Поворотні та безповоротні відходи: бухгалтерський і податковий облік

ПОВОРОТНІ ТА БЕЗПОВОРОТНІ ВІДХОДИ: БУХГАЛТЕРСЬКИЙ І ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

У процесі роботи виробничого підприємства виникає необхідність обліку нових об’єктів, що виникають при випуску готової продукції, — відходів виробництва. Оскільки при цьому обов’язково виникає необхідність їх переробки або реалізації іншим підприємствам, важливими є питання правильної класифікації відходів, відображення цих об’єктів у бухгалтерському та податковому обліку, документального оформлення таких операцій.

Вікторія Лисенко, економіст-аналітик

У процесі діяльності виробничих підприємств нерідко утворюються різноманітні сировинні відходи. Визначення поняття «відходи» міститься у декількох нормативно-правових актах:

1) відходи — будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися у процесі виробництва або споживання, а також товари (продукція), які повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбавляється, має намір або повинен позбавитися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про відходи);

2) відходи — будь-які речовини та предмети, утворювані у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров’я людей або з метою повторного їх залучення у господарську діяльність як матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, а також послуги, пов’язані з відходами (Класифікатор відходів).

Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка (дерев’яна, металева), відходи у вигляді зіпсованої, такої, що погнила, ураженої комахами-шкідниками деревини, обрізки тканини тощо.

Для детальнішого розкриття цієї теми слід розглянути класифікацію виробничих відходів, що представлена схематично на малюнку.

Відходи виробництва залежно від можливості їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства бувають безповоротні та поворотні.

Безповоротними відходами вважаються відходи сировини та матеріалів, які у процесі виробництва повністю втратили свої корисні споживчі якості та не становлять цінності для підприємства: вони не можуть надалі бути використані на самому підприємстві або реалізовані. Такі відходи активом не визнають і відображають в обліку тільки в кількісному вираженні. Оцінці ці відходи не підлягають.

У зв’язку з тим, що кількість відходів безпосередньо впливає на величину собівартості одиниці готової продукції, облік загальної величини отриманих відходів необхідно вести як у місцях їх виникнення, так і за конкретними виробами.

Поворотними відходами виробництва є залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), утратили повністю або частково споживчі властивості вихідного матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням (п. 2.13 Методрекомендацій № 2).

Зверніть увагу! Згідно з Методрекомендаціями № 373 до поворотних відходів не відносять:

— залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів підприємства як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

— попутну продукцію, що виходить одночасно з цільовим (основним) продуктом в єдиному технологічному процесі (у комплексному виробництві).

Слід ще раз зазначити, що поворотними відходами є тільки ті, від використання яких можна отримати економічну вигоду, а якщо відходи не можуть бути використані — вони вважаються безповоротними. Таким чином, одні й ті самі відходи на одному підприємстві можуть бути безповоротними, а на іншому — поворотними.

Як поворотні, так і безповоротні відходи бувають нормативними та наднормативними. Такий поділ відходів підприємству необхідний для здійснення контролю за ефективністю використання сировини та матеріалів і недопущення їх розкрадання.

Нормативні відходи — це плановані підприємством витрати. Якщо норми відходів не встановлено, але фактично відходи є, технологічна служба підприємства має їх розробити, а керівник підприємства або особи, уповноважені на те керівництвом (наприклад, головний технолог або головний інженер), — затвердити. Для розробки залучають фахівців, які контролюють технологічний процес (наприклад, технологів).

Норми відходів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, утворених у процесі виробництва продукції (виконання робіт), можуть передбачатися в технологічних умовах (картах), кошторисі технологічного процесу або інших аналогічних документах на виготовлення продукції, а також у технічній документації на обладнання.

Наднормативні відходи — це відходи, що перевищують установлені підприємством норми. Причини виникнення наднормативних відходів можуть бути різні: випадкові (форс-мажор) і ті, що виникли з вини конкретних осіб (якщо це доведено).

Зверніть увагу! Відходи виробництва не треба плутати з браком. Брак у виробництві — це продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам, їх неможливо використовувати за своїм прямим призначенням або можна використовувати тільки після додаткових витрат на виправлення. А відходи — це залишки сировини або їх змінена форма, а не готової продукції.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Методика обліку виробничих відходів, що утворилися, залежить від виду діяльності підприємства, специфіки технологічних процесів виробництва продукції, від їх виду, способів зберігання та інших об’єктивних факторів.

Недотримання принципів обліку відходів може призвести до викривлення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, до втрати частини інформації про запаси підприємства, до неефективності процесів управління виробництвом.

Підприємство повинне у своїй діяльності використовувати найбільш важливі принципи обліку поворотних відходів:

— обов’язкове оприбутковування на баланс та облік руху;

— обґрунтовану оцінку відходів.

Оприбутковування відходів з виробництва на матеріальний склад підприємства оформляють накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11, затверджена наказом № 193). Відпуск із матеріального складу до цеху оформляють типовою формою № М-8 «Лімітно-забірна карта», витрачання в цеху для потреб виробництва — типовою формою № М-19 «Матеріальний звіт».

Як ми вже зазначали, безповоротні відходи не оцінюють і в обліку відображають тільки в кількісному вираженні. Це необхідно в тих випадках, коли згідно із законодавством відходи утилізували, знищують, передають на переробку спеціалізованим підприємствам.

Згідно з п. 2.13 Методрекомендацій № 2 відходи, реалізація та використання яких у виробничому процесі не передбачається (безповоротні відходи), активом не визнаються. Витрати на утилізацію, знищення або переробку цих відходів уключаються до інших операційних витрат (Дт 949), а їх вартість відноситься на собівартість виготовленого замовлення.

Поворотні відходи є активом підприємства. Згідно з п. 2.13 Методрекомендацій № 2 і п. 12 П(С)БО 16 «Витрати», при передачі з виробництва на склад їх необхідно зарахувати до складу запасів підприємства, оцінивши:

— для поворотних відходів (що не використовуються надалі у виробничому процесі), що реалізовуються на сторону, — за справедливою вартістю, за яку названа чиста вартість реалізації*;

— для тих, що використовуються у виробничому процесі, — виходячи з оцінки їх можливого використання.

Слід звернути увагу, що метод оцінки поворотних відходів має бути закріплено в наказі про облікову політику підприємства та не змінюватися впродовж звітного року для порівнянності показників і уникнення викривлення даних звітності та фінансових результатів за рік.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) уключаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п. 12 П(С)БО 16 до складу прямих матеріальних витрат уключається вартість сировини та основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виробляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, що оцінюються в порядку, викладеному вище.

Що стосується відображення відходів на рахунках обліку, то згідно з Інструкцією № 291 відходи обліковуються підприємствами у складі виробничих запасів на субрахунку 209 «Інші матеріали». За необхідності за рішенням підприємства можливе введення додаткових субрахунків.

Оприбутковування поворотних відходів відображається кореспонденцією рахунків: Дт 209 — Кт 23, а їх вартість — в окремій статті калькуляції «Поворотні відходи», що при підрахунку собівартості віднімається. Аналітичний облік поворотних відходів ведеться залежно від їх виду і подальшого призначення цих відходів (реалізація на сторону або використання у своєму виробництві).

У разі реалізації (продажу) відходів їх вартість списується з відповідного балансового рахунку обліку матеріальних ресурсів та оформляється як відпуск матеріалів стороннім організаціям, що в обліку відображається проводками Дт 943 — Кт 209.

Згідно з п. 22 П(С)БО 16 вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до складу елементу операційних витрат «Матеріальні витрати». Але при оприбутковуванні поворотних відходів підприємствами, які використовують рахунки класу 8 «Витрати за елементами», виникає задвоєння поелементних витрат. Так, при первісному списанні сировини і матеріалів у виробництво їх вартість відображається у складі елементу на відповідних субрахунках рахунка 80 «Матеріальні витрати».

При подальшому використанні таких поворотних відходів у виробництві їх вартість буде врахована у складі собівартості виробленої продукції в періоді списання їх у виробництво, а, отже, і витрати, згруповані за елементами, в обліку мають відображатися саме в цей час. Тому може виникнути ситуація, у якій вартість таких відходів буде двічі відображена у складі елементу витрат «Витрати сировини і матеріалів». Це призведе до викривлення облікових даних і, як наслідок, до неправильного складання форми № 2 Звіт про фінансові результати (код рядка 230, що заповнюється на підставі обороту рахунка 80 «Матеріальні витрати»).

У цьому випадку можна порекомендувати в момент оприбутковування поворотних відходів на величину їх вартості провести зменшення обороту за відповідним субрахунком рахунка 80 «Матеріальні витрати» коригуванням методом «сторно» (Дт 80 — Кт 80). Таким чином буде забезпечено достовірне відображення витрат підприємства звітного періоду за елементами витрат.

У підприємств, які не використовують рахунок класу 8 «Витрати за елементами», таких проблем не виникне, оскільки відсутнє ведення «поелементного» обліку витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку.

У разі подальшого використання відходів підприємством на виготовлення продукції їх списання у виробництво здійснюється в тому самому порядку, що й облік сировини та основних матеріалів.

Для наочності розглянемо приклад.

Приклад. У I кварталі 2012 р. підприємство передало у виробництво сировину та матеріали, куплені в IV кварталі 2011 р., на суму 22000 грн. Частину з них оприбутковано на склад як поворотні відходи на суму 2000 грн., у тому числі такі, що:

— реалізовуються на сторону в оцінці за чистою вартістю реалізації — 1500 грн.;

— використовуються у виробничому процесі в оцінці можливого використання — 500 грн.

Зарплата виробничих робітників разом з ЄСВ склала 15000 грн. (для спрощення інші витрати на виробництво продукції не наводимо).

У цьому самому періоді покупцю реалізовано (оплату від покупця отримано після відвантаження):

— поворотні відходи (повністю) на суму 1800 грн. (у тому числі ПДВ — 300 грн.);

— готову продукцію № 1 (частково) на суму 60000 грн. (у тому числі ПДВ — 10000 грн.), фактична виробнича собівартість якої склала 30000 грн.

Поворотні відходи на суму 200 грн. передано для виготовлення продукції № 2, виробництво якої на кінець I кварталу 2012 року не завершене.

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

Згідно з п. 138.8 ПК прямі матеріальні витрати, прямо пов’язані з виробництвом, відносяться на собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. До складу таких витрат уключається вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можна віднести безпосередньо до конкретного об’єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, що оцінюються в порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 ПК).

Таким чином, вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не обліковується у складі прямих матеріальних витрат, що формують собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, якщо надалі поворотні відходи реалізуються, у податковому обліку такі операції вважаються операціями з реалізації товарів, і у звітному періоді, в якому визнані доходи від їх реалізації, платник податків може визнати витрати в розмірі вартості обліку таких поворотних відходів, сформованої відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Водночас, якщо поворотні відходи повторно використовуються у процесі виробництва, вони в загальному порядку включаються до складу собівартості виробленої продукції як прямі матеріальні витрати.

Витрати, які підприємство несе при зберіганні (переробці, видаленні тощо) відходів від своєї виробничої діяльності, уключаються до витрат періоду як інші витрати звичайної діяльності (абзац «є» п.п. 138.10.6 ПК).

Зверніть увагу! До 1 січня 2014 року операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, а також їх імпорту та експорту звільняються від обкладення ПДВ — пільгуються (п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПК). При цьому слід мати на увазі, що ПДВ-пільга діє щодо тих позицій відходів і брухту чорних і кольорових металів, які наведено в переліках (відповідно «чорному» і «кольоровому»), затверджених Постановою № 15. Так, наприклад, у першому з них у числі «металобрухтних» відходів під позицією 7204 41 10 00 згідно з УКТ ЗЕД значаться: токарна стружка, обрізки, уламки, відходи фрезерного виробництва і тирса від чорних металів. А отже, реалізація таких відходів звільняється від ПДВ (пільгується), тому нараховувати ПДВ за ставкою 20 % у цьому випадку не потрібно.

Слід також звернути увагу на п. 10 Наказу № 1379, згідно з яким у такому «пільговому» випадку на металобрухт, що здається (реалізовується), платник ПДВ повинен виписати податкову накладну (як за пільговими постачаннями). При цьому в розділі III по графі 11 необхідно зробити відмітку «Без ПДВ» із посиланням на п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПК, що «звільняє» від оподаткування. Також у декларації з ПДВ, форму якої затверджено Наказом № 1492, ці пільгові операції відображаються за рядком 5 з відповідною розшифровкою відомостей про ПДВ-пільгу в таблиці 3 додатка Д6, що подаються до цього рядка. Платники податків, які здійснюють одночасно операції, що обкладаються та не обкладаються ПДВ, і проводять при цьому розподіл «вхідного» ПДВ, мають керуватися правилами ст. 199 ПК.

Ще одна особливість, властива податковому кредиту, який відображено раніше при придбанні сировини, продукції або необоротних активів, у процесі переробки (ліквідації) яких утворився «пільговий» металобрухт. Посилаючись на п. 199.6 ПК, слід зазначити, що при постачанні платником податків відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися внаслідок переробки, обробки, плавки товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розбиранні (демонтажі) ліквідованих основних засобів та інших подібних операцій, податковий кредит не зменшується (не коригується).

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК

Виробниче підприємство, у процесі господарської діяльності якого утворюються поворотні або безповоротні відходи, і яке тимчасове або остаточно розміщує їх на своїй території, повинно знати, чи є воно платником екологічного податку. Це питання до нового року було досить складним і часто обговорюваним. Нагадаємо суть проблеми.

Перш за все слід зауважити, що звичайному підприємству, яке має виробничі та побутові відходи, для того, щоб не потрапити під санкції, передбачені природоохоронним законодавством, необхідно укласти договір зі спеціалізованим підприємством про вивезення, розміщення та утилізацію цих відходів, а не зберігати відходи на своїй території.

На думку ДПАУ, що міститься у листі від 26.08.2011 р. № 23116/7/15-2117, підприємства, незважаючи на укладений договір з іншим підприємством (у тому числі комунальним) на послуги з вивезення та розміщення у спеціально відведених місцях (звалищах, полігонах тощо) відходів, повинні були нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення відходів.

Це, як вважали податківці, пояснюється тим, що згідно з п. 240.1 ПК платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, які не здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, уключаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників, під час здійснення діяльності яких на території України та в межах її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів* у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (п.п. 240.1.3 ПК).

Крім того, головне податкове відомство, посилаючись на п.п. 242.1.3 ПК, вважало, що підприємства, які тимчасово розміщують відходи, повинні сплачувати екологічний податок за фактичні обсяги розміщених протягом звітного кварталу відходів.

Інакше кажучи, платником екологічного податку фактично ставав будь-який суб’єкт господарювання, у діяльності якого утворилися відходи. Виняток, з урахуванням прямої норми (п. 240.5 ПК), ДПСУ готова була зробити тільки для спеціалізованих підприємств, що займаються заготівлею вторсировини. Водночас, згідно із Наказом № 258 місця тимчасового зберігання відходів, наприклад, для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери чи урни для збору побутових відходів і тоді не були місцями їх остаточного видалення та не належали до спеціально відведених місць або об’єктів.

Під впливом численних судових рішень на користь платників податків законодавець уніс зміни до відповідних норм ПК, що набули чинності з 01.01.2013 р. Так, викладені в новій редакції такі пункти та підпункти ПК:

Сподіваємося, що питання про необхідність сплати екологічного податку з відходів, що тимчасово зберігаються на території підприємства до передачі їх на утилізацію або поховання, з набуттям чинності нової редакції ПК вирішено остаточно.

ТИПОВА ФОРМА № 1-ВТ «ОБЛІК ВІДХОДІВ І ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ І ТАРИ»

Як поворотні, так і безповоротні відходи підлягають документальному підтвердженню. Внутрішнім документом підприємства, призначеним для накопичення інформації про відходи (у тому числі про поворотні та безповоротні), пакувальні матеріали і тару, є типова форма 1-ВТ. Надалі вона служить основою для заповнення статистичної звітності за відходами.

Згідно з п.п. «г» ст. 17 Закону про відходи суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти та вести первісний поточний облік кількості, типу та складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати за ними статистичну звітність в установленому порядку. При цьому первісний облік відходів підприємства ведуть відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, технічної нормативної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. У цих документах відображають дані щодо первісного обліку відходів, які необхідні для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорту відходів.

З метою організації первісного обліку всіх видів відходів, що виникають на підприємстві, Мінприроди розробило типову форму первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкцію № 342 щодо її заповнення. Складати ф. № 1-ВТ повинні юридичні особи всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичні особи — підприємці, в діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали і тара.

Запроваджувати ф. № 1-ВТ слід:

— за наказом керівника або технічного директора;

— за письмовим розпорядженням начальника цеху (відділення, ділянки, іншого підрозділу) або керівника відповідної служби підприємства.

Облік відходів та упаковки у ф. № 1-ВТ рекомендують проводити на паперових або електронних носіях за кожним технологічним процесом, окремою операцією, одиницею обладнання, де утворюються відходи та використовується упаковка.

Дані ф. № 1-ВТ можуть бути використані для:

— ведення державного обліку та паспортизації відходів;

— складання адміністративних даних;

— проведення контролю, експертизи проектів та об’єктів;

— підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрів місць утворення, переробки та видалення відходів;

— проведення інвентаризації відходів;

— затвердження лімітів та отримання дозволів на утворення та розміщення відходів;

— отримання ліцензій і дозволів на поводження з відходами та упаковкою;

— оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією;

— ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об’єктів і складання декларацій безпеки;

— заповнення документів для трансграничних перевезень відходів тощо.

До ф. № 1-ВТ не включаються дані про речовини (продукти, сполуки), які є:

— готовою продукцією, що підлягає подальшому використанню;

— напівфабрикатами, призначеними за технологією виробництва для подальшої переробки з метою отримання готової продукції;

— відходами, що надходять до водних об’єктів зі стічними водами та викидаються в атмосферне повітря, і які відображають у формі № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря», і форму № 2-ТП (водгосп) «Звіт про використання води».

Згідно зі ст. 42 Закону «Про відходи» до правопорушень у сфері поводження з відходами відносять також порушення правил ведення первісного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами. При цьому винні особи несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Адміністративну відповідальність за порушення правил ведення первісного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності з порушенням установлених строків, порядку її подання передбачено ст. 82¹ КпАП. Таким чином, за відсутність або неналежне ведення первісного обліку відходів у ф. № 1-ВТ на посадових осіб можуть накласти штраф від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОТЖЕ…

Насамкінець хочемо нагадати читачам, що поворотні відходи визнаються запасами підприємства, тому облік та оцінка поворотних відходів ведеться за загальними правилами, установленими П(С)БО 9 «Запаси», а безповоротні відходи списуються на інші операційні витрати. Податковий облік також не передбачає особливостей відображення доходів і витрат, звичайним є порядок їх обкладення ПДВ. Виняток — операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, а також з їх імпорту та експорту — така діяльність на сьогодні підлягає ПДВ-пільгуванню. Проте слід зазначити, що такі «пільгові» умови щодо звільнення від сплати ПДВ передбачено законодавством тільки до 01.01.2014 р.

Зверніть увагу, що з 1 січня було внесено зміни до законодавства щодо питання про необхідність сплати екологічного податку з відходів, що тимчасово зберігаються на території підприємства до передачі їх на утилізацію або захоронення. Сподіваємося, що тепер усі сумнівні моменти щодо екологічного податку вирішено остаточно.

ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Класифікатор відходів — Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту від 29.02.96 р. № 89.

Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2.

Наказ № 193 — наказ Мінстату «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.96 р. № 193.

Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

П(С)БО 9 «Запаси» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. № 246.

П(С)БО 16 «Витрати» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.

Методрекомендації № 373 — Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики от 09.07.2007 г. № 373.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.

Інструкція № 342 — Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджена наказом Мінприроди від 07.07.2008 р. № 342.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Постанова № 15 — Постанова Кабміну «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 12.01.2011 р. № 15.

Наказ № 1379 — наказ Мінфіну «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379.

Наказ № 1492 — наказ Мінфіну «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 р. № 1492.

Наказ № 258 — наказ ДПСУ «Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів» від 16.12.2011 р. № 258.