* tax.gov.ua/media-tsentr/novini/689868.html
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом.
У роз’ясненні, що сьогодні коментується, податківці процитували КЗпП в частині того, що є сумісництвом та як воно оплачується, нагадали про скасування окремих постанов КМУ, які обмежували роботу за сумісництвом в бюджетному секторі, а в кінці підсумували, що працівник не може в одну одиницю часу виконувати роботу за основним місцем роботи та за сумісництвом. Ось про цю неможливість й пропонуємо вам поговорити.
Звідки заборона? Чому ДПСУ робить такий висновок? Він випливає з визначення сумісництва. Згідно зі ст. 1021 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.
Разом з тим, заради справедливості, слід зазначити, що КЗпП не зобов’язує роботодавця за сумісництвом перевіряти час роботи працівника за основним місцем роботи. В цьому питанні роботодавець має довіряти працівникові. І якщо останній зазначив в заяві, що просить його прийняти на роботу за сумісництвом з робочим часом, наприклад, з 15:00 до 18:00 й такі години роботи влаштовують роботодавця, то питань до нього бути не повинно.
Як там працівник працює (чи не працює) за основним місцем роботи, роботодавця за сумісництвом хвилювати не повинно. Головне, що в нього цей працівник відпрацьовує встановлені години, що зазначено в табелі обліку робочого часу.
Та все ж доволі часто кадровики, приймаючи на роботу сумісника, запитують його про години роботи за основним місцем роботи, щоб не допускати накладки. Чому? Розповідаємо.
Чим загрожує накладка? Ситуація, за якої години роботи за різними трудовими договорами збігаються, цікавить не тільки податківців, а й Держпраці. Так,
— перші (податківці) можуть стверджувати, що зарплата нарахована неправомірно. Основний аргумент вони навели в роз’ясненні, що коментується: працівник не міг в одну одиницю часу виконувати роботу за різними трудовими договорами і отримувати заробітну плату за той самий час у декількох місцях. Тож витрати на оплату праці завищено. В результаті правомірність формування витрат доведеться відстоювати в суді;
— другі (Держпраці) можуть наполягати, що оскільки працівник не може перебувати одночасно на двох робочих місцях, то або хтось працював замість нього і, можливо, цей хтось був неоформлений, або ж роботодавець веде недостовірний облік робочого часу, що також є порушенням трудового законодавства.
Якщо дуже треба? Зазвичай ситуація, за якої необхідно, щоб працівник працював паралельно «на двох босів», виникає на дружніх підприємствах. Якщо неможливо чітко розділити час роботи працівника за основним місцем роботи та за сумісництвом, поміркуйте над варіантами оформлення такого працівника на обох місцях роботи:
— на дистанційну роботу (звісно, якщо робота може виконуватися дистанційно) та зазначити в трудовому договорі, що працівник розподілятиме робочий час на власний розсуд. У результаті у цю хвилину він може працювати на вас, а через секунду вже на іншого роботодавця;
або
— з гнучким режимом робочого часу, якщо (1) працівник працює на території роботодавця й не може виконувати роботу вдома, а (2) місця роботи знаходяться поруч. Такий режим роботи передбачає наявність змінного часу, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах установленої норми тривалості робочого часу. Тож він зможе підлаштовуватися під потреби кожного з роботодавців.
Детально про такі форми організації праці, як дистанційна робота та гнучкий режим робочого часу, читайте в наступному номері «Податки & бухоблік».
