ФОП (позивачу) податківцями за підсумками перевірки було донараховано чималі суми ПДВ, ПДФО, ВЗ і штрафів з причини мовби використання ним ТМЦ поза межами його госпдіяльності і виписані на такі суми ППР. ФОП не погодився з висновками фіскалів та звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування цих ППР. Суд першого рівня прийняв рішення на користь ФОП. Фіскали подали апеляцію. Апеляційний суд залишив перше ліберальне рішення без змін.
Позиції сторін
Податківці. Вони інкримінували ФОП завищення сум документально підтверджених витрат у зв’язку з віднесенням до складу витрат вартості придбаних матеріалів, використання яких документально не підтверджено у виготовленні/продажу продукції. Вони звинуватили ФОП у використанні низки придбаних ТМЦ за межами госпдіяльності, оскільки ці ТМЦ були відсутні в залишках на відповідну дату, й донарахували ФОП з такого «використання» ПДВ і штраф.
Зокрема, податківці зазначили, що ФОП придбавався камінь-негабарит у кількості 3905,285 тонн згідно з кодом 2516, а реалізовувався камінь-негабарит (теж у кількості 3905,285 тонн!) згідно з кодом 2517. І цих фактів податківцям було достатньо для ствердження, що відсутність реалізації каменю із товарною позицією УКТ ЗЕД 2516 свідчить про використання такого каменю поза межами господарської діяльності позивача! А також — для зменшення ними ФОПу витрат і донарахування ПДВ! Схожий підхід у фіскалів був і до низки інших ТМЦ (плита дорожня, бордюр, бетон, портландцемент), за якими у ФОП не збігалися коди та/або найменування на «вході» й на «виході».
ФОП (позивач). Він із такими діями податківців не погодився і документально підтвердив як правомірність списання витрат, так і відображення у звітності та оподаткування операцій з реалізації (і використання) усіх згаданих товарних позицій, які були відсутні в залишках на відповідні дати та за якими були в акті фіскалами зроблені донарахування.
Вирішення справи судом
Судді апеляційного суду піддали сумніву факти, викладені податківцями в акті перевірки. Зокрема, й той, що відсутність реалізації згаданих ТМЦ свідчить про їх використання поза межами господарської діяльності позивача (ФОП). Адже реалізація цих ТМЦ фактично відбулася і була ФОП проведена за всіма необхідними документами.
Судді звернули увагу на ту обставину, що первинні документи, як на придбання, так і на реалізацію ТМЦ, у тому числі й банківські виписки, надавались контролюючому органу під час проведення перевірки.
Зауваження до документів первинного бухобліку позивача (ФОП) Акт перевірки не містить
Під час судового розгляду встановлено, що у первинних документах, а також у податкових накладних (ПН), наданих позивачем, які засвідчують факти госпоперацій з придбання та реалізації товару, зазначено однакове найменування придбаного та реалізованого позивачем товару, а саме «камінь-негабарит». Однак у ПН, виписаних на користь позивача, постачальниками вказано код УКТ ЗЕД 2516. Натомість, у ПН, виписаних позивачем, для каменю-негабариту вказано код УКТ ЗЕД 2517.
Крім того, позивачем долучено лист ДП «Держзовнішінформ», в якому зазначено, що камінь-негабарит включається саме до цієї товарної категорії — 2517. Отже, податковий орган за наявності однакової назви товару в ПН та помилки в УКТ ЗЕД не був позбавлений можливості ідентифікувати зміст господарських операцій з купівлі та продажу каменю-негабариту. Виходячи з цього, а також із наданих ФОП документальних підтверджень, суд зазначив: висновки фіскалів про те, що позивач придбавав та реалізовував різні товари (камінь-негабарит) є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам справи.
Аналогічна ситуація склалася й з іншими товарами, щодо яких податківці зробили ФОП донарахування (плита дорожня, бордюр, бетон, портландцемент). За цими товарами теж були розбіжності в кодах та в найменуванні (тут податківці не схотіли врахувати накази ФОПа про присвоєння ТМЦ власного найменування і документи про об’єднання ФОП відповідних товарів у групи).
Тому ФОП довелося купою додаткових документів (видатковими накладними, ПН, платіжками, наказами) та іншими доказами доводити судам, що формування податкових наслідків за операціями з цими товарами було проведено ним у повній відповідності з чинним законодавством.
Окремо ж суд акцентував: у постанові ВС від 04.09.2018 р. у справі № 818/1172/17 зроблено висновок, що
неправильне зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у ПН саме по собі не може слугувати підставою для донарахувань
Тобто не є податківцям підставою для висновку про недотримання суб’єктом господарювання податкового законодавства в частині оподаткування операцій з постачання товару, у разі якщо такий недолік в оформленні ПН не перешкоджає встановленню виду та найменування придбаного/реалізованого товару.
До речі, такі кодові помилки призвели й до блокування купи відповідних ПН цього ФОП, що теж змусило його довго судитись із фіскалами — див., зокрема, постанову Восьмого апеляційного адмінсуду від 04.06.2019 р. у справі № 1340/4528/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/82315353)*.
* У касації ДСП за цією справою було відмовлено Ухвалою ВС від 25.07.2019 р.
Думка редакції
Підтримуємо винесені судами рішення і констатуємо факти суто формального підходу податківців до проведення цієї перевірки. Додамо, що відсутність залишків ТМЦ ще не свідчить про їх використання платником у негосподарській діяльності. Як незаконно це вирішили податківці при перевірці ФОП та ще й, виходячи з цього, донарахували ФОП ПДВ, ПДФО та ВЗ. Адже спочатку треба з’ясувати причини відсутності ТМЦ у залишках, а потім уже робити висновки щодо їх (не)використання та напряму використання (якще таке було).
Гадаємо, ця справа буде попередженням читачам щодо того, наскільки серйозно й скрупульозно треба підходити до збігу кодів і найменувань ТМЦ, які ними реалізуються/використовуються в госпдіяльності. Адже нехтування цим може викликати й проблеми з блокуванням ПН/РК. Як це сталося і в цьому випадку — про що свідчать матеріали згаданої судової справи № 1340/4528/18 (ср. ).
Отже, якщо код спірний, треба з ним точно визначитися. А якщо ви впевнені, що ваш постачальник перекрутив у ПН код товару/послуги, краще домогтися від нього виправлення (або на крайній випадок реалізувати товар/послугу з тим самим неправильним кодом). Інакше на перевірці можна потрапити в подібну халепу, до того ж якщо код зазначено дійсно неправильний, то податківці можуть ПН і ПК в отримувача визнавати недійсними.
Водночас якщо визнати ПН недійсною, то хоча отримувач й зостанеться без ПК, але в нього залишиться сума регліміту, збільшена завдяки такій ПН. Але в цьому випадку податківці, йдучи хитрим шляхом донарахування ПЗ за п. 198.5 ПКУ, фактично вбивають двох зайців (і ПК, і зайвий регліміт). На щастя, в цьому випадку суд їх поставив на місце, але в інших…
Майте також на увазі, що перейменування та групування товарів у відповідних випадках теж може викликати подібні негативні наслідки. А судові розбірки — багатьом не по кишені, та ще й ця тяганина ну дуже довготриваюча…
