04.08.2022
Під податковим боргом п.п. 14.1.175 ПКУ розуміє суму (1) узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником у встановлений ПКУ строк, та (2) непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ст. 129 ПКУ.
У свою чергу, грошове зобов’язання за п.п. 14.1.39 ПКУ — це сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як (1) податкове зобов’язання (ПЗ) та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або (2) штрафну (фінансову) санкцію за порушення вимог податкового законодавства та іншого законодавства, а також (3) санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Отже із визначення термінів «податковий борг» і «грошове зобов’язання», а також норм ст. 54 ПКУ (щодо узгодження грошового зобов’язання) випливає, що
податковий борг з ПДВ охоплює, окрім власне своєчасно не сплаченого задекларованого ПДВ-зобов’язання, ще й непогашені штрафні (фінансові) санкції та пеню, нараховані за порушення, пов’язані з цим податком
До того ж усі ці платежі сплачуються зрештою на один бюджетний рахунок.
Підсумуємо: податковий борг з ПДВ включає несвоєчасно сплачені ПЗ, штрафи і пеню з цього податку.
До речі, якщо грошей немає на електронному ПДВ-рахунку в СЕА для сплати заявлених у рядку 18 декларації ПЗ, але обліковується переплата в інтегрованій картці платника (ІКП) — на бюджетному рахунку, тоді ніякого податкового боргу не виникає (див. статтю «Куди йде… переплата з ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2021, № 95). Жодні штрафи платникові у цьому випадку не загрожують (див. БЗ 101.27).
Різниця між сумою ПЗ звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ПКУ) може мати не лише позитивне, але й від’ємне значення.
Загальна сума від’ємного значення (ВЗ) з ПДВ, що виникло за підсумками звітного періоду, зазначається в рядку 19 декларації з ПДВ.
Таке ВЗ згідно з п.п. «а» п. 200.4 ПКУ спочатку спрямовується у зменшення (погашення) податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні (!) звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ПКУ (∑Накл, тобто регліміт — службове (довідкове) поле рядка 19.1 декларації) на момент подання ПДВ-декларації.
І тільки у разі відсутності податкового боргу ця сума ВЗ потрапить до наступних етапів — пп. «б» та/або «в» п. 200.4 ПКУ. Тобто — може бути заявлена як бюджетне відшкодування (ряд. 20.2 ПДВ-декларації) та/або приєднана до складу ПК наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ).
Тож отриману за ПДВ-підсумками конкретного звітного місяця суму ВЗ можна спрямувати на погашення податкового боргу, що виник не тільки саме за ПДВ-зобов’язаннями, але й за штрафами (включаючи за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК) та пенею.
Щоб списати податковий борг з ПДВ за рахунок ВЗ потрібно дотриматися низки таких умов.
1. Податковий борг має виникнути (п. 200.4 ПКУ, п.п. 4 п. 5 розд. V Порядку № 21*):
— за попередні звітні (податкові) періоди і
— до відповідної дати.
Тобто на момент подання ПДВ-декларації з ВЗ (в якій ви збираєтесь провести залік) податковий борг вже повинен обліковуватись в ІКП.
Нагадаємо: за нормами п. 203.1 ПКУ ПДВ-декларація подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця — не пізніше 20 числа. А сума задекларованого ПЗ підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем такого граничного строку для подання декларації — не пізніше 30 числа (п. 203.2 ПКУ).
Отже на дату подання декларації ПЗ з ПДВ та/або штрафна санкція (у тому числі пеня) вже повинні бути зафіксовані в ІКП і залишатися не сплаченими у встановлений ПКУ строк — тобто мають перетворитися на податковий борг.
Втім, податківці висловлюють більш жорстку позицію, відповідаючи на запитання:
на яку дату визначається сума податкового боргу для зарахування ВЗ у його зменшення в ПДВ-звітності?
Висновок фіскалів такий (див. БЗ 101.26):
— податковий борг має бути наявним у платника на дату подання декларації з ПДВ (за якою сформована сума ВЗ зараховується у зменшення цього боргу), але
— цей борг повинен обліковуватися в ІКП станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію.
Тобто для зарахування ВЗ податківці вимагають наявність податкового боргу на перше число місяця, в якому подається декларація із заліком.
2. На момент отримання податківцями декларації треба мати в СЕА ПДВ відповідну суму реєстраційного ліміту (∑Накл). Докладно про усі складові цього показника читайте в статті «Регліміт та його складові» // «Податки & бухоблік», 2021, № 90.
Показник ∑Накл визначають за формулою із п. 2001.3 ПКУ і зазначають у службовому (додатковому) полі рядка 19.1 декларації з ПДВ*. Якщо суми регліміту на цю дату не буде (буде недостатньо), то погашення податкового боргу повністю (або частково) не відбудеться.
* Для цього в день подання декларації отримують від фіскалів витяг за формою J/F1401206.
Припустимо всі умови для погашення дотримуються, а саме: сума податкового боргу обліковується в ІКП і на перше число наступного за звітним місяця, і на дату подання декларації. Одночасно з цим на дату подання декларації вистачає суми регліміту (∑Накл).
Тоді суму податкового боргу, яку погашаємо за рахунок ВЗ, зазначаємо у рядку 20.1 звітної ПДВ-декларації. Можливість такого погашення, яке, до речі, прямо передбачено п. 200.4 ПКУ, податківці підтверджували неодноразово (див. лист ДФСУ від 05.06.2018 № 2466/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, БЗ 101.17). Звісно,
показник рядка 20.1 може бути тільки в межах найменшої з сум: або з рядка 19 (від’ємне значення), або зі службового поля рядка 19.1 (реєстраційний ліміт) декларації
Наголосимо ще раз: до рядку 20 (складовою якого є ряд. 20.1) допускаються тільки суми ВЗ у межах суми регліміту — про це прямо там зазначено. Якщо ви помилково вкажите у рядку 20.1 суму, більшу за регліміт, чи ВЗ (наприклад, коли регліміт його перевищує), то програма перевірки виявить помилку і декларацію не буде прийнято.
Зарахування ВЗ у рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ в ІКП проводиться у граничний день подання ПДВ-декларації у такому порядку (див. БЗ 101.24):
— у першу чергу — у рахунок податкового зобов’язання з ПДВ;
— у наступну чергу — у рахунок погашення штрафів;
— в останню чергу — у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Податківці вже давно незаконно прирівняли таке погашення-залік податкового боргу до бюджетного відшкодування і при його проведенні зменшують платникам регліміт (∑Накл) за рахунок показника ∑Відшкод. Саме таким чином налаштоване наразі програмне забезпечення СЕА ПДВ.
Тобто податківці збільшують ∑Відшкод на суму ВЗ, що спрямовується на погашення податкового боргу з ПДВ. Хоча насправді відповідно до вимог п. 200.4 ПКУ ця сума не є бюджетним відшкодуванням. Але фіскали вважають, що це таки відшкодування в рахунок погашення податкового боргу. Їх позиція така (див. БЗ 101.17): якщо підприємство самостійно не сплачує наявний податковоий борг з ПДВ грошима, а здійснює погашення за рахунок ВЗ то сума, задекларована в рядку 20.1 декларації з ПДВ, зменшує регліміт (за рахунок збільшення ∑Відшкод) і вважається відшкодованою в рахунок погашення податкового боргу.
Зауважте! Зменшення регліміту (∑Накл) відбудеться одразу — у день подання декларації із заповненим рядком 20.1. А ось погашення ПДВ-боргу податківці проведуть у граничний день подання декларації з ПДВ. Наприклад, якщо декларація з ПДВ за липень 2022 року з задекларованим ВЗ буде подана 16 серпня, то саме в цей день зменшиться реєстраційний ліміт на суму вказану в її рядку 20.1. А от погашення податкового боргу, задекларованого в рядку 20.1 такої ПДВ-декларації, за рахунок ВЗ відбудеться лише 22 серпня. Адже 20 серпня — граничний срок подання декларації з ПДВ припадає на вихідний день (суботу).
А тепер давайте проаналізуємо ситуацію нашого читача і відповімо на запитання: чи вийде погасити несплачене ПЗ за червень (500 тис. грн) ВЗ, яке виникло в липневій декларації (800 тис. грн)? При цьому умовимося, що на дату подання ПДВ-декларації за липень такий червневий податковий борг не було погашено грошима.
Тож щодо першої умови, то такий податковий борг виник за попередні звітні (податкові) періоди — червень 2022 року. Його не погашено на дату подання декларації з ПДВ за липень 2022 року, у якій відображено ВЗ.
А чи значився такий податковий борг і на перше число наступного за звітним місяця, тобто — на 01.08.2022?
З цим якраз і проблема. Адже останній день сплати податку за червень 2022 року припав на 01.08.2022, позаяк 30.07.2022 вихідний день — субота. Саме 1 серпня 2022 року — датою граничного строку сплати грошових зобов’язань за червневою ПДВ-декларацією податківці провели нарахування в ІКП (див. п. 2 підрозд. 4 розд. ІV Порядку № 5*, БЗ 129.04).
* Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіна від 12.01.2021 № 5.
Тобто, виходить, що податковий борг виник уже в наступному за звітним місяці — у серпні 2022 року (хоч і до дати подання декларації за липень). А податківці вимагають, щоб податковий борг на 1 серпня вже обліковувався в ІКП. Тому за подібних обставин краще не ризикувати і залік не робити. Адже направлення частки ВЗ у сумі 500 тис. грн (через рядок 20.1) на сплату податкового боргу за червень у ПДВ-декларації за липень може призвести до негативних наслідків. Фіскали такі факти відстежують і штрафують за них. Податківці вважають, що таким чином завищується сума відшкодування і застосовують до платника штраф за ст. 123 ПКУ (ср. ).
Відтак податковий борг повинен не просто виникнути, а виникнути до наступного за звітним місяця (бути наявним на 1 серпня) і ще й певний час повисіти — до дати подання декларації. За ситуації, що розглядається, погасити податковий борг червня вийде тільки в ПДВ-декларації за серпень. Безумовно, якщо в ній збережеться ВЗ і буде достатньо реєстраційного ліміту (∑Накл).
Попередимо також про неприємний нюанс, який супроводжує податковий борг. Аби зобов’язання зі сплати ПДВ перетворилося на податковий борг, треба прострочити його сплату. А це, у свою чергу, тягне санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання: штрафу за п. 124.1 ПКУ (5 чи 10 % від суми податкового боргу залежно від кількості днів прострочення) і пені за ст. 129 ПКУ. Тобто податковий борг виросте мінімум на 5 %. Втім не одразу, а лише коли ви отримаєте податкове-повідомлення рішення.
Врахуйте: цей штраф за прострочення сплати (і пеню) зарахувати за тією ж декларацією не вийде. Тому доведеться або сплачувати його грошима окремо, або чекати, допоки і він перетвориться на податковий борг. А для цього доведеться прострочити його сплату — тоді і з цієї суми штрафу теж випливе штраф 5 % / 10 % і пеня…