* reyestr.court.gov.ua/Review/92661140
Позиції сторін
Податківці. Підприємство видавало працівникам фірмовий одяг (футболки). Колективний договір на підприємстві з працівниками не укладався. Зазначений одяг до переліку спеціального (в тому числі форменого) одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, встановленого КМУ / галузевими нормами не входить. На цій підставі податківці при перевірці вирішили, що для працівників вартість таких футболок — дохід у вигляді додаткового блага на підставі п.п. 164.2.17 ПКУ.
Платник податку. Підприємство не погодилося з податківцями і звернулося до суду.
Вирішення справи судом
Суди попередніх інстанцій підтримали підприємство, погодившись з безпідставністю висновків податківців. ВС їх рішення не змінив.
Думка редакції
Про оподаткування доходу у вигляді додаткового блага йдеться в п.п. 164.2.17 ПКУ. Із цієї норми випливає, що не належить до додаткового блага (відповідно не оподатковується ПДФО/ВЗ) вартість майна, яке належить роботодавцеві на праві власності (компенсація вартості його використання), якщо його надання (в установлених межах) обумовлене виконанням працівником своєї трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачене нормами колективного договору чи здійснюється відповідно до закону.
А згідно з п.п. 165.1.9 ПКУ до оподатковуваного доходу платника податку не включаються вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем, виданих згідно з порядком, передбаченим КМУ або галузевими нормами.
Враховуючи ці дві норми ПКУ, податківці в цьому випадку пов’язували порушення вимог податкового законодавства винятково з тим, що:
1) на підприємстві колективний трудовий договір не укладався;
2) зазначений одяг до переліку спеціального (у тому числі форменого) одягу, встановленого КМУ / галузевими нормами, не входить.
Щодо другого пункту податківці мають рацію. Норма п.п. 165.1.9 ПКУ, що звільняє від ПДФО спецодяг (формений одяг), тут і справді не працює. Не той випадок**. А ось у питанні обов’язковості наявності колдоговору, для того щоб не вважати видачу фірмового одягу додатковим благом, податківці схибили. Суд вирішив, що укладення колективного договору є однією з форм реалізації забезпечення працівників фірмовим одягом, але не єдиною.
** У цьому випадку йдеться про фірмовий одяг із символікою підприємства (брендований), а не про спецодяг або формений одяг.
Якщо на підприємстві немає колективного договору, можна обійтися внутрішнім наказом про забезпечення працівників фірмовим одягом, у якому визначається: мета забезпечення одягом; норми та періодичність його видачі; за чий рахунок він отримується; коло працівників, яким він надається; правила його повернення; умови компенсації працівниками його вартості в разі неповернення/пошкодження; осіб, відповідальних за придбання, зберігання, видачу, повернення.
