14.11.2024
zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42144
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Суб’єкт господарювання, що здійснює тимчасове розміщення відходів, у тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), які не взяті на облік у встановленому порядку як вторинна сировина, незалежно від наявності відповідного дозволу на розміщення відходів подає вперше декларацію екологічного податку за календарний квартал, в якому було вперше здійснено розміщення таких відходів
Про раптовий розворот ДПСУ в питанні сплати екоподатку за розміщення відходів ми вас попереджали ще в травні цього року (див. консультації в БЗ 107.01 — цю і цю, а також наш коментар до них у статті «Екоподаток за побутові відходи, шини/акумулятори тощо: фіскальне дежавю» // «Податки & бухоблік», 2024, № 38). Тоді це сталося якраз напередодні спливу граничного строку подання декларації екологічного податку за І квартал. Трохи згодом до згаданих вище консультацій додалися ще дві — ця і ця. У підсумку на сьогодні маємо таку позицію головних фіскалів.
Суб’єкт господарювання, що здійснює тимчасове (!) розміщення:
(1) побутових відходів (у тому числі в контейнерах);
(2) небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо);
(3) відходів, що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, з їх наступною утилізацією,
є платником екологічного податку за розміщення відходів.
І тільки
тимчасове розміщення відходів, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, які утворились в процесі діяльності суб’єкта господарювання та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, в тому числі металобрухт, не призводить до виникнення податкових зобов’язань з екоподатку
Фіскали не пояснюють, як визначити, чи належать тимчасово розміщені відходи до вторинної сировини. Та, власне, цього нам і не треба. Адже головне в ПКУ не це, а те, що до платників екологічного податку за розміщення відходів належать суб’єкти господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» у розумінні п.п. 14.1.223 ПКУ. А цей термін визначений там як постійне (!) (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах.
На цьому ми акцентуємо вашу увагу далеко не вперше. І раніше головні фіскали були повністю з цим згодні (див. консультації в БЗ: zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27794, zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27737, zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27751, zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27752, які втратили чинність протягом травня поточного року без жодних змін у законодавстві). Щоправда, раніше вони обумовлювали можливість несплати екоподатку наявністю договору на видалення та утилізацію відходів з комунальними або спеціалізованими підприємствами, що теж певною мірою суперечило ПКУ. На сьогодні ж до платників екоподатку потрапили всі, хто тимчасово розміщує (правильніше говорити — зберігає) будь-які відходи, крім хіба що вторсировини.
Консультація, що коментується, свідчить про те, що всі попередні роз’яснення ДПСУ на цю тему були невипадкові. Нею головні фіскали намагаються зацементувати свій незаконний підхід до оподаткування екоподатком. Причому від теоретичних викладок вони перейшли до практичних настанов тим платникам, котрі серйозно сприйняли їхню попередню маячню. І зробили це знов у останній день подання екозвітності за ІІІ квартал (консультація, що коментується, з’явилася в БЗ сьогодні — 11.11.2024).
На що хотілося б звернути вашу увагу в цій консультації.
Фіскали змушують подавати екодекларацію за тимчасове розміщення тих відходів, які не взяті на облік у встановленому порядку як вторинна сировина
Про який саме тут облік ідеться, вони не уточнюють. Наша рекомендація така.
Всі суб’єкти, в яких утворюються відходи, донедавна вели первинний облік відходів за типовою формою № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» згідно з Інструкцією № 342*. Причому первинному обліку за цією формою підлягали всі види відходів, у тому числі шини (див. про це в статті «Шини для машини: експлуатація» // «Податки & бухоблік», 2018, № 41), люмінесцентні лампи (див. про це в статті «Облік ламп освітлення» // «Податки & бухоблік», 2021, № 39), акумулятори тощо.
На сьогодні цей наказ утратив чинність, однак, вважаємо, за рішенням керівника підприємства Інструкцію № 342 і саму форму можна застосовувати й надалі. Свого часу п. 2.11 Інструкції № 342 передбачав наводити в графах 10а та 10б обсяги відходів, які:
— видаляють (знищують, захоронюють) або тимчасово розміщують (накопичують) на території підприємства без подальшої утилізації;
— передають для утилізації іншим юридичним особам (як вторинну сировину).
Так от,
заведіть заднім числом таку форму, якщо ви її не вели, поставте у графу 10б всі відходи, які утворюються на вашому підприємстві, і розповідайте фіскалам, що екодекларацію не подавали саме тому, що всі ваші відходи взято на облік як вторинну сировину
Безумовно, такий підхід не є оптимальним, але він відповідає рівню обґрунтованості вимог контролюючого органу. Бо як інакше можна розцінити консультацію, в якій фраза «Розміщення відходів — постійне (!!!) (остаточне) перебування або захоронення відходів» межує з висновком «суб’єкт господарювання, що здійснює тимчасове (!!!) розміщення відходів, <...> подає вперше декларацію за календарний квартал, в якому було вперше здійснено розміщення таких відходів». Тож як вони до нас, так і ми до них. А далі буде видно, хто кого...
Для більш поміркованих платників повторимо ту пораду, що давали ще в травні: подайте швиденько до кінця дня декларацію з будь-якою нарахованою сумою за рядком, де має бути екоподаток за розміщення відходів, і відповідним додатком. Або взагалі порожню, з нульовими нарахуваннями. Та не забудьте, що після цього доведеться подавати декларацію щокварталу до кінця року. У будь-якому разі такими діями ви точно зекономите 340 / 1020 грн штрафу. До того ж, за необхідності, ви зможете протягом воєнного стану уточнити цьогорічну звітність хоч у більший, хоч у менший бік без жодних штрафів.