Теми статей
Обрати теми

Декларацію не прийняли заднім числом

Павленко Олексій, податковий експерт
Згідно із законом податківці можуть відмовити в прийнятті декларації тільки протягом 5 днів з моменту її отримання. А якщо отримано обидві квитанції про прийняття декларації, то й говорити, здавалося б, немає про що. Але трапляються іноді кричущі випадки, як з одним нашим читачем, якому фіскали надіслали листа про неприйняття декларації, умисно датованого заднім числом — щоб формально вписатися в цей 5-денний строк і оштрафувати за неподання декларації. Як довести неправомірність дій податківців?

Швидше за все, у цій ситуації адміністративне оскарження (до податкового органу вищого рівня) «штрафного» податкового повідомлення-рішення (ППР) фіскалів навряд чи допоможе. Щоб добитися тут справедливості, мабуть, єдина дорога — до суду.

Які ми бачимо шляхи захисту ваших інтересів у суді?

Шлях перший

Доводити, що після отримання другої квитанції фіскали вже не мали права відмовити вам у прийнятті «прибуткової» декларації, а отже — незаконно оштрафували вас за її неподання. Тут можна послатися на п. 12 Порядку № 557*. В абзаці другому цього пункту встановлено, що друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.

* Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Мінфіну від 06.06.2017 р. № 557.

Тепер нагадаємо норми п. 49.11 ПКУ, де йдеться про згадані п’ять днів. У цьому пункті, а також в його п.п. 49.11.1 зазначено, що у разі отримання фіскалами податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, якщо декларацію заповнено з порушенням пп. 48.3 та 48.4 ПКУ, податковий орган зобов’язаний надати такому платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови — протягом п’яти робочих днів з дня її отримання.

Зауважимо, що в пп. 48.3 і 48.4 ПКУ йдеться про обов’язкові реквізити, які повинна містити декларація, що подається.

Тобто виходячи з усіх згаданих норм можна стверджувати, що у разі, коли фіскали повинні відмовити в прийнятті декларації, роль другої квитанції якраз і зводиться до письмового повідомлення, про яке йдеться в п. 49.11 ПКУ. Адже ПЗ фіскалів, обробляючи подану платником засобами електронного зв’язку декларацію, перш ніж надіслати платнику другу квитанцію, перевіряє декларацію на наявність та коректність у ній усіх обов’язкових реквізитів.

Проте, податківці вирішили собі залишити подібну лазівку і розмістили у БЗ 135.03 консультацію, що є відповіддю на запитання,

чи має право контролюючий орган після отримання другої квитанції надіслати лист платнику про невизнання звітності?

І, просто жонглюючи згаданими вище нормами, фіскали дали на нього ствердну відповідь…

Проте в суді слід говорити про незаконність такого підходу — з посиланням на Порядок № 557.

Крім того, при написанні позову можна використати аргументацію з ухвали Київського апеляційного адмінсуду від 11.09.2014 р. у справі № 826/3011/14, постанови Херсонського окружного адмінсуду від 13.12.2017 р. у справі № 821/1804/17 та постанови Донецького апеляційного адмінсуду від 07.08.2018 р. у справі № 805/246/18-а*.

* Див. відповідно reyestr.court.gov.ua/Review/40469718, reyestr.court.gov.ua/Review/70997773 і reyestr.court.gov.ua/Review/75755495

Там ішлося про ситуації, коли після надіслання платнику другої квитанції — про прийняття звітності — податківцями було надіслано платнику листа про невизнання такої звітності. Суди вважають такі дії фіскалів некоректними. У першому з перелічених рішень суд зазначає, що з урахуванням обставин щодо направлення позивачу другої квитанції без будь-яких зауважень, вважається, що податкову звітність зареєстровано (квитанція № 1) і прийнято (квитанція № 2) контролюючим органом. У двох інших рішеннях судді наголошують, що в розумінні п. 49.11 ПКУ

саме друга квитанція є належним підтвердженням, яким податковий орган сповіщає про прийняття чи відмову в прийнятті податкової звітності та повідомляє причини такої відмови

Водночас, не виключаємо, що у разі, коли ви підете цим шляхом, деяким суддям тут може здатися замало аргументів, аби стати на бік платника…

Шлях другий

Доводити, що з моменту отримання фіскалами декларації та до моменту надіслання листа минуло понад 5 днів. Причому вважаємо, що стосовно дати отримання податківцями декларації слід орієнтуватися на дату надсилання ними саме першої, а не другої, квитанції. Адже відповідно до Порядку № 557 перша квитанція є електронним повідомленням, що сформоване у встановленому форматі ПЗ контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа у момент такого отримання. Крім того, згідно з п. 14 Порядку № 557 — у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції. Тому, якщо навіть абстрагуватися від того, що саме друга квитанція і має бути тим самим повідомленням про відмову в прийнятті декларації, про яке йдеться в п. 49.11 ПКУ, то фіскали все одно повинні були надіслати свою відмову протягом п’яти днів з моменту відправлення першої квитанції.

І хоча, можливо, для вас очевидно, що податківці схитрували з датою листа (щоб вписатися в ці п’ять днів), але довести цей факт у суді може бути непросто.

У самій нормі йдеться про надання податківцями письмового повідомлення платнику про відмову, а не про отримання (дату отримання) платником такого документа. Тобто судді, найімовірніше, орієнтуватимуться на дату відправки фіскалами платнику письмового повідомлення, а не на дату отримання його платником, як і не на дату підписання його фіскалами.

Тому вважаємо, платнику необхідно переконати суд, що дата відправки фіскалами письмового повідомлення не вписалася в належні п’ять днів, а отже декларація повинна вважатися прийнятою, а ППР — визнано недійсним.

Доводити потрібно залежно від того, яким способом фіскали надсилали це письмове повідомлення. Якщо воно було надіслане в електронному вигляді (на адресу електронної пошти або поміщено в електронний кабінет платника), то бажано роздрукувати скріншот(и) зі своєї електронної поштової скриньки або електронного кабінету, що підтверджує(ють) дату фактичного надіслання фіскалами листа.

Якщо лист надсилався поштою, то як доказ можна використати поштові конверти зі штампами, що містять дати прийняття (відправлення) та надходження листа податківців. Про те, що за подібної ситуації штамп на конверті зіграв вирішальну роль для виграшу справи платником, див., наприклад, у постанові ВС від 19.06.2018 р. № К/9901/28595/18 у справі № 826/22860/15**.

** www.reyestr.court.gov.ua/Review/74820842

Рекомендуємо перший та другий шляхи використовувати спільно. Успіху вам у цій нелегкій справі!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі