Екоподаток за розміщення відходів
Лист Державної податкової адміністрації України від 26.08.2011 р. № 23116/7/15-2117 «Про розгляд листа»
<…>
1. Відповідно до укладеного договору до складу вартості за послуги з вивозу відходів входить сума екологічного податку, яка нараховується і сплачується до бюджету підприємством, яке вивозить та фактично розміщує відходи, на підставі дозволу за місцем їх розміщення. Чи повинне підприємство нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання відходів у випадку укладення договору з підприємством (у т. ч. комунальним) на послуги з вивозу та розміщення на спеціально відведених місцях (звалищах, полігонах тощо) відходів (в т. ч. побутових)?
Пунктом 240.1 статті 240 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — Кодекс) визначено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання — юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).
При цьому в умовах пункту 240.5 статті 240 Кодексу не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.
Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу об'єктом та базою оподаткування податком є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
Розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
У зв'язку з цим обов'язком платника податку є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності у разі наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщується на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів в умовах, визначених підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу.
Тому починаючи з 1 січня 2011 року підприємство, незважаючи на укладений договір з іншим підприємством (у т. ч. комунальним) на послуги з вивозу та розміщення на спеціально відведених місцях (звалищах, полігонах тощо) відходів (у т. ч. побутових), повинне нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення відходів.
2. За який обсяг відходів необхідно сплачувати екологічний податок підприємствам, які тимчасово зберігають відходи?
Виходячи із зазначених вище положень підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу, підприємства, які тимчасово розміщують відходи, повинні сплачувати екологічний податок за фактичні обсяги розміщених протягом звітного кварталу відходів.
Заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПА України,
заступник Голови ДПС України
С. Лекарь
коментар редакції
ДПАУ, як і раніше, продовжує наполягати на тому, що всі суб'єкти господарювання, у діяльності яких утворюються відходи (у тому числі побутові), якщо такі відходи перебували на їх території протягом якогось, навіть нетривалого, часу, зобов'язані сплачувати екоподаток за розміщення відходів. Причому факт укладення договору зі спеціалізованим підприємством на вивезення відходів не має значення.
Основний аргумент, що використовується податковими органами, — поняття «Розміщення відходів», наведене в п.п. 14.1.223 ПК, в якому зазначено, що розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації або видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отриманий дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Виходячи з цього ДПАУ вважає, що зберігання відходів до моменту передачі спеціалізованому підприємству є тимчасовим розміщенням відходів і відповідно підпадає під визначення «розміщення відходів». А отже, суб'єкти, які здійснюють таке тимчасове розміщення відходів (у тому числі побутових), зобов'язані сплачувати екоподаток.
На нашу думку, такі аргументи податківців безпідставні (наші аргументи із цього приводу див. у тематичному номері «Екологічний податок. Акцизний податок»// «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2011, № 18, с. 8).
Підтримує нашу позицію й Міністерство екології. Так, у своїх листах від 04.08.2011 р. № 14364/07/10-11, від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11 держорган роз'яснює, що під розміщенням відходів слід розуміти їх зберігання та захоронення у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах. Основне призначення спеціально відведених місць або об'єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Виходячи з цього, у листі зроблено висновок, що контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не належать до спеціально відведених місць та об'єктів.
Щоправда, наприкінці листа щодо необхідності сплати екоподатку Мінекології запропонувало звернутися за роз'ясненнями з цього питання до податківців, аргументуючи це тим, що визначення терміна «розміщення відходів», наведене в п.п. 14.1.223 ПК, істотно відрізняється від аналогічного терміна, наведеного в Законі про відходи. Хоча, на нашу думку, ці поняття є тотожними.
Ураховуючи те, що ДПАУ наполягає на необхідності сплати «побутового» екоподатку, радимо тим платникам, які не хочуть доводити справу з податківцями до суду, подавати звітність з екоподатку за розміщення побутових відходів. При цьому зауважимо, що перша судова практика з цього питання свідчить про незаконність вимог податківців. Так, постановою Донецького окружного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/16902/2011 суд задовольнив вимоги платника податків і визнав податкову консультацію, що стала предметом спору, недійсною, зазначивши, що суб'єкт господарювання, який не розміщує відходи у спеціально відведених місцях і не має дозволу на використання таких місць, не є платником екологічного податку.
Проте, не всі суб'єкти готові сперечатися з податківцями. Тим паче, що зазначену постанову було винесено судом першої інстанції і може бути оскаржено. Тому для платників актуальним залишається питання, як розрахувати суму екологічного податку.
У листі від 30.09.2011 р. № 18922/07/10-11 Мінекології дало свою офіційну позицію щодо того, як можна визначити обсяг побутових відходів і ставку екоподатку для побутових відходів.
Так, обсяг отриманих побутових відходів Мінекології рекомендує визначати, орієнтуючись:
— або на Мінімальні норми надання послуг з вивезення побутових відходів, наведені в додатку 2 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 р. № 1070 (далі — постанова № 1070);
— або на Рекомендовані норми надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені наказом МінЖКГ від 22.03.2010 р. № 75 (далі — наказ № 75).
При цьому зазначимо, що згідно з наказом Міністерства регіональної політики від 01.11.2011 р. № 271 норми, затверджені наказом № 75, утратили свою чинність.
Тому при визначенні обсягу утворення побутових відходів залишається орієнтуватися на постанову № 1070. Наведемо витяг із неї.
| Найменування об'єкта | Мінімальна добова норма надання послуг |
| 1 | 2 |
| Тверді побутові відходи | |
| Підприємства, установи та організації | |
| Готель, на одне місце | 0,5 (2,74) |
| Гуртожиток, на одне місце | 0,35 (1,65) |
| Санаторій, пансіонат, будинок відпочинку, на одне місце | 0,7 (3,84) |
| Лікувально-профілактичні заклади: |
|
| лікарня, на одне ліжко | 0,35 (2,19) |
| поліклініка, на одне відвідування | 0,01 (0,06) |
| Склад, на 1 кв. метр площі | 0,1 (0,22) |
| Адміністративні і громадські установи та організації, на одне робоче місце | 0,3 (1,3) |
| Навчальні заклади: |
|
| вищий і середній спеціальний, на одного студента | 0,09 (0,48) |
| школа, на одного учня | 0,08 (0,4) |
| школа-інтернат, на одного учня | 0,45 (2,2) |
| профтехучилище, на одного учня | 0,4 (2) |
| дитячий дошкільний заклад, на одне місце | 0,28 (1,4) |
| Підприємства торгівлі, на 1 кв. метр торговельної площі: |
|
| промтоварний магазин | 0,15 (0,82) |
| продовольчий магазин | 0,3 (1,5) |
| ринок | 0,31 (1,1) |
| Заклади культури і мистецтва, на одне місце | 0,08 (0,7) |
| Підприємства побутового обслуговування, на одне робоче місце | 0,75 (3,4) |
| Вокзал, аеропорт, на 1 кв. метр площі залу очікування | 0,37 (1,7) |
| Кемпінг, автостоянка, на 1 кв. метр площі | 0,03 (0,11) |
| Пляж (курортний сезон), на 1 кв. метр території | 0,04 (0,25) |
| Підприємства громадського харчування, на одне місце: |
|
| 1) ресторан: |
|
| з відбором харчових відходів | 1 (5) |
| без відбору харчових відходів | 1,4 (6) |
| 2) кафе, їдальня: |
|
| з відбором харчових відходів | 0,43 (2,2) |
| без відбору харчових відходів | 0,5 (2,6) |
| Великогабаритні відходи, на одну людину | 0,08 (0,4) |
| Ремонтні відходи, на одну людину | 0,11 (0,15) |
| Рідкі відходи, на одну людину | 25 літрів |
| Небезпечні відходи, на одну людину | 0,01 (0,05) |
Розрахунок обсягу побутових відходів, що утворилися, здійснюється таким чином:
Кількість працівників (осіб) х
х Мінімальну норму утворення відходів для установи та організації (кг, л) х
х Кількість календарних днів: 1000.
Щодо ставок екологічного податку за побутові відходи, то, на думку Мінекології, побутові відходи належать до малонебезпечних, тобто відходів IV класу небезпеки. Виходячи з цього у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ставка податку становитиме 1,25 грн. за 1 тонну (ст. 246 ПК, п. 2 підрозд. 5 розд. XX ПК).
Марина Казанова
