Роздача сувенірів під час виставки

Бухгалтерський облік

Сувенірна продукція (блокноти, ручки, кепки, футболки з власним логотипом підприємства), яку підприємство планує роздавати на виставці, в бухобліку відображаємо на субрахунку 209 «Інші матеріали», оскільки такі ресурси відповідають визначенню запасів (п. 6 НП(С)БО 9 «Запаси»).

Придбані матеріали, які підприємство планує використовувати як сувенірну продукцію, зараховуємо на баланс за первісною вартістю, що визначається за правилами, встановленими пп. 9 і 10 НП(С)БО 9.

Якщо згодом на сувенірку (блокноти, ручки, кепки, футболки тощо) наноситься логотип, то

Безкоштовна роздача сувенірів із логотипом підприємства носить рекламний характер. Тому на момент вибуття (безпосередньої роздачі) таких сувенірів підприємство має списати їх собівартість до складу витрат на збут проводкою: Дт 93 — Кт 209 (п. 19 НП(С)БО 9).

Пам’ятайте! Факт вибуття таких активів треба задокументувати — скласти первинні документи, якими буде зафіксовано факт роздачі сувенірів під час рекламної акції.

Доходи підприємство не відображає, оскільки не дотримуються критерії їх визнання (п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід»): немає ані збільшення активу, ані зменшення зобов’язань.

Суму донарахованих податкових зобов’язань з ПДВ (детальніше про це — у ПДВ-розділі) щодо безкоштовно розданих рекламних сувенірів (виходячи з мінімальної бази) відносять до інших витрат операційної діяльності і відображають записом: Дт 949 — Кт 641/ПДВ. Хоча, на наш погляд, не буде помилкою, якщо нарахування ПДВ у цьому випадку буде визнано витратами на збут (Дт 93 — Кт 64/ПДВ)

Податок на прибуток

Якщо сувеніри роздає малодохідник, то в податковому обліку жодних різниць, усе за бухобліком. У випадку коли роздають сувенірну продукцію підприємства-високодохідники чи малодохідники-добровольці, то їм, можливо, доведеться застосовувати податкові різниці. Це станеться, коли отримувачем сувеніру буде:

1) неприбуткова організація, внесена до неприбуткового Реєстру. Тоді слід застосовувати різницю з п.п. 140.5.9 ПКУ. А саме до витрат можна включити тільки 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Суму подарунка, що перевищує цю межу, слід виключити з витрат шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування;

2) підприємство сфери фізичної культури і спорту — неприбуткова організація, внесена до неприбуткового Реєстру. Тоді слід застосовувати різницю з п.п. 140.5.14 ПКУ. А саме можна віднести до витрат тільки 8 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Суму, що перевищує цю межу, слід виключити з витрат шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування;

3) платник єдиного податку або звичайний платник податку на прибуток — пов’язана особа. якщо підприємство-отримувач задекларувало від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому надано йому сувенір, за умови, що вартість такого сувеніра була включена до витрат підприємства-дарувальника. У цьому випадку діятиме різниця з п.п. 140.5.10 ПКУ. Згідно з нею підприємство, яке обдарувало вищезгаданих суб’єктів, має збільшити свій фінансовий результат до оподаткування на суму рекламного сувеніра (БЗ 102.12);

Враховуючи це,

Якщо ж ідеться про роздачу рекламних сувенірів у вигляді блокнотів, ручок, кепок, футболок тощо, то напевно роздаватимете такі сувеніри саме звичайним фізособам-громадянам. А отже, в цьому випадку податкові різниці застосовувати не слід. Щоб підтвердити, що сувеніри роздаються необмеженому колу фізосіб і саме тому ви не використовуєте податкові різниці, радимо в організаційних документах на проведення рекламної акції прописати коло отримувачів таких сувенірів.

Звертаємо увагу! Вищезгадані різниці також не стосуватимуться тільки при роздачі матеріалів, які є виключно носієм рекламної інформації (листівки, каталоги, буклети). Адже при роздачі цих рекламних матеріалів відсутній сам факт постачання товарів. Деталі шукайте у статті «Роздача носіїв рекламної інформації: відображаємо в обліку» // «Податки & бухоблік» 2024, № 55 (ср. ).

Якщо ж роздають рекламні сувеніри, які можна використовувати не тільки як носії інформації, а й за призначенням, то говорити, що тут немає постачання товарів, складно. Тому тим, хто не бажає сперечатися з фіскалами, краще застосовувати вищезгадані різниці, спираючись на те, хто отримав такі сувеніри (якщо це, звичайно, можна встановити під час проведення виставки).

Єдиний податок

Якщо під час проведення виставки рекламні сувеніри роздає платник ЄП, у тому числі й платник сільгоспЄП, то безоплатна роздача таких сувенірів не вплине на оподаткування.

Адже для звичайних платників ЄП групи 3 оподаткованим доходом є дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), а також дохід у матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ (п. 292.1 ПКУ). Коли платник ЄП безоплатно роздає рекламні сувеніри, то жодного оподаткованого доходу (як грошового, так і негрошового) в нього не виникає. Виникають узагалі витрати, які ніяк не стосуються оподаткування ЄП.

Те ж саме стосується і платників сільгоспЄП. Для них об’єктом оподаткування є нормативна грошова оцінка сільгоспугідь та земель водного фонду. Тому той факт, що аграрій, який у цілях реклами роздавав різні рекламні сувеніри зі своїми логотипами, на оподаткування сільгоспЄП не впливає.

Також роздача рекламних матеріалів не вплине і на сільгоспчастку аграрія. Адже вона рахується виходячи із загального та сільгоспдоходу аграрія. Коли ж ідеться про безоплатну роздачу сувенірів, то йдеться не про доходи, а про витрати.

ПДВ-облік

Використання в господарській діяльності. Якщо платник ПДВ роздає на виставці рекламні сувеніри з нанесенням на них логотипу (блокноти, ручки, кепки, футболки), то в цьому випадку такі активи використані в господарській діяльності підприємства. Адже рекламна роздача спрямована на збільшення обсягу продажів, тобто безпосередньо пов’язана з господарською діяльністю підприємства.

А отже,

Виняток — рекламування діяльності, що не підлягає оподаткуванню ПДВ або підпадає під ПДВ-пільгу (ст. 196, 197, підрозд. 2 та 10 розд. ХХ ПКУ). Тоді від компенсуючих ПЗ уже не відкрутитися. Базу оподаткування в такому разі визначають відповідно до п. 189.1 ПКУ.

Хоча і з цього правила є винятки. А саме, коли прямо в ПКУ прописано, що безоплатна передача пільгових або звільнених від ПДВ операцій звільняються від компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ.

Безоплатне постачання. Нагадаємо: у загальному випадку при подарунках (безоплатних передачах) нараховують мінбазні податкові зобов’язання (п. 188.1 ПКУ). А ось із тим, що при будь-яких безоплатних передачах (рекламних / нерекламних) подвійних податкових зобов’язань не виникає і додатково до мінбазних компенсуючі податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ не нараховуються, давно згодні і податківці (лист ДПСУ від 22.01.2021 № 264/ІПК/99-00-21-03-02-06).

Утім, і мінбазних податкових зобов’язань при безоплатних роздачах можна уникнути. Як пояснюють контролери, не буде ані мінбазних податкових зобов’язань (за п. 188.1 ПКУ), ані компенсуючих (за п. 198.5 ПКУ), якщо безоплатні передачі закладені (закалькульовані) в продажну вартість оподатковуваних товарів / послуг, що реалізуються платником (див. листи ДПСУ від 29.05.2023 № 1336/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 19.10.2021 № 3902/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 07.12.2021 № 4573/ІПК/99-00-21-03-02-06 тощо).

Та навіть якщо безоплатні передачі не закладені в продажну вартість оподатковуваних товарів / послуг, що реалізуються платником, це не означає, що слід нараховувати мінбазні податкові зобов’язання.

Річ у тім, що на сьогодні суди схильні вважати, що

Так, наприклад, у постанові Шостого апеляційного адмінсуду від 16.06.2022 у справі № 640/11949/19 слуги Феміди зазначають, що за своєю суттю безоплатно передані навіть виставкові зразки товару є рекламними матеріалами, що не призначені для реалізації чи споживання. А тому навіть такі активи за загальним правилом не належать до оборотних і не є товаром у розумінні податкового законодавства. Тому їх безоплатна роздача, на думку суду, не утворює об’єкт оподаткування ПДВ. Адже фактично передача рекламних матеріалів іншим особам здійснюється для власних потреб самого платника, для цілей його основної оподатковуваної діяльності.

Отже, роздачу будь-яких рекламних матеріалів слід кваліфікувати не як реалізацію товару, а як передачу для власних потреб. А тому така передача товару в рекламних цілях є лише формою розповсюдження реклами, що не наділяє цю передачу ознаками постачання.

Тому якщо підприємство бажає уникнути нарахування ПДВ при безоплатному розповсюдженні рекламних сувенірів, то йому слід витрати на безоплатні передачі закласти (закалькулювати) в продажну вартість оподатковуваних товарів / послуг, що реалізуються платником, а тим, хто цього не зробить, слід готуватися доводити свою позицію щодо ненарахування ПДВ у суді.

Хто не бажає цього робити, той має нарахувати ПДВ на безоплатно передані незакалькульовані сувеніри ПДВ виходячи з мінбази.

ПДФО і ВЗ

Тут вирішальне значення має можливість персоніфікації фізосіб — одержувачів рекламних товарів і суми отриманого кожним із них доходу.

На цьому акцентують увагу й фіскали у БЗ 103.23. Вони говорять, що коли під час проведення рекламної акції здійснюється розповсюдження рекламного товару, а споживачами реклами є невизначене коло платників податку, то вартість такого товару не розглядається як дохід фізосіб — споживачів таких рекламних заходів та, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДФО і ВЗ (напевно, ваша роздача рекламних сувенірів організована саме так). Також тут не виникає питання з ЄСВ.

Тож не полініться все правильно оформити документально. Видайте наказ про проведення рекламного заходу та зафіксуйте в ньому, серед іншого, що отримати рекламну продукцію може будь-яка особа, яка буде присутня в павільйоні / магазині / приміщенні, в якому проводитиметься рекламний захід. Звісно, що до Об’єднаного звіту такі неперсоніфіковані роздачі не потраплять.

Водночас чим вужче коло отримувачів та чим дорожча вартість продукції, що роздається, тим важче буде доказати податківцям неможливість персоніфікації. Наприклад, якщо ви 10 особам під час рекламної акції вручаєте планшети з логотипом підприємства вартістю 5000 грн, то аргумент про неможливість персоніфікації отримувачів виглядає якось сумнівно.

У такому випадку, щоб оптимізувати питання оподаткування, є сенс говорити про надання під час рекламної акції подарунків. Це дає змогу застосувати приписи п.п. 165.1.39 ПКУ. Він виводить з-під оподаткування вартість негрошових подарунків у частині, що не перевищує 25 % однієї мінзарплати (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2024 році — 1775 грн з розрахунку на місяць).

Також із неоподатковуваної ПДФО вартості подарунка не треба утримувати ВЗ (див. п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Якщо ж вартість подарунка перевищує неоподатковувану межу, то рекламодавцю доведеться з суми перевищення:

— утримати ПДФО як із додаткового блага. При цьому базу оподаткування визначаємо з урахуванням натурального коефіцієнта (див. п. 164.5, п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ, БЗ 103.25);

— утримати ВЗ без застосування будь-яких коефіцієнтів (тобто з «чистої» суми).

Також не забудьте взяти у фізособи, якій надано подарунок, реєстраційний номер облікової картки платника податків. Адже без нього відобразити інформацію про дохід фізичної особи — одержувача товару в 4ДФ не вдасться.

У 4ДФ неоподатковуваний подарунок (його частину) вкажіть з ознакою доходу «160», оподатковуваний (його частину) — з ознакою доходу «126».

Що стосується ЄСВ, то тут його не буде, оскільки дохід отримано на підставі договору дарування, а не в рамках трудових відносин. Також він не є винагородою за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовим договором.

Облік роздачі футболок і кепок на виставці