Послуги від нерезидента неплатнику ПДВ: як платити і звітувати?

Хто з неплатників прирівнюється до ПДВ-платників?

Нараховувати ПДВ повинні тільки ті особи, які отримують від нерезидента послуги, місцем постачання яких є митна територія України. Визначають місце постачання нерезидентських послуг за правилами ст. 186 ПКУ (див. статтю «Послуги у ЗЕД: як визначити місце постачання?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 37). Якщо ж послуги не належать до категорії послуг, визначених у пп. 186.2, 186.3 і 186.3¹ ПКУ, то місцем їх постачання відповідно до п. 186.4 ПКУ буде місце реєстрації їх постачальника. А оскільки постачальник послуг —нерезидент, то не буде ПДВ-об’єкта і, відповідно, за такою операцією не виникатиме наслідків з ПДВ (див. лист ДПСУ від 30.08.2022 № 1354/ІПК/99-00-21-03-02-06).

У випадку, коли місце постачання послуг, отриманих від нерезидента, розташоване на митній території України, саме отримувач послуг є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ (пп. 180.2 і 208.1 ПКУ, п. 5 розд. І Порядку № 21*). Ба більше, цей отримувач прирівнюється до платника ПДВ для цілей застосування правил розд. V ПКУ щодо сплати ПДВ, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування (пп. 180.3, 208.5 ПКУ).

* Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016 № 21.

Це випливає з вимог п. 208.1 ПКУ, який говорить про правила оподаткування у разі постачання нерезидентом послуг на території України будь-якій особі-резиденту — суб’єкту господарювання. Податківці також зазначають, що обов’язок щодо сплати ПДВ покладається на фізичну особу — підприємця, яка не зареєстрована платником ПДВ та є отримувачем послуг, зокрема, з оренди нерухомості, що розташована на митній території України (див. БЗ 101.20).

* Є особливості щодо отримувачів електронних послуг (див. «Електронні послуги у ЗЕД» // «Податки & бухоблік», 2024, № 37).

База оподаткування і дата ПДВ-зобов’язань

ПЗ з ПДВ неплатник — отримувач нерезидентських послуг нараховує виходячи (п. 190.2 ПКУ):

— з договірної (контрактної) вартості таких послуг з урахуванням податків і зборів (за винятком ПДВ) — якщо послуги у нерезидента придбано;

— зі звичайної ціни послуг (без урахування ПДВ) — якщо послуги отримано від нерезидента безоплатно.

При цьому база оподаткування може також уключати податки і збори (зокрема, ПДВ), нараховані/сплачені нерезидентом у своїй країні у зв’язку з наданням послуг неплатнику-резиденту. За умови, що нерезидент уключає їх до договірної вартості наданих послуг (див. БЗ 101.20).

Тобто за правилом «першої події» (п. 187.8 ПКУ):

1) або на дату списання коштів з рахунку в банку на користь нерезидента в оплату послуг;

2) або на дату оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг нерезидентом.

Саме на дату виникнення ПЗ (дату, що сталася раніше) договірну вартість (базу ПДВ-оподаткування) перераховують у гривні за курсом НБУ. І вже потім на цю перераховану у гривні базу оподаткування «зверху» нараховують ПДВ у загальному випадку за ставкою 20 % (п. 208.2 ПКУ).

Розрахунок ПЗ для неплатника

На відміну від платника ПДВ, неплатник на послуги, отримані від нерезидента, не складає податкові накладні (п. 208.4 ПКУ).

Для цього неплатнику ПДВ доведеться подати спеціальний розрахунок ПЗ (F/J 0215524) (п. 208.4 ПКУ, п. 3 розд. І Порядку № 21). Форму такого розрахунку ПЗ затверджено наказом Мінфіну від 28.01.2016 № 21 (у редакції наказу Мінфіну від 01.03.2021 № 131).

Неплатник ПДВ подає розрахунок ПЗ фіскалам тільки у разі наявності операцій з постачання ПДВ-оподатковуваних послуг нерезидентами (п. 9 розд. ІІІ Порядку № 21). І тільки за той звітний (податковий) місяць, у якому такі послуги отримано від нерезидента (див. БЗ 101.20). Тобто порожній розрахунок ПЗ у ПДВ-періодах, коли неплатник не придбаває у нерезидентів ПДВ-оподатковувані послуги, подавати не потрібно.

Також зауважте: розрахунок ПЗ призначено виключно для нарахування ПЗ з ПДВ самим неплатником — отримувачем ПДВ-оподатковуваних послуг від нерезидента. Платники ПДВ, які в подальшому придбавають послуги у цього неплатника, відобразити ПК на підставі розрахунку ПЗ не можуть (див. лист ДФСУ від 11.02.2019 № 477/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

Про власне заповнення розрахунку ПЗ Порядок № 21 говорить дуже мало (пп. 1 і 2 розд. VII Порядку № 21). Тому про заповнення конкретних полів і граф розрахунку ПЗ доводиться здебільшого здогадуватися із його форми, а також натяків, що містяться у роз’ясненнях податківців. Наведемо інформацію щодо деяких полів і граф розрахунку ПЗ, які можуть викликати запитання (див. таблицю нижче).

Заповнюємо розрахунок ПЗ неплатника ПДВ

З розділу I «Розрахунок податкових зобов’язань за звітний (податковий) період» значення рядка «Усього до нарахування» розрахунку ПЗ відображається в обліку з цього податку контролюючим органом (п. 2 розд. VII Порядку № 21).

Подання розрахунку ПЗ і сплата ПДВ

Відповідно до п. 6 розд. I Порядку № 21 розрахунок ПЗ належить до податкової звітності з ПДВ. Тож, посилаючись на строки подання ПДВ-декларації (п. 203.1 ПКУ) і сплати ПЗ, відображених у ній (п. 203.2 ПКУ), податківці доходять висновку, що (див. БЗ 101.20):

Правило переносу строку подання, якщо останній день припадає на вихідний або святковий день, для розрахунку ПЗ теж працює (п. 49.20 ПКУ).

Нарахована у такому розрахунку ПЗ сума ПДВ підлягає сплаті до бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем зазначеного 20-денного строку.

А якщо отримувач нерезидентських послуг, не зареєстрований як платник ПДВ, не подасть розрахунок ПЗ і не сплатить ПДВ? Чим йому це загрожує?

Ще раз наголосимо: отримувач послуг від нерезидента — неплатник ПДВ прирівнюється до платника щодо сплати ПДВ, стягнення податкового боргу і притягнення до відповідальності (п. 208.5 ПКУ). Заразом розрахунок ПЗ належить до податкової ПДВ-звітності.

Відтак у разі неподання або несвоєчасно подання розрахунку ПЗ податківці накладуть штраф у розмірі, визначеному п. 120.1 ПКУ. Тобто — 340 грн, а при повторному порушенні протягом року — 1020 грн (див. БЗ 101.27, роз’яснення Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 22.01.2024).

Несвоєчасна сплата податку призводить до штрафу згідно зі ст. 124 ПКУ. Щодо розміру самого штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, то у загальному випадку він становить (п. 124.1 ПКУ):

— 5 % суми податкового боргу — при простроченні до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;

— 10 % суми податкового боргу — якщо сплату прострочено більше ніж на 30 календарних днів.

Проте якщо податківці доведуть, що порушення строків сплати допущено навмисно, то штраф може скласти вже 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.2 ПКУ).

Крім того, за несвоєчасну сплату задекларованого ПДВ фіскали можуть нарахувати ще й пеню згідно зі ст. 129 ПКУ.

Якщо взагалі не подавати розрахунок ПЗ і не сплачувати ПДВ, тоді податківці самостійно донарахують ПЗ і застосують штраф за ст. 123 ПКУ. Розмір штрафу — 10 % від занижених ПЗ (п. 123.1 ПКУ). Але не виключено, що фіскали намагатимуться одразу застосувати штраф як за умисне порушення — у розмірі 25 % від занижених ПЗ (п. 123.2 ПКУ).

Проте під час ВС (з 01.08.2023) діє норма п.п. 69.37 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ: якщо платник сплатить донараховані податкові зобовʼязання за ППР протягом 30 календарних днів (без оскарження), то штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

У будь-якому випадку краще не випробовувати долю…