Податкова знижка на сплату відсотків за іпотечним кредитом
«Мій дім — моя фортеця», — такий вислів англійського юриста XVII сторіччя нерідко можна почути з вуст гордих власників житла. Але, на жаль, похвалитися своєю «фортецею» може не кожен. Один з варіантів вирішення «житлового» питання для таких осіб — придбання житла у кредит. Проте чимало наших співгромадян такого варіанта остерігаються, побоюючись, зокрема, нарватися на сплату захмарних відсотків. Але чи кожен з них знає, що законодавець «дарує» права таким особам, які кредитуються, повернути частину суми відсотків, сплачених ними за користування іпотечним житловим кредитом? Для тих, хто не знає, ми розповімо про це в нашій статті. А тим, хто в курсі такої можливості, корисно буде дізнатися про всі тонкощі процедури такого повернення.
Наталія Чернишова, податковий експерт
Хто має право?
Насамперед ми з вами повинні розібратися, хто і в яких випадках може претендувати на отримання податкової знижки на сплату відсотків за іпотечним кредитом (далі — ПЗ).
Витрати на сплату частини відсотків за користування іпотечним житловим кредитом дозволено включати до ПЗ згідно з п.п. 166.3.1 ПК. Але можливо це тільки за дотримання певних умов, що випливають безпосередньо з визначення поняття «іпотечний житловий кредит».
Іпотечний житловий кредит — фінансовий кредит, який надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на 5 повних календарних років для фінансування витрат, пов’язаних із придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу (п.п. 14.1.87 ПК).
Так, щоб кредит був іпотечним житловим і, відповідно, частина витрат на сплату відсотків за ним могла бути компенсована за рахунок ПЗ, платник податків* має дотримуватися таких умов:
1. Кредит має бути наданий тільки банком чи іншою фінансовою установою. Тобто кредит, отриманий від іншої фізособи або від суб’єкта господарювання, що не є фінансовою установою, не можна вважати іпотечним житловим кредитом.
2. Строк погашення кредиту має становити не менше 5 повних календарних років.
3. Отриманий кредит має бути спрямований виключно на придбання квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництво житлового будинку (його частини). Зверніть увагу: якщо за рахунок кредиту отримується чи будується нежитловий об’єкт нерухомості, то такий кредит не є іпотечним житловим кредитом. Водночас, якщо фізособа придбаває тільки частину квартири чи житлового будинку, то це не впливає на її право отримати ПЗ.
4. Платник податків має зазначатися в документах на придбане житло як власник. Тобто якщо, наприклад, один із батьків бере кредит на придбання житла для своєї дитини і в документах на це житло його власником зазначена ця дитина, то права на отримання ПЗ такий батько (мати) не матиме. Якщо об’єкт іпотеки перебуває у спільній власності подружжя, то право на отримання ПЗ має той із них, хто є позичальником такого кредиту (див. роз’яснення в підкатегорії 103.06.01 ЗІР).
5. Придбане за рахунок кредитних коштів житло (земля, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибна ділянка) має бути передане кредитору в заставу як забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором. Це повинно зазначатися у кредитному договорі. Крім цього, до кредитного договору в обов’язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід’ємним доповненням до такого кредитного договору. Договір іпотеки (застави) обов’язково має бути нотаріально посвідченим.
* Під платником податків тут розуміється платник ПДФО; тут і далі саме так називатимемо особу, яка претендує на ПЗ.
Майте на увазі: якщо платник податків передає в заставу під житло, що придбавається (будується) за рахунок іпотечного житлового кредиту, іншу свою нерухомість, то права на ПЗ він не матиме.
Але це ще далеко не всі перешкоди на шляху до отримання заповітної ПЗ. Свої «капкани» законодавець розставив ще і в ст. 175 ПК. Тому продовжимо наш перелік умов, яких потрібно дотриматися, щоб стати щасливим власником ПЗ, іще одним пунктом.
6. Житловий будинок (квартира, кімната), що будується чи придбавається, має бути визначений платником податків як основне місце його проживання, у тому числі відповідно до відмітки в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Таким чином, якщо платник податків хоче отримати ПЗ, він повинен не тільки володіти придбаним (побудованим) житлом згідно із законом, але ще й бути прописаним за адресою його знаходження. Зауважимо, що житло, яке будується, може стати місцем реєстрації тільки після завершення будівництва і введення його в експлуатацію.
Зверніть увагу на те, що немає значення, в якій валюті ви отримали іпотечний кредит. Якщо ви — резидент*, то маєте право включити до ПЗ частину суми фактично сплачених протягом звітного податкового року відсотків за користування іпотечним житловим кредитом, отриманим як у національній, так і в іноземній валютах (абз. 1 п. 175.1 ПК). Перерахунок інвалюти у гривні при цьому здійснюється за офіційним валютним (змінним) курсом НБУ, що діє на день сплати відсотків за таким кредитом.
* Нерезидент правом на отримання ПЗ не наділяється в жодному випадку (п.п. 166.4.1 ПК).
Обмеження
З умовами ми розібралися, тепер поговоримо про законодавчо встановлені обмеження, які потрібно враховувати, претендуючи на ПЗ. Але перш за все звертаємо вашу увагу: до ПЗ включаються тільки витрати на сплату відсотків за користування іпотечним житловим кредитом, основна ж сума боргу та інші платежі, що сплачуються згідно з кредитною угодою, до ПЗ не потрапляють. Тепер безпосередньо про обмеження.
1. Якщо протягом звітного року об’єкт іпотеки був відчужений, то платник податку не має права включати до ПЗ частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом (див. роз’яснення в підкатегорії 103.06.01 ЗІР). Пояснюється це просто. Якщо ви пам’ятаєте, вище ми говорили, що, аби мати право на ПЗ, платник податків має бути власником цього житла та ще і прописаним за адресою його знаходження. При відчуженні право власності переходить до іншої особи, а отже, право на ПЗ втрачається. При цьому ПЗ, отримана за час володіння об’єктом іпотеки, за дотримання всіх інших умов, наведених нами на с. 27 — 28, є законно отриманою та поверненню до бюджету не підлягає.
2. Якщо платник податків скористався умовами молодіжного житлового кредиту**, то:
— якщо такими умовами передбачено повну або часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів відсотків за таким кредитом, то претендувати на ПЗ платник податку може тільки в частині особисто сплачених ним процентів, але за дотримання інших умов, виконання яких є обов’язковим для отримання права на ПЗ;
— при повній компенсації процентів за кредитом за рахунок бюджетних коштів платник податку не має законодавчих підстав на ПЗ за таким кредитним договором.
** Загальну інформацію про отримання молодіжного житлового кредиту див. на офіційному сайті Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (http://www.molod-kredit.gov.ua).
Тобто двічі «сплачувати» за фізособу частину відсотків за одним і тим самим кредитом держава не буде. Якщо сума відсотків вже була частково або повністю компенсована за рахунок бюджетних коштів у межах молодіжного житлового кредитування, то ці компенсовані суми не включатимуться до ПЗ. До ПЗ потрапить тільки та частина відсотків, які були сплачені платником податків самостійно без жодної компенсації з боку держбюджету. Про це розповіли міндоходівці у своєму роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 103.06.01 ЗІР.
3. Право на включення до ПЗ суми відсотків за іпотечним кредитом надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому (п. 175.4 ПК):
— об’єкт житлової іпотеки придбавається;
— збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
Пояснимо. Дивіться. Припустимо, ви вже маєте один іпотечний житловий кредит, витрати на сплату відсотків за яким уключаються до ПЗ. У такому разі, якщо ви візьмете ще один іпотечний кредит, то почати включати відсотки за ним до ПЗ ви зможете не раніше ніж через 10 послідовних календарних років, відлік яких ведеться з року придбання першого об’єкта житлової іпотеки або моменту переходу у власність платника податку побудованого житла та початку його використання як основного місця проживання. При цьому не матиме значення, якщо строк погашення першої іпотеки менше 10 років. Усе одно право на ПЗ за другою іпотекою ви матимете тільки після закінчення 10 років.
До того ж, якщо строк погашення іпотечного житлового кредиту перевищує 10 років, починаючи з одинадцятого року ви втрачаєте право на ПЗ. Але це не означає, що в цей момент ви придбаваєте таке право щодо другої іпотеки. Воно у вас з’явиться тільки після повного погашення основної суми та відсотків попереднього іпотечного житлового кредиту (абз. 4 п. 175.4 ПК).
Але є й винятки. Так, платник податку може відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до ПЗ без дотримання наведених вище строків у разі (абз. 5 п. 175.4 ПК):
а) примусового продажу або конфіскації об’єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;
б) ліквідації об’єкта житлової іпотеки за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом;
в) зруйнування об’єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
г) продажу об’єкта іпотеки у зв’язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку відповідно до закону.
4. У разі якщо сума одержаного платником податку іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням. Що це означає? Кажучи простими словами, якщо ви взяли іпотечний житловий кредит у сумі більшій, ніж ви сплатили за предмет іпотеки, то відсотки за сумою перевищення вам доведеться сплатити самостійно. До ПЗ потраплять тільки відсотки за сумою кредиту, що не перевищує вартість іпотечного житла.
5. Загальна сума ПЗ, нарахована платнику податків у звітному податковому році, не може перевищувати суму його річного загального оподатковуваного доходу, нарахованого як заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ і ПСП (за її наявності) (п.п. 166.4.2 ПК).
Важливо: якщо ви до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористалися правом на нарахування ПЗ за результатами звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 ПК).
Документи, що підтверджують право на ПЗ
У самому ПК перелік документів, що підтверджують право платника податків на ПЗ на сплату відсотків за іпотечним житловим кредитом, не наведено (загальний перелік документів, що підтверджують витрати, які включаються до ПЗ, див. у п.п. 166.2.1 ПК). Але його можна знайти в роз’ясненні міндоходівців, розміщеному ними в підкатегорії 103.06.01 ЗІР. Отже, до «підтверджуючих» документів належать:
1) кредитний договір та нотаріально завірений договір іпотеки;
2) відповідні платіжні документи, в яких чітко визначено суму сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів). Тут можна зіткнутися з такою проблемою: у платіжному чи розрахунковому документі зазначена тільки загальна сума виплат без розбиття на відсотки та основну суму боргу (при погашенні кредиту шляхом ануїтетних платежів). Мусимо вас розчарувати: у такій ситуації, на думку міндоходівців, платник податків не має підстав для включення до ПЗ частини суми відсотків, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом (див. роз’яснення в підкатегорії 103.06.01 ЗІР). Але не поспішайте остаточно «ховати» своє право на ПЗ. Як варіант, ви можете взяти інформацію про суму відсотків, яку ви повинні були сплатити банку протягом звітного року, з графіка платежів, що є невід’ємною частиною кредитного договору;
3) паспорт платника податку з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати), щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит. Міндоходівці мають переконатися, що дотримується умова включення відсотків за іпотечним житловим кредитом до ПЗ, згідно з якою предмет іпотеки має бути для платника податків основним місцем проживання (див. с. 28). Нагадаємо, що підтвердити це якраз може відповідна відмітка в паспорті про реєстрацію платника податків за місцезнаходженням такого житла.
Зауважте: до контролюючого органу достатньо подати тільки копії зазначених вище документів. Оригінали ж платник податків повинен зберігати у себе протягом строку, достатнього для проведення контролюючим органом податкової перевірки щодо нарахування такої ПЗ. На вимогу контролюючого органу і в межах його законодавчо визначених повноважень платники податків зобов’язані:
— пред’являти оригінали наведених вище документів і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання ПЗ і сплатою податку;
— підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у Декларації про майновий стан.
Можливо, контролери також вимагатимуть надати копію документа на підтвердження права власності на житло та копії технічної документації. Інформація про загальну площу такого житла, що міститься в цих документах, потрібна їм для розрахунку коригувального коефіцієнта (про нього див. на с. 31).
Розрахунок суми відсотків за іпотекою, що включаються до ПЗ
Одразу зауважимо, що відсотки, сплачені за іпотечним житловим кредитом, можуть включатися до ПЗ як частково, так і в повній сумі. А залежить усе від площі житла, придбаного за рахунок такого кредиту. Але давайте по черзі.
Якщо ви купуєте за рахунок іпотечного житлового кредиту будинок (квартиру, кімнату), частина суми відсотків, що включається до ПЗ, дорівнює добутку суми відсотків, фактично сплачених вами протягом звітного податкового року в рахунок погашення іпотечного житлового кредиту, і коефіцієнта (про нього — трішки нижче) коригування, тобто за такою формулою:
ПЗ = Вф х К,
де ПЗ — податкова знижка за витратами на сплату відсотків за іпотечним житловим кредитом;
Вф — сума фактично сплачених відсотків за іпотечним житловим кредитом протягом звітного податкового року;
К — коефіцієнт коригування.
Такий порядок розрахунку ПЗ при придбанні житла за рахунок іпотеки згідно з абз. 1 п. 175.2 ПК.
Схожим чином розраховується ПЗ і при будівництві предмета іпотеки, але не без певних нюансів. Ці нюанси пов’язані з тим, що почати включати до ПЗ витрати на сплату відсотків за іпотечним житловим кредитом можна тільки після завершення будівництва і введення побудованого об’єкта в експлуатацію. Враховуючи це, якщо ви будуєте будинок (квартиру, кімнату) за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми відсотків, що включаються до ПЗ, нарахована в перший рік погашення такого кредиту, може бути включена до ПЗ тільки за результатами звітного податкового року, в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у вашу власність та починає використовуватися вами як основне місце проживання (абз. 2 п. 175.2 ПК). Далі таке право переноситься стосовно наступних щорічних фактично сплачених сум відсотків на 10 календарних років дії права на включення частини таких відсотків до ПЗ. Тобто виникнення права на ПЗ відстрочується до моменту завершення будівництва об’єкта іпотеки та його введення в експлуатацію.
У випадку з будівництвом загальний розмір частини суми відсотків, які дозволено включити до ПЗ, дорівнює добутку суми відсотків, фактично сплачених протягом відповідного звітного податкового року, що враховується на погашення, і коефіцієнта коригування. За великим рахунком, формула розрахунку така сама, як і в разі придбання предмета іпотеки, з тією тільки різницею, що для розрахунку беруться відсотки, сплачені не в поточному звітному податковому році, а у відповідному минулому році, в якому здійснювалася їх сплата.
Наприклад, ви взяли у 2008 році іпотечний житловий кредит на будівництво будинку. Будинок будувався з 2009 по 2013 рік. Увесь цей час за іпотечним кредитом регулярно сплачувалися відсотки. У 2013 році будівництво будинку було закінчене, і його ввели в експлуатацію. Позичальник оформлений власником побудованого будинку і прописаний за місцем його розташування. У такому разі право на ПЗ платник податків має тільки з 2013 року. Так, у 2013 році він має можливість отримати ПЗ за відсотками, сплаченими у 2009 році, у 2014 році — за відсотками, сплаченими у 2010 році тощо аж до компенсації за рахунок ПЗ відсотків, сплачених за всі роки погашення кредиту, але не більше, ніж за 10 років.
Чим же є цей коефіцієнт коригування? Він ураховує мінімальну площу житла для визначення такою, що включається до ПЗ, суми відсотків за іпотечним житловим кредитом. Його розраховують за такою формулою:
К = МП : ФП,
де К — коефіцієнт;
МП — мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 м2;
ФП — фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
Запам’ятайте:
— якщо К > 1 => до ПЗ включаємо всю суму фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом без застосування коригувального коефіцієнта;
— якщо К < 1 => до ПЗ включаємо тільки ту частину фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом, що виходить у результаті множення таких фактично сплачених відсотків на коефіцієнт коригування (формула для розрахунку такої частини відсотків наведена вище).
Простіше кажучи, якщо загальна площа житла, придбаного за рахунок коштів іпотечного кредиту, не перевищує 100 м2, то, у принципі, коригувальний коефіцієнт можете і не розраховувати, він у будь-якому разі перевищуватиме 1. Тому всю суму сплачених за іпотечним кредитом відсотків ви можете компенсувати за рахунок ПЗ. У зворотному випадку (площа житла більше 100 м2) розраховуєте коригувальний коефіцієнт, а потім визначаєте частину фактично сплачених відсотків, яку ви можете віднести до ПЗ, у порядку, наведеному вище, залежно від того, побудоване це житло чи придбане.
Приклад. Фізособа у 2013 році придбала за рахунок коштів іпотечного житлового кредиту квартиру загальною площею
— варіант 1 — 90 м2;
— варіант 2 — 110 м2.
Сума відсотків, сплачених за цим кредитом у 2013 році, склала 10800 грн. Заробітна плата такої фізособи за вирахуванням ЄСВ у 2013 році — 92544 грн. Сума утриманого ПДФО за рік — 13881,60 грн.
Розглянемо порядок розрахунку ПЗ за 2013 рік, а заразом і суми ПДФО, що підлягає поверненню платнику податків, для обох варіантів.
У першому варіанті площа житла не перевищує 100 м2. До того ж сума відсотків, сплачена у 2013 році за іпотечним кредитом, не перевищує суму заробітної плати фізособи за цей самий рік, зменшену на ЄСВ. Тому всю суму відсотків (10800 грн.) ми можемо включити до ПЗ. Таким чином, сума ПДФО, що підлягає поверненню, становить:
13881,60 грн. - (92544 грн. - 10800 грн.) х 15 % : 100 % = 1620 грн.
У другому варіанті площа придбаного житла більше 100 м2, а це означає, що без розрахунку коригувального коефіцієнта нам не обійтися.
К = 100 / 110 = 0,91
Відповідно, до ПЗ ми можемо включити тільки частину сплачених за іпотечним кредитом відсотків, а саме:
10800 грн. х 0,91 = 9828 грн.
Сума ПДФО, що підлягає поверненню платнику податків, становить:
13881,60 грн. - (92544 грн. - 9828 грн.) х 15 % : 100 % = 1474,20 грн.
Декларування податкової знижки
Отриману у звітному податковому році ПЗ платник податків обов’язково має показати в Податковій декларації про майновий стан і доходи (далі — Декларація)* і додатку 6 до неї за підсумками такого року. Це, зокрема, випливає з п.п. «а» п. 176.1 ПК.
Спершу заповнюємо додаток 6. Для відображення в ньому частини відсотків, сплачених платником податків за користування іпотечним житловим кредитом, призначено рядок 01. У графі 3 цього рядка потрібно зазначити реквізити документів підтверджуючих витрати. Пам’ятайте, ми говорили про такі документи на с. 29. Повторимо, що ними є відповідні платіжні документи, в яких чітко визначено суму сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).
У графі 4 цього ж рядка ви повинні зазначити безпосередньо суму відсотків, що потрапить до ПЗ. Як розраховується ця сума, ви можете поглянути на с. 30. Наприклад, за умовами вищенаведеного прикладу до графи 4 рядка 01 додатка 6 ми б віднесли 10800 грн. — при першому варіанті та 9828 грн. — при другому варіанті.
Якщо права на отримання ПЗ за іншими підставами протягом звітного податкового року в нас немає, тоді величину з графи 4 рядка 01 в повній сумі переносимо до рядка 09 додатка 6. Якщо ж ви маєте ПЗ і з інших підстав, то в цьому рядку потрібно відображати їх загальну суму.
У рядку 10 додатка 6 зазначаємо суму нарахованої у звітному податковому році заробітної плати, зменшеної на суму ЄСВ і ПСП (за наявності). Нагадаємо, що розмір ПЗ не повинен перевищувати суму такої зарплати, зменшеної на ЄСВ і ПСП (п.п. 166.4.2 ПК). У випадку з прикладом, наведеним вище, в обох варіантах сюди б потрапила сума 92544 грн.
Розмір ПЗ (рядок 09) порівнюємо із заробітною платою (рядок 10). Якщо в результаті такого порівняння рядок 09 < рядка 10, то всю суму з рядка 09 переносимо до рядка 11 додатка 6. Якщо рядок 09 > рядка 10, то до рядка 11 додатка 6 переносимо дані з рядка 10. Звертаючись знову до прикладу з попередньої частини статті, зауважимо, що в першому варіанті до рядка 11 потрапила б сума 10800 грн., а у другому — 9828 грн., тобто суми з графи 09.
І нарешті, в рядку 12 додатка 6 ми зазначаємо безпосередньо суму ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання з нього у зв’язку з використанням права на ПЗ. Значення цього рядка розраховується таким чином:
гр. 4 ряд. 01.01 Декларації - (ряд. 10 додатка 6 - ряд. 11 додатка 6) х ставка податку (15(17) %)
Для випадку, наведеного у прикладі на с. 31, у рядку 12 додатка 6 ми б зазначили: у першому варіанті — 1620 грн., у другому варіанті — 1474,20 грн.
Урешті-решт суму ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на ПЗ, розраховану в рядку 12 додатка 6, переносимо в рядок 11 розділу V Декларації.
Надмірно утриману суму ПДФО можна повернути шляхом її зарахування на банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або поштовим переказом за адресою, зазначеною в Декларації, протягом 60 календарних днів з дня її надходження (п. 179.8 ПКУ). При цьому такі суми бюджетного відшкодування не включаються до оподатковуваного доходу платника податків, і з нього не утримується ПДФО (п.п. 165.1.17 ПК).
Майте на увазі: для того щоб скористатися правом на нарахування ПЗ, подати Декларацію до податкової потрібно до кінця року, наступного за звітним (тобто за 2013 рік — не пізніше 31 грудня 2014 року) (виходячи з п.п. 166.4.3 ПК).
Детально про декларування доходів громадян читайте в одному з попередніх номерів нашої газети: «Расскажи, Снегурочка… как дела?» (про декларування доходів-2013)» // «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 3 (75), с. 22 — 31.
Використані документи та скорочення
ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
ЗІР — загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua).
НБУ — Національний банк України.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ПСП — податкова соціальна пільга.
