У Законі «Про оборонні закупівлі» власне держконтракт визначено так:
«державний контракт (договір) (далі — державний контракт (договір)) — угода, укладена у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення…»
Зауважте, що на рівні фундаментальної дефініції український законодавець називає контрагентів держконтракту «замовником» і «виконавцем». Традиційна юриспруденція такі назви сторін розглядає як атрибути договору про надання послуг. Адже в ст. 901 ЦКУ саме так іменуються учасники відповідних правовідносин.
Але ми маємо справу зі спеціальним законодавством, і тому не дивно, що у визначенні держконтракту фігурують не тільки послуги, але й товари та роботи. Отже, перший висновок такий:
— предметом держконтракту можуть бути роботи, навіть якщо одного з контрагентів у держконтракті не названо підрядником;
— предметом держконтракту можуть бути товари, навіть якщо контрагентів у держконтракті не названо продавцем / постачальником і покупцем.
Чому це може бути важливо саме для бухгалтера?