ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК СУПУТНЬОЇ ПРОДУКЦІЇ ВІДПОВІДАЄ
БУХГАЛТЕРСЬКОМУ
Лист Державної податкової служби України від 11.04.2012 р. № 6438/6/15-1215
«Щодо оподаткування податком на прибуток супутньої продукції»
Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо оподаткування податком на прибуток супутньої продукції і повідомляє.
Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу — це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Склад собівартості виготовлених та реалізованих товарів (продукції власного виробництва) встановлено пунктом 138.8 статті 138 Кодексу.
При цьому положеннями Кодексу не визначено термін «супутня продукція» та не встановлено порядок визначення її собівартості.
Згідно з підпунктом 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Порядок визначення справедливої вартості активів наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств». Так, згідно з пунктом 4 цього Положення справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплату зобов'язання у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Згідно з додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 справедливою вартістю готової продукції є ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.
Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готова продукція — це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, визначеним договором або іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, супутня продукція належить до готової продукції, виготовленої підприємством, та її собівартість може бути визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19.
Таким чином, визначення собівартості супутньої продукції <...> здійснюється виходячи із норм положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Заступник Голови А. Ігнатов
Коментар редакції
Про порядок обліку супутньої продукції ПК, як правильно зазначила ДПСУ в листі, що коментується, не згадує зовсім. У той же час така продукція досить часто супроводжує процес виробництва основної продукції. Нагадаємо: головна особливість супутньої продукції полягає в тому, що для її виготовлення підприємству не треба нести додаткових витрат. Це, наприклад, тирса на меблевій фабриці, мазут на нафтопереробному комбінаті або рідкий азот на заводі з виробництва кисню.
ДПСУ зазначає, що ПК не містить визначення терміна «супутня продукція», але в бухгалтерському законодавстві знайти його також не вдасться. У цьому коментарі під супутньою продукцією ми розумітимемо продукцію, отримання якої супроводжує процес виробництва основної продукції, але не є основним завданням такого виробництва.
Отримання супутньої продукції не передбачає понесення якихось додаткових витрат порівняно з виробництвом основної продукції, відтак у бухгалтерському обліку діє механізм виділення із загальної суми витрат, понесених на виробництво основної продукції, суми, що відноситься на побічну продукцію. Визначається така сума залежно від того, яким чином підприємство розпоряджається із супутньою продукцією:
— якщо продукція підлягає реалізації, то виходячи зі справедливої вартості супутньої продукції. У разі можливості реалізації супутньої продукції вона відповідає визначенню готової продукції, справедлива вартість якої дорівнює ціні реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів;
— якщо продукція використовується на підприємстві, то виходячи з оцінки можливого її використання.
На визначену таким чином суму зменшують виробничу собівартість основної продукції.
Як відомо, собівартість реалізованої продукції відображається в обліку (причому як у податковому, так і в бухгалтерському) одночасно з визнанням доходів від її реалізації. Зважаючи на це, собівартість супутньої продукції відображатиметься по-різному, знову ж таки, зважаючи на те, яким чином підприємство розпорядиться нею.
У випадку, якщо супутня продукція реалізується, її собівартість відображають за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (одночасно з визнанням доходу). Якщо ж супутня продукція використовується на підприємстві, то порядок її обліку залежить від напряму використання. Скажімо, коли така супутня продукція є матеріальною складовою при виробництві іншої продукції, у податковому обліку її можна буде відобразити лише при переході права власності на таку готову продукцію покупцеві.
Юрій Товстоп'ят
