Основні засоби та амортизація
Термінологія стосовно основних засобів з набранням чинності
ПК зазнала змін. Нагадаємо, раніше в цілях оподаткування ми мали справу з основними фондами, зараз, за аналогією з бухгалтерським обліком, використовуватиметься термін «основні засоби». От тільки його значення більше схоже не на бухобліковий аналог, а на визначення «основних фондів», що містилося в Законі № 334/94. Судіть самі: відповідно до п.п. 14.1.138 ПК| Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн.*, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн.* і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) |
*
У 2011 р. норматив для основних засобів установлюється в розмірі 1000 грн. (п. 14 підрозділу 4 позділу ХХ ПК).Як бачимо, вартість основних засобів поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. А сам систематичний розподіл вартості, яка амортизується, основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації), називається амортизацією.
АМОРТИЗАЦІЯ
Раніше амортизація розглядалась як окрема складова при визначенні об’єкта оподаткування і, як і валові витрати, зменшувала його. Зі вступом в дію розділу ІІІ ПК амортизація включається до складу витрат платника податку, окремо з їх складу не виділяючись.
Далі поговоримо про те, що саме підлягає та не підлягає амортизації.
Пункт 144.1 ПК
містить загальний підхід до формування витрат, які підлягають амортизації в податковому обліку. У табл. 1 наведено результати порівняльного аналізу витрат, що підлягають амортизації згідно з нормами ПК, та аналогічних показників, які визначалися згідно з п.п. 8.1.2 Закону № 334/94.
Таблиця 1. Порівняльний аналіз норм
ПК та Закону № 334/94щодо витрат, які підлягають амортизації
| Текст ПК | Текст Закону № 334/94 | Примітки та коментарі |
| 1 | 2 | 3 |
| Витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів | Витрати на… придбання основних фондів та нематеріальних активів | ПК не містить обмежень щодо амортизації витрат на закладкута вирощування багаторічних насаджень (як до початку плодоносіння, так і після цього) |
| Витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів | Витрати на… самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів | Зроблено уточнення щодо вирощування довгострокових біологічних активів |
| Витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року | Витрати на… проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів | Без змін |
| Витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі | Витрати на… капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі | |
| Капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об’єкту відповідно до положень п.п. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 цього Кодексу | — | Згідно з листом ДПАУ від 25.09.2009 р. № 20957/7/16-1517, в умовах дії Закону № 334/94 суми капітальних трансфертів не потрапляли до складу валових доходів, проте споруджені за їх рахунок основні фонди не підлягали амортизації. Згідно з ПК капітальні трансферти потрапляють до складу оподатковуваного доходу пропорційно сумі нарахованої амортизації об’єкта, спорудженого (придбаного) за рахунок таких трансфертів |
| Сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно | — | ПК конкретизує можливість амортизації суми індексації, проведеної згідно з нормами ст. 146 ПК |
| Вартість безоплатно отриманих об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об’єктів | — | ПК передбачає можливість амортизації таких об’єктів з одночасним збільшенням суми доходу на величину такої амортизації |
Тепер розглянемо ті витрати, які амортизації не підлягають. Такі витрати можуть або відноситися до витрат звітного періоду такого платника податків, або ж зовсім не відноситися до складу витрат, а покриватися за рахунок інших джерел.
За аналогією з нормами
Закону № 334/94 п. 144.2 ПК містить перелік витрат, які хоча й пов’язані зі створенням (придбанням, утриманням тощо) основних засобів, але замість того, щоб підлягати амортизації, включаються в повному обсязі до складу витрат. Результати порівняльного аналізу таких витрат з переліком, наведеним у п.п. 8.1.3 Закону № 334/94, наведено в табл. 2.
Таблиця 2. Порівняльний аналіз норм ПК та Закону № 334/94
щодо витрат, які не підлягають амортизації,
та які включаються до складу витрат
| Текст ПК | Текст Закону № 334/94 | Примітки та коментарі |
| Витрати платника податку на… утримання основних засобів, | Витрати платника податку на… утримання основних фондів, | Без змін |
| Витрати платника податку на… ліквідацію основних засобів | — | Закон № 334/94 передбачав диференційований підхід до відображення вибуття об’єктів групи 1 та решти груп основних фондів у процесі ліквідації. Згідно з ПК залишкова вартість будь-якого об’єкта, що ліквідується, включається до складу витрат |
| Витрати платника податку на… придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю | — | Нова норма, яка має вузькоспеціалізовану спрямованість |
| Витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм | Витрати платника податку на… виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм | Без змін. Відповідне правило прописали в Законі № 334/94після набуття чинності ПК |
| —
| Витрати платника податку на… придбання і відгодівлю продуктивної худоби | З 01.04.2011 р. ці види витрат підлягають амортизації |
| Витрати платника податку на… вирощування багаторічних плодоносних насаджень | ||
| Витрати платника податку на… придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам | Платник самостійно визначає, |
Крім перелічених в таблиці, до складу витрат платника включаються витрати на проведення ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших видів поліпшення основних засобів, що не перевищують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
Пункт 144.3 ПК
містить перелік витрат, які відшкодовуються підприємством за рахунок власних джерел, тобто не підлягають амортизації та не включаються до складу витрат. Цей перелік ідентичний тому, який до 01.04.2011 р. було визначено п.п. 8.1.4 Закону № 334/94. Він включає:— витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
— витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
— витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
— вартість гудвіла*;
— витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
* Відповідно до п.п. 14.1.40 ПК
гудвіл (вартість ділової репутації) — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.Вартість гудвіла не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.
Тепер, коли ми вже розібралися, що підлягає амортизації, а що ні, пропонуємо ознайомитися з класифікацією основних засобів (саме витрати на їх придбання — перше в списку того, що підлягає амортизації).
КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Стаття 145 ПК передбачає класифікацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів за 16 групами із застосуванням 5 методів амортизації основних засобів та 2 методів для нарахування амортизації щодо малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів (див. табл. 3).
Таблиця 3. Класифікація основних засобів та інших необоротних
матеріальних активів і можливих методів їх амортизації
| Група | Мінімально допустимі строки корисного використання, років | Допустимі методи амортизації* | Коментарі |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| група 1 — земельні ділянки | — | Не нараховується | Незважаючи на норми п.п. 14.1.138 ПК, згідно з якими земля не належить до об’єктів основних засобів, ст. 145 ПК передбачає віднесення земельних ділянок до складу необоротних матеріальних активів без нарахування на них амортизації |
| група 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом | 15 | 1, 2, 4, 5 | До таких поліпшень можуть бути віднесені витрати на меліорацію, іригацію, осушення, збагачення та інші види поліпшень природних властивостей ґрунту земельної ділянки |
| група 3 — будівлі | 20 | 1, 2, 4, 5 | Будівлі згідно з п.п. 14.1.15 ПК — це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності |
| споруди | 15 | 1, 2, 4, 5 | Споруди за п.п. 14.1.238 ПК — земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій |
| передавальні пристрої | 10 | 1, 2, 4, 5 | До цієї групи належать: земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань |
| група 4 — машинита обладнання | 5 | 1, 2, 3, 4, 5 | Для цих груп допускається використання методу прискореного зменшення залишкової вартості
|
| з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (у 2011 р. — 1000 грн.) | 2 |
| |
| група 5 — транспортні засоби | 5 | 1, 2, 3, 4, 5 | |
| група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі) | 4 | 1, 2, 4, 5 | — |
| група 7 — тварини | 6 | 1, 2, 4, 5 | До цієї групи потрапляють довгострокові біологічні активи, не пов’язані із сільськогосподарською діяльністю |
| група 8 — багаторічні насадження | 10 | 1, 2, 4, 5 | У цій групі враховуються довгострокові біологічні активи, які не пов’язані із сільськогосподарською діяльністю. ПК не містить додаткових умов для амортизації цього виду основних засобів. Отже, витрати на багаторічні насадження підлягають амортизації як до початку плодоносіння, так і після цього |
| група 9 — інші основні засоби | 12 | 1, 5 | Для цієї групи ПК передбачає можливість використовувати лише два методи амортизації (прямолінійний та виробничий) |
| група 10 — бібліотечні фонди | — | 1, 2, 4, 5, 6, 7 | Незважаючи на пряме виключення таких об’єктів зі складу основних засобів (п.п. 14.1.138 ПК), ст. 145 ПК передбачає для них окрему групу необоротних матеріальних активів. Таким чином, витрати на придбання таких об’єктів амортизуватимуться. Виняток становлять витрати бюджетів на створення бібліотечних фондів, які відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування (п. 144.3 ПК). Для цієї групи передбачено використання методів амортизації «50/50» та «100 %» |
| група 11 — малоцінні необоротні матеріальні активи |
| 1, 2, 4, 5, 6, 7 | ПК не передбачає встановлення цінового критерію для віднесення об’єктів до цієї групи. Проте, ґрунтуючись на логіці ПК та нормах п. 5 П(С)БО 7 підприємству такий критерій установити необхідно. Для цієї групи передбачено використання методів амортизації «50/50» та «100 %» |
| група 12 — тимчасові (нетитульні) споруди | 5 | 1, 5 | Для цієї групи ПК передбачає можливість використовувати тільки два методи амортизації (прямолінійний та виробничий) |
| група 13 — природні ресурси | — | Не нараховується | Згідно з п.п. 14.1.138 ПК запаси корисних копалин визнаються об’єктами основних засобів, проте амортизації не підлягають |
| група 14 — інвентарна тара | 6 | 1, 5 | Для цих груп ПК передбачає можливість використовувати тільки два методи амортизації (прямолінійний та виробничий) |
| група 15 — предмети прокату | 5 | 1, 5 | |
| група 16 — довгострокові біологічні активи | 7 | 1, 2, 4, 5 | До цієї групи включаються довгострокові біологічні активи, пов’язані з сільськогосподарською діяльністю |
| * Для зручності користування таблицею методи амортизації в ній наводяться не цілком, а згідно зі своїм номером (відповідно до порядку переліку в ПК та табл. 4), тобто: 1 — прямолінійний; 2 — зменшення залишкової вартості; 3 — прискореного зменшення залишкової вартості; 4 — кумулятивний; 5 — виробничий; 6 — «50/50»; 7 — «100 %». | |||
Як бачимо, нова класифікація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів майже повторює класифікацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, наведену в
П(С)БО 7.Якщо раніше
Законом № 334/94 встановлювалися норми амортизації за групами основних фондів, то тепер установлено мінімально допустимі строки використання об’єктів тієї чи іншої групи основних засобів. Звернемо увагу, що для деяких груп такі обмеження не встановлені.Для визначення переліку об’єктів основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів за групами з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності
розділом ІІІ ПК застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011 р.Вартість, яка амортизується, за кожним об’єктом основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності
розділом ІІІ ПК (01.04.2011 р.).Вказані норми поширюються також на платників податку в разі їх переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну.
До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, проведена після 01.01.2010 р.
Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності
розділом ІІІ ПК, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом 3 років.При цьому якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах (див.
лист ДПАУ від 09.02.2011 р. № 3610/7/15-0317).Строк корисного використання об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності
розділом ІІІ ПК визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання.Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності
розділом ІІІ ПК в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об’єктів до такої дати.
МЕТОДИ АМОРТИЗАЦІЇ
Тепер поговоримо про вже згадані методи амортизації, їх суть, недоліки та переваги застосування. До вашої уваги — табл. 4.
Таблиця 4. Методи амортизації основних засобів
та інших необоротних матеріальних активів
| № з/п | Методи амортизації | Суть методу | Переваги методу | Недоліки методу |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Прямолінійний | Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів | Легкий у застосуванні, оскільки вартість об’єкта списується рівними частинами протягом усього строку його використання | Не враховує моральний знос об’єкта основних засобів та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання) |
| 2 | Зменшення залишкової вартості | Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня степеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість | Протягом перших років експлуатації об’єкта основних засобів накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення | Передбачає обов’язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації; трудомісткість розрахунків |
| 3 | Прискореного зменшення залишкової вартості | Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється | Протягом перших років експлуатації об’єкта основних засобів накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення | Позбавлений недоліків, притаманних методу зменшення залишкової вартості: для його застосування не обов’язкова наявність ліквідаційної вартості. Крім того, порівняно з цим методом значно спрощений розрахунок суми амортизації |
| 4 | Кумулятивний | Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, які залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання | У перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта максимальна, амортизується більша частина його вартості; | Певна трудомісткість розрахунку кумулятивного коефіцієнта |
| 5 | Виробничий | Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів | Дуже простий і раціональний | Складніть визначення прогнозного виробітку окремих об’єктів основних засобів |
| 6 | « 50/50» | Амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта у розмірі 50 % його вартості, що амортизується, та в місяці виключення об’єкта зі складу активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом у розмірі решти 50 % вартості, що амортизується | Легкий у застосуванні | — |
| 7 | « 100 %» | Амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта у розмірі 100 % його вартості | Найпростіший серед усіх перелічених методів | — |
Крім принципово нової класифікації основних засобів, значимою новацією є також нові правила ведення податкового обліку основних засобів. Згідно з нормами
п. 146.1 ПК з 01.04.2011 р. платники зобов’язані вести пооб’єктний облік усіх основних засобів, що входять до відповідних груп, у тому числі облік вартості ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремого об’єкта амортизації.Нараховується амортизація
помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію. Зауважимо, що до вступу в дію розділу ІІІ ПК нарахування амортизації в податковому обліку відбувалося поквартально.Крім того, платникам слід застосовувати для цілей податкового обліку добре відомі норми, закладені ще в
П(С)БО 7:1. Установлювати строк корисного використання (експлуатації) наказом по підприємству у момент визнання об’єкта активом. Згідно з
п. 4 П(С)БО 7:| Строк корисного використання (експлуатації) — це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) |
Цей строк визначається з урахуванням очікуваного використання об’єкта підприємством, але не нижче мінімально допустимих строків, наведених у табл. 1. Такий строк, повторимо, установлюється наказом по підприємству при визнанні об’єкта активом (під час зарахування на баланс).
При цьому доведеться врахувати деякі нюанси, від яких значною мірою залежатиме тривалість строку корисного використання об’єкта:
а) очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
б) фізичний та моральний знос, що передбачається;
в) правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
На період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання чи консервації об’єкта відлік такого строку припиняється на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.
2. Визначати ліквідаційну вартість об’єкта. Згідно з
п. 4 П(С)БО 7:| Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) |
На практиці в більшості випадків таку вартість установлюють на нульовому рівні. Однак для податкових цілей установлення ліквідаційної вартості обов’язкове, адже за
п.п. 14.1.19 ПК вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, — це первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Інакше буде завищено суму амортизації і як наслідок податкових витрат. Виняток п.п. 14.1.20 ПК зроблено тільки для малоцінних необоротних матеріальних активів.3. Визначати метод амортизації для відповідного об’єкта згідно з установленим наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності. При цьому підприємство може переглядати визначений метод у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об’єкта. У такому разі нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ
Для амортизації нематеріальних активів можуть застосовуватися 5 методів, передбачених для амортизації основних засобів. У всьому іншому податковий облік нематеріальних активів ідентичний податковому обліку основних засобів.
Як і для основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, для нематеріальних активів ПК також передбачена нова класифікація. Її, а також строки амортизації відповідних об’єктів нематеріальних активів установлює п.п. 145.1.1 ПК (див. табл. 5).
Таблиця 5. Класифікація нематеріальних активів та строки їх амортизації
| Група | Строк дії права користування |
| група 1 — права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) | Відповідно |
| група 2 — права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) | |
| група 3 — права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо)* | |
| група 4 — права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)* | Відповідно |
| група 5 — авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо)* | Відповідно |
| група 6 — інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) | Відповідно |
| * Крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті. | |
Зауважимо, що групи нематеріальних активів у податковому обліку збігаються з тими, що встановлені
П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242, і враховуються на рахунку бухгалтерського обліку 12 «Нематеріальні активи».Як бачимо, що лише для прав на об’єкти промислової власності, авторських та суміжних з ним прав установлено строки, менше яких підприємство не має права встановлювати строк дії права користування на нього, і, відповідно, нараховувати амортизацію. У більшості ж випадків підприємство самостійно може встановлювати строки корисного використання нематеріальних активів згідно з правовстановлюючими документами.
ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ
Ще один важливий момент, на який звернемо увагу, — це правила визначення первісної вартості об’єктів.
Придбані та самостійно виготовлені основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.
До придбання в цьому випадку прирівнюються операції з отримання основних засобів (або нематеріальних активів) у разі:
—
внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку;—
отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп, якщо придбані таким чином основні засоби відповідають вимогам, визначеним у розділі І ПК;—
отримання в оренду основних засобів (або нематеріальних активів) у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування;—
отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс.При цьому господарське відання — це похідне право від права власності, що передбачає можливість володіння, користування та розпорядження закріпленим на цьому титулі майном на розсуд суб’єкта цього права (підприємства), але в межах закону і затвердженого власником майна статуту підприємства. Обсяг правомочностей суб’єктів права повного господарського відання є вужчим порівняно з правом власності, але ширшим порівняно з правом оперативного управління.
Про правила визначення первісної вартості залежно від способу набуття основних засобів — далі.
Первісна вартість об’єкта основних засобів, відповідно до
п. 146.5 ПК складається з таких витрат:— суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням чи отриманням прав на об’єкт основних засобів;
— суми ввізного мита;
— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням або створенням основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
— витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
— витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;
— фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено
П(С)БО 31 «Фінансові витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415;— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Цей список повторює перелік витрат, що складають первісну вартість об’єкта, наведений у
п. 8 П(С)БО 7. А це вкотре свідчить про спроби гармонізації податкового та бухгалтерського обліку основних засобів.У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку
для власних виробничих потреб вартість об’єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів незалежно від джерел фінансування. Не враховується при цьому сплачений ПДВ у разі, якщо платник податку на прибуток зареєстрований платником ПДВ.Як визначається первісна вартість об’єктів основних засобів залежно від того, яким шляхом вони отримані, показано в табл. 6.
Таблиця 6. Первісна вартість основних засобів залежно від способу їх отримання
| № з/п | Спосіб отримання об’єкта | Первісна вартість об’єкта |
| 1 | Включений до статутного капіталу підприємства | Вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни |
| 2 | Отриманий в обмін на подібний об’єкт | Вартість переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін |
| 3 | Отриманий в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт | Вартість переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшена/зменшена на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін |
| 4 | Отриманий разом з іншими об’єктами, при чому зобов’язання по розрахунках за таким об’єктом визначені загальною сумою за кілька об’єктів | Обчислюється розподілом загальної суми пропорційно звичайній ціні окремого об’єкта основних засобів |
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.
Сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єкта,
у розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому вони були здійснені.Далі йтиметься про продаж основних засобів та про інше їх відчуження.
ПРОДАЖ ТА ІНШІ ВІДЧУЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
ПК передбачає єдиний підхід до відображення в податковому обліку вибуття об’єктів основних засобів та їх виведення з експлуатації, незалежно від того, до якої групи основних засобів вони належать.
Аналізуючи норми ст. 146 ПК, можна виокремити такі варіанти вибуття та виведення з експлуатації об’єктів основних засобів:
— продаж та інші види відчуження (до цієї категорії включаються також операції з унесення основних засобів до статутного фонду іншої особи та операції з передачі основних засобів у фінансовий лізинг (оренду));
— виведення з експлуатації у зв’язку з ремонтом, поліпшеннями, що проводяться, консервацією, переведенням до складу невиробничих основних засобів;
— ліквідація основних засобів.
Податкові наслідки, пов’язані з вибуттям та виведенням з експлуатації основних засобів, наведено в табл. 7.
Таблиця 7. Податкові наслідки вибуття та виведення з експлуатації основних засобів
| Спосіб вибуття та/або виведення з експлуатації | Наслідки для амортизації | Наслідки для доходів | Наслідки для витрат |
| Продаж основних засобів, що підлягають амортизації | Припиняється | Сума перевищення доходів від продажу1) над балансовою (залишковою) вартістю | Сума перевищення балансової (залишкової) вартості над доходами від продажу |
| 1) Згідно з п. 146.14 ПК дохід від продажу визначається за договірною ціною, але не нижче звичайної ціни на об’єкти основних засобів. | |||
| Продаж невиробничих основних засобів | Немає | Сума перевищення доходів від продажу над первісною вартістю придбання | Сума перевищення первісної вартості |
| Продаж безоплатно отриманих основних засобів | Немає | Сума перевищення доходів від продажу над вартістю таких основних засобів, яка була включена | Сума перевищення вартості, яка була включена до складу доходів при отриманні, над доходами від такого продажу |
| Виведення з експлуатації у зв’язку з ремонтом, поліпшеннями, | Припиняється | Немає наслідків | Немає наслідків |
| 2) У разі зворотного введення такого об’єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів амортизації підлягає вартість, яка амортизується на момент його виведення з експлуатації (складу виробничих засобів). Вона збільшується на суму витрат, пов’язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо. | |||
| Ліквідація основних засобів за рішенням платника податку або в разі, якщо з незалежних від нього обставин основні засоби (або їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації3) | Припиняється | Немає наслідків | До складу витрат включається вартість окремого об’єкта основних засобів, що амортизується, за вирахуванням суми накопиченої амортизації |
| 3) Або в разі, якщо платник податку змушений відмовитися від використання основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації. | |||
РЕМОНТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Неможливо залишити поза увагою таке питання, як податковий облік ремонту основних засобів.
Згідно з п. 146.11 ПК первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року. Сума витрат на ремонти та поліпшення в межах 10 % ліміту включається до складу витрат (п.п. 146.12 ПК). Цей підхід рівноцінний підходу, що існував до 01.04.2011 р. А от із розподілом суми перевищення 10 % ліміту ситуація змінилася кардинально. Згідно з п. 146.11 ПК сума такого перевищення збільшує первісну вартість того об’єкта, який було відремонтовано (поліпшено).
Ця норма стосується і орендованих основних засобів, отриманих в оперативний лізинг. При цьому сума перевищення 10 % ліміту створює окремий об’єкт основних засобів і підлягає амортизації аж до передачі об’єкта оперативної оренди орендодавцю. Після закінчення строку дії договору оренди недоамортизована вартість таких ремонтів (поліпшень) підлягає включенню до складу витрат орендаря.
ПЕРЕОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Платники податку на прибуток усіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:
Кi = [I(а-1) - 10] : 100
,де І(а-1) — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кi не перевищує одиниці, індексація не проводиться.
Збільшення вартості, що амортизується, об’єктів основних засобів здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка, та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.
Нагадаємо, що в податковому обліку раніше застосовувалась індексація
балансової вартості груп основних фондів. Фактично, принципово змінилося лише те, що індексації тепер підлягають окремі об’єкти основних засобів, а не їх групи, як було раніше. Водночас про зближення з бухгалтерським обліком говорити не доводиться: передбачена його правилами дооцінка та уцінка основних засобів у податковому обліку не відображається.Таким чином, ми розібрались з амортизацією, визначенням первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів та іншими питаннями стосовно податкового обліку зазначених активів. Проте амортизації підлягає ще й такий специфічний об’єкт, як витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин. Про них і йтиметься далі.
ВИТРАТИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИДОБУТКОМ КОРИСНИХ КОПАЛИН
Зауважимо, що відповідно до п.п. 14.1.138 ПК запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр відносять до складу основних засобів.
Будь-які витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин включаються до окремого об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища). Такі витрати підлягають амортизації.
Винятком при цьому є витрати, передбачені у п.п. «з» п.п. 138.10.1 ПК, тобто пов’язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ.
Перелік витрат, що включаються до окремого об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, містить такі види витрат:
— витрати на придбання геологічної інформації, що є в розпорядженні інших юридичних осіб;
— витрати на попередню розвідку родовищ (запасів) корисних копалин, проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектні роботи, пошуково-розвідувальні, бурові та гірничі роботи, геофізичні, геохімічні та інші дослідження в межах визначеної ділянки (території);
— витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничопрохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо;
— витрати, пов’язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин;
— витрати на розроблення техніко-економічних обґрунтувань, бізнес-планів, угод (контрактів), концесійних договорів на користування надрами тощо;
— витрати на проектування розробки родовищ (запасів) корисних копалин;
— витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).
До складу зазначеної групи
не включаються такі витрати, пов’язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин:— будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами з ведення господарської діяльності (у т. ч. витрати на реєстрацію, оформлення гірничого відводу тощо);
— витрати на геологорозвідувальні роботи, виконані та профінансовані (як у минулому, так і поточному періоді) за рахунок державного бюджету;
— витрати на розвідку/дорозвідку запасів (родовищ) корисних копалин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), у т. ч. якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну недоцільність;
— витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничо-технічних умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості);
— витрати на утримання основних засобів
(у т. ч. геологорозвідувальних підрозділів, організацій), що перебувають в стані консервації.
Зазначимо, що перелік таких витрат практично повністю співпадає з переліком, наведеним у
постанові КМУ від 04.02.98 р. № 118 «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалини з відповідними витратами на їх розробку, які включаються до окремої групи витрат платника податку, що підлягають амортизації». Не містяться в ПК лише платежі за користування надрами відповідно до Кодексу України про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.Облік балансової вартості витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, ведеться за кожним окремим родовищем (кар’єром, шахтою, свердловиною). Порядок такого обліку встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі за погодженням з Міністерством фінансів України. До 01.04.2011 р. Міністерство фінансів України встановлювало такі правила самостійно.
Сума амортизаційних відрахувань за звітний період об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин (за винятком свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ) розраховується за формулою:
С(а) = Б(а)
х О(а) : О(з),де С(а) — сума амортизаційних відрахувань за звітний період;
Б(а) — балансова вартість об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин на початок періоду, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку чи дорозвідку та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього періоду;
О(а) — обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного періоду;
О(з) — загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі (визначається за
Методикою визначення загального розрахункового обсягу видобутку корисних копалин, затвердженою постановою КМУ від 03.10.97 р. № 1099).Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин на відповідному родовищі в натуральних величинах (О(з)) визначається за формулою:
де
3(r) — геологічні запаси корисних копалин, затверджені Державною комісією України з запасів корисних копалин (ДКЗ України);u — коефіцієнт втрати корисних копалин у процесі видобутку;
p — коефіцієнт видобутку некондиційних руд і пустих порід (для нафти і газу цей коефіцієнт дорівнює нулю).
Коефіцієнти «u» і «p» визначаються для кожного родовища і повинні бути науково обґрунтованими. Наукове обґрунтування коефіцієнтів проводиться у проекті на розробку родовища чи під час затвердження запасів ДКЗ України.
Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин дорівнює фактично промисловим (для нафти і газу — початковим видобувним) запасам родовища, обґрунтованим у проекті на його розробку чи під час затвердження запасів ДКЗ України.
У разі розробки
декількох видів корисних копалин на одному родовищі одним користувачем надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується тільки на основний вид корисних копалин.У разі розробки
декількох видів корисних копалин на одному родовищі різними користувачами надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується для кожного користувача надр на його основну корисну копалину.Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну переоцінку балансової вартості об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин на коефіцієнт індексації, причому здійснюється вона за тими ж правилами, що й для решти основних засобів.
Відмітимо, що раніше індексували
балансову вартість витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин. При цьому індексацію балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не проводили.Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості в такому розмірі (в розрахунку на рік):
1-й рік експлуатації — 10 %;
2-й рік експлуатації — 18 %;
3-й рік експлуатації — 14 %;
4-й рік експлуатації — 12 %;
5-й рік експлуатації — 9 %;
6-й рік експлуатації — 7 %;
7-й рік експлуатації — 7 %;
8-й рік експлуатації — 7 %;
9-й рік експлуатації — 7 %;
10-й рік експлуатації — 6 %;
11-й рік експлуатації — 3 %.
Платники податку мають право протягом звітного податкового року включити до витрат будь-які витрати, пов’язані з проведенням реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у
сумі, що не перевищує 10 % первісної вартості окремої свердловини.Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних засобів як окремий об’єкт свердловини. Амортизується такий об’єкт за нормами, вказаними вище.
Звернемо увагу ще на один принциповий момент.
У разі якщо діяльність, пов’язана з розвідкою/дорозвідкою запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв’язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднести витрати з такої розвідки/дорозвідки чи розробки до складу витрат виробництва звітного податкового періоду такого платника податку.
Виключенням при цьому є витрати, раніше віднесені до складу витрат як
інші витрати згідно з п. 138.10 ПК.Балансова вартість такої групи витрат, пов’язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до
нуля .Таким чином, правила обліку витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, зазнали тих же змін, що й правила обліку інших основних засобів: якщо раніше нарахування амортизації на них здійснювалось в складі груп основних засобів, то тепер з цією ціллю окремо обліковують кожен об’єкт.
Є свої особливості і в податковому обліку операцій із землею та її капітальним поліпшенням, про це — далі.
ОПЕРАЦІЇ ІЗ ЗЕМЛЕЮ ТА ЇЇ КАПІТАЛЬНИМИ ПОЛІПШЕННЯМИ
Земля, відповідно до ПК та П(С)БО 7 , є одним з видів основних засобів. Земельні ділянки віднесено до першої групи класифікації основних засобів, наведеної в п. 145.1 ПК (див. табл. 3).
У бухгалтерському обліку земельні ділянки обліковують на субрахунку 101 «Земельні ділянки» рахунку 10 «Основні засоби».
Земельні ділянки не підлягають амортизації як у податковому обліку (відповідно до п.п. 145.1.7 ПК), так і в бухгалтерському (п. 22 П(С)БО 7). Не лише у зв’язку з цим землю заведено вважати особливим видом основних засобів. Ще величезне значення відіграє властивість землі до самовідновлення.
Капітальні поліпшення земель, у свою чергу, в податковому обліку відносяться до складу групи 2 (при цьому мається на увазі капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом). Тобто це витрати на меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи.
У бухгалтерському обліку капітальні витрати на поліпшення землі обліковуються на субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» рахунку 10 «Основні засоби».
Платник податку на прибуток веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об’єкта власності. Витрати, пов’язані з придбанням, не підлягають включенню до витрат за звітний податковий період та не підлягають амортизації.
Якщо в майбутньому такий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, які збільшені на коефіцієнт індексації, визначений у п. 146.21 ПК.
У разі якщо витрати (з урахуванням переоцінки), понесені у зв’язку з придбанням такого об’єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.
У разі продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно з установленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент продажу.
У разі якщо витрати перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.
У разі якщо об’єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об’єктом, чи є передумовою для забезпечення функціонального використання об’єкта нерухомості, амортизації підлягає вартість такого об’єкта нерухомого майна.
При цьому вартість зазначеного об’єкта нерухомості визначається в сумі, що не перевищує звичайну ціну, без урахування вартості землі.
Відмітимо, що до вступу в дію ПК амортизації підлягала сукупна вартість основного фонду та землі.
Якщо земля як окремий об’єкт власності продається або відчужується іншим чином, то балансова вартість окремого об’єкта основних засобів групи 2, в якому відображалася вартість капітального поліпшення якості такої землі, включається до витрат такого платника податку за підсумками податкового періоду, на який припадає продаж.
Дохід, отриманий внаслідок продажу або іншого відчуження землі, визнається згідно з договором купівлі-продажу або іншого відчуження, але не нижче звичайної ціни такої землі.
Зауважимо, що до 01.04.2011 р. існувала вимога щодо окремого обліку витрат, понесених або нарахованих у зв’язку з придбанням або спорудженням об’єктів основних фондів, а також витрат на їх поліпшення, нарахованих платником податків до і після 01.01.2004 р. Пояснювалося це тим, що до таких витрат застосовувалися різні норми амортизації.
Тепер же подібної вимоги
ПК не висуває.
