Екоподаток за розміщення відходів
Лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11
«Щодо відмінності в термінах «розміщення відходів» і «зберігання відходів», віднесення місць тимчасового зберігання відходів до спеціально відведених, обов’язків сплачувати екологічний податок за розміщення відходів»
<…>
Щодо відмінності в термінах «розміщення відходів» і «зберігання відходів»
Головні протиріччя та непорозуміння під час оформлення дозвільних документів у сфері поводження з відходами та справляння відповідного екологічного податку пов'язані з неправильним розумінням термінів «розміщення відходів» і «зберігання відходів», які визначено у статті 1 Закону України «Про відходи» (далі — Закон).
Терміни «розміщення відходів — зберігання та поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах» і «зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або видалення)» спеціально визначено у статті 1 Закону, оскільки подальша доля цих відходів істотно відрізняється.
Якщо розміщені відходи назавжди або практично на невизначений довготривалий строк будуть поховані або займуть певне місце на поверхні, то відходи, що тимчасово зберігаються, згодом можуть бути передані на утилізацію або видалення, і зазначені остаточні операції можливо будуть проведені в інших місцях та іншими суб'єктами господарювання.
Отже, тимчасове зберігання відходів у контейнерах або урнах не є розміщенням відходів у розумінні статті 1 Закону.
Щодо віднесення місць тимчасового зберігання відходів до спеціально відведених
Основне призначення спеціально відведених місць або об'єктів — видалення відходів шляхом поховання або знешкодження, тобто остаточні операції видалення. Наприклад, згідно зі статтею 21 Закону саме органи місцевого самоврядування приймають рішення про відведення земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на екологічний стан довколишніх земельних ділянок.
Зазначені в листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери для тимчасового зберігання відходів, не є місцями їх остаточного видалення і не належать до спеціально відведених місць або об'єктів.
Щодо обов'язку сплачувати екологічний податок за розміщення відходів
Відповідно до пункту «і» статті 17 Закону суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.
Пунктом 14.1.223 Податкового кодексу України визначено термін «розміщення відходів», що істотно відрізняється від аналогічного терміну, визначеного Законом України «Про відходи». Відповідно до статті 5 Податкового кодексу, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам і положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу. У зв'язку з цим для вирішення порушеного питання Мінприроди пропонує звернутися за роз'ясненням до Державної податкової служби.
Заступник Міністра — керівник апарату Д. Мормуль
коментар редакції
ДПАУ, як і раніше, продовжує наполягати на тому, що всі суб'єкти господарювання, у діяльності яких утворюються відходи (у тому числі побутові), якщо такі відходи перебували на їх території протягом якогось, навіть нетривалого, часу, зобов'язані сплачувати екоподаток за розміщення відходів. Причому факт укладення договору зі спеціалізованим підприємством на вивезення відходів не має значення.
Основний аргумент, що використовується податковими органами, — поняття «Розміщення відходів», наведене в п.п. 14.1.223 ПК, в якому зазначено, що розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації або видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отриманий дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Виходячи з цього ДПАУ вважає, що зберігання відходів до моменту передачі спеціалізованому підприємству є тимчасовим розміщенням відходів і відповідно підпадає під визначення «розміщення відходів». А отже, суб'єкти, які здійснюють таке тимчасове розміщення відходів (у тому числі побутових), зобов'язані сплачувати екоподаток.
На нашу думку, такі аргументи податківців безпідставні (наші аргументи із цього приводу див. у тематичному номері «Екологічний податок. Акцизний податок»// «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2011, № 18, с. 8).
Підтримує нашу позицію й Міністерство екології. Так, у своїх листах від 04.08.2011 р. № 14364/07/10-11, від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11 держорган роз'яснює, що під розміщенням відходів слід розуміти їх зберігання та захоронення у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах. Основне призначення спеціально відведених місць або об'єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Виходячи з цього, у листі зроблено висновок, що контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не належать до спеціально відведених місць та об'єктів.
Щоправда, наприкінці листа щодо необхідності сплати екоподатку Мінекології запропонувало звернутися за роз'ясненнями з цього питання до податківців, аргументуючи це тим, що визначення терміна «розміщення відходів», наведене в п.п. 14.1.223 ПК, істотно відрізняється від аналогічного терміна, наведеного в Законі про відходи. Хоча, на нашу думку, ці поняття є тотожними.
Ураховуючи те, що ДПАУ наполягає на необхідності сплати «побутового» екоподатку, радимо тим платникам, які не хочуть доводити справу з податківцями до суду, подавати звітність з екоподатку за розміщення побутових відходів. При цьому зауважимо, що перша судова практика з цього питання свідчить про незаконність вимог податківців. Так, постановою Донецького окружного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/16902/2011 суд задовольнив вимоги платника податків і визнав податкову консультацію, що стала предметом спору, недійсною, зазначивши, що суб'єкт господарювання, який не розміщує відходи у спеціально відведених місцях і не має дозволу на використання таких місць, не є платником екологічного податку.
Проте, не всі суб'єкти готові сперечатися з податківцями. Тим паче, що зазначену постанову було винесено судом першої інстанції і може бути оскаржено. Тому для платників актуальним залишається питання, як розрахувати суму екологічного податку.
У листі від 30.09.2011 р. № 18922/07/10-11 Мінекології дало свою офіційну позицію щодо того, як можна визначити обсяг побутових відходів і ставку екоподатку для побутових відходів.
Так, обсяг отриманих побутових відходів Мінекології рекомендує визначати, орієнтуючись:
— або на Мінімальні норми надання послуг з вивезення побутових відходів, наведені в додатку 2 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 р. № 1070 (далі — постанова № 1070);
— або на Рекомендовані норми надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені наказом МінЖКГ від 22.03.2010 р. № 75 (далі — наказ № 75).
При цьому зазначимо, що згідно з наказом Міністерства регіональної політики від 01.11.2011 р. № 271 норми, затверджені наказом № 75, утратили свою чинність.
Тому при визначенні обсягу утворення побутових відходів залишається орієнтуватися на постанову № 1070. Наведемо витяг із неї.
| Найменування об'єкта | Мінімальна добова норма надання послуг |
| 1 | 2 |
| Тверді побутові відходи | |
| Підприємства, установи та організації | |
| Готель, на одне місце | 0,5 (2,74) |
| Гуртожиток, на одне місце | 0,35 (1,65) |
| Санаторій, пансіонат, будинок відпочинку, на одне місце | 0,7 (3,84) |
| Лікувально-профілактичні заклади: |
|
| лікарня, на одне ліжко | 0,35 (2,19) |
| поліклініка, на одне відвідування | 0,01 (0,06) |
| Склад, на 1 кв. метр площі | 0,1 (0,22) |
| Адміністративні і громадські установи та організації, на одне робоче місце | 0,3 (1,3) |
| Навчальні заклади: |
|
| вищий і середній спеціальний, на одного студента | 0,09 (0,48) |
| школа, на одного учня | 0,08 (0,4) |
| школа-інтернат, на одного учня | 0,45 (2,2) |
| профтехучилище, на одного учня | 0,4 (2) |
| дитячий дошкільний заклад, на одне місце | 0,28 (1,4) |
| Підприємства торгівлі, на 1 кв. метр торговельної площі: |
|
| промтоварний магазин | 0,15 (0,82) |
| продовольчий магазин | 0,3 (1,5) |
| ринок | 0,31 (1,1) |
| Заклади культури і мистецтва, на одне місце | 0,08 (0,7) |
| Підприємства побутового обслуговування, на одне робоче місце | 0,75 (3,4) |
| Вокзал, аеропорт, на 1 кв. метр площі залу очікування | 0,37 (1,7) |
| Кемпінг, автостоянка, на 1 кв. метр площі | 0,03 (0,11) |
| Пляж (курортний сезон), на 1 кв. метр території | 0,04 (0,25) |
| Підприємства громадського харчування, на одне місце: |
|
| 1) ресторан: |
|
| з відбором харчових відходів | 1 (5) |
| без відбору харчових відходів | 1,4 (6) |
| 2) кафе, їдальня: |
|
| з відбором харчових відходів | 0,43 (2,2) |
| без відбору харчових відходів | 0,5 (2,6) |
| Великогабаритні відходи, на одну людину | 0,08 (0,4) |
| Ремонтні відходи, на одну людину | 0,11 (0,15) |
| Рідкі відходи, на одну людину | 25 літрів |
| Небезпечні відходи, на одну людину | 0,01 (0,05) |
Розрахунок обсягу побутових відходів, що утворилися, здійснюється таким чином:
Кількість працівників (осіб) х
х Мінімальну норму утворення відходів для установи та організації (кг, л) х
х Кількість календарних днів: 1000.
Щодо ставок екологічного податку за побутові відходи, то, на думку Мінекології, побутові відходи належать до малонебезпечних, тобто відходів IV класу небезпеки. Виходячи з цього у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ставка податку становитиме 1,25 грн. за 1 тонну (ст. 246 ПК, п. 2 підрозд. 5 розд. XX ПК).
Марина Казанова
