28.04.2022
Нагадаємо, що на період застосування спецЄП реєстрацію особи платником ПДВ припиняють. Тому в спецЄПшників не виникає ПДВ-прав та обов’язків, установлених розд. V і підрозд. 2 разд. ХХ ПКУ, зокрема, з нарахування податкових зобов’язань (ПЗ) з ПДВ і формування податкового кредиту (ПК) (п.п. 9.5 підрозд. 8 разд. ХХ ПКУ). А що з перехідними договорами (операціями)?
Перша подія. У такому випадку, насамперед, не забувайте: для ПДВ-обліку важлива перша подія (п. 187.1 ПКУ). Тому якщо відвантаження/передоплата відбулися ще до переходу продавця на спецЄП, то за першою подією продавцеві слід було нарахувати ПЗ з ПДВ у загальновстановленому порядку (крім касового методу, БЗ 101.06). Друга подія, що відбулася вже на спецЄП, — усього лише заключна операція, яка особливо ні на що не вплине (див. запитання 15, 51 роз’яснення ДПСУ).
Якщо договір укладений до спецЄП. А як бути, якщо статус продавця змінився після укладання договору, але до виконання? Наприклад, уклали договір ще до переходу продавця на спецЄП (у договорі зазначена ціна з урахуванням ПДВ), а виконання припаде на період спецЄП, коли здійснювані продавцем-спецЄПшником операції згідно з п.п. 9.5 підрозд. 8 разд. ХХ ПКУ не є об’єктом оподаткування? Зрозуміло, що жодних ПЗ у спецЄПшника-продавця вже не може бути й нарахувати ПДВ (як у договорі) не вийде! Адже в питаннях оподатковування пріоритет має ПКУ. А за ПКУ спецЄПшники — безПДВшники.
І все-таки в такому випадку найоптимальніший варіант — вирішити питання за домовленістю. І, враховуючи статус продавця, що змінився, внести зміни до договору щодо ціни — переглянути її розмір: з «ПДВшної» на «безПДВшну». Причому, враховуючи, що ПДВ додається до ціни (п.п. 194.1.1 ПКУ), логічно просто відкинути ПДВ і зменшити ціну. Однак, щоб стосовно цього виключити будь-які спори, сторонам простіше піти шляхом узгодження й визначитися, як зробити: або зменшити ціну на суму ПДВ, або залишити, якою була, при цьому ПДВ не виділяючи.
Припустимо, вирішено відкинути ПДВ, і якщо ціна за договором становила, скажімо, 12000 грн (у тому числі ПДВ — 2000 грн), то змінити її на 10000 грн (без ПДВ). Тоді в додатковій угоді може бути формулювання на кшталт:
У зв’язку з обранням продавцем з 1 квітня 2022 року єдиного податку третьої групи за ставкою 2 % сторони погодилися ввести зміни до Договору, а саме викласти його пункт ___ в такій редакції: «Ціна Договору становить 10000 (десять тисяч) гривень без ПДВ»
Пам’ятайте! Чим більш розмите формулювання в договорі, тим більше ймовірності конфліктів між сторонами. Запитується: навіщо так ризикувати? Набагато простіше чітко сформулювати умови, і, якщо потрібно — скоригувати їх листом або додатковою угодою, ніж поринати в розгляди з контрагентом.
Тому, щоб уникнути різночитань, прописуйте ціну в договорі чітко. При укладенні договору не полінуйтеся навести як загальну суму, так і суму ПДВ. А якщо буде потрібно внести зміни до договору щодо ціни — і, зокрема, установити її без ПДВ, — то краще прямо зазначити конкретний новий (безПДВшний) розмір ціни. Тому що нечіткі формулювання можуть викликати розбіжності й стати предметом спорів.
Уявимо, що укладений орендний договір з таким формулюванням про плату за оренду: «Плата за користування майном становить 2220 грн за кожен місяць користування з урахуванням ПДВ». А після переходу орендодавця на спецЄП у додатковій угоді обумовлено, що: «На період з 01.04.2022 і до закінчення воєнного стану розмір орендної плати, вказаний у пункті ___ Договору, встановлюється без урахування ПДВ, і цей податок на орендну плату не нараховується».
На жаль, формулюванням не вистачає чіткості, новий розмір орендної плати чітко не зазначений. А це може послугувати приводом для розбіжностей. Оскільки орендар, швидше за все, буде стояти на тому, що раз первісно плата у 2220 грн включала ПДВ (і, отже, сума цього податку становила 370 грн), то за оренду в період спецЄП платити він повинен менше — у розмірі 1850 грн (тобто за винятком ПДВ: 2220 грн - 370 грн). У той час як несумлінний орендодавець може використовувати нечіткість формулювань у своїх інтересах і вимагати від орендаря сплати все тієї ж суми в розмірі 2220 грн, мовляв, просто вона вже без ПДВ. І прикриватися тим, що саме така сума в договорі — меншої не зазначено. А за договором оренди (найму) за користування майном з орендаря (наймача) справляється плата в тому розмірі, який установлює договір (ч. 1 ст. 762 ЦКУ).
Порівняйте: інша річ, якби формулювання були поконкретніші. Наприклад, в орендному договорі було сказано, що: «Плата за користування майном за кожен місяць користування становить 2220 грн з урахуванням ПДВ (у тому числі без ПДВ — 1850 грн, ПДВ — 370 грн)». Утім, можливий і альтернативний варіант зазначення ціни: «Плата за користування майном за кожен місяць користування без урахування ПДВ становить 1850 грн, крім того ПДВ — 370 грн». А додатковою угодою при цьому було застережено, що: «На період з 01.04.2022 і до закінчення воєнного стану ПДВ на орендну плату не нараховується; розмір орендної плати, вказаний у пункті ___ Договору, становить 1850 грн без урахування ПДВ». Тоді питань стосовно величини орендної плати не виникло.
Тож коли йдеться про суми, а тим більше ціну, радимо прописувати її в договорі в усіх подробицях. Причому схожі питання можуть виникати не тільки при переході продавця на спецЄП, а й при звичайному виході продавця з ПДВ-платників і ПДВ-розреєстрації.
Ще одна із ситуацій, що потребують перегляду цін і домовленостей через ПДВ, — якщо змінюється порядок оподаткування, зокрема, змінилася ставка. Узяти, наприклад, пальне.
Нагадаємо, що на час воєнного стану для пального (з нульовою ставкою акцизного податку, п. 41 підрозд. 5 разд. ХХ ПКУ) установлена знижена 7 % ставка ПДВ (п. 82 підрозд. 2 разд. ХХ ПКУ).
Однак виняток із правил — використання пального для заправлення (дозаправлення) транспорту у військових цілях, зокрема, транспорту ВСУ та в інших випадках, передбачених законодавством (п.п. 195.1.2 ПКУ). Такі випадки, у свою чергу, визначені постановою КМУ від 02.03.2022 № 178. Ідеться, зокрема, про постачання в період воєнного стану пального ВСУ, військовим частинам, СБУ, Нацгвардії, МВС, Держприкордонслужбі, ДСНС та іншим одержувачам, переліченим у постанові, для оборони країни й захисту населення. Отож у всіх таких «військових» випадках постачання пального оподатковують за нульовою ставкою ПДВ. Тому
якщо в укладеному договорі ціна зазначена ще по-старому із сумою ПДВ, то за допомогою додаткової угоди слід внести зміни до договору і навести нову ціну зі ставкою ПДВ 0%
А ось якщо пальне вже продали «з ПДВ» (помилково не застосували нульову ставку), то сторонам доведеться цей момент урегулювати шляхом перерахунку — зменшення ціни на суму ПДВ (з поверненням грошей покупцеві або заліком такої суми в рахунок майбутніх постачань).
Також урахуйте, що постанова № 178 набрала чинності з 02.03.2022 (дня опублікування), однак вимагає застосовувати нульову ставку ПДВ до пального з 24 лютого. Усе це чимсь нагадує ситуацію дворічної давнини з коронавірусною медпільгою (за п. 71 підрозд. 2 разд. ХХ ПКУ). Пам’ятаєте? Вона вводилася для внутрішнукраїнських постачань медтоварів заднім числом.
У такому випадку повинні зауважити: якщо пальне реалізували з ПДВ (без ставки 0 %), скажімо, в останніх числах лютого (тобто договірні зобов’язання виконані й договір закритий), то перерахунок через заднє число за закритими договорами, взагалі-то, не можливий. Оскільки перегляд ціни після виконання договору не допускається (ч. 3 ст. 632 ЦКУ). Однак, якщо згадати ситуацію з медпільгою, то податківців тоді такі обставини анітрохи не бентежили, і контролери вимагали проведення ПДВ-перерахунку й за закритими договорами з поверненням/заліком суми ПДВ у рахунок майбутніх постачань (докладніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 34, с. 6; № 44, с. 12).