14.07.2022
Ще раз нагадаємо, що:
— ФОП-єдинники груп 1 та 2 мають право не сплачувати ЄП з 01.04.2022 (тобто починаючи зі сплати за квітень) до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України (п. 9.1 підрозд. 8 розд. XX ПКУ);
— усі ФОП (і єдинники будь-якої групи, і загальносистемники) мають право не нараховувати і не сплачувати ЄСВ «за себе» з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) протягом усього часу до припинення / скасування воєнного стану в Україні + протягом 12 місяців після припинення / скасування воєнного стану (п. 919 разд. VIII Закону № 2464*).
Всі деталі щодо цих звільнень знайдете у статті «ФОП vs воєнний стан: особливості роботи», «Податки & бухоблік», 2022, № 36.
До речі, повернення до звичних умов звітування / сплати тими, у кого є така можливість*, на ці ФОПівські послаблення ніяк не плинуло. Тобто вони діють і надалі.
* Маються на увазі зміни із Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів…» від 12.05.2022 № 2260-ІХ. Детальніше про який у статті «ФОП та Закон № 2260 (повернення до звичайних термінів звітування / сплати) — у ситуаціях», «Податки & бухоблік», 2022, № 43.
Дивіться. Якщо узяти «ковідні» звільнення, з якими ми мали справу раніше, то «формула» щодо того ж ЄСВ була такою: ФОП звільняється від сплати ЄСВ «за себе», але має право прийняти рішення продовжувати платити. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності.
Зараз ФОП може не платити. Інформація про періоди, за які сплати не було, у звітності не наводиться. Тобто конструкція дещо інша.
Втім, вважаємо, все ж-таки можна застосовувати підхід, що був раніше. Тобто
долю сплачених за «добровільні» місяці ЄП чи ЄСВ «за себе» буде остаточно вирішувати сам ФОП у звітності!
Якщо ФОП дійсно хотів сплатити ЄП чи ЄСВ «за себе» за «добровільні» місяці, то він у звітності (ЄП/ЄСВ-декларації, ПФДО/ВС/ЄСВ-декларації) покаже нарахування цих платежів за відповідні місяці. А якщо в деклараціях ФОП нарахування не покаже, як про це йдеться у п. 9.1 підрозд. 8 розд. XX ПКУ, п. 919 разд. VIII Закону № 2464, значить ФОП не мав наміру добровільно сплачувати ЄП чи ЄСВ «за себе» за «добровільні» місяці.
Нагадаємо, що платники ЄП груп 1 та 2 ЄП-декларацію з додатком 1 щодо ЄСВ «за себе» у загальному випадку подають раз на рік — після закінчення року. Саме в ній платник ЄП і буде «показувати» своє рішення (а якщо виникне необхідність подати декларацію «всередині» року, то і в такій «проміжній» декларації). В ній він може показати аванси з ЄП лише за І квартал 2022 р. та за місяці року після завершення воєнного, надзвичайного стану на території України, а ЄСВ «за себе» — лише за січень і лютий 2022 р. Це буде свідчити про те, що за «добровільні» місяці він вирішив нічого не сплачувати. Та раніше зроблені оплати відповідно будуть вважатися переплатами. І навпаки, якщо ФОП хоче добровільно платити ЄП чи ЄСВ, він просто заповнює декларацію, вказуючи в ній суми ЄП та ЄСВ за весь 2022 рік — і тоді він зобов’язаний був ці суми сплатити, бо це — його добровільне рішення. Тож будьте уважні, коли складатимете звітність.
У єдинників звичайної групи 3 (ставки ЄП 3% та 5%), спеціальної групи 3 (ставка ЄП 2%), та у загальносистемніків інформація щодо ЄСВ «за себе» зазначається теж у звітності (в деклараціях) за підсумками звітного року. Тож в ній (у ЄСВ-додатках) вони і будуть «показувати» своє рішення щодо (не)сплати ЄСВ за «добровільні» місяці (аналогічно сказаному вище для груп 1 та 2).
Але!
Нюанс цьогорічної ситуації такий, що допоки звітність подано не буде, сплачені за «добровільні» місяці кошти, вочевидь, не можна вважати переплатою.
Бо конструкція норм така, що не має звільнення від сплати, є фактично право відмовитися від сплати, про що податківці узнають зі звітності ФОПа.
Не можна навіть повністю виключати ще жорсткішого підходу, що по вже сплачених коштах передумати пізніше не можна.
Ми знаємо, що якщо мова йде про один і той самий податок, то зарахування переплати у рахунок поточних зобов’язань має відбуватися автоматично. Тобто без будь-яких заяв з боку ФОП. Як це передбачено ч. «а» п. 87.1 ПКУ.
ЄП платниками груп 1 — 3 сплачується на один і той самий рахунок. Тож теоретично навіть можливе автоматичне зарахування, наприклад, переплати ЄП у групі 2, у рахунок сплати зобов’язань після переходу у групу 3.
Але! Треба взяти до уваги нюанс, про який ми казали вище. Зараз конструкція норм така, що допоки ФОПом не буде подано звітність, сплачений за «добровільні» місяці ЄП важко вважати переплатою! Тож якщо у вас виникне ідея про таке зарахування, то її слід заздалегідь обговорити з податківцями.
Навряд чи є сенс перейматися з цього питання. За загальним правилом ви можете заявити про своє бажання повернути назад переплату не пізніше 1095 дня, що настає за днем її виникнення (п. 102.5 ПКУ).
Але справа в тому, що перебіг строків давності, встановлених в ст. 102 ПКУ, вже давно було призупинено: спершу через covid (з 18.03.2020 р. — п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ), а наразі — через воєнний стан (п. 102.9 ПКУ). А це означає, що ваша
переплата не «згорить» не тільки до закінчення війни, а ще й протягом 3 років після цього.
Тож часу буде вдосталь.
Через обставини, про які ми говорили вище, вважати сплачені за «добровільні» місяці суми ЄП переплатою наразі ранувато. А помилковою сплатою?
Вочевидь можливо. Тож, якщо є бажання, її можна спробувати забрати назад.
Теоретично, зробити це не складно. Можна спробувати навіть все провернути онлайн у режимі 24/7 (через сервіс «Е-повернення»). Ось як треба діяти:
— заходимо в головне меню Електронного кабінету, обираємо розділ «Заяви, запити для отримання інформації»;
— із запропонованого переліку обираємо заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені (F1302001 — для фізичних осіб);
— заповнюємо всі реквізити заяви, зберігаємо її, підписуємо та відправляємо податківцям і чекаємо на повернення коштів.
Питання лише скільки чекати. За звичайних умов орієнтовно 20 календарних днів (п. 43.5 ПКУ). Але протягом воєнного стану для контролюючих органів зупиняється перебіг цих строків (п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Тож податківці можуть не поспішати з наданням висновку на повернення коштів казначейству. Тобто процес може затягнутися на невизначений термін.
ФОП, який перерахував ЄСВ на правильний (!) рахунок, але помилково заплатив більше, ніж було потрібно, повинен діяти так:
1) зайти в Електронний кабінет (Приватна частина);
2) відкрити розділ «Листування з ДПС», додати туди скан заповненої заяви про повернення надміру сплаченого ЄСВ. Бланк заяви — спеціальній, затверджений наказом Мінфіну від 23.07.2021 № 417;
3) додати копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує надмірну сплату ЄСВ на рахунок 3556;
4) підписати та надіслати листа з вкладенням до тієї податкової, якій він сплатив ЄСВ.
В принципі, подати заяву про повернення ЄСВ можна й особисто, і через представника, і надіслати поштою, але легше всього діяти через Електронний кабінет.
Очікувати на повернення коштів можна від 13 днів. Повернення коштів Казначейство здійснює за рахунок поточних надходжень. Якщо надходжень немає, доведеться зачекати довше.
Також тут, знову таки, є ризик того, що податківці протягом воєнного стану не будуть реагувати на заяву, посилаючись на п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, про який було згадано вище. Втім це питання досить дискусійне.
Тут по перше, слід буде заповнити звітність відповідним чином (про що ми казали вище), щоб сплачені кошти дійсно отримали статус переплати, а не вважались добровільно сплаченими. А далі вже ці кошти будуть «висіти» як переплата.
Чи то страшно? Ні. Бо тут навіть при трактуванні не на користь платника виходимо на строки давності з ПКУ. А, як ми вже казали, з 18.03.2020 р. і по кінець війни перебіг строків давності призупинено (абз. 11 п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ, п. 102.9 ПКУ). Це це означає, що ЄСВ-переплати точно «не погорять» ще протягом 3 років після закінчення війни.
Якщо у ФОП виникла переплата/помилкова сплата з ЄП, то він може не тільки забрати її назад чи залишити для оплати майбутніх зобов’язань з ЄП, а ще й направити ті кошти на сплату інших податків (п. 87.1 ПКУ).
Зробити це дуже просто. В Електронному кабінеті відкриваємо все ту ж заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені (F1302001 — для фізичних осіб) і вказуємо в ній відповідний напрям перерахування коштів: не на рахунок ФОП, а на конкретний бюджетний рахунок для сплати податкового зобов’язання чи боргу.
Але зауважте:
переплату з податків, на жаль, не можна одразу направити на сплату ЄСВ. Так само, як і ЄСВ-переплату не можна направити на сплату податків.
Чому? Справа в тому, що ЄСВ не входить до системи оподаткування (не є податком). Його сплата відбувається на окремі, небюджетні рахунки. Зарахування ЄСВ до Держбюджету чи до інших бюджетів заборонено (ч. 2 та 3 ст. 8 Закону № 2464). Тобто ЄСВ не є джерелом наповнення бюджетів.
Тому податківці вважають (і тут ми з ними згодні), що відсутні законодавчі підстави для здійснення повернення надміру сплачених податків і зборів в рахунок погашення боргу зі сплати ЄСВ (категорія 129.04 БЗ). Зрозуміло, що й зворотному напрямку «перекиди» переплат між ЄСВ та податками неможливі.
Деякі платники податків (небагато) ще з 2021 року почали використовувати єдиний рахунок для сплати всіх податків. Так от, якщо ви перерахували зайвий ЄП чи ЄСВ на єдиний рахунок, ви теж можете повернути суми переплати/помилково сплачені суми. Для цього подаєте заяву про повернення.
Подати її можна тільки через Електронний кабінет. Ідентифікатор заяви F1302002 (для ФОП). Відправляємо її податківцям за вашим основним місцем обліку.
При цьому у заяві зазначаємо інформацію про переплату: суму, дату сплати і реквізити з розрахункового документа, за якими кошти перераховано на єдиний рахунок, а також вказуємо поточний рахунок ФОП, на який необхідно повернути такі кошти.