Податок на прибуток. Доходи і витрати: час знайомитись поближче
З 1 квітня вступить у дію
розділ ІІІ ПК, який установить нові «правила гри» для платників податку на прибуток. Тому вважаємо за доцільне належним чином підготувати читачів до того, що на них чекає в такому випадку. У публікації, що пропонується, звернемо вашу увагу на порядок формування доходів і витрат платника податку в найпоширеніших випадках: при продажу товарів, виконанні робіт і наданні послуг.Юрій Товстоп’ят, економіст-аналітик
У попередніх статтях ми вже знайомили вас з основними змінами, що стосуються правил оподаткування податком на прибуток (див. «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2011, № 2, с. 23).
Крім того, ви мали змогу переконатись, що неабияку роботу доведеться виконати для того, щоб правильно вести податковий облік основних засобів (див. «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2011, № 3, с. 28).
Тепер вважаємо за доцільне детальніше зупинитись на нових правилах обліку доходів і витрат, які виникають у платників податку.
Укотре звернемо увагу на те, що відтепер біля цих назв більше не доведеться вживати епітет «валові». З 1 квітня він стане надбанням історії, як і, власне,
Закон про податок на прибуток (крім п. 1.20).Проте тема доходів і витрат настільки широка (недарма порядку їх визнання та обліку присвячено в
ПК ст. 135 — 143), що розглянути її в одній короткій публікації практично неможливо.Тому сьогодні до вашої уваги лише ті доходи і витрати, які виникають у платників податку в таких випадках:
— при продажу товарів;
— при виконанні робіт;
— при наданні послуг.
Продаж товарів
Власне визначення поняття «продаж (реалізація) товарів» міститься в
п.п. 14.1.202 ПК і сформульовано так: «будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари».Практично в незмінному вигляді це визначення перекочувало із
Закону про податок на прибуток. Тут і далі в публікації напівжирним шрифтом виділено нові положення (які прямо не були наведені у визначеннях, даних у Законі про податок на прибуток). Проте говорити про якісь зміни по суті все ж не доводиться з тієї причини, що в «старій» (на сьогодні ще діючій) редакції також зазначалось: «Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах… інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари» (п. 1.31 Закону про податок на прибуток). З цього робимо висновок, що ПК просто детальніше розшифрував, що саме мається на увазі під подібними договорами. Дійсно, договори консигнації, поруки, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди) не передбачають переходу права власності на товар (більше того, договір поруки, наприклад, узагалі не передбачає жодної передачі товарів).Зазначимо, що під товарами в цьому випадку також маються на увазі не лише товарно-матеріальні цінності, що надійшли на підприємство з метою продажу (саме таке визначення застосовується в бухгалтерському обліку), а те, що під ними розуміє
ПК. А це «матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення» (п.п. 14.1.244 ПК).Як бачимо, і тут зміни (порівняно з
п. 1.6 Закону про податок на прибуток) можна вважати «косметичними»: ПК просто уточнив, що земельні ділянки та земельні частки (паї) також відносяться до матеріальних активів. Проте жодних податкових наслідків стосовно правил їх продажу це не спричинило: норми ст. 147 ПК, що з 1 квітня регулюватимуть такі питання, фактично повторюють положення, наведені в п. 8.9 Закону про податок на прибуток. Відмінність полягає в тому, що, згідно з новими правилами, не підлягатиме амортизації вартість землі під придбаним об’єктом нерухомості, що мало місце раніше. Проте зараз мова не про це.
Виконання робіт та надання послуг
Визначення поняття «продаж результатів робіт (послуг)» міститься в
п.п. 14.1.203 ПК і звучить так: «будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об’єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності».Тут увагу слід звернути на те, що
Закон про податок на прибуток (п. 1.31) відносив до продажу результатів послуг надання права на користування товарами за договорами лізингу (оренди) незалежно від його виду, у той час як з впровадженням нових правил наданням послуг вважатиметься лише надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди).Як і раніше, не проведено грані між роботами і послугами, і тому вони, як і в минулі часи, підпадають під одні й ті ж правила оподаткування.
Доходи: склад, порядок визначення
Із самого початку автори
ПК ставили завдання максимально зблизити правила бухгалтерського та податкового обліку доходів та витрат. З виходом у світ першого проекту цього документа деякі видання вже встигли оголосити про гармонізацію цих двох видів обліку, ще належним чином не ознайомившись зі змістом самого проекту. Проте ані початкова версія, ані діюча редакція ПК із завданням не впорались. Доводиться констатувати, що нові податкові правила являють собою щось середнє між правилами бухгалтерського обліку та діючими до 1 квітня правилами податкового обліку.Порівняємо порядок ведення податкового обліку доходів до і після 1 квітня 2011 року:
| № з/п | Назва категорії доходів у Законі про податок на прибуток | Норми Закону, де наведено їх перелік | Назва категорії в ПК | Норми ПК, де наведено їх перелік |
| 1 | Валові доходи | П. 4.1 | Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування | Ст. 135 |
| 2 | Доходи, що не включаються до складу валового доходу | П. 4.2 | Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування | Ст. 136 |
Тобто методологія визначення доходів лишилась тією ж: є ті, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування (збільшуючи його), і ті, що не враховуються, а тому на величину оподатковуваного прибутку жодним чином не впливають.
А от насправді «революційним» нововведенням є запозичене саме з бухгалтерського обліку правило, згідно з яким
до складу доходів не включаються суми попередньої оплати та авансів, отримані в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.п. 136.1.1 ПК). Таким чином, відмінено правило «першої події», що не найкращим чином себе зарекомендувало. Нагадаємо, що діючі на сьогодні правила податкового обліку передбачають включення доходів до складу валових на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Таким правилам залишилось діяти зовсім недовго. З 1 квітня податковий облік підпорядковуватиметься новим вимогам. У
ст. 137 ПК наведено різні випадки отримання доходів і, відповідно, дати визнання доходів у кожному з них. Та зараз нас найбільше цікавить загальне правило.Відповідно до нього:
1. Дохід від реалізації товарів
визнаватиметься за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.2. Дохід від надання послуг та виконання робіт
визнаватиметься за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.Ви дуже здивуєтесь, але й тут вийшла не повна відповідність, а лише крок у напрямку зближення до правил бухгалтерського обліку. У ньому, нагадаємо,
дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 15).При цьому при продажу продукції (товарів, інших активів) дохід визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
— покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
— підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
— сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
— є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Перші дві умови можна певною мірою порівняти з вимогою щодо визнання доходів, що невдовзі діятиме в податковому обліку, проте ототожнювати їх не можна!
Передача ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності, ще не означає передачу самого права власності.У той же час визнання доходів від виконання робіт та надання послуг у бухгалтерському обліку підпорядковане особливим вимогам, наведеним в
пп. 10 — 14 П(С)БО 15, і вони також далеко не ідентичні з тими, що діятимуть у податковому обліку з 1 квітня.Тому, як і раніше, нікуди не подітись від розходжень у визначенні моменту виникнення доходів у бухгалтерському та податковому обліку, а тому відповідно і в розходженні позицій щодо трактування нових правил податкового обліку доходів у представників податкових органів та платників податку.
Коли змінюються правила, необхідно на законодавчому рівні передбачити порядок дій на перехідний період. Так, у випадках, коли, наприклад, до 1 квітня підприємством отримано аванс від покупця за товари (роботи, послуги), що будуть відвантажені (виконані, надані) після цієї дати (тобто в період дії нових правил оподаткування), та їх сума включена до складу валових доходів, у платника податку виникне запитання, що ж робити тоді, коли в наступному звітному періоді формально знову виникнуть підстави для визнання доходу. Відповідь на нього дає
п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК: «дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування». Тобто необхідності двічі включати одні й ті ж суми до складу доходів немає, що підтверджує і п. 135.3 ПК.Тепер про
склад доходів.Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з:
— доходу від операційної діяльності;
— інших доходів.
Перший у свою чергу включає:
а)
дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо);б) дохід банківських установ.
Оскільки
дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є складовою доходу від операційної діяльності, то визнається він у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов’язань.Проте з кожного правила є виключення. Аналіз норм
розділу ІІІ ПК це доводить: у деяких наведених у ньому випадках подібна оцінка не згодиться. Так, при продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг) пов’язаним особам доведеться користуватись звичайними цінами (проте не завжди, а лише в разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни). Те саме стосується операцій з неплатниками податку на прибуток та платниками, які сплачують податок за іншими ставками, ніж продавець (що доводить п.п. 153.2.3 ПК).При проведенні товарообмінних (бартерних) операцій також доведеться керуватись звичайними цінами, і при цьому права на двадцятивідсоткову похибку платники податку не мають.
Зверніть увагу! Наведені вимоги із застосування звичайних цін стосуються як визнання доходів, так і витрат платника.
До речі, усе, що залишиться від
Закону про податок на прибуток з 1 квітня — це порядок визначення звичайних цін, наведений у його п. 1.20. Нові правила їх визначення, що містяться в ст. 39 ПК, вступлять в силу лише з 1 січня 2013 року (п. 1 розділу ХІХ ПК).Як і раніше, суми ПДВ, отримані/нараховані платником ПДВ на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, не включаються в дохід платника податку на прибуток.
Документальне підтвердження доходів
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ПК). Виходить, власне первинних документів (якими в цьому випадку можуть бути товарно-транспортні, видаткові накладні та акти виконаних робіт/наданих послуг) буде недостатньо для підтвердження доходів у податковому обліку. Розділ ІІ ПК, до якого нас відсилає попередня норма, містить, крім первинних, такі підтверджувальні документи (п. 44.1 ПК):
— регістри бухгалтерського обліку;
— фінансову звітність;
— інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Проведення господарської операції не завжди співпадає в часі зі складанням первинних документів. Відповідно до вимог п. 1 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік первинні документи в разі неможливості їх складання під час здійснення господарської операції можуть бути складені безпосередньо після її закінчення. А це може відбутись і на наступний робочий день після здійснення самої операції.
Момент виникнення доходів від виконання робіт/надання послуг, як ми вже говорили, безпосередньо пов’язаний зі складанням первинних документів, які підтверджують виконання таких робіт або надання послуг. Тому для того, щоб факт здійснення господарської операції і момент, коли в платника податку виникають підстави для відображення доходу за нею не були розтягненими в часі, необхідно потурбуватись про своєчасне складання первинних документів.
Витрати: склад, порядок визнання
Порядок визнання витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (які прийшли на зміну валовим витратам), також певною мірою наблизився до правил бухгалтерського обліку, проте, як і відносно доходів, і від поки ще діючих правил податкового обліку віддалився не так далеко.
Під витратами згідно з п.п. 14.1.27 ПК розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Це визначення стало органічним поєднанням того, що розуміє під валовими витратами Закон про податок на прибуток (так, зберігся зв’язок з господарською діяльністю платника податку) і визначення витрат, що застосовується в бухгалтерському обліку (даного в П(С)БО 3).
Класифікація витрат згідно з
розділом ІІІ ПК дуже подібна до тієї, що закріплена П(С)БО 16, але знак рівності ставити між ними однозначно не можна. Подібно до доходів, витрати в податковому обліку, теж поділено на 2 групи:— витрати операційної діяльності;
— інші витрати.
Зараз нас більше всього цікавитиме перша група, оскільки саме до її складу віднесено поряд із витратами банківських установ та іншими витратами
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. При продажу товарів, хоч і матимуть місце деякі інші витрати (наприклад, витрати на збут), усе ж найбільшу частину витрат, понесених підприємством, матиме саме собівартість реалізації.Підхід до визначення витрат підприємства, як і раніше, передбачає наявність як таких, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, так і таких, що не враховуються при цьому:
| № з/п | Назва категорії витрат у Законі про податок на прибуток | Норми Закону, де наведено їх перелік | Назва категорії витрат у ПК | Норми ПК, де наведено їх перелік |
| 1 | Валові витрати | П. 5.2 | Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування | Ст. 138 |
| 2 | Витрати, що не включаються до складу валових витрат | П. 5.3 | Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку | Ст. 139 |
| 3 | Витрати подвійного призначення | П. 5.4 | Витрати подвійного призначення | Ст. 140 |
Безперечно, не обійдеться без змін у складі витрат, що включені до того чи іншого пункту, проте найважливіша новина все ж полягає в тому, що відтепер і
витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаватимуться витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тобто діє принцип нарахування і відповідності доходів і витрат, передбачений ст. 4 Закону про бухгалтерський облік.Крім того, суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг не включаються до складу витрат (
п.п. 139.1.3 ПК). Це констатація того, що й стосовно витрат з 1 квітня правило «першої події» не застосовуватиметься.Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після 1 квітня, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Це випливає з
п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК.Також «революційним» нововведенням є неможливість віднесення платником податку до складу своїх витрат тих з них, що понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок* (
п.п. 139.1.12 ПК).* Винятком при цьому є витрати, понесені у зв’язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.
Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг)
Із поверненням до податкового обліку цього поняття відпала необхідність перерахунку запасів підприємства згідно з п. 5.9 Закону про податок на прибуток.
Що ж розуміють під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг? Згідно з п.п. 14.1.228 ПК це — витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до П(С)БО, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (тобто розділу ІІІ ПК).
Згідно з п. 138.6 ПК собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
В останній редакції Закону про податок на прибуток категорія собівартості не згадується. Проте вона присутня в П(С)БО 16. Але й цього разу повної відповідності правилам бухгалтерського обліку досягнути не вдалось. Пояснимо чому. Аналізуючи склад собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) згідно з П(С)БО 16, приходимо до висновку, що він більший за обсягом, аніж податковий відповідник.
У п. 138.8 ПК наведено такі складові собівартості:
— прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат)*;
— прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
— амортизація** виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
— вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
— інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
* Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в П(С)БО 16.
** Згідно з новим підходом до визначення оподатковуваного прибутку підприємства амортизація більше не виділятиметься як окрема складова, а зменшуватиме об’єкт оподаткування в складі витрат.
При цьому всі ці витрати мають бути прямо пов’язаними з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. 11 П(С)БО 16 до виробничої собівартості включаються змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. А згідно з новими правилами податкового обліку всі загальновиробничі витрати включатимуться до складу інших витрат (пп. 138.1, 138.10 ПК).
Крім того, згідно з правилами бухгалтерського обліку до собівартості реалізації включаються ще й втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
У новому податковому обліку такої свободи дій не буде.
Так, фактична вартість остаточно забракованої продукції не включатиметься до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.
Норми цих втрат мають установлюватися Кабінетом Міністрів України, проте на сьогодні цього не зроблено. Тому поки що (до встановлення відповідних норм на найвищому рівні) платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Про інші втрати, які мають місце в процесі виробництва, очевидно, ідеться в іншій нормі ПК, а саме п.п. 138.10.1, що визначає склад (зверніть увагу!) загальновиробничих витрат .
Згідно з положеннями п.п. 138.10.1 ПК, нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими Міністерством фінансів України нормативами відносяться до складу загальновиробничих витрат.
Ще один важливий момент, на який неможливо не звернути увагу при аналізі складу собівартості в новому податковому обліку — це обмеження стосовно віднесення до її складу певних видів витрат.
Так, зокрема, не включатимуться до складу витрат платника податку витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами* в обсязі, що перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному (п.п. 139.1.13 ПК). При цьому до складу витрат взагалі не включаються витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус.
* Крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які оподатковуватимуться згідно зі спеціальними нормами ПК (п. 160.8).
Крім того, до складу витрат платника податку не потраплять витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу* у обсязі, що перевищує 5 % митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом.
Документальне підтвердження витрат
Для документального підтвердження витрат послугують, як і для підтвердження доходів:
— первинні документи;
— регістри бухгалтерського обліку;
— фінансова звітність;
— інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому не варто забувати про вимоги до їх заповнення, особливо звертаючи увагу на наявність обов’язкових реквізитів документів.
Епілог
Насамкінець зазначимо, що далеко не все, що стосується змін у визначенні доходів і витрат з метою обчислення оподатковуваного прибутку підприємства, охоплено у цій публікації. Ми намагались пролити світло на основні моменти. У наступних номерах ми знайомитимемо вас з найактуальнішими питаннями стосовно нових правил оподаткування податком на прибуток, що неодмінно з’являться після вступу в дію
розділу ІІІ ПК. І нехай це не стане для вас несподіванкою і ні в якому разі не зможе вибити вас із сідла!
Використані нормативні документи
ПК
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.Закон про бухгалтерський облік
— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.П(С)БО 3
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.П(С)БО 15
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.П(С)БО 16
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.
