Національна валюта є на території України єдиним законним засобом платежу (ст. 192 ЦКУ, ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII). Тому у внутрішньоукраїнських договорах ціна має встановлюватися в грошовій одиниці України — гривнях (ч. 1 ст. 524 ЦКУ). Проте
разом із сумою в гривнях також може бути визначено грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ)
Тому за домовленістю сторін ціна в договорі також може бути прив’язана до валюти. Хоча розрахунки з продавцем у такому разі все одно повинні здійснюватися в гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦКУ). А всю підтверджуючу первинку також оформляють у гривнях. При цьому суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають шляхом перерахунку валютного еквівалента за офіційним курсом НБУ відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, законом або іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Тому порядок перерахунку валютного еквівалента (на яку дату / з використанням якого курсу перераховувати) краще чітко врегулювати в договорі.
У продавця. В обліку продавець реалізацію товару відображає за загальними правилами (Дт 361 — Кт 70). Особливість — у визначенні величини доходу, розмір якого залежить від того, який порядок перерахунку валютного еквівалента в гривні передбачено договором. І: