13.04.2023
На першому місці в податківців — неправильне зазначення платниками дати подання податкової звітності (обов’язковий реквізит за п. 48.3 ПКУ — таку дату проставляють у завершальній частині декларації).
Причому податківці стоять на тому, що «дата подання» повинна суворого відповідати даті фактичного подання декларації. Інакше якщо «дата подання» не збігається з датою фактичного подання декларації (наприклад, декларація була складена/надрукована раніше, ніж подана), то — як пояснюють податківці — контролюючий орган зобов’язаний направити платникові податків повідомлення про відмову в прийнятті декларації із зазначенням причини відмови (БЗ 129.02, роз’яснення від 27.01.2022).
Хоча, за великим рахунком, «дата подання», зазначена в декларації, жодної особливої ролі не відіграє і жодного навантаження не несе. Оскільки при поданні декларації в електронному вигляді
значення має дата подання платником звітності, зазначена в першій квитанції
Оскільки за наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою і часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата і час, зафіксовані в першій квитанції (п. 11 розд. II Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.2017 № 557). Тому датою і часом подання електронної звітності податківцям (за якою визначають своєчасність/невчасність подання податкової звітності) вважається дата і час, зафіксовані у квитанції № 1.
А при поданні в паперовому вигляді податкову звітність вважають прийнятою за наявності на всіх аркушах (а також за бажанням платника — на копії) відмітки (штампу) контролюючого органу із зазначенням дати отримання (чи за наявності поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу — якщо податкова звітність відправлялася поштою) (п.п. 49.9.1 ПКУ, БЗ 129.02).
Ще однією помилкою контролери називають ситуацію, коли в податковій звітності вказано ім’я, по батькові, прізвище посадових осіб повністю. А треба — говорять податківці — зазначати ініціали та прізвище.
Справді, в п. 48.3 ПКУ дослівно говориться про ініціали та прізвище. Хоча, по правді, в сьогоднішніх умовах універсальним такий варіант підпису звітності вже не назвеш. Оскільки, наприклад, враховуючи сучасні реалії, низка звітних форм (зокрема, декларацію з податку на прибуток, декларацію з ПДВ, декларацію з податку на нерухомість та ін.) вже вимагається підписувати в дусі нового часу — вносячи дані про підписантів у форматі: «Власне ім’я ПРІЗВИЩЕ».
А, наприклад, у декларації спецЄП — якраз зазначати прізвище, ім’я, по батькові (а не ініціали) посадових осіб. А ось у декларації акцизного податку та декларації про майновий стан і доходи — ще по-старому наводити ініціали та прізвище! Хоча, якщо судити суто формально, то цей різнобій і суперечить ПКУ. І все-таки враховуючи, що профільними нормативно-правовими актами
для різних декларацій сьогодні передбачено різний формат підпису посадовими особами,
з позицією фіскалів погодитися складно. І сліпо вимагати від платників податків поголовного зазначення суворо ініціалів та прізвища (як це передбачено в непорушному п. 48.3 ПКУ) не можна.
До того ж головне (що, на наш погляд, насправді й мається на увазі в п. 48.3 ПКУ) — щоб декларація в принципі була підписана як така посадовими особами. Тому дрібні похибки (скажімо, не той формат підпису) не повинні ставати приводом для її неприйняття.
А ось ситуації, коли неправильно зазначили найменування контролюючого органу, до якого подається податкова звітність, — наступна помилка в скарбничці контролерів — дійсно треба уникати. Адже
якщо помилково декларацію подали «не туди», то контролюючий орган, якому її насправді слід було подати, визнає декларацію неподаною
А отже, можливий штраф за неподання в розмірі 340 грн (за п. 120.1 ПКУ). Тому важливо подати звітність потрібним контролерам.
При цьому зайву звітність (подану не тому контролюючому органу) податківці пропонують «не кидати», а обнулити через механізм виправлення помилок (БЗ 129.02). І якщо помилка виявлена:
— до закінчення граничного строку подання — подати декларацію з типом «Звітна нова», за допомогою якої зменшити показані податкові зобов’язання;
— після граничного строку подання — подати звітність з типом що «Уточнююча» (щоб зменшити зобов’язання).
Якщо ж контролюючий орган — той, але в найменування закралася прикра помилка, скажімо, зазначили «ДФС» замість «ДПС», то відловити неточність фіскали можуть, загалом, уже при отриманні декларації. Оскільки згідно з п. 49.8 ПКУ при прийнятті податкової звітності податківці зобов’язані перевірити наявність і достовірність заповнення в ній усіх обов’язкових реквізитів з пп. 48.3, 48.4 ПКУ. І якщо в них допущені помилки — направити платникові податків письмове повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації (із зазначенням причини цієї відмови) протягом 5 робочих днів з дня отримання декларації (п.п. 49.11.1 ПКУ)*. У такому разі припаде наново переподавати звітність. Інакше, якщо в 5-денний строк відмова не надійде і прийде друга квитанція про прийняття декларації, то декларацію вважають прийнятою**.
* Якщо звітність відправлялася в електронному вигляді або поштою (а якщо подавалася в паперовому вигляді — то протягом 3 робочих днів). Причому формально 5(3)-денного строку повинне стосуватися воєнне продовження (оскільки у винятках з п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ — коли зупинення строків не працює — такі строки прямо не згадуються). Проте, припускаємо, підхід до них контролерів буде тим же, що і до камералок, воєнне зупинення строків для яких не працює. Утім, воєнне зупинення строків з 01.07.2023 можуть і зовсім скасувати.
** Хоча, буває, податківці відмовляють у прийнятті декларації навіть після другої квитанції (БЗ 129.03). Але ці дії фіскалів незаконні (детальніше див. «Так, проте ні, або Не прийняли декларацію після квитанції № 2» // «Податки & бухоблік», 2020, № 66 і «Декларацію не прийняли заднім числом» // «Податки & бухоблік», 2019, № 32).
Помилка може бути, навпаки, допущена в найменуванні самого платника — якщо, як зазначають контролери, у звітності зазначено скорочене найменування платника податків (а не повне найменування платника, зазначене в реєстраційних документах). Адже до обов’язкових реквізитів згідно з п. 48.3 ПКУ належить саме повне найменування платникам податків з реєстраційних документів.
Хоча, по правді, вважати це якоюсь катастрофічною помилкою і тільки через неї відмовляти в прийнятті декларації все ж дивно. Оскільки і повне, і скорочене найменування платника заносять до ЄДР. І ЄДР містить відомості про найменування юридичної особи (в тому числі скорочене за наявності) (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV, ст. 90 ЦКУ). Тож податківцям такі дані відомі. Та і враховуючи, що
найменування — зовсім не єдина інформація про платника податків,
і разом з ним у податковій звітності наводяться й інші дані, що дають змогу чітко ідентифікувати платника (зокрема, його податковий номер), то на такий недолік, як «скорочене найменування», поклавши руку на серце, податківці просто могли б закрити очі. Проте, як бачимо, це якраз той випадок, коли стислість може завадити. Тому не забувайте наводити найменування повністю.
І, нарешті, до поширених помилок податківці відносять невідображення інформації про додатки, що подаються разом з декларацією, — тобто непроставляння відміток про додатки в завершальній частині декларації. Адже інформація про додатки, які додаються до податкової декларації і є її невід’ємною частиною, належить до обов’язкових реквізитів (п. 48.3 ПКУ). Проте тут можливі ситуації.
Ситуація: додаток не поданий, відмітка не поставлена. Припустимо, не подали додаток і не поставили про нього відмітку. Ну, скажімо, платник податку на прибуток (квартальник) разом з декларацією з прибутку не подав обов’язковий амортизаційний додаток АМ і не поставив відмітку «АМ» у декларації. Або ПДВ-пільговик не розрахував суму ПДВ-пільг до заповненого пільгового ряд. 5.1 декларації і не подав додаток Д5*. У такому разі неподання обов’язкового додатка — це, безумовно, порушення порядку заповнення декларації. Тому якщо декларація подана без додатків, обов’язок подання яких передбачений законодавством, то декларацію не приймуть. І в такому разі контролюючі органи направлять платникові податків повідомлення про відмову в прийнятті декларації (на що звертається увага й у БЗ 129.02, роз’яснення від 10.06.2022).
* Проте, якщо була допущена помилка — і пільгове постачання взагалі не задекларували ні в пільговому ряд. 5.1, ні в додатку Д5, — то це не привід для визнання декларації не дійсною.
Ситуація: додаток подали, але відмітку не поставили. А що коли додаток подали, проте відмітку про нього в декларації не поставили?
Зауважимо, раніше до ситуації, коли, наприклад, у декларації з прибутку забули поставити відмітку «ФЗ» про подану фінансову звітність (що є додатком до декларації), податківці підходили зважено. І на перше місце ставили не проставляння відмітки, а власне подання додатка. І пояснювали, що за непроставляння відмітки про додатки, подані разом з декларацією, штрафні санкції не передбачені (див. БЗ 102.22, що діяла до 23.05.2020).
Утім, якщо декларація подана заздалегідь і граничні строки подання ще не слпивли, то простіше виправити недолік — подати повторно декларацію з типом «Звітна нова». І всі відмітки про додатки в ній поставити правильно.
Але що якщо граничні строки подання вже пройшли, чи поспішати виправляти помилку? У такому разі має сенс почекати 5 (3) робочих днів. Оскільки
якщо прийдуть обидві квитанції і протягом 5 робочих днів від податківців не надійде повідомлення про відмову в прийнятті декларації, то декларацію вважають прийнятою (пп. 49.9.2, 49.11.1 ПКУ)
А отже, можна нічого не робити. Адже декларацію, незважаючи на похибку, прийняли. А ось якщо надійде повідомлення, що декларація не прийнята, на жаль, доведеться наново подавати звітність і розплачуватися штрафом за порушення строків її подання (п.п. 49.12.1 ПКУ) — у розмірі 340 грн за п. 120.1 ПКУ (чи в розмірі 1020 грн за п. 119.1 ПКУ), оскільки граничні строки спливли.