Визначення термінів для звернення до суду за податковими спорами
Лист Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11
Головам апеляційних адміністративних судів України
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» зазначеного Кодексу).
З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов’язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Поряд із цим абзацом другим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.
При цьому згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 зазначеного Кодексу процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Таким чином, підпунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, а саме:
— визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення (1095 днів);
— визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення (з моменту отримання такого рішення);
— визначено підставу і межі продовження тривалості зазначеного строку в разі застосування платником податку досудового врегулювання спору у вигляді процедури адміністративного оскарження (на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги).
Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п’ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору — процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
При цьому пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України регулює ті самі правовідносини, що й абзац другий пункту 56.18 цієї ж статті. Пряме порівняння змісту абзацу другого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України із змістом пункту 56.19 цієї ж статті свідчить, що обидва правила повинні застосовуватися в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження.
Водночас пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначає, що строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Натомість пункт 56.19 статті 56 цього ж Кодексу визначає, що місячний строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення лише починає перебіг від дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Тобто відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк судового оскарження продовжується на час процедури адміністративного оскарження, в той час як згідно з пунктом 56.19 цей строк під час відповідної процедури ще не почав перебіг.
Крім того, якщо норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначає строк судового оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом відсилання до строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, то пункт 56.19 статті 56 цього Кодексу прямо передбачає, що відповідний строк становить один місяць.
Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.
При розв’язанні розглядуваної законодавчої колізії суди повинні виходити з такого.
Пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України містяться в одному і тому самому нормативно-правовому акті, прийняті одночасно і регулюють ті самі відносини. Тому суперечність між ними не може бути розв’язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною). Отже, вони припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов’язань у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження.
У цій ситуації судам слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов’язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).
Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Відповідно до цього пункту зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору — процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).
За таких обставин норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не може використовуватися при обчисленні строків звернення платника податків до суду, оскільки її застосування суперечить правилам пункту 56.21 цієї ж статті, яка вимагає прийняття рішень на користь платників податків. Тому строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення починає перебіг відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України — від дня отримання платником податків цього повідомлення-рішення.
Щодо строків звернення податкових органів із вимогою про стягнення податкового боргу з платників податків, судам слід мати на увазі таке.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено перелік випадків, коли грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу — це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку.
Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов’язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред’являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Судам варто ураховувати, що Податковим кодексом України розрізняються строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків, і строк, протягом якого може бути стягнуто податковий борг.
Пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначає строки для визначення грошових зобов’язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов’язання. При цьому спір стосовно відповідної декларації та/або податкового повідомлення, які мали бути підставою для визначення грошового зобов’язання, не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У свою чергу, пункт 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання.
Строки, що розглядаються (для визначення грошових зобов’язань контролюючим органом і для стягнення податкового боргу), обчислюються окремо. При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов’язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.
Так, якщо відповідна податкова декларація підлягала поданню до 20 січня 2011 року, податковий орган може визначити грошове зобов’язання платникові податків у зв’язку з цією декларацією починаючи з 21 січня 2011 року протягом 1095 днів.
Строки сплати податкових зобов’язань регулюються статтею 57 Податкового кодексу України.
Визначене контролюючим органом грошове зобов’язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов’язаною зі стягненням такого боргу.
Порядок стягнення податкового боргу регулюється главою 9 Податкового кодексу України.
Водночас судам слід мати на увазі, що застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених Податковим кодексом України, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України. Відповідно нові строки оскарження до суду податкових повідомлень-рішень поширюються на ті податкові повідомлення-рішення, що отримані платником податку починаючи з 1 січня 2011 року.
Аналогічно строк тривалістю 1095 днів для звернення контролюючого органу з вимогою, пов’язаною зі стягненням податкового боргу, поширюється лише на податковий борг, який виник починаючи з 1 січня 2011 року.
Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.
В. о. голови суду
М. Цуркан
коментар редакції
Це вже третій, починаючи з вересня 2010 року, лист, в якому ВАСУ намагається сформулювати своє бачення питання щодо
строків для звернення до адміністративного суду за спорами з податківцями. Попередні висновки з цього приводу були викладені в листах ВАСУ від 27.09.2010 р. № 1343/11/13-10 і від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10. Нагадаємо, що в останньому з цих листів фахівці ВАСУ стверджували, що строки звернення до адміністративного суду врегульовано ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом — КАС) і саме її нормами повинні керуватися адміністративні суди при вирішенні питання про дотримання позивачами цих строків.Нова ж позиція ВАСУ, викладена в
листі від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11, ґрунтується на тому, що віднині строки звернення до адміністративного суду повинні визначатися за правилами, встановленими Податковим кодексом України (далі — ПК), які є більш спеціальними порівняно з тими, що визначені у ст. 99 КАС. Зауважимо, що застосування строків звернення до суду, визначених ПК, можливе тільки за тими правовідносинами, що виникли після набуття чинності ПК (з 01.01.2011 р.): за оскарженням податкових повідомлень-рішень, отриманих платником податків починаючи із зазначеної дати, і за податковим боргом, що виник починаючи з 01.01.2011 р. У частині правовідносин, що виникли раніше, слід керуватися роз’ясненнями, викладеними в листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10. У чому ж полягає нова позиція?ВАСУ поділяє спори з податківцями на дві категорії:
1) справи за позовами платників податків про оскарження рішення контролюючого органу;
2) справи за позовами податкових органів до платників податків про стягнення податкового боргу.
Щодо першої категорії спорів (
за позовами платників податків) ВАСУ на підставі п. 56.18 ПК визначив такі правила перебігу строку звернення до суду:—
тривалість строку для звернення до суду з вимогою про протиправність податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів;—
перебіг цього строку розпочинається з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення;— строк для звернення до суду
продовжується на строк, що фактично минув із дати звернення платника податків зі скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги в межах процедури адміністративного оскарження.Не заперечуючи такі висновки, хотілося б звернути особливу увагу на один досить важливий, на наш погляд, нюанс: у листі ВАСУ зауважив, що
п. 56.18 ПК, на якому ґрунтуються зазначені вище висновки, суперечить п. 56.19 ПК, яким установлено менший — місячний строк для звернення до суду. Важливість цього висновку полягає в тому, що, віддаючи перевагу п. 56.18 ПК, суд послався на п. 56.21 ПК, що встановлює правило «конфлікту інтересів». Зважаючи на те що адміністративні суди дуже рідко застосовували це правило в період дії Закону № 2181-ІІІ, така тенденція вселяє оптимізм.З приводу позовних вимог
контролюючих органів, пов’язаних зі стягненням податкового боргу з платників податків, ВАСУ зазначив, що вони повинні висуватися протягом 1095 днів із дня виникнення податкового боргу.Слід ураховувати, що
ПК розрізняє строк, протягом якого податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків, і строк, протягом якого може бути стягнуто податковий борг. При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, тоді як строк для визначення грошового зобов’язання контролюючим органом відлічується з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше — за днем її фактичного подання.Насамкінець хотілося б висловити припущення, що
лист № 203/11/13-11, як і його попередники (див. вище), незабаром зазнає змін або доповнень. Це зумовлено тим, що лист не дає відповіді на одне важливе запитання: у який строк податкове повідомлення-рішення має бути оскаржене в суді для того, щоб визначене контролюючим органом податкове зобов’язання вважалося неузгодженим (абз. 5 того ж п. 56.18 ПК )?Логічно було б припустити, що оскільки ВАСУ у своїх роз’ясненнях послався на
п. 56.18 ПК, який, на його думку, установлює 3-річний строк для судового оскарження, то протягом цих 3-х років податкове зобов’язання вважатиметься неузгодженим. Однак навряд чи податківці, та й самі судді ВАСУ підтримають таку позицію (це було б занадто добре). Як би парадоксально це не звучало, однак чомусь здається, що, відповідаючи на поставлене вище запитання, ВАСУ використовує саме п. 56.19 ПК, що в листі від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11 був визнаний таким, що не підлягає застосуванню.Звичайно, остання думка є лише нашим припущенням, однак для того, щоб не спокушати податківців можливістю вважати податкове зобов’язання узгодженим (з усіма наслідками, що звідси випливають), ми б усе ж таки радили не зволікати і подавати позови в місячний строк, установлений п. 56.19 ПК.
Віталій Рябов
