахунків, у підприємця-єдиноподатника оподатковуватиметься за ставкою 15 % (п.п. 3 п. 293.4 ПКУ), а в єдиноподатника-юрособи — податком за подвійною ставкою: 6 або 10 % (п.п. 2 п. 293.5 ПКУ). Але найгірше, що при цьому
— єдиноподатник втрачає право перебування на ЄП і зобов’язаний перейти на загальну систему з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом порушення (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ).
Тому порушувати грошову вимогу собі дорожче. Розглянемо ситуації.
Єдиноподатники не можуть проводити залік (залік зустрічних однорідних вимог, ст. 601 ЦКУ, ч. 3 ст. 203 ГКУ). Оскільки при взаємозаліку відбувається погашення заборгованості не грошима, а припиненням грошової вимоги за зустрічною заборгованістю. І за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) оплата в грошовій формі не надходить. Тобто вимоги п. 291.6 ПКУ порушуються.
Податківці також звертають увагу на те, що платники єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, у тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом, ніж грошовий, зокрема заліком (БЗ 108.01.01; лист ГУ ДПС у Тернопільській обл. від 20.04.2021 р. № 1609/ІПК/19-00-18-02-18).
Ремонти при оренді. З цієї причини при оренді варто уникати заліку вартості ремонту/поліпшень у рахунок орендної плати. Причому як єдиноподатнику-орендодавцю (оскільки заборгованість з орендної плати буде погашена негрошовим способом), так і єдиноподатнику-орендарю (в якого негрошово будуть компенсовані витрати на ремонт). Тому якщо не хочете залишати ЄП, то замість заліку доведеться туди-сюди ганяти грошові кошти.
Якщо єдиноподатник — комісіонер. А чи може єдиноподатник, будучи посередником, утримувати свою винагороду з транзитних сум, що проходять повз нього та належать комітентові?
Вважаємо, що таке утримання цілком можливе, оскільки вимога про грошові розрахунки в цьому випадку дотримується й умови п. 291.6 ПКУ не порушуються. Адже єдиноподатнику-посереднику спочатку надходять грошові кошти, частину з яких він залишає собі як винагороду, а інші — перераховує комітентові. Тобто можна говорити про те, що винагорода була отримана грошовим способом.
Згодні з цим і податківці. Фіскали відзначають, що самостійне утримання єдиноподатником-комісіонером належної йому комісійної винагороди з отриманих від покупців грошових коштів не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної) операції (листи ДПСУ від 22.04.2021 р. № 1669/ІПК/99-00-18-04-03-06 і ГУ ДФС у Харківській обл. від 21.06.2019 р. № 2849/ІПК/20-40-12-03-20).
Якщо єдиноподатник — комітент. Інша річ, якщо єдиноподатник — комітент. Тоді можливість утримання комісіонером своєї винагороди і перерахування єдиноподатнику-комітенту решти виручки за реалізований товар прописувати в договорі комісії не радимо. А реалізовуючи товар із залученням посередника, єдиноподатнику-комітенту краще перераховувати винагороду посередникові окремим платежем.
А ось до ситуації, коли із суми виручки, що надійшла єдиноподатнику, свою винагороду за обслуговування утримує банк і зараховує на поточний рахунок єдиноподатника грошові кошти за вирахуванням утриманої комісії, податківці ставляться лояльно.
У такому утриманні податківці жодних порушень не вбачають
Фіскали відзначають, що утримання банківської комісії не підпадає під поняття бартерної (товарообмінної) операції й тому підприємство має право перебувати на спрощеній системі оподаткування (лист ГУ ДПС у Харківській обл. від 15.04.2021 р. № 1553/ІПК/20-40-18-05-10). Хоча фактично тут здійснюється залік.
Врахуйте, що до доходу при цьому єдиноподатник-продавець повинен включити всю (повну) суму виручки — ще до утримання комісії банком (тобто усю вартість реалізованих покупцям товарів, робіт, послуг) (БЗ 107.01.03, 108.01.02).
Єдиноподатники не можуть приймати від покупців за поставлений товар векселі як засіб платежу. Адже у разі видачі векселя згідно з договором припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за таким договором і виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем (ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-II). Тобто отримання векселя означає, що зобов’язання за договором будуть погашені в негрошовій формі. А це порушення. Тому якщо хочете залишитися на ЄП, то отримувати векселі за поставлені товари від покупців не можна.
А ось видавати векселі єдиноподатникам, загалом, не забороняється. Оскільки негрошова заборона з п. 291.6 ПКУ стосується тільки розрахунків за реалізовані (а не придбані) товари, роботи, послуги.
Щоправда, податківці заборону тлумачать широко і роз’яснюють, що єдиноподатники не можуть ні отримувати векселі, ні видавати (див. БЗ 107.05 і БЗ 108.05, що були чинними до 02.04.2020 р.). Тому якщо не хочете дискусій із контролерами, то операцій з векселями краще уникати.
Дивно, але чомусь податківці вбачають порушення у продажу єдиноподатниками своїх подарункових сертифікатів. Так, на запитання про те, чи може підприємець-єдиноподатник (першогрупник), що надає перукарські послуги, продавати подарункові сертифікати (із зазначенням переліку і вартості своїх перукарських послуг), а потім надавати такі перукарські послуги власникові сертифіката, фіскали відповідають заперечно.
Аргумент податківців: мовляв, усе тому, що в переліку побутових послуг з п. 291.7 ПКУ немає такої побутової послуги, як продаж подарункових сертифікатів для надання перукарських послуг пред’явникові сертифіката. Тому, здійснюючи їх продаж, підприємець-єдиноподатник, на думку фіскалів, порушує умови перебування на ЄП (лист ДПСУ від 20.04.2021 р. № 1626/ІПК/99-00-04-003-03-06).
Насправді, ФОП-єдиноподатник надає перукарські послуги, і
подарунковий сертифікат є лише інструментом збору передоплати
До того ж, подарункові сертифікати підприємець продає не чужі, а свої — на ті послуги, які безпосередньо надає. Тому вважаємо, що жодного порушення тут немає: ні «побутового» (як це подають контролери), ні, поготів, «негрошового» (оскільки за допомогою сертифікатів збираємо передоплату). Чому податківцям сертифікати не сподобалися, не зрозуміло.
І навіть — більше. Насправді єдиноподатник взагалі може клієнтові подарувати сертифікат, оскільки правила спрощенки цього не забороняють (детальніше про безоплатні передачі єдиноподатника див. «Податки & бухоблік», 2020, № 71, с. 13).
За логікою, єдиноподатникам-юрособам краще уникати негрошових внесків у статутний капітал інших юросіб. Адже внесок у СК — це передача майна в обмін на корпоративні права. Тому спокійніше робити тільки грошові внески.
Проте податківці підходять до ситуації лояльно і вважають, що єдиноподатники-юрособи мають право робити у статутні капітали інших підприємств як грошові, так і майнові внески (БЗ 108.01.02).
Не бачать контролери порушень й у зворотній ситуації — при отриманні єдиноподатником майнових внесків у свій статутний капітал. І пояснюють: ПКУ не обмежує право платника ЄП збільшувати свій статутний капітал шляхом унесення майна. Тому операція збільшення СК майном не перешкоджає перебуванню на спрощеній системі оподаткування (лист ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. від 10.07.2019 р. № 3178/ІПК/04-36-12-04-21). Поготів, отримання як грошових, так і майнових внесків прямо передбачено п.п. 8 п. 292.11 ПКУ, яким обумовлено, що до складу ЄП-доходу такі внески не включаються та єдиним податком не оподатковуються.
У підприємців-єдиноподатників усе простіше. Вони можуть здійснювати будь-які внески у статутний капітал (грошима/майном). Оскільки такі операції — поза підприємницькими і оподатковуються за цивільними правилами, встановленими п. 170.2 ПКУ. Причому при внесках у СК у фізособи доходу не виникне (п.п. 165.1.44 ПКУ). Детальніше див. «Податки & бухоблік», 2021, № 19, с. 8.
Оплата третьою особою. А що як із єдиноподатником не може розрахуватися його боржник і плату за нього перераховує третя особа? Така операція допустима. Адже єдиноподатнику в результаті все одно надійдуть гроші. Хай і від третьої особи.
Тому зарахування грошових коштів на рахунок єдиноподатника (як оплата іншим суб’єктом господарювання дебіторської заборгованості боржника) в розумінні п. 291.6 ПКУ вважається розрахунками в грошовій формі. Це підтверджують і податківці (лист ГУ ДПС у Тернопільській обл. від 15.04.2021 р. № 1552/ІПК/19-00-18-02-18).
Плата за третю особу. Уявімо, що, навпаки, єдиноподатник сам спершу оплачує якісь послуги для замовника (наприклад, вартість проведеної експертизи), а замовник потім їх єдиноподатнику компенсує. І в цій ситуації немає нічого страшного, оскільки на кожному етапі розрахунки здійснюються грошовими коштами. Заліку тут не відбувається й вимоги п. 291.6 ПКУ дотримані. І, до речі, про можливість компенсації комуналки при оренді говорилося у БЗ 108.01.02, 107.01.03 і листах ДПСУ від 05.12.2019 р. № 1749/6/99-00-04-03-02-15/ІПК та ГУ ГФС у Херсонській обл. 28.03.2018 р. № 1266/ІПК/21-22-12-04-21.