Теми статей
Обрати теми

Податківці відмовили у прийнятті податкової декларації: що робити?

Редакція ПК
Стаття

Податківці відмовили у прийнятті податкової декларації: що робити?

Винахідливість податківців у плані способів «ускладнити життя» платникам податків не має меж. Одним із таких способів є відмова у прийнятті податкових декларацій. Звичайно, можна подати податкову декларацію повторно, проте якщо в результаті такої відмови платник податків пропустив строк її подання, необхідно сплатити штрафні санкції, проте податківці можуть знову не прийняти податкову декларацію, а деколи через початок податкової перевірки подати декларацію взагалі неможливо. Тоді вихід один — оскаржити відмову ДПІ прийняти податкову декларацію. Як боротися з відмовою у прийнятті податкової декларації, куди скаржитися і на що посилатися у своїх скаргах, читайте у цій статті.

Володимир Лежнін, консультант

 

Що таке податкова декларація та які її обов’язкові реквізити?

 

Спочатку визначимо, що є податковою декларацією та які її обов’язкові реквізити.

Податкова декларація  — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПК ) контролюючому органу у строки, установлені законом, на підставі якого здійснюються нарахування та сплата податкового зобов’язання, або документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та сплаченого податку (п. 46.1 ПК).

На сьогодні до податкових декларацій належать:

— податкова декларація з податку на прибуток підприємства (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 28.09.2011 р. № 1213);

— податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 21.12.2011 р. № 1688);

— податкова декларація платника єдиного податку — юридичної особи (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 21.12.2011 р. № 1688);

— податкова декларація про майновий стан і доходи (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. № 1395);

— податкова декларація з податку на додану вартість (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492);

— декларація з акцизного податку (форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1030);

— податкова декларація з екологічного податку (форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1010);

— податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015 );

— податкова декларація зі збору за місця для паркування транспортних засобів (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 21.12.2012 р. № 1402);

— податкова декларація з туристичного збору (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 21.12.2012 р. № 1402);

— податкова декларація зі збору за спеціальне використання води (форму якої затверджено наказом Мінфіну від 21.12.2012 р. № 1403);

— податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку (форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1016).

Під обов’язковими реквізитами податкової декларації розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає певний статус ПК з настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ПК).

Нижче наведемо перелік характеристик декларації, що є обов’язковими реквізитами, оскільки це має ключове значення під час прийняття/неприйняття податкової декларації(!) .

Тому обов’язковими реквізитами податкової декларації є:

— тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

— звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

— звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

— повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

— код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер;

— реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта (для фізичних осіб, які за своїми релігійними переконаннями відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган Міндоходів (раніше — ДПС) і мають відмітку у паспорті);

— місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

— найменування органу Міндоходів, до якого подається звітність;

— дата подання звіту (або дата заповнення — залежно від форми);

— ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості посадових осіб платника податків;

— підписи платника податку — фізичної особи та посадових осіб платника податку, визначених ПК, завірені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ПК).

В окремих випадках (наприклад, подання податкової декларації з ПДВ, митної декларації) форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити, як:

— відмітка про звітність за спеціальним режимом;

— код виду економічної діяльності (КВЕД);

— код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

— індивідуальний податковий номер і номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ згідно з даними реєстру платників ПДВ за звітний період (п. 48.4 ПК).

Увага! Щодо підписання податкової декларації слід дотримуватися таких вимог:

1) для юридичних осіб — підписується керівником платника податків (директором, генеральним директором, головою тощо)

або уповноваженою особою (представником на підставі довіреності),

а також головним бухгалтером (особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу Міндоходів;

а в разі відсутності бухгалтера (головного бухгалтера) — тільки керівником;

2) для фізичних осіб — підписується самим платником податків

або законним представником (на підставі нотаріально засвідченої довіреності, батьками за малолітню або неповнолітню дитину — обов’язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку накладається на таких осіб, зокрема, опікуна або піклувальника — за доходами, отриманими неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною на підставі п. 179.6 ПК);

3) для податкової декларації в паперовій формі — необхідна наявність оригіналу підпису. Увага! Факсиміле підпис не допускається;

4) для податкової декларації в електронній формі — необхідна наявність електронного цифрового підпису платника податку.

 

Які підстави відмови у прийнятті податкової декларації?

 

Податкова декларація подається одним із таких способів (п. 49.3 ПК):

а) особисто платником податків (або уповноваженою на це особою);

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови про реєстрацію електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, — обов’язково для платників, які належать до великих і середніх підприємств).

Власне ж процедура прийняття податкової декларації полягає в такому. Податкова декларація, що подається до ДПІ, потрапляє до працівника податкової. При цьому посадова особа цієї ДПІ здійснює низку послідовних дій:

1) перевіряє наявність і достовірність заповнення обов’язкових реквізитів;

2) реєструє податкову декларацію в день її отримання органом державної податкової служби (інформаційний лист ВАСУ від 15.06.2012 р. № 1503/12/1312 (далі — лист № 1503/12/1312)).

Слід зазначити: якщо платник податків вважає, що форма (реквізити та інші дані) податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання всупереч нормам ПК за таким податком або збором, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. За потреби платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, складені за довільною формою, що вважається невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання (п. 46.4 ПК).

Увага! Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПК (тобто за відсутності обов’язкових реквізитів або підпису уповноважених осіб), не вважається податковою декларацією, крім випадків, установлених п. 46.4 ПК (п. 48.7 ПК).

Саме на цій підставі та з посиланням на цю норму податківці не приймають податкові декларації. Проте це не означає, що платник, подавши податкову декларацію, може не дізнатися про її неприйняття. Прийняття податкової декларації є обов’язком органу Міндоходів. Проте при прийнятті податкової декларації ДПІ зобов’язана перевірити наявність і достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ПК). ПК передбачає спеціальну процедуру в разі відмови ДПІ у прийнятті податкової декларації.

Посадова особа ДПІ зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом Міндоходів. Податкова декларація, подана платником, також вважається прийнятою:

— за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, і, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) ДПІ із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації в разі її подання засобами електронного зв’язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу Міндоходів, при надсиланні податкової декларації поштою;

— якщо ДПІ не надсилає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків в установлений ПК строк (п. 49.9 ПК).

Тому в разі подання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пп. 48.3 і 48.4 ПК (обов’язкових реквізитів), такий орган Міндоходів зобов’язаний надіслати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

— у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, — протягом 5 робочих днів з дня її отримання;

— у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника — протягом 3 робочих днів з дня її отримання (п49.11 ПК).

Слід зазначити: імперативний характер ст. 49 ПК означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків особисто або через представника, поштою або засобами електронного зв’язку (лист № 1503/12/1312).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації є відсутність або недостовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів податкової декларації .

Отже, за відсутності обов’язкових реквізитів податкова декларація взагалі не вважається податковою звітністю (п. 48.7 ПК), а в разі їх недостовірності вважається такою, однак не приймається ДПІ (п. 49.11 ПК).

Відмова ж у прийнятті податкової декларації з будь-яких інших причин, уключаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або відміну від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов’язань, недостовірність або незаповнен-ня необов’язкових реквізитів, відсутність особи за її місцезнаходженням, непідтвердження відомостей про платника податків у ЄДРПОУ, є незаконною.

Відмова посадової особи ДПІ прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених в ст. 49 ПК, забороняється (п. 49.10 ПК).

Аналіз судової практики свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, які впливають на адміністрування податку органом Міндоходів. А ось дефекти, що не впливають на показники поданої декларації (наприклад, незазначення платником у поданій декларації номерів рядків, кількості аркушів додатків у податковій декларації), не призводять до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, тому не може мати наслідком невизнання декларації документом податкової звітності (ухвала ВАСУ від 22.08.2012 р. у справі № К37964/10, http://reyestr.court.gov.ua/Review/25743887).

 

Приклади найчастіших відмов у прийнятті декларації та аргументи «за» платників податків

 

Визначивши загальне правило про законність відмови ДПІ у прийнятті податкової звітності, наведемо найчастіші конкретні приклади, висвітлені в листах ДПС і судовій практиці:

— як зазначає ДПС, декларування від’ємного значення об’єкта обкладення податком на прибуток не може бути підставою для відмови у прийнятті податковими органами податкової декларації платника податку на прибуток (лист ДПС від 16.03.2012 р. № 7470/7/151217);

— незалежно від способу подання, у разі складання платником податку податкової декларації з дотриманням ст. 48 і 49 ПК наявність прокреслень у такій податковій декларації не може бути підставою для відмови в її прийнятті податковими органами (лист ДПС від 24.04.2012 р. № 7219/6/151215);

— подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток після завершення проведення перевірки та складання акта перевірки не суперечить розпорядженням п. 51.2 ПК, а отже, рішення ДПІ про невизнання звітності не ґрунтується на нормах ПК і не враховує фактичних обставин, пов’язаних із поданням уточнюючої податкової декларації, тому є незаконним (постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2012 р. у справі № 2а17773/11/2670, http://reyestr.court.gov.ua/Review/21083932);

— протиправною є відмова у прийнятті податкової звітності у зв’язку зі складанням ДПІ акта про неможливість проведення зустрічної звірки (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 р., ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012 р. у справі № 2а7412/12/2070, http://reyestr.court.gov.ua/Review/25497054);

— оскільки в ПК наведено чітке визначення податкової адреси юридичної особи, то в податковій декларації підлягає зазначенню саме адреса, що міститься в ЄДРПОУ, що, у свою чергу, і зробив позивач, а тому суд дійшов висновку, що дії ДПІ щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість як податкову звітність є протиправними (постанова Дніпропетровського окружного адмі-ністративного суду від 20.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4289/11, http://reyestr.court.gov.ua/Review/16472849);

порушення кримінальної справи відносно директора не встановлене ПК як підстава для відмови в прийнятті податкової декларації, тому суд вважає дії ДПІ такими, що суперечать ст. 19 Конституції України, а рішення — таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4295/11, http://reyestr.court.gov.ua/Review/17295422).

Зате в разі неподання до ДПІ додатків до податкової декларації з ПДВ така податкова дек-ларація не визнається податковою декларацією (див. відповідь на запитання з ЄБПЗ у підкатегорії 135.02), оскільки невід’ємними частинами податкової декларації є власне додатки до декларації (п. 46.1 ПК).

Також, якщо реквізит «Дата подачі» не збігається з датою фактичного подання декларації (тобто декларація надрукована раніше, ніж подана), орган Міндоходів зобов’язаний надіслати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову в прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (відповідь із ЄБПЗ, підкатегорія 135.02).

 

Який порядок оскарження відмови ДПІ у прийнятті декларації?

 

При отриманні відмови органу Міндоходів у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

— подати податкову декларацію і сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

— оскаржити рішення органу Міндоходів у порядку, передбаченому ст. 56 ПК (п. 49.12 ПК).

Оскарження такої відмови може відбуватися в адміністративному або судовому порядку, а також спочатку в адміністративному, а потім — у судовому порядку. Про таке оскарження необхідно письмово повідомити ДПІ, що прийняла оскаржуване рішення (п. 56.6 ПК).

Проте ДПІ може «забути» надіслати платнику податків повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації. У цьому випадку платнику нічого оскаржувати в суді. Однак платник податків може звернутися до ДПІ з письмовим запитом про отримання публічної інформації і вимагати в 5-денний строк надати інформацію про прийняття або неприйняття податкової декларації та причини неприйняття. У запитах мають бути зазначені:

1) ім’я (найменування) того, хто запитує, поштова адреса або адреса електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назва, реквізити або зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо тому, хто запитує, це відомо;

3) підпис і дата за умови подання запиту у письмовій формі (ст. 19, 20 Закону № 2939). Отримавши відповідь на такий запит, платник може оскаржити відмову в прийнятті податкової декларації.

Адміністративний спосіб. Цей спосіб полягає в поданні платником податків скарг до органів вищого рівня (контролюючі в АРК, областях, містах Києві та Севастополі та Міндоходів).

Протягом 10 днів із дня, наступного за днем отримання повідомлення про відмову, платник податків може подати скаргу до контролюючих органів в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Протягом 10 днів із дня, наступного за днем отримання відповіді з контролюючих органів в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, платник податків може подати скаргу до Міндоходів. Відповідь Міндоходів завершує адміністративне оскарження і може бути оскаржена лише в судовому порядку (ст. 56 ПК).

 

img 1

Процедура адміністративного оскарження

 

Судовий спосіб оскарження. Як уже зазначалося, судове оскарження відмови податківців у прийнятті декларації може відбуватися за двома варіантами:

1) платник податків відразу звертається до суду. У цьому випадку він може звернутися з позовною заявою до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням. Строк такого звернення — 10 днів із моменту отримання повідомлення;

2) платник податку спочатку звертається з оскарженням до контролюючих органів вищого рівня, отримує від них відповіді, а потім звертається до суду з відповідним оскарженням. У такому разі позов до окружного адміністративного суду може бути подано протягом 1 місяця з моменту отримання відповіді від Міндоходів про розгляд скарги.

При зверненні з адміністративним позовом необхідно сплатити судовий збір за подання позову немайнового характеру в розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, що діє станом на 1 січня календарного року, в якому подається позовна заява, за кожну позовну вимогу (ст. 4 Закону № 3674). З 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1147 грн. (ст. 7 Закону № 5515). Тому судовий збір за кожну позовну вимогу — 34 грн. 41 коп., а за дві позовні вимоги — 68 грн. 82 коп.

 

Що саме оскаржити і що просити в адміністративного суду?

 

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акта або правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни або припинення. Оскільки відмова в прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України (лист № 1503/12/1312).

Для того, щоб отримати позитивний результат, необхідно не лише навести обґрунтовані аргументи, а й правильно сформувати позовні вимоги. Ці вимоги мають бути такими:

— визнати протиправними дії ДПІ, що полягають у невизнанні податкової декларації податковою декларацією (податковою звітністю) або у відмові прийняти податкову декларацію;

— визнати податкову декларацію підприємства поданою в день фактичного її подання (зазначити дату), із відображенням цих даних в особистій картці платника.

Саме на це вказує ВАСУ: задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови контролюючого органу прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника, а податкова декларація є поданою. Таке рішення суду сприяє належному відновленню порушених прав платника. Проте при цьому необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення в резолютивній частині постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог дати, з якою податкова декларація вважається поданою платником до органу Міндоходів (лист № 1503/12/1312, постанова ВАСУ від 07.11.2012 р. у справі № К23622/10, http://reyestr.court.gov.ua/Review/27361719).

Крім того, ВАСУ вважає, що суди повинні розглянути питання про протиправність відмови в прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, у якій словесній формі сформульовано позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог убачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених унаслідок такої відмови.

У зв’язку з цим у суду немає підстав для відмови в позові платнику податку чи відмови у відкритті провадження (закритті провадження) у разі, якщо таким платником були інакше сформульовані позовні вимоги, предметом яких є протиправність відмови в прийнятті податкової декларації (лист № 1503/12/1312).

 

Які наслідки визнання неправомірними дій ДПІ щодо відмови прийняти податкову декларацію?

 

У разі якщо в судовому або адміністративному порядку буде встановлено факт неправомірної відмови ДПІ у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання ДПІ (п. 49.13 ПК).

Таким чином, з дня визнання протиправним відмови ДПІ дані поданої податкової декларації мають бути відображені в обліковій картці платника податків, а також не повинно бути підстав для нарахування штрафу і пені за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації.

Крім того, за кожною заявою платника податків про неправомірну відмову в прийнятті податкової декларації в обов’язковому порядку проводиться службове розслідування. За результатами такого розслідування винна посадова особа ДПІ притягується до відповідальності (п. 49.14 ПК).

 

Висновки

 

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації є відсутність або недостовірність заповнення її обов’язкових реквізитів. Жодні інші дані чи показники не повинні перевірятися до прийняття податкової декларації і не можуть бути підставою для відмови в прийнятті податкової декларації. Будь-які інші підстави не наведені в ПК серед вичерпного переліку підстав для відмови в прийнятті податкової декларації. Тому, дотримуючись усіх формальних вимог, платник податків може розраховувати на прийняття його податкової декларації. Але у разі відмови необхідно оскаржити незаконні дії податківців.

 

Використані нормативні документи та скорочення

Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 2939 — Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI.

Закон № 3674 — Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Закон № 5515 — Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI.

ДПІ — державна податкова інспекція.

ВАСУ — Вищий адміністративний суд України.

ПДВ — податок на додану вартість.

КОАТУУ — Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України.

ЄДРПОУ — Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

ДПС — Державна податкова служба.

ЄБПЗ — єдина база податкових знань (minrd.gov.ua/ebpz).

ДПАУ — Державна податкова адміністрація України.

АРК — Автономна Республіка Крим.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі