ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ
Борг у будь-якому його прояві — явище не досить приємне, проте в разі грамотного використання коштів, що вивільняються в результаті його виникнення, може стати в пригоді суб'єкту господарювання. Та сказане навряд чи стосується податкового боргу, адже виникнення останнього є проявом того, що платника податків неабияк лихоманить, і скоріше всього, жодні кошти при цьому не вивільняються: їх просто немає… Саме про погашення податкового боргу і йтиметься у цій публікації.
ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ
На перший погляд поняття «податковий борг» може здатись схожим на податкове зобов'язання, проте насправді ці терміни мають різні значення.
Відповідно до п.п. 14.1.156 ПК податкове зобов'язання — це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Натомість податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПК строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 ПК ).
Таким чином, податкове зобов'язання трансформується в податковий борг лише в разі його несплати у встановлені податковим законодавством строки. Дещо дивним виглядає включення до складу податкового зобов'язання суми коштів, визначеної платником податків у податковому векселі та не сплаченої в установлений строк. По логіці подібна сума мала б бути включеною до складу податкового боргу, а не зобов'язання.
У ПК (п.п. 14.1.154) також міститься визначення поняття податкового боргу в міжнародних правовідносинах . Це — грошове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов'язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк, що на підставі відповідного документа іноземної держави є предметом стягнення, яке може бути звернуто відповідно до міжнародного договору України. Як бачимо, трактування податкового боргу в міжнародних правовідносинах має свою специфіку.
Згідно з п.п. 14.1.152 ПК погашення податкового боргу — це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Погашенню податкового боргу платників податків присвячена однойменна гл. 9 розд. ІІ ПК. Проте, незважаючи на її назву, йдеться в цій главі не лише про податковий борг та його погашення. Ця глава, зокрема, регулює:
— джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника;
— зміст, виникнення та припинення права податкової застави, узгодження операцій із заставленим майном, правила його продажу;
— правовий статус та повноваження податкового керуючого;
— зміст адміністративного арешту майна, випадки його застосування і звільнення з-під арешту;
— погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств;
— порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством;
— порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків;
— порядок виконання грошових зобов'язань неповнолітніх осіб, фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними;
— порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу;
— поняття та порядок списання безнадійного податкового боргу;
— строки давності та їх застосування у випадках, що безпосередньо стосуються податкового боргу або податкового зобов'язання.
Кожен з пунктів переліку, безсумнівно, міг би стати темою окремої статті, тому висвітити всі їх в нашій короткій публікації просто неможливо. Тому зупинимось, в першу чергу, на погашенні податкового боргу та сплаті податкового зобов'язання.
СТРОКИ СПЛАТИ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Як ми вже з'ясували, податковий борг виникає лише в тому випадку, коли податкове зобов'язання не сплачене в установлені законодавством строки. Регламентуються такі строки ст. 57 ПК. Наведемо їх у вигляді наступної таблиці:
| Спосіб визначення податкового зобов'язання | Строки сплати податкового зобов'язання |
| Платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання у податковій декларації, яку подає | Протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого ПК для подання декларації |
| Податковий агент самостійно визначає суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), виходячи із суми доходу, що виплачується на користь платника податку — фізичної особи | Строки, передбачені ПК |
| Платник податків визначає суму податкового зобов'язання у митній декларації, яку подає | До/або на день подання митної декларації |
| Контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства | Строки, визначені у ПК; якщо такі строки не визначено, — протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування |
| Платник податків зобов'язаний подавати податкову (митну) декларацію, проте не робить цього в установлені строки | Протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення |
| Платник податків зазначає у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках суми податкових зобов'язань, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, які виявляються заниженими або завищеними за даними перевірок результатів діяльності платника податків | |
| Контролюючий орган нараховує суми податкових зобов'язань з окремого податку або збору, а також штрафні (фінансові) санкції та пеню, у тому числі за порушення у сфері ЗЕД | |
| Рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків | |
| Податковий агент або інше джерело виплати нараховує, утримує та сплачує до відповідних бюджетів податки та збори (у тому числі ПДФО) з порушеннями, про що свідчать дані перевірок | |
| Платник податків занижує або завищує податкові зобов'язання у митних деклараціях, про що свідчать результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів | |
| Платник податків оскаржує рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання | Протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження грошового зобов'язання |
Далі мова піде про джерела сплати податкового зобов'язання або ж погашення податкового боргу (в разі виникнення останнього).
ДЖЕРЕЛА ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ АБО СПЛАТИ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Відповідно до п. 87.1 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 ПК, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Наявність такого пункту як «з інших джерел» робить перелік досить об'ємним. Єдиним обмеженням є врахування особливостей, визначених ст. 87 ПК. Чесно кажучи, не зовсім зрозуміло, чому податкове законодавство встановлює перелік джерел, за рахунок яких платник має право погашати податковий борг або сплачувати податкове зобов'язання. Взагалі-то, це особиста справа платника податків, і ПК вона повинна стосуватись лише у виключних випадках.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена і за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Тобто, якщо станом на дату проведення нарахування грошових зобов'язань у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, то такі нараховані грошові зобов'язання в автоматичному режимі погашаються за рахунок наявної переплати (таку позицію висловила сама ДПАУ в одній зі своїх відповідей з ЄБПЗ).
Іншою відповіддю Інформаційно-довідковим департаментом ДПС було досліджено порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум на погашення одного із грошових зобов'язань (боргу), у випадку наявного податкового боргу по декількох податках. Зокрема, вказано, що згідно із п. 5 Порядку № 974 повернення переплати у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, які розраховуються органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
При цьому обов'язковою умовою для здійснення повернення переплати на поточний рахунок платника у відповідному банку є відсутність у платника податкового боргу (п. 3 Порядку № 974). Тобто у разі наявності у платника податкового боргу повернення переплати проводиться лише після повного погашення податкового боргу платником податків.
Заява подається платником податку до органу ДПС за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі (п. 6 Порядку № 974). Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені:
— на поточний рахунок платника податку в банку;
— на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету;
— готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника рахунку в банку.
Отже, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у разі наявності у платника податкового боргу за відповідними (декількома) податками можливе після погашення таких сум боргу наявною сумою переплати. Для цього платником повинна бути подана заява про перерахування переплати на погашення відповідних сум податкового боргу та у разі залишку переплати після такого погашення на поточний рахунок платника податку в банку.
Для банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, джерела погашення податкового боргу можуть бути дещо іншими, аніж для решти платників податків. Зокрема, ними можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону). При цьому не заборонено використовувати як джерела погашення податкового боргу:
— кошти кредитів або позик, наданих кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків,
— суми акредитивів, що виставлені на ім'я такого платника, але не відкриті,
— кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління,
— власні кошти, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з таким платником.
Для «звичайних» платників податків перелічені кошти не можуть виступати джерелом погашення податкового боргу.
Проте не тільки кошти можуть бути джерелами погашення податкового боргу платника податків. Згідно з п. 87.2 ПК до них відноситься і будь-яке майно платника з урахуванням обмежень, визначених ПК та іншими законодавчими актами. Подібні обмеження наведені в п. 87.3 ПК.
Згідно з п. 87.12 ПК джерелом погашення податкового боргу може виступати майно платників податків, що є учасниками договору про спільну діяльність, у разі, якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах таких договорів.
НЕ Є ДЖЕРЕЛАМИ ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ
Згідно з п. 87.3 ПК не можуть бути джерелами погашення податкового боргу:
1) майно платника податків, надане ним у заставу* іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави**;
2) майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
3) майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику без права їх відчуження;
4) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику,
— суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті,
— суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів;
5) майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. При цьому порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлено наказом Фонду державного майна України «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства» від 29.12.2010 р. № 1954;
6) майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;
7) майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» від 02.10.92 р. № 2654-XII, а саме:
а) культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
б) пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України 23.09.2008 р. № 574-VI;
в) вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
г) об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації;
8) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
* У цьому випадку йдеться про «звичайну» (а не податкову) заставу, визначену ст. 572 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
** Згідно з п.п. 14.1.155 ПК податкова застава — це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПК. Податкова застава виникає на підставах, встановлених ст. 89 ПК.
У разі прийняття посадовими особами (у тому числі державними виконавцями*) рішення про використання зазначеного в переліку майна та коштів як джерела погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків, такі особи несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. Та це ми вже про зовсім критичну ситуацію.
* Їх перелік наведено в ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98 р. № 202/98-ВР.
ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ
Такі джерела можуть використовуватися власне у критичних випадках. Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1040 (далі — Порядок № 1040).
Зокрема, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не призвело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи ДПС.
Зазначимо, що відповідно до п.п. 14.1.137 ПК орган стягнення — це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, установлених ПК та іншими законами України. Зрозуміло, що «вдаватись до послуг» такого органу доводиться у крайніх випадках.
На орган ДПС як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме дебіторська заборгованість:
а) за товари (роботи, послуги);
б) пов'язана із підзвітними особами;
в) працівників, акціонерів перед підприємством;
г) за претензіями;
д) інші види.
Визначення сум дебіторської заборгованості, яка є додатковим джерелом погашення податкового боргу, відповідно до п.п. 1.5 Порядку № 1040 здійснюється на підставі даних бухгалтерського та аналітичного обліку платника податків та оформлених належним чином договорів.
Орган ДПС повідомляє платника про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості такого платника за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 1040. Подібне повідомлення розглядається як свого роду пропозиція для укладання договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на органи ДПС. У разі згоди платника податків орган ДПС укладає з ним відповідний договір, що засвідчує переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення.
Такий договір повинен містити, зокрема, наступні положення:
— назву договору та місце його укладання;
— найменування платника податків та органу державної податкової служби;
— предмет договору;
— порядок виконання зобов'язань за договором;
— права та обов'язки сторін;
— умови укладання, зміни та припинення договору;
— місцезнаходження та реквізити сторін.
У договорі також в обов'язковому порядку зазначається, що платник переводить на орган ДПС своє право вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу.
Орган ДПС проводить визначення дебіторської заборгованості шляхом перевірки інформації на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. При цьому платник передає органу ДПС всі документи, що свідчать про право вимоги.
Дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї заборгованості, про що зазначається у договорі між платником податків і органом стягнення. Відтак облік такої заборгованості на своїх рахунках веде саме платник податків, а в разі її наявності на останній день звітного періоду вона повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Як платник податків, так і орган стягнення, зобов'язані повідомити дебітора про переведення на орган ДПС права вимоги. При цьому форма повідомлення дебітора органом ДПС встановлена додатком 2 до Порядку № 1040.
Якщо дебітор платника податків не прореагував на таке повідомлення відповідним чином (тобто не погасив заборгованість), орган ДПС звертається до суду щодо стягнення з нього сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи ДПС, у рахунок погашення податкового боргу платника.
До моменту стягнення органом ДПС дебіторської заборгованості у судовому порядку платежі продовжують надходити на рахунки платника податків, що має податковий борг. При цьому надходження за дебіторською заборгованістю негайно спрямовуються в рахунок погашення податкового боргу, про що орган ДПС направляє платнику податків повідомлення за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 1040.
Також залучення додаткових джерел можливе в разі відсутності у платника податків, що є філією або відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу. У такому випадку додатковим джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника є майно такої юридичної особи, на яке згідно з нормами ПК може бути звернено стягнення.
Повідомлення про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, направляється такій юридичній особі. Форма повідомлення встановлена додатком 4 до Порядку № 1040.
Важливо ! У разі винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом № 2343-XII без застосування норм ПК. Тобто в такому разі податкове законодавство відходить на задній план, а питання того, що саме може бути джерелом погашення податкового боргу і чи буде він взагалі погашений, вирішує вже ліквідаційна комісія.
ПОНЯТТЯ РОЗСТРОЧЕННЯ ТА ВІДСТРОЧЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ АБО ПОДАТКОВОГО БОРГУ
У разі виникнення податкового боргу до платника податків можуть бути застосовані такі неприємні процедури, як податкова застава та адміністративний арешт майна. Проте в тих випадках, коли непогашення боргу сталось не з причини несумлінності платника, а внаслідок дії сторонніх незалежних від платника факторів чи надзвичайних обставин, можливість хоч якимось чином полегшити собі життя є. Це — розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків визначений у ст. 100 ПК та Порядком № 1036. Пунктом 100.1 ПК дано узагальнююче визначення цих понять, згідно з яким розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу — це перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ПК.
У той же час Методрекомендації № 72 дають окреме визначення кожному з цих понять. Так, згідно з п. 1.2 цього документа розстрочення податкових зобов'язань — це надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму податкових зобов'язань без урахування сум пені на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані проценти погашаються рівними частками починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту. У той час як відстрочення податкових зобов'язань — це перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань платника податків на умовах податкового кредиту без урахування сум пені, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані проценти сплачуються рівними частками починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання, або одноразово у повному обсязі.
Зазначимо, що згідно з листом Міністерства юстиції України від 30.06.2010 р. Методрекомендації № 72 включено до Переліку незареєстрованих нормативно-правових актів, листів та методичних рекомендацій, які спрямовані до виконання із порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, виявлених під час перевірок, проведених за 5 місяців 2010 року. Це означає, що документ не зареєстрований в Міністерства юстиції. Проте, вважаємо, що використовувати наведені в Методрекомендаціях № 72 визначення все-таки можна, тим більше, що в жодному іншому нормативно-правовому акті вони не зустрічаються.
ПОРЯДОК РОЗСТРОЧЕННЯ (ВІДСТРОЧЕННЯ)
Платник податків згідно з п. 100.2 ПК має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, форма якої встановлена додатком 1 до Порядку № 1036. У такій заяві зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
При цьому подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму свого грошового зобов'язання.
Зазначимо, що розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до норм Закону № 2343-XII.
Розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є можливим при наданні ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких затверджено постановою № 1235, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків.
Відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника можливе в разі надання ним доказів, перелік яких встановлено тією ж постановою № 1235, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків.
Вказані підстави наведені в наступній таблиці.
| № з/п | Обставини | Документальне підтвердження обставин |
| 1 | 2 | 3 |
| І. Для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу | ||
| 1 | Ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань платнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до платника — отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) платнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих платником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів) | Довідка встановленого зразка, видана фінансовим органом та/або головним розпорядником бюджетних коштів, щодо суми бюджетних асигнувань та/або бюджетних зобов'язань, що не надані (несвоєчасно надані) заявнику, або суми фінансування видатків, що не доведені (несвоєчасно доведене) до заявника в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань; заява (в довільній формі) отримувача бюджетних коштів про неперерахування (несвоєчасне перерахування) йому суми коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань; довідка встановленого зразка, видана розпорядником бюджетних коштів, щодо суми коштів, яку не перераховано (несвоєчасно перераховано) заявнику в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів) |
| 2 | Загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) платника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі | Висновок про результати аналізу фінансового стану платника, що проводиться органом ДПС за даними бухгалтерського обліку |
| 3 | Недостатність майна заявника — фізичної особи* для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі чи відсутність майна | Документи щодо наявності власного рухомого та нерухомого майна і власних доходів, що подаються платником податків та підлягають аналізу органом ДПС |
| 4 | Сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) | Документ, складений платником, який засвідчує, що в загальному обсязі доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) частина доходу заявника отримана в результаті провадження сезонних видів діяльності** |
| 5 | Виконання плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду | Документи, що засвідчують здійснення заявником реорганізації власного виробництва та/або зміну його організаційної структури з розрахунками їх впливу на ефективність виробництва та рівень його прибутковості |
| 6 | Проведення науково-дослідних, конструкторських, соціально орієнтованих робіт, які передбачають створення робочих місць для інвалідів, захист навколишнього природного середовища, підвищення енергетичної ефективності виробництва або технічного переоснащення власного виробництва | Належним чином засвідчені копії документів, передбачених законодавством |
| 7 | Провадження інноваційної діяльності, у тому числі створення нових та вдосконалення існуючих технологій, видів сировини та матеріалів широкого застосування | |
| 8 | Виконання особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню | |
| 9 | Виконання державного оборонного замовлення | |
| 10 | Здійснення інвестицій у створення об'єктів, які мають найвищу енергетичну ефективність, соціальне значення, стратегічне значення для оборони та безпеки держави | |
| ІІ. Для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу | ||
| 11 | Обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання платника (війна, блокада, страйк, аварія) | Висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені ВРУ, і довідка, видана відповідним місцевим органом, що має право підтверджувати наявність обставин непереборної сили |
| * Без урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення. ** Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278. | ||
Крім того, платник зобов'язаний надати економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення або відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника. Економічне обґрунтування складається з:
— переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
— аналізу фінансового стану;
— графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
— розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Проте виконання вказаних процедур та надання всіх відповідних документів зовсім не гарантує надання платнику розстрочення або відстрочення податкового боргу чи грошового зобов'язання. Вирішальне слово залишається за контролюючим органом. При цьому рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:
— стосовно загальнодержавних податків та зборів — керівником контролюючого органу (його заступником);
— стосовно місцевих податків і зборів — керівником органу ДПС (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.
Нагадаємо, що бюджетний рік розпочинається з 1 січня та закінчується 31 грудня.
Існують також обмеження відносно сум, стосовно яких контролюючий орган може прийняти рішення про розстрочення (відстрочення). Вони знайшли своє відображення в наступній таблиці:
| № з/п | Органи, уповноважені приймати рішення щодо розстрочення (відстрочення) | Суми, які можуть бути надані |
| 1 | Центральний орган ДПС | Без обмежень |
| 2 | Органи ДПС в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі | Не більше 3 млн грн. |
| 3 | Органи ДПС в містах з районним поділом (крім мм. Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах ДПС | Не більше |
Контролюючий орган має 30 календарних днів з дати подання заяви на прийняття письмового мотивованого рішення, центральний орган ДПС — 10 днів. При цьому:
— позитивне рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу ДПС згідно з додатком 2 до Порядку № 1036;
— негативне рішення складається в письмовій формі, причому стандартного бланку не затверджено.
Відносини, що виникають між контролюючим органом та платником, що отримав позитивне рішення по своїй заяві, оформляються договором розстрочення (відстрочення), форма якого затверджена додатком 4 до Порядку № 1036. Такий договір укладається не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення органу ДПС за місцем обліку платника (або за місцем обліку його грошового зобов'язання (податкового боргу)).
Якщо договір про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), то таке рішення є підставою для ненарахування:
— пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, сума якого підлягає розстроченню (відстроченню), за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору;
— штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору.
Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший — для платника податків, другий — для органу ДПС. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) приймається органом ДПС вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший — для платника податків, другий — для органу ДПС за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу)), третій — для органу ДПС, який приймає рішення.
Згідно з п. 100.10 ПК рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу окремих платників податків підлягають щорічному оприлюдненню. Здійснюється таке оприлюднення в офіційному виданні центрального органу ДПС «Вісник податкової служби України» або на офіційному веб-сайті центрального органу ДПС в мережі Інтернет.
У разі прийняття контролюючим органом рішення про надання платникові розстрочення, грошові зобов'язання або податковий борг (у тому числі окремо — суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи органом місцевого самоврядування, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення грошового зобов'язання або податкового боргу або одноразово у повному обсязі.
Згідно з п. 1.6 Порядку № 1036 на суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу). При цьому сума нарахованих процентів, не сплачена платником податків у строки, визначені договором про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), визнається сумою податкового боргу такого платника податків.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня , нарахована за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми такої пені.
Важливо зазначити, що розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. У разі якщо термін сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) за окремими податками, зборами, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), пенею та строк їх розстрочення (відстрочення) співпадають, може прийматися одне рішення про розстрочення (відстрочення) із зазначенням таких податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені окремими рядками.
При цьому наявність рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) як з цього податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.
Зазначимо, що строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).
Ще одним важливим моментом є те, що ані розстрочення, ані відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави у випадку, якщо воно там перебуває.
ПЕРЕНЕСЕННЯ ТЕРМІНІВ СПЛАТИ ЧАСТКИ РОЗСТРОЧЕНОЇ (ВІДСТРОЧЕНОЇ) СУМИ
Згідно з п. 4.10 Порядку № 1036 у період дії розстрочення (відстрочення) платник має право порушувати перед органом ДПС питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з не залежних від нього причин.
У такому випадку платник подає заяву про перенесення термінів сплати частки розстрочених (відстрочених) сум до органу ДПС, з яким укладено договір про розстрочення (відстрочення).
Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати частки розстрочених (відстрочених) сум може бути прийнято тільки за умови погодження вказаного питання з органом ДПС, який приймав рішення про розстрочення (відстрочення). Тобто у тому випадку, коли подібне рішення приймалось органом ДПС вищого рівня, то узгодження з ним є обов'язковим. Якщо рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати частки розстрочених (відстрочених) сум приймається стосовно місцевих податків і зборів, то таке рішення має затверджуватися ще і фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади.
Рішення про перенесення раніше визначених термінів розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється органом ДПС за формою, наведеною в додатку 6 до Порядку № 1036. Крім того, орган ДПС вносить відповідні зміни до договору про розстрочення (відстрочення).
Перенесення термінів сплати розстроченої (відстроченої) суми за межі граничного строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) аналогічне описаному вище порядку. При цьому є своя особливість: перед перенесенням термінів сплати орган ДПС, який приймав рішення про розстрочення (відстрочення), переносить граничний строк дії цього розстрочення (відстрочення) за відповідним поданням органу ДПС, який укладав договір про розстрочення (відстрочення).
РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ РОЗСТРОЧЕННЯ (ВІДСТРОЧЕННЯ)
Припинення як розстрочення, так і відстрочення грошового зобов'язання або податкового боргу можливе не тільки внаслідок їх погашення платником в кінці періоду, відведеного відповідним договором, але й достроково. При цьому ініціатива може походити як з боку платника, так і зі сторони контролюючого органу, причому і ті, й ті випадки прописані в п. 100.12 ПК.
Платник може позбавитись розстрочення (відстрочення) лише в тому випадку, якщо достроково погасить розстрочені суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстрочені суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення.
Для документального оформлення дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошового зобов'язання (податкового боргу) платник податків не пізніше третього робочого дня за днем дострокового погашення повинен звернутися до органу ДПС, який укладав з ним договір про розстрочення (відстрочення), із заявою про скорочення строків дії розстрочення (відстрочення) внаслідок дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов'язань (податкового боргу) з обов'язковим визначенням сум та реквізитів документа про дострокове погашення.
Після перевірки даних, викладених у заяві, яка проводиться не пізніше дня, наступного за днем подання такої заяви, працівники підрозділу погашення податкового боргу вносять відповідні зміни до договору про розстрочення (відстрочення).
Натомість контролюючий орган може розірвати договір про розстрочення (відстрочення) у випадках, якщо:
а) з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною;
б) платник визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;
в) платник порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
У той же час не може бути підставою для розірвання договору розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу):
— переведення платника до іншого органу ДПС;
— реорганізація платника податків, пов'язана з утворенням нової юридичної особи.
Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) орган ДПС оформляє на відповідному бланку (додаток 5 до Порядку № 1036).
При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами). Одночасно проводиться нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).
З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення). З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф.
«А НАПОСЛЕДОК Я СКАЖУ…»
Краще всього не пропускати строків сплати грошових зобов'язань, таким чином не допускаючи виникнення податкового боргу. Всі грошові платежі, які платник податків зобов'язаний сплачувати до відповідних бюджетів та фондів у наступному місяці, наше видання щомісячно публікує в розділі «Довідкова інформація» в кінці кожного тематичного випуску. Якщо ж в силу якихось обставин сплатити відповідні суми в належні строки не вийшло, тоді доведеться ближче познайомитись з такими неприємними речами, як податкова застава, а іноді — і з адміністративним арештом майна. Як певне послаблення може виступати розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, проте ми все ж
бажаємо вам не допускати подібного і робити все своєчасно.
