Хто сплачує екологічний податок у довгому ланцюжку?
Пальне продається за ланцюжком: Оптовик 1 — Оптовик 2 — Роздрібний торговець — Кінцевий споживач. Хто в цьому ланцюжку повинен сплачувати до бюджету екологічний податок?
Щодо екоподатку, включеного до складу ціни палива для пересувних джерел забруднення, діє механізм сплати податку податковим агентом при реалізації такого палива. При цьому
стаття 241 Податкового кодексу України (далі — ПК) виділяє дві групи податкових агентів:«241.2. До податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які:
241.2.1. здійснюють оптову торгівлю паливом;
241.2.2. здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб’єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті)».
Схоже, що автори
ПК припускали, що між виробником і кінцевим споживачем може бути:— або тільки один оптовик (який і сплачує податок до бюджету);
— або тільки один роздрібний торговець (тоді сплачує до бюджету він);
— або один оптовик і один роздрібний торговець (до бюджету сплачує оптовик).
В усіх інших варіантах ланцюжка, якщо читати
ст. 241 буквально, осіб, які зобов’язані сплачувати податок, виходить більше одного. Наприклад, у варіанті, запропонованому у вашому запитанні, і перший, і другий оптовики повинні в повному обсязі сплатити податок до бюджету в момент реалізації палива кожним із них.Подібна ситуація була свого часу зі збором на розвиток виноградарства та хмелярства і вирішувалася вона просто: прямі поставки від одного торговця іншому замінювались договорами комісії на продаж. На перший погляд, подібний механізм можна було б використовувати і для продажу пального. Однак податківці можуть не прийняти цей підхід, вважаючи комісіонера повноцінним оптовим торговцем. Про таку небезпеку свідчить добре відомий Науково-практичний коментар до ПКУ за ред. М. Я. Азарова, в якому саме з приводу сплати екоподатку оптовиками сказано буквально таке:
«Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375, під оптовою торгівлею (Секція G) розуміється перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам, яка здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових товарів, оптовими базами, власниками складів, експортерами, імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції, іншими заготівельними організаціями тощо. Крім того, у оптову торгівлю включено діяльність посередників, що пов’язують між собою покупців та продавців або здійснюють торгові операції від імені третіх осіб, у т. ч. через мережу Інтернет: торгових агентів, комісіонерів, товарних брокерів та інших посередників. Посередників оптової торгівлі класифікують у групі 51.1.
Податковими агентами з числа суб’єктів, які здійснюють оптову торгівлю паливом, слід вважати суб’єктів, які відповідають наступним кодам КВЕД: 51.12.0 (посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами); 51.51.0 (оптова торгівля твердим, рідким та газоподібним паливом та суміжною продукцією; оптова торгівля моторним пальним, оливами, мастилами тощо).
Роздрібна торгівля (згідно з вищеназваним документом) — це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами чи домашніми господарствами. Податковими агентами з числа суб’єктів, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, слід вважати суб’єктів, які відповідають коду КВЕД 50.50.0 (роздрібна торгівля моторним пальним (бензином, включаючи неетильований бензин вищої якості, газойлем, скрапленим нафтовим газом) для автомобілів, мотоциклів тощо; роздрібну торгівлю оливами, мастилами та холодильними рідинами для автомобілів, мотоциклів тощо)».
Таким чином, коментатори
ПК на чолі з паном Азаровим прирівнюють для цілей оподаткування посередників, які працюють в оптовій торгівлі, до оптових торговців паливом.Наскільки правомірним є такий умовивід? На наш погляд, абсолютно неправомірним. Але як же
КВЕД , запитаєте ви? А річ у тому, що КВЕД якраз і не дає підстав для подібних висновків. Зверніть увагу на те, що в наведеній цитаті не згадується назва розділу 51 цього Класифікатора. І це не випадково, тому що розділ 51 називається «Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі». Тобто КВЕД розглядає оптове посередництво і безпосередньо оптову торгівлю як різні, хоча й суміжні, види діяльності.Так, ці види діяльності належать до одного й того ж розділу
КВЕД, але — до різних класів і навіть до різних груп: оптово-посередницька діяльність — до групи 51.1, а оптово-торговельна — до групи 51.5. Якщо виходити зі структури КВЕД, то до оптового посередництва на ринку пального (код 51.12) набагато ближче, наприклад, оптове посередництво на ринку металу: обидва ці види діяльності включені не лише до однієї групи, але й до одного класу й одного підкласу (51.12.0).А якщо у когось виникнуть сумніви з цього приводу, можна в тому ж
КВЕД знайти безліч абсолютно очевидних прикладів зарахування до однієї групи різних видів діяльності. Адже нікому не спаде на думку, що ремонт мотоциклів — це різновид їх продажу? А вони, між іншим, потрапляють до одного класу 50.40 «Торгівля мотоциклами та їх ремонт».Таким чином, комісійні схеми, на нашу думку, можуть звільнити «зайвих» учасників ланцюжка від повторної сплати екоподатку. Хоча позмагатися за це, мабуть, доведеться.
Олексій Кузнєцов
