Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Перевезення у межах України

Казанова Марина, Товстоп’ят Юрій, Чернишова Наталія
Податковий кодекс Серпень, 2014/№ 16
В обраному У обране
Друк

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Економіку будь-якої держави важко уявити без транспортних послуг. І серед них найпоширенішими є послуги з перевезення. Причому «найпопулярнішими» перевезеннями в Україні вважаються перевезення автомобільним і залізничним транспортом.

Згідно зі ст. 908 ЦК перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошта здійснюється за договором перевезення, укладення якого є обов’язковим. Перевезення здійснюється згідно із загальними правилами перевезення та спеціальними умовами.

Загальні правила перевезення встановлено ЦК, спеціальними законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами і правилами, які видаються згідно з ними. У свою чергу, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо інше не встановлено вище переліченими нормативними актами.

Так, правове регулювання перевезення вантажів здійснюється гл. 32 ГК. Перевезенням вантажів у ст. 306 ГК визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними і повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Традиційно до суб’єктів відносин перевезення вантажів належать перевізники, вантажовідправники і вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт і вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи і яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи згідно з транспортними статутами (кодексами), а також фізичних осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності.

Законодавець установлює дві основні вимоги до перевізника:

а) переміщення вантажу (пасажирів і багажу) має бути метою його господарської діяльності;

б) обов’язковою є наявність ліцензії.

Так, згідно зі ст. 8 Закону про транспорт ліцензії на здійснення видів діяльності у галузі транспорту видаються відповідно до законодавства. Разом з ліцензією на кожен автомобільний транспортний засіб видається ліцензійна картка встановленого зразка, що підтверджує право на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу, автомобільним транспортним засобом на підставі отриманої ліцензії.

Крім того, законодавець у нормативних актах визначає особливості ліцензування здійснення перевезення для окремих видів транспорту.

Законом про ліцензування встановлено, що надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом підлягає ліцензуванню відповідно до спеціальних законів.

У свою чергу ст. 9 Закону про автотранспорт установлено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт:

— надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;

— надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;

— надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

— надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами і напівпричепами;

— надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;

— надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;

— надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

— надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Таким чином, наразі ліцензія потрібна для всіх пасажирських перевезень і для перевезень небезпечних вантажів. При цьому, суб’єкти господарювання, які здійснюють такі перевезення, мають відповідати Ліцензійним умовам № 427. Цими Умовами затверджено перелік організаційних, технічних і кваліфікаційних вимог, обов’язкових для виконання суб’єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, і суб’єктами господарювання, які мають діючі ліцензії з надання таких послуг.

Порядок перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регламентується Законом про автотранспорт і Правилами перевезення вантажів. Ними визначено права, обов’язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) і всіх інших учасників автоперевезень (вантажовідправників і вантажоодержувачів).

Серед інших нормативних актів варто також звернути увагу на Закон № 1644, яким визначено правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Перевезення за допомогою залізничного транспорту регламентуються Законом про залізничний транспорт, Статутом залізниць, Правилами № 644 і Правилами № 1196.

 

Договір перевезення вантажу

 

Чимало про оформлення договірних відносин ми говорили у тематичному номері «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 12 (84), с. 6. Але то були загальні моменти. Кожен з окремих видів договорів має свої особливості укладання. Зараз ви маєте гарну нагоду дізнатися, які особливості оформлення мають договірні відносини щодо надання послуг перевезення вантажу. Пропонуємо вам цією нагодою скористатися.

Визначення договору перевезення нам дають одночасно два нормативні документи: ЦК та ГК. Вони майже повторюють одне одного, хіба що «господарське» визначення на дещицю ширше, ніж «цивільне». Так, відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажо-одержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Форма такого договору може бути лише письмова.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної*, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Складає такі документи вантажовідправник. Причому забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів має перевізник згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 ГК).

* Більше про складання ТТН ви можете дізнатися на с. 9 — 12 цього номера.

Якщо підприємство-перевізник здійснює систематичне перевезення вантажу іншого підприємства (вантажовідправника) впродовж певного строку, то є сенс укладати з таким вантажовідправником довгостроковий договір. На те він має право згідно з ч. 3 ст. 307 ГК. За таким договором перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник — подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Об’єм, строки та інші умови подання транспортних засобів і передання вантажу, порядок проведення розрахунків тощо встановлюються безпосередньо в договорі.

Будь-який договір вважається укладеним, якщо його сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов. Істотними умовами договору про перевезення вантажу, як визначає ст. 50 Закону про автотранспорт, є:

— найменування та місцезнаходження сторін;

— найменування та кількість вантажу, його пакування;

— умови та термін перевезення. У ЦК замість поняття «термін перевезення» вживається «строк доставки». Вважаємо, що у цьому випадку вони є тотожними і означають одне — період часу з моменту відправлення з місця навантаження до моменту прибуття до місця розвантаження вантажу**. Якщо строк доставки у договорі не визначений, то вантаж має бути доставлений до пункту призначення в розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК). Майте на увазі, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом 30 днів після спливу строку його доставки (якщо більш тривалий строк не встановлений договором або нормативними документами), вважається втраченим (ч. 2 ст. 919 ЦК). За втрачений вантаж перевізник має сплатити вантажоодержувачу компенсацію. Але якщо вантаж прибув після спливу 30-денного строку, вантажоодержувач має його прийняти та повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором або нормативними документами;

— місце та час навантаження і розвантаження;

— вартість перевезення (провізна плата). Якщо, ігноруючи істотність цієї умови, розмір провізної плати не визначений, перевізник має право отримати винагороду у розмірі розумної плати (ч. 1 ст. 916 ЦК). Тут також зазначимо, що перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов’язання (ч. 4 ст. 916 ЦК);

— інші умови, узгоджені сторонами.

** Про те, що «строк» в контексті ЦК представляє собою період часу (роки, місяці, тижні, дні або години), говорить безпосередньо ч. 1 ст. 252 ЦК. У Законі про автотранспорт визначення поняття «термін» немає, але зважаючи на випадки вживання цього слова в зазначеному Законі (наприклад, «у термін до п’яти років»), скидається на те, що під «терміном» також мається на увазі проміжок часу.

Таким чином, усі наведені вище умови мають бути обов’язково узгоджені між перевізником і вантажовідправником у договорі.

Крім цього, у договорі перевезення вантажу варто вказати ще деякі умови. По-перше, це строк, в який перевізник повинен надати транспортний засіб під завантаження, а вантажовідправник повинен пред’явити вантаж, який підлягає перевезенню. Зазначимо, що такий вантаж має знаходитись в належній тарі та (або) упаковці та замаркований відповідно до встановлених вимог. В інакшому випадку перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу (ч. 3 ст. 917 ЦК).

По-друге, необхідно визначити порядок завантаження та вивантаження вантажу. Так, завантаження/вивантаження вантажу може здійснювати як перевізник, так і вантажовідправник/вантажоодержувач. Якщо зобов’язання завантаження/вивантаження вантажу покладається на вантажовідправника/вантажоодержувача, то такі дії мають проводитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені відповідними нормативними документами (ч. 2 ст. 918 ЦК).

Обидвом сторонам важливо розуміти, якими правами та обов’язками наділяє їх договір перевезення. Основні права та обов’язки замовника та виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом по Україні (внутрішнє перевезення) визначені у ст. 51 та 52 Закону про автотранспорт. Для вас ми їх згрупували у таблиці, що наведена нижче.

 

Перевізник

Вантажовідправник

Права

Обов’язки

Права

Обов’язки

— відмовлятися від приймання вантажу для перевезення, якщо вантажовідправником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

— відмовлятися від перевезення вантажу, якщо вантажовідправник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

— одержувати відшкодування від вантажовідправника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини вантажовідправника

— при укладанні договору перевезення передбачати для свого персоналу встановлені законодавством умови праці та відпочинку;

— забезпечувати виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;

— забезпечувати збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажоодержувачу (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;

— відшкодовувати вантажовідправнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу

— отримувати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки

— забезпечувати своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

— утримувати власні під’їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;

— здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув’язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу;

— забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях

 

Сторони також можуть визначити додаткові права та обов’язки безпосередньо в тексті договору. Якщо ж будь-яка зі сторін нехтує своїми обов’язками або порушує права іншої сторони, вона несе за це певну відповідальність. Яку? Давайте розбиратися разом.

Загалом, відповідальність перевізника та вантажовідправника у кожному конкретному випадку визначається безпосередньо в договорі перевезення. Вид та характер відповідальності встановлюється за домовленістю сторін. Назвемо основні види відповідальності, які визначаються в договорі перевезення вантажу:

1) відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу. Причому перевізник звільняється від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу сталося не з його вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених Статутом автотранспорту;

2) відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу;

3) відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу. Перевізник може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало;

4) відповідальність вантажовідправника за невикористання наданого транспортного засобу. Вантажовідправник звільняється від відповідальності, якщо невикористання наданого транспортного засобу сталося не з його вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених Статутом автотранспорту.

Проте законодавець перестрахував вантажовідправника, та прописав певні випадки відповідальності перевізника прямо у ЦК та ГК. Тобто навіть якщо у договорі такі випадки не будуть зазначені, уникнути відповідальності за них буде складно, бо спробуйте посперечатися із законом.

Перш за все, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження вантажу. Відповідальність перевізника за збереження вантажу починається з моменту прийняття його до перевезення та закінчується моментом видачі його одержувачеві. Якщо у цей період відбулася втрата, нестача, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, перевізник відповідає за це у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2 ст. 924 ЦК). Цю норму більш конкретизує ч. 3 ст. 314 ГК. Так, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу — в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Але якщо вантаж згодом буде знайдений, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування (ч. 5 ст. 314 ГК);

у разі пошкодження вантажу — в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. Але якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ч. 4 ст. 314 ГК);

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, — у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Не уникнути відповідальності перевізнику й у випадку прострочення доставки вантажу. Нагадаємо, що строк доставки встановлюється безпосередньо в договорі перевезення. Якщо ж строк доставки у договорі не визначений, то вантаж має бути доставлений до пункту призначення в розумний строк. За прострочення перевізник має відшкодувати другій стороні збитки, завдані таким порушенням, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором або іншими нормативними документами (ч. 1 ст. 923 ЦК).

Як бачите, здебільшого під відповідальність потрапляють перевізники. Як же вантажовідправник (вантажоодержувач) може притягнути їх до відповідальності? Так-от, справа не завжди доходить до суду, завжди є можливість усе вирішити «полюбовно». Так, до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, ч. 1 ст. 315 ГК надає можливість пред’явлення йому претензії. А ст. 159 Статуту автотранспорту взагалі говорить, що пред’явлення вантажовідправником або вантажоодержувачем перевізнику претензії до пред’явлення йому позову є обов’язковим. При цьому строк пред’явлення претензії обмежується
6 місяцями, а щодо сплати штрафів і премій — лише 45 днями. Перевізнику на розгляд такої претензії та повідомлення заявника про її задоволення чи відхилення відводиться 3 місяці, а щодо сплати штрафу або премії — 45 днів. Якщо претензію відхилено (повністю або частково) або відповідь на неї не одержано в зазначений вище строк, тоді вже заявник має право звернутися з позовом до суду. Зазначте, що ЦК говорить не про 3-місячний строк для надання відповіді на претензію, а лише про місячний (ч. 2 ст. 925 ЦК). Але зважаючи на те, що ГК регулює відносини саме між суб’єктами господарювання, то у разі коли пред’явник претензії є СГ, керуватися необхідно все ж таки нормами ГК. Про це свідчить і ряд постанов ВГСУ, зокрема постанова у справі № 10-26/166-10-4300 від 29.11.2011 р.та постанова у справі № 17/408 від 05.07.2006 р. До того ж про 3-місячний строк (а у разі претензій про сплату штрафів — 45-денний строк) говорить ст. 166 Статуту автотранспорту.

Подати позов до суду заявник має протягом 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч. 4 ст. 315 ГК). Причому перебіг строку позовної давності починається після закінчення строку пред’явлення претензії і строку її розгляду, незалежно від того, чи пред’являлася відповідна претензія до перевізника (абз. 2 п.п. 4.7.1 постанови № 10).

Якщо ж до вантажовідправника або вантажо-одержувача має свої претензії перевізник, то отримувач претензії зобов’язаний розглянути її і повідомити заявника про задоволення або відхилення її протягом 2 місяців (абз. 2 ст. 166 Статуту автотранспорту). Для пред’явлення такого позову перевізнику відведено також 6 місяців (ч. 5 ст. 315 ГК).

 

ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

 

Які документи мають бути у водія

Керування автомобільним транспортом, у тому числі перевезення вантажів, повинні супроводжуватися відповідними документами.

Стандартний перелік документів, які повинен мати при собі водій будь-якого транспортного засобу, визначений ст. 16 Закону про дорожній рух і п. 2.1 Правил дорожнього руху.

При перевезенні вантажів, крім стандартного набору документів, водій також повинен мати документи на вантаж. Список таких документів для перевезень автотранспортом визначений у Правилах № 363, Законі про автотранспорт і Переліку № 207. Слід зазначити, що переліки, наведені в цих документах, мають деякі відмінності.

Наведемо список документів, які мають бути у водія при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

 

ВИД ДОКУМЕНТА

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ДЛЯ ВЛАСНИХ ПОТРЕБ

ПЕРЕВЕЗЕННЯ НА ДОГОВІРНИХ УМОВАХ

КОМЕНТАР

1

2

3

4

ДОКУМЕНТИ НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ «ЗВИЧАЙНИХ» ВАНТАЖІВ

Посвідчення водія відповідної категорії

(п. 1 Переліку № 207, ст. 48 Закону про автотранспорт, ст. 16 Закону про дорожній рух, п. 2.1 Правил дорожнього руху)

+

+

Документ, що посвідчує право водія на керування транспортним засобом

Реєстраційний документ на транспортний засіб

(п. 1 Переліку № 207, ст. 48 Закону про автотранспорт, п. 2.1 Правил дорожнього руху)

+

+

Таким документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт). Якщо автомобіль орендований у фізичної особи, то оформляється тимчасовий реєстраційний талон (п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388)

Талон про проходження техогляду (п. 1 Переліку № 207)

-

-

Хоча в Переліку № 207 міститься згадка про талон про проходження техогляду, на сьогодні його скасовано. Законом від 05.07.2011 р. № 3565-VI були внесені зміни до Закону про автотранспорт і до ст. 35 Закону про дорожній рух, унаслідок чого поняття «технічний огляд» було замінене поняттям «технічний контроль». Транспортні засоби, що здійснюють перевезення вантажу, підлягають обов’язковому технічному контролю На кожний транспортний засіб, який пройшов обов’язковий технічний контроль, складається протокол перевірки його технічного стану. Однак працівники ДАІ не мають права вимагати цей документ від водія під час перевірки на дорозі.

Страховий поліс (сертифікат)
 (п. 1 Переліку № 207, ст. 16 Закону про дорожній рух)

+

+

На території України заборонена експлуатація транспортних засобів без полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961)

Фотокопія ліцензії, посвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка

(п. 1 Переліку № 207, ст. 48 Закону про автотранспорт)

-

+

На сьогодні ліцензія на перевезення потрібна лише в разі перевезення пасажирів і небезпечних вантажів (п. 25 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування). На решту перевезень ліцензія не потрібна

Товарно-транспортна накладна

(п. 1 Переліку № 207, ст. 48 Закону про автотранспорт)

- /+

+

ТТН є обов’язковою в разі здійснення вантажних автомобільних перевезень на договірних умовах. Вантажні перевезення — перевезення вантажів вантажними автомобілями (ст. 1 Закону про автотранспорт). Якщо доставка вантажу здійснюється для власних потреб, ТТН є необов’язковою, але потрібна накладна або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж (п. 2 Переліку № 207).

Типова форма ТТН (ф. № 1-ТН) наведена в додатку 7 до Правил № 363.

ТТН виписується не менше ніж у 4 примірниках:

— перший примірник залишається у вантажовідправника;

— другий, третій і четвертий — передаються водію (експедитору), який після приймання вантажу підписує всі примірники ТТН. Доставивши товар, водій передає другий примірник ТТН
вантажоодержувачу. Третій і четвертий примірники ТТН, посвідчені підписом вантажоодержувача, залишаються у перевізника.

На деякі види вантажів затверджені спеціальні форми ТТН:

— спирт етиловий (ф. № 1-ТН (спирт));

— алкогольні напої (ф. № 1-ТН (алкогольні напої));

— високооктанові кисневмісні домішки (ф. № 1-ТН (вкд));

— нафтопродукти (нафта) (ф. № 1-ТТН (нафтопродукт));

— хлібобулочні вироби (ф. № 1-ТТН (хліб));

— молочна сировина (ф. № 1-ТН (МС));

— деревина (ф. ТТН-ліс).

На вищезгадані спецвантажі ТТН є обов’язковою незалежно від того, здійснюється перевезення вантажу на договірних умовах чи для власних потреб.

За перевезення вантажів без ТТН до підприємства/підприємця може бути застосований штраф на підставі ст. 60 Закону про автотранспорт у розмірі 100 нмдг (1700 грн.). Цей штраф мають право накладати органи Укртрансінспекції.

Щодо працівників ДАІ, то вони мають право перевіряти наявність ТТН у водія, але застосовувати штрафні санкції до нього не можуть (див. лист МВС України від 24.02.2014 р. № 4/3-2903).

Подорожній лист
(п. 1 Переліку № 207)

-/+

-/+

Подорожній лист на сьогодні є необов’язковим документом. Ні Закон про автотранспорт, ні Закон про дорожній рух не містить згадок про подорожні листи. Не можуть оштрафувати водія за відсутність подорожнього листа і працівники ДАІ. Відсутність/ненадання подорожнього листа вже не є самостійним правопорушенням, про що свідчить ст. 126 КпАП.

З тим, що виписувати подорожні листи зараз не потрібно, згоден і Департамент автомобільного транспорту (лист від 20.11.2012 р. № 14/3717-12).

Водночас за суб’єктами господарювання залишився обов’язок проводити передрейсовий техогляд автомобіля і медичний огляд водія (ст. 30 Закону про автотранспорт, п. 1.4 Положення про медогляд водіїв).

Тому для підтвердження щозмінного медогляду та контролю технічного стану транспортного засобу підприємству доцільно виписувати подорожні листи або самостійно розроблений інший документ. Крім того, подорожній лист буде потрібний для підтвердження витрат на ПММ (про що ми розповімо далі)

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ

Фотокопія ліцензії, посвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка

(п. 1 Переліку № 207, ст. 48 Закону
про автотранспорт)

+

+

Головдержавтоїнспекція виступає проти можливості використання при перевезеннях на договірних умовах фотокопії ліцензії замість ліцензійної картки (лист від 06.05.2010 р. № 41/1-9-К-69)

Свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів

(ст. 48 Закону про автотранспорт, п. 9 Правил перевезення небезпечних вантажів)

+

+

Свідоцтво видається Державтоінспекцією за результатами перевірки відповідності конструкції і спеціального обладнання транспортного засобу вимогам Правил перевезення небезпечних вантажів. Для отримання Свідоцтва власник транспортного засобу (або уповноважена ним особа) подає до Державтоінспекції укомплектований відповідно до призначення транспортний засіб, а також документи, перелік яких наведений у п.п. 6.9.3 Правил перевезення небезпечних вантажів

Свідоцтво про підготовку водіїв до перевезення небезпечних вантажів (ст. 48 Закону про автотранспорт, п 9 Правил перевезення небезпечних вантажів)

+

+

Порядок проведення спеціального навчання працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів, затверджений постановою КМУ від 31.10.2007 № 1285

Погодження маршруту перевезення, видане ДАІ — при перевезенні вантажів підвищеної небезпеки (п 9 Правил перевезення небезпечних вантажів)

+

+

Порядок видачі такого погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів урегульований п. 10 Правил перевезення небезпечних вантажів. Погодження маршруту видається на 3 місяці. Рішення про видачу або відмову у видачі погодження маршруту приймається підрозділами Державтоінспекції МВС у 10-денний строк

Письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій

(ст. 48 Закону про автотранспорт, п. 9 Правил перевезення небезпечних вантажів)

+

+

Інструкція наведена в додатку 9 до Правил перевезення небезпечних вантажів і повинна знаходиться в кабіні транспортного засобу у легкодоступному місці

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ З ПЕРЕВИЩЕННЯМ ГАБАРИТНИХ АБО ВАГОВИХ ОБМЕЖЕНЬ

Дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничних переїздами, видане ДАІ

(ст. 48 Закону про автотранспорт, п. 3 Переліку № 207)

+

+

Порядок видачі дозволу ДАІ затверджений наказом Державної служби автомобільних доріг від 06.03.2003 р. № 92.

У разі, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над законодавчо допустимими становить менше семи відсотків, замість дозволу допускається також пред’явлення документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних)* транспортних засобів (ст. 48 Закону про автотранспорт)

* Великогабаритні і великовагові перевезення — це перевезення вантажів або проїзд транспортних засобів, у яких хоч б один із габаритів (п. 22.5 Правил дорожнього руху):

— за шириною більше 2,6 м;

— за висотою від поверхні дороги більше 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м);

— за довжиною більше 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м);

— фактична маса понад 38 т (на встановлених маршрутах — до 40 т; для контейнеровозів — понад 44 т, на встановлених для них маршрутах — до 46 т);

— навантаження на одиночну вісь більше 11 т (для автобусів, тролейбусів — 11,5 т), здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т);

— вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м.

 

Відповідальність за керування транспортним засобом без необхідних документів

До водія транспортного засобу може бути застосований штраф за ст. 126 КпАП у розмірі від 25 до 50 нмдг (від 425 до 850 грн.), якщо у нього немає або він не пред’явив для перевірки:

— посвідчення водія відповідної категорії;

— реєстраційний документ на транспортний засіб;

— поліс (договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена карта»);

— ліцензійну картку на транспортний засіб (у випадках, передбачених законодавством).

До посадових осіб підприємств, а також до громадянина — суб’єкта господарювання можуть бути застосовані штрафні санкції за ст. 128 КпАП у розмірі від 40 до 50 нмдг (від 680 до 850 грн.) за випуск на лінію транспортних засобів:

— технічний стан, обладнання або комплектність яких не відповідає вимогам правил і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного погодження, не зареєстрованих в установленому порядку, таких, що не пройшли обов’язковий технічний контроль;

— без полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена карта»);

— без ліцензійної картки на транспортні засоби (у разі її необхідності);

— без проходження щозмінного медичного огляду та контролю технічного стану;

— направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п’ятисот кілометрів.

Справи про порушення, передбачені ст. 126, 128 КпАП, розглядаються органами внутрішніх справ (міліцією).

 

Облікові документи

ТТН. Вище ми зазначали, що ТТН є обов’язковим «транспортним» документом у разі здійснення вантажних автомобільних перевезень. А чи можна обійтися без цього документа в бухгалтерському та податковому обліку?

На думку податківців, без ТТН платник податків — замовник не має права включити витрати на перевезення до складу податкових витрат (лист Міндоходів від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, далі — лист № 11569):

«у разі відсутності товарно-транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об’єкта оподаткування платник податку не має підстав враховувати вартість таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг».

Ґрунтується така позиція податківців на тому, що ТТН у Правилах № 363 названа як єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений у тому числі й для «бухгалтерського обліку».

Звичайно ж з такою думкою податківців можна посперечатися. Адже якщо платник податків не має ТТН, однак має інші первинні документи, що підтверджують факт здійснення витрат (платіжні доручення на перерахування коштів за транспортні послуги, акти приймання-передачі наданих послуг з перевезення вантажів), оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону про бухоблік, то він, на нашу думку, має право на податкові витрати. Адже ПК забороняє включати до податкових витрат лише ті з них, які взагалі не підтверджені документально.

Також важливо звернути увагу на те, що згідно з п. 138.2 і п.п. 139.1.9 ПК податкові витрати повинні підтверджуватися тими первинними документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. ТТН виконує лише одну важливу функцію — підтверджує перебування вантажу в дорозі. Для цілей податкового обліку ведення її не передбачене.

Підтримують таку позицію і суди, констатуючи, що обов’язковість наявності ТТН для цілей податкового обліку чинним законодавством не передбачена і не може розглядатися як єдиний можливий засіб доведення обґрунтованості віднесення витрат на транспортування вантажу до податкових витрат (ухвала ВАСУ від 19.03.2012 р. у справі № К-12207/09).

Водночас, щоб у подальшому замовник не мав проблем з податковими витратами, ТТН краще все ж таки мати.

Важливе ще одне: чи має право платник відобразити витрати за товарами, перевезення яких здійснювалося без ТТН? Відразу зауважимо: проблем з витратами щодо товарів у цьому випадку не буде.

У тому ж листі № 11569 податківців зазначили:

«...оскільки транспортною документацією підтверджується операція з наданням послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей».

Ще одне важливе запитання: чи збереже замовник право на податковий кредит, якщо перевезення вантажів здійснюватиметься без ТТН? Податківці говорять, що ТТН не міститься в переліку документів, які визначають право на формування податкового кредиту. Тому, якщо замовник матиме податкову накладну, то він має право відобразити податковий кредит (лист № 11569).

Тепер зупинимося на порядку заповнення ТТН. Типова її форма, повторюємо, наведена в додатку 7 до Правил № 363. Як такої інструкції щодо заповнення форми ТТН немає. Тому нічого не залишається, як користуватися старою Інструкцією № 228/253.

ТТН виписується вантажовідправником (замовником) у кількості не менше 4 примірників на кожного вантажоодержувача.

Усі примірники ТТН вантажовідправник повинен посвідчити підписом і за необхідності — печаткою (штампом).

Перший примірник залишається у вантажовідправника та є підставою для списання ТМЦ.

Другий, третій і четвертий примірники ТТН передають водію (експедитору), який підписує всі примірники ТТН після приймання вантажу та після здійснення перевезення передає:

другий примірник — вантажоодержувачу (йому ТТН потрібна для оприбутковування ТМЦ);

третій і четвертий — вантажоперевізнику. При цьому на підставі третього примірника ТТН перевізник виписує вантажовідправнику (замовнику) рахунок на оплату автотранспортних послуг.

Для зручності наведемо алгоритм заповнення ТТН у табличній формі.

Алгоритм заповнення ТТН

РЕКВІЗИТ ЗАПОВНЮЄ

РОЗДІЛ (ГРАФИ)

ОПИС

1

2

3

I. До прибуття автомобіля під завантаження

Вантажовідправник

Шапка ТТН

Вказує номер і дату виписки ТТН; найменування або П. І. Б. замовника, вантажовідправника і вантажоодержувача; адреси пунктів вантаження та розвантаження

Графи 1— 6
Розділу «Відомості про вантаж»

У графах 1—6 вказує:

1) найменування вантажу (гр. 2);

2) одиницю виміру вантажу (гр. 3);

3) кількість місць (гр. 4);

4) ціну за одиницю без ПДВ (гр. 5);

6) загальну вартість з ПДВ.

 

 

Питання може виникнути з тим, як заповнити графу 4 «Кількість місць». Можливо, розробники нової форми ТТН помилилися і у графі 4 розділу «Відомості про вантаж» насправді потрібно вказувати кількість відвантаженого товару. Такий висновок випливає із самого бланка ТТН, де після одиниці виміру і кількості місць стоїть ціна за одиницю та загальна сума. До того ж зазначенню кількості місць вантажу присвячений окремий реквізит у заголовній частині ТТН.

Однак є й інший варіант заповнення розділу «Відомості про вантаж»:

— у графі «Одиниця виміру» товару вказувати упаковку (мішок, контейнер, бочка і т. п.)

— у графі «Кількість місць» — кількість упаковок (тобто кількість місць)

— відповідно, у графі «Ціна за одиницю» потрібно поставити ціну за одну упаковку товару.

Важливо! Якщо у ТТН неможливо вказати всі найменування вантажу, то до неї додається документ довільної форми з обов’язковим зазанченням відомостей про вантаж. У цьому випадку у ТТН робиться відмітка, що до неї додається згаданий документ (п. 11.7 Правил № 363, лист Мінінфраструтури від 11.03.2014 р. № 2455/25/10-14)

II. Після прибуття автомобіля на склад і навантаження на нього товарів

Вантажовідправник

Шапка ТТН

Вказує:

— відомості про марку, модель, тип і реєстраційний номер автомобіля;

— найменування перевізника;

— прізвище та ініціали водія, номер його водійського посвідчення;

— відомості про марку, модель, тип і реєстраційний номер причепів.

Якщо в прийманні вантажу до перевезення бере участь довірена особа вантажоодержувача, то в полі «відпуск за довіреністю вантажоодержувача» проставляються реквізити довіреності.

У полі «Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника)» проставляються прізвище, ініціали і підпис бухгалтера вантажоодержувача.

У полі «Відпуск дозволив» проставляються прізвище, ініціали і підпис особи, відповідальної за завантаження.

Також проставляє прописом загальну вартість відвантаженого товару, і окремо (прописом) суму ПДВ.

У полі «Супровідні документи на вантаж» перелічуються ветеринарні, санітарні і якісні документи на вантаж, які додаються до ТТН (сертифікати, посвідчення, свідоцтва, довідки, паспорти тощо). Сюди ж можна внести й податкову накладну

Розділ «Відомості про вантаж»

У графах 7 — 9 вказує:

— вид упаковки вантажу (гр. 7) — скорочено «ящ.», «корз.», «боч.» тощо. При пред’явленні до перевезення неупакованого вантажу, вказується скорочено «н/у»;

— документи з вантажем (гр. 8) — найменування та номери документів, що додаються до ТТН (товарних накладних, сертифікатів, посвідчень, свідоцтв тощо);

— масу вантажу в тоннах з точністю до 0,01 (гр. 9).

У полі «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)» представник вантажовідправника, відповідальний за відпустку товару, проставляє свої ініціали, підпис і печатку

Розділ «Вантажно-розвантажувальні операції»

Заповнює графи 11 — 15 рядка «Навантаження», в яких вказує:

— масу вантажу в тоннах з точністю до 0,01 (гр. 11);

— час (години, хвилини) прибуття автомобіля для навантаження (гр. 12);

— час (години, хвилини) від’їзду після закінчення навантаження (гр. 13);

— час (години, хвилини) простою під навантаженням (гр. 14).

Представник вантажовідправника, відповідальний за проведення вантажних робіт, підтверджує своїм підписом достовірність вказаних реквізитів у графі 15

Водій

Шапка ТТН

Заповнює поле «Отримав водій/експедитор», в якому вказує прізвище, ініціали та власним підписом на всіх примірниках ТТН підтверджує відповідність/невідповідність наданого вантажу правилам перевезення вантажів, номер пломби, кількість місць і масу вантажу

Розділ «Відомості про вантаж»

Заповнює поле «прийняв водій/експедитор»
______________________,
(П. І. Б., посада, підпис),

у якому своїм підписом посвідчує приймання вантажу

III. Після прибуття автомобіля до пункту розвантаження

Вантажоодержувач

Розділ «Відомості про вантаж»

Довірена особа вантажоодержувача підтверджує факт отримання вантажу підписом і печаткою, про що робить відмітку в полі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)
______________________»
(П. І. Б., посада, підпис, печатка)

 

Шапка ТТН

У разі потреби зміни адреси призначення вантажу заповнює поле «Переадресування вантажу». У нім вказує реквізити нового вантажоодержувача, якому будуть доставлені вантажі

Розділ «Вантажно-розвантажувальні операції»

Заповнює графи 11 — 15 рядка «Розвантаження», в яких вказує:

— масу вантажу в тоннах з точністю до 0,01 (гр. 11);

— час (години, хвилини) прибуття автомобіля для розвантаження (гр. 12);

— час (години, хвилини) від’їзду після закінчення розвантаження (гр. 13);

— час (години, хвилини) простою під розвантаженням (гр. 14).

Представник вантажоодержувача, відповідальний за проведення розвантажувальних робіт підтверджує своїм підписом достовірність указаних реквізитів у графі 15

Водій

Розділ «Відомості про вантаж

Водій заповнює поле «Здав водій/експедитор
__________________________»,
(П. І. Б., посада, підпис)

у якому своїм підписом підтверджує передачу вантажу вантажоодержувачу

IV. Остаточне оформлення документації перевізником

Перевізник

Шапка ТТН

Заповнює реквізит:

— «Вид перевезення». Як зазначено в листі Мінінфраструтури від 11.03.2014 р. № 2455/25/10-14, сюди записується найменування виду роботи перевізника (за відрядним тарифом, за почасовим тарифом, за покілометровим тарифом, централізовані перевезення тощо.);

— «Транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником» — сюди перевізник вписує додаткові послуги, які він надає під час перевезення вантажів (пакування, скріплення вантажу, прикриття брезентом і т. п.)

 

Подорожні листи. Вище ми зазначили, що на сьогодні подорожні листи формально скасовані, проте їх виписка доцільна для проставляння відміток щозмінного медогляду та контролю технічного стану транспортного засобу. До того ж подорожній лист або його аналог знадобиться і в облікових цілях, насамперед для підтвердження витрат на ПММ, витрачених під час перевезення.

Адже ТТН підтверджує лише факт перевезення, а для списання ПММ потрібний свій первинний документ. На сьогодні аналога подорожньому листу чинне законодавство не містить.

І на це вказують, наприклад, міндоходівці Сумської області в листі від 19.06.2013 р. № 1244/10/11-009. У ньому зазначено, що форму подорожнього листа дійсно скасовано, проте його, як і раніше, можна використовувати як первинний документ для списання фактично використаних ПММ.

Тому підприємству, як і раніше, слід виписувати подорожні листи. Як форму для подорожніх листів можна вибрати або скасовану типову форму, або форму, розроблену самостійно.

Подорожній лист також буде потрібний для підтвердження права на податковий кредит, відображений під час придбання ПММ. Адже без такого документа неможливо довести, що ПММ були використані в госпдіяльності платника податку.

 

ОБЛІК ПЕРЕВЕЗЕНЬ (у перевізника та замовника)

 

Податок на прибуток.

Нас цікавить порядок обкладення податком як у замовника, так і в перевізника.

 

Податковий облік у замовника. Замовником послуг перевезення може бути як відправник, так і одержувач вантажу. Закономірно, що залежно від цього відрізнятиметься й порядок податкового обліку перевезень. Тому розглянемо обидва випадки по черзі.

 

Замовником є відправник вантажу. Витрати на транспортування продукції (товарів*) від підприємства-продавця до покупця належать до витрат на збут. Про це свідчить п.п. «е» п.п. 138.10.3 ПК, який дозволяє включати до складу податкових витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки. Зрозуміло, що витрати на перевезення мають прямий зв’язок із транспортуванням продукції.

* Товари відповідно до п.п. 14.1.244 ПК — це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Такі витрати відповідно до п. 138.5 ПК визнають витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Де в податковому обліку витрати, там і про документальне підтвердження треба подбати. Що тут стане в пригоді? Якщо перевезення здійснюють в межах країни — не обійтись без товарно-транспортної документації, провідне місце серед якої займає ТТН. Якщо ж ідеться про міжнародні автомобільні перевезення, то знадобиться накладна CMR.

Як відобразити такі витрати в Податковій декларації з податку на прибуток? Жодних проблем: такі витрати поряд із іншими збутовими витратами потраплять до рядка 06.2 «Витрати на збут». Звісно, якщо відправник не забуде про виконання основних вимог, необхідних для можливості відображення витрат у податковому обліку.

Як бачите, нічого надзвичайного у порядку обліку перевезень відправником вантажу немає. А в одержувача? Пропонуємо вам далі це й з’ясувати.

 

Замовником є одержувач вантажу. Отут уже трохи цікавіше. Річ у тім, що вантажі-то бувають різні. Зрозуміло, якщо вам «підвозять» придбані товари чи запаси — це одне, а коли ви приймаєте об’єкт (чи об’єкти) основних засобів — дещо інше. Відрізнятиметься при цьому й порядок обліку.

Отож, припустимо, що ваш вантаж «малокаліберний»: виробничі запаси, паливо, будматеріали, запчастини, товари… При бажанні цей ряд можна продовжувати ще і ще. Як же правильно розібратися з їх перевезенням? У цьому допоможуть норми П(С)БО 9. Вторять їм і положення ПК. Так, згідно з п. 138.6 ПК собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Тобто, суму винагороди перевізнику можна сміливо включати до складу собівартості товарів.

У складі прямих матеріальних витрат до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг може потрапити вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу такого товару, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів. У їх вартості в свою чергу вже може бути «закладена» сума витрат на доставку.

Якщо ж перевізник доставляє вам основні засоби, то витрати на їх транспортування варто включати до первісної вартості відповідного об’єкта. Це прямо випливає із п. 146.5 ПК. У подальшому такі витрати потраплятимуть до податкових у міру нарахування амортизації відповідного об’єкта.

Таким чином, витрати на доставку запасів і товарів удасться включити до складу податкових за один раз, у той час як доставка об’єктів основ-них засобів «аукатиметься» протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Чи ж так усе просто із віднесенням витрат до податкових? Звісно ж, дві головні вимоги ніхто не відміняв (спасибі, хоч спеціальних умов ПК не установлює!).

Отож, доведеться подбати про господарське спрямування відповідних витрат. Так, скажімо, доставка невиробничих основних засобів у податковому обліку не матиме бажаних результатів.

Іншою вимогою, як пам’ятаєте, є належне документальне підтвердження понесених витрат. При цьому склад документації аналогічний до того, який повинен мати в запасі замовник перевезень — вантажовідправник. Тобто,

— для перевезень у межах країни — товарно-транспортна документація, а саме ТТН;

для міжнародних автомобільних перевезень  накладна CMR.

Зверніть, будь ласка, увагу на неабияке значення ТТН. Коли здавалось, що від цього документа остаточно відмовляться, на світ з’явилась його нова «версія». На непересічному його значенні акцентували увагу й податківці (лист від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128). При цьому в роз’ясненні знайшлось місце дуже важливому і правильному висновку: ТТН потрібна для підтвердження витрат на доставку (транспортування). А от витрати на придбання самих товарно-матеріальних цінностей можуть підтвердити й інші документи. Тут наявність ТТН не є обов’язковою!

Перейдімо ж до декларації. Де ж одержувачу відобразити витрати на перевезення вантажів? Залежно від того, яким чином у подальшому розпоряджаються доставленими цінностями, це можуть бути такі рядки декларації:

05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»;

06.1 «Адміністративні витрати»;

06.2 «Витрати на збут»;

06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».

Із обліком у замовників, сподіваємось, розібрались. Тоді розгляньте, будь ласка, облікові нюанси перевізника.

Податковий облік у перевізника. З ним все простіше. Не важливо, виконує він перевезення на користь відправника вантажу чи одержувача, порядок податкового обліку від цього не відрізняється.

На відміну від замовника, перевізнику в контексті згаданої теми цікавими є не тільки податкові витрати, але й доходи. Останні він відображає у складі доходу від операційної діяльності. Його відповідно до п. 135.4 ПК визнають у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань.

Як  ви, напевне, зрозуміли винагорода за перевезення вантажу — це дохід від надання послуг. А такий дохід визнають за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг.

Усі без винятку доходи визначають на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розд. II ПК.

У Податковій декларації з податку на прибуток такі доходи відображають у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)), з нього:».

Тепер про витрати. Зрозуміло, що «супутником» доходу від реалізації послуг є собівартість їх реалізації. Її показують в обліку одночасно із визнанням доходу (згідно з п. 138.4 ПК). У звітності ж ці витрати потраплять до рядка 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Та хіба лише собівартістю обмежуються витрати перевізника? Аж ніяк. Хочете ви того чи ні, від інших витрат також нікуди не подітись. Щодо них момент визнання дещо інший: він припадає на той звітний період, у якому здійснили такі витрати згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Особливої уваги заслуговує той випадок, коли перевізником є нерезидент*. Зрозуміло, що останнього наші правила оподаткування можуть зацікавити лише у виключних випадках, тому пропонуємо розглянути, що це значитиме для замовників.

* Нерезиденти відповідно до п.п. 14.1.122 ПК — це:
а)
іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б)
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в)
фізичні особи, які не є резидентами України.

Перевізник-нерезидент. Винагороду, яку він отримує, в цілях оподаткування величають фрахтом. Це — винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

— перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

— перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковують у порядку, визначеному ст. 160 ПК. Що стосується фрахту, то йому присвячений п. 160.5 ПК. Суму фрахту, яку резидент сплачує нерезиденту за відповідними договорами, оподатковують за ставкою 6 % у джерела виплати таких доходів. І, що не менш важливо: за рахунок таких доходів.

При цьому:

а) базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

б) особою, уповноваженою стягувати податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи. До речі, незалежно від того, є він платником податку на прибуток чи ні, а також є він суб’єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Податок сплачують до бюджету під час виплати фрахту нерезиденту. Проте положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, може бути передбачено інше. Та й узагалі такі договори можуть суттєво змінити порядок оподаткування. Вони можуть передбачати як звільнення таких доходів від оподаткування, так і зниження ставки оподаткування.

Але є одне вагоме «але» (чекайте, чи навіть не одне!). Для того щоб скористатись особливими умовами, необхідно, щоб такий нерезидент був:

по-перше, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу. Відповідно до п. 103.3 ПК бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу вважають особу, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є лише посередником щодо такого доходу;

по-друге, резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Такий статус доведеться підтвердити:

— довідкою (або її нотаріально засвідченою копією), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

— іншими документами, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Далі перейдемо до розгляду бухгалтерського обліку перевезень.

ПДВ

Послуги з перевезення згідно з п. 185.1 ПК є об’єктом обкладення ПДВ, якщо місце їх постачання знаходиться на митній території України.

Згадку про перевезення містить п.п. «в» п.п. 186.2.1 ПК, у якому зазначено, що місцем постачання «послуг, пов’язаних з перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання» є місце фактичного постачання послуг.

Із цього формулювання не зовсім зрозуміло, чи потрапляють сюди тільки послуги, пов’язані з перевезенням (до яких, судячи з формулювання п.п. «в» п.п. 186.2.1 ПК, можна, наприклад, віднести, зокрема, послуги з харчування пасажирів у поїздах, літаках, пов’язані з постачанням продуктів і напоїв, призначених для вживання тощо) або сюди також потрапляє і саме перевезення.

У УПК № 610 податківців роз’яснили, що безпосередньо послуги перевезення не підпадають під норми п.п. «в» п.п. 186.2.1 ПК, а місце їх постачання визначається за загальним правилом (згідно з нормами п. 186.4 ПК) — за місцем реєстрації постачальника.

Так, якщо перевезення здійснює резидент — перевезення обкладається ПДВ (незалежно від того на території України вона здійснюється або за її межами). Якщо перевезення здійснює нерезидент — перевезення не об’єкт обкладення ПДВ.

Правила ПДВ обліку послуг з перевезення

ПЕРЕВІЗНИК

ЗАМОВНИК

НА ЯКІЙ ТЕРИТОРІЇ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

ЩО ВВАЖАЄТЬСЯ МІСЦЕМ ПОСТАЧАННЯ

ПОРЯДОК ОБКЛАДЕННЯ ПДВ

Резидент

Резидент/Нерезидент

На території України

Територія України

Послуги перевезення обкладаються ПДВ за ставкою 20 %

За межами території України

Нерезидент

Резидент

На території України

За межами території України

Послуги — не об’єкт обкладення ПДВ

За межами території України

 

При цьому особливі правила оподаткування встановлено ПК для:

— транзитних перевезень через територію України (а також послуг, пов’язаних з транзитними перевезеннями), які, звільняються від обкладення ПДВ (детальніше про транзитні перевезення див. на с.40);

— міжнародних перевезень вантажів. При міжнародному перевезенні вантажів діють свої правила обкладення ПДВ, з якими ви можете ознайомитися на с.23.

 

Облік у перевізника (резидента). На дату першої події (отримання оплати від покупця або оформлення документа, що підтверджує факт перевезення) відображає податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 %. На підтвердження виникнення податкових зобов’язань виписує на ім’я замовника податкову накладну.

Якщо послуги перевезення виявляються замовнику — неплатнику ПДВ, у верхній лівій частині в полі «Усі примірники залишаються у продавця (тип причини)» проставляється позначка «Х» і тип причини «02» (постачання неплатнику податку, п. 10 Порядку № 10).

Податкова накладна заповнюється у звичайному порядку (у графі 3, зокрема, наводять відомості про послугу «Послуги з перевезення вантажу»).

Якщо послуги перевезення вимірюються тільки у вартісному вираженні (грн.), то у графі 5 проставляють «послуга»; у графі 6 проставляють «1» (якщо податкова накладна виписується на пов-не постачання) або відповідну частину наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу (якщо податкова накладна складається на часткову оплату). У графах 7, 8 і 12 відображають вартість послуг перевезення (без ПДВ) (графи 9 — 11 не заповнюються). У графах 8 і 12 (за рядком III) зазначають суму ПДВ; у графах 8 і 12 (за рядком IV) наводять загальну суму «з ПДВ» до сплати.

 

Якщо ж вартість перевезення, прив’язана до ціни за 1 км., то в податковій накладній:

— у графі 5 зазначають «км»;

— у графі 6 проставляють кілометраж;

— у графі 7 наводять ціну за 1 км, а у графах 8 і 12 виводять загальну вартість перевезення без ПДВ

У розділ I Реєстру дані складеної податкової накладної вносяться у звичайному порядку:

— у графах 1 і 3 наводиться порядковий номер податкової накладної;

— у графі 2 — дата складання податкової накладної;

— у графі 4 — скорочене позначення виду документа — «ПНП», «ПНІ» (або «ПНП02» — у разі виписки податкової накладної на послуги, надані замовнику — неплатнику ПДВ, у тому числі нерезиденту);

— у графах 5 і 6 — відомості про покупця (якщо покупець — неплатник ПДВ, у графі 5 записується «Неплатник податку», а у графі 6 проставляється умовний ІПН «400000000000»);

— у графі 7 — вартість послуги з ПДВ;

— у графах 8 і 9 — відповідно вартість послуги без ПДВ і сума ПДВ.

Графи 10 — 13 розділу I Реєстру не заповнюються.

У декларації з ПДВ внутрішні перевезення, оподатковувані за ставкою ПДВ 20 %, відображаються в рядку 1.

 

Облік у отримувача. Перевізник-резидент. На підставі отриманої податкової накладної відображає податковий кредит (за умови, що перевезення призначалося для використання в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності).

Перевізник-нерезидент. Об’єкт обкладення не виникає (у ПДВ-обліку отримувача така операція не відображається).

Бухгалтерський облік

Облік у перевізника. Здійснюючи перевезення вантажу на замовлення, перевізник фактично надає замовнику послуги. Отже, і обліковувати операції перевезення необхідно як надання послуг.

Підприємства, які здійснюють перевезення вантажу на замовлення, мають відображати доходи, отримані від надання таких послуг, на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Одночасно з визнанням доходу в бухгалтерському обліку відображаються й витрати від надання послуг перевезення на субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». До собівартості реалізованих послуг перевезення зазвичай входять такі витрати, як оплата праці водія та нарахований на неї ЄСВ, вартість використаних ПММ тощо. Та спершу такі витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво» (Інструкція № 291).

У разі якщо перевізнику пред’являється претензія у виді штрафів, пені або неустойки (як це відбувається, ви можете побачити на с. 5), яку він задовольняє, то у бухгалтерському обліку це відображається таким чином. Перш за все, підприємство понесе витрати на задоволення висунутої йому претензії. Для обліку таких витрат призначений субрахунок 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки». На суму штрафу (пені, неустойки) збільшиться дебет цього субрахунка. Якщо ж справа стосується компенсації фактично завданих збитків (наприклад, компенсація втрачених понад норми природного убутку запасів, які перевозились перевізником), то для обліку витрат, на нашу думку, доцільно використовувати субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності». Разом з цим виникне відповідна кредиторська заборгованість (збільшиться кредит субрахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»). Сплата претензії призведе до зменшення грошових коштів на поточному рахунку підприємства (можливо, в деяких випадках — готівка в касі), тобто на суму штрафу (пені, неустойки) «обміліє» субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» (субрахунок 301 «Готівка в національній валюті»). Одночасно з цим відбудеться погашення кредиторської заборгованості. Цим усе може й обмежитися, якщо підприємству-перевізнику не заманеться стягнути відшкодування з винної особи, наприклад, водія транспортного засобу, що цілком можливо. При нарахуванні такого відшкодування збільшиться дебет субрахунка 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» та кредит субрахунка доходів 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Надходження коштів в якості відшкодування до каси підприємства чи на його поточний рахунок відображається зменшенням на цю суму субрахунка 375 та збільшенням субрахунка 301 (311). Зазначимо, що аналогічним чином відбувається задоволення претензії, пред’явленої перевізником замовнику послуг.

Приклад обліку наведених вище операцій ви можете побачити на с. 18.

Облік у замовника. Замовником у цьому випадку ми будемо називати підприємство, яке оплачує послуги з перевезення. Таким може бути як підприємство-вантажовідправник, так і підприємство-вантажоодержувач. Це вже вони самі узгоджують між собою у відповідному договорі.

Якщо перевезення вантажу не має зв’язку із продажем активів (наприклад, вантажем є ОЗ, які передаються одним СГ іншому в оперативну оренду, або товари, які доставляються зі складу підприємства до його магазину), то у замовника одночасно із виникненням кредиторської заборгованості перед перевізником, що відображається за кредитом субрахунка 631 «Розрахунки з віт-чизняними постачальниками» (субрахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»), з’являться витрати, які необхідно відобразити на відповідному «витратному» рахунку (23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» або 949 «Інші витрати операційної діяльності»)*. Причому це справедливо і для випадків, коли замовником є вантажовідправник, і для випадків, коли послуги перевезення оплачує вантажоодержувач. Кредиторська заборгованість за такою операцією погашається під час її оплати такою проводкою: Дт 631 (685) — Кт 301 (311).

* Який «витратний» рахунок застосувати, визначається в кожному окремому випадку залежно від причини передачі вантажу та його призначення.

Інша справа, коли вантажем є запаси або ОЗ, які вантажовідправник реалізує вантажоодержувачу. Тут уже облік послуг перевезення у замовника-продавця та замовника — покупця запасів/ОЗ має певні відмінності.

У продавця такий облік дещо простіший. Так, вартість перевезення вантажу він має включити до витрат на збут, тобто відобразити на рахунку 93 «Витрати на збут» (абз. 9 п. 19 П(С)БО 16).

А от якщо за перевезення вантажу розраховується його отримувач, він же покупець, то треба йти дещо іншим шляхом.

Якщо вантаж представляє собою ОЗ, на вартість транспортування збільшиться первісна вартість отриманих ОЗ (абз. 7 п. 8 П(С)БО 7). Нагадаємо, що спочатку ми збираємо витрати на придбання ОЗ на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а вже потім списуємо їх на рахунок 10 «Основні засоби». Те ж саме відбувається і з іншими необоротними матеріальними активами з використанням відповідних їм рахунків та субрахунків.

Якщо ж вантажем є запаси, то облік транспортних витрат трохи ускладнюється. Такі витрати будуть вважатися нічим іншим, ніж транспортно-заготівельними витратами (див. абз. 6 п. 9 П(С)БО 9, лист Мінфіну від 27.02.2003 р. № 053-2920). ТЗВ, як нам говорить той же абз. 6 п. 9 П(С)БО 9, у цьому випадку включаються до собівартості запасів, але першочергово ТЗВ потраплять до складу запасів. При чому існує два варіанти їх обліку:

1) пряме включення до складу первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні (дебет відповідних субрахунків рахунків 20 «Виробничі запаси» і 28 «Товари» та рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

2) узагальнення на окремому субрахунку запасів з наступним їх розподіленням по завершенні місяця (підприємство відкриває для них окремий субрахунок).

Який із варіантів застосовувати, необхідно вирішувати у кожному конкретному випадку. Звичайно, перший варіант простіший, але підходить він не для всіх випадків. Так, Мінфін рекомендує його застосувати у тому разі, коли можна достовірно визначити суми ТЗВ, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів (абз. 1 п. 5.5 Методрекомендацій № 2). Якщо ж ТЗВ пов’язані з доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, то їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 200 «Транспортно-заготівельні витрати на запаси») або на окремому додатковому субрахунку (наприклад, 2011 «Транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали») (абз. 2 п. 5.5 Методрекомендацій № 2).

Другий варіант ускладнюється тим, що ТЗВ, які узагальнюються на окремому субрахунку, необхідно щомісячно розподіляти між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані у виробництві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці. Розподіл здійснюється за середнім відсот-ком, який визначається таким чином:

img 1

де Сер. % ТЗВ  середній відсоток ТЗВ.

ТЗВпоч — залишок ТЗВ на початок звітного місяця;

ТЗВнад — сума ТЗВ за звітний місяць;

Зпоч — залишок запасів на початок звітного місяця;

Знад — вартість запасів, що надійшли за звітний місяць.

 

Власне саму суму ТЗВ, що припадають на запаси, які вибули, розраховуємо за такою формулою:

ТЗВвиб = Звиб х Сер. % ТЗВ : 100 %,

де ТЗВвиб — сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули;

Звиб вартість запасів, що вибули.

 

Зазначте, що вартість запасів, що беруть участь у наведених вище розрахунках, береться без врахування ТЗВ.

Розподілена частка ТЗВ, яка відноситься до вартості запасів, що вибули, відображається на тих рахунках бухгалтерського обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття відповідних запасів.

Приклад розрахунку ТЗВ та відображення таких витрат в обліку див. у номері «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 6 (78), с. 8 — 11.

Кілька слів скажемо про облік претензій у їх пред’явника, яким частіше є саме замовник послуг перевезення. Так, нарахування претензії перевізнику відобразиться збільшенням дебету субрахунка 374 «Розрахунки за претензіями» та кредиту субрахунка 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». А отримання коштів по такій претензії зменшить субрахунок 374 та збільшить готівку в касі (субрахунок 301) або поточний рахунок (субрахунок 311) підприємства. Аналогічно задоволення претензії відбувається й у випадку, коли її пред’явником є перевізник.

 

Приклад 1. Підприємство «Кристал» придбало у підприємства «Німерія» товари однієї номенклатурної групи на суму 12 тис. грн. (у т. ч. ПДВ — 2 тис. грн.). За власний рахунок воно здійснює доставку товарів зі складу підприємства «Кристал» до свого складу за допомогою підприємства — перевізника. Вартість перевезення склала 420 грн. (у т. ч. ПДВ — 70 грн.), уключаючи витрати на завантаження-розвантаження вантажу.

Витрати на перевезення підприємство одразу включило до первісної вартості товарів.

Витрати підприємства — перевізника на перевезення цього вантажу склали:

— заробітна плата водія та вантажника —100 грн.;

— нарахування ЄСВ на заробітну плату водія та вантажника — 36,85 грн.;

— паливно-мастильні матеріали — 125 грн.

Перевізник прострочив доставку вантажу, на підставі чого відповідно до договору замовник виставив йому претензію щодо сплати неустойки у розмірі 50 грн. Перевізник погодився із претензією і сплатив неустойку в повному обсязі на поточний рахунок підприємства «Кристал». Винною особою в простроченні доставки визнано водія і з нього стягнуто суму претензії. Необхідну суму внесено водієм у касу перевізника.

 

Покажемо, як наведені у прикладі господарські операції відобразити в обліку перевізника та замовника, який є покупцем товарів.

 

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дебет

Кредит

Сума, грн.

Доходи

Витрати

Рядок декларації з податку на прибуток і додатків до неї

1

2

3

4

5

6

7

8

Облік у перевізника

1

Отримано від замовника передоплату за послуги перевезення

311

681

420,00

2

Нараховано ПЗ з ПДВ

643

641

70,00

3

Надано послуги перевезення

361

703

420,00

350,00

02 Декларації

4

Списано ПЗ з ПДВ

703

643

70,00

5

Відображено залік заборгованостей

681

361

420,00

6

Нараховано заробітну плату водієві та вантажнику*

23

661

100,00

7

Нараховано ЄСВ на заробітну плату водія та вантажника

23

651

36,85

8

Списано на витрати використані ПММ

23

203

125,00

9

Витрати списано на собівартість реалізованих послуг

903

23

261,85

261,85

05.1 Декларації

10

Задоволено претензію, отриману від замовника

948

685

50,00

—**

11

Сплачено неустойку замовнику

685

311

50,00

12

Віднесено суму претензії на винну особу

375

716

50,00

—***

13

Стягнуто суму претензії з винної особи

301

375

50,00

*Операції зі здійснення утримань із заробітної плати працівників ми для спрощення прикладу наводити не будемо, оскільки вони ніяк не впливають на фінансовий результат підприємства.

**Сума задоволеної претензії не потрапить до складу податкових витрат на підставі п.п. 139.1.11 ПК.

***Сума коштів, отриманих від винної особи, в податковому обліку не потрапить до доходів підприємства на підставі п.п. 136.1.5 ПК. Про це також свідчить відповідне роз’яснення міндоходівців, наведене в підкатегорії 102.06.06 ЗІР.

Облік у замовника

1

Здійснено передоплату продавцеві за товари

371

311

12000,00

2

Відображено ПК з ПДВ

641

644

2000,00

3

Сплачено передоплату перевізникові

371

311

420,00

4

Відображено ПК з ПДВ

641

644

70,00

5

Отримано товари від продавця

281

631

10000,00

6

Списано ПК з ПДВ

644

631

2000,00

7

Відображено залік заборгованостей з продавцем

631

371

12000,00

8

Отримано послуги з перевезення

281

631

350,00

9

Списано ПК з ПДВ

644

631

70,00

10

Відображено залік заборгованостей з перевізником

631

371

420,00

11

Відображено заборгованість перевізника з неустойки

374

715

50,00

50,00*

12

Отримані кошти від сплати перевізником неустойки

311

374

50,00

*Доходи від отримання неустойки визнаються в податковому обліку на підставі п.п. 135.5.3 ПК.

 

Приклад 2. Підприємство — перевізник здійснює перевезення верстата зі складу підприємства — продавця до складу підприємства — покупця. Вартість верстата, сплачена покупцем продавцю склала 300 тис. грн. (у т. ч. ПДВ — 50 тис. грн.). Балансова вартість верстата, за якою він обліковується у продавця у складі необоротних активів, що утримуються для продажу, — 200 тис. грн. Вартість послуг перевезення — 960 грн. (у т. ч. ПДВ — 160 грн.). Послуги перевезення оплачує:

— варіант А — підприємство — продавець;

— варіант Б — підприємство — покупець.

 

Як операції з перевезення верстату вплинуть на облік замовника послуг в обох варіантах, зобразимо в таблиці, що наведена на с. 20.

 

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дебет

Кредит

Сума, грн.

Доходи

Витрати

Рядок декларації з податку на прибуток і додатків до неї

Облік у підприємства-продавця (варіант А)

1

Отримано передоплату від покупця верстату

311

681

300000,00

2

Відображено ПЗ з ПДВ

643

641

50000,00

3

Сплачено аванс перевізнику за перевезення верстату

371

311

960,00

4

Відображено ПК з ПДВ

641

644

160,00

5

Верстат реалізовано покупцю

377

712

300000,00

50000,00*

03 Декларації, 03.17 додатка ІД

6

Списано ПЗ з ПДВ

712

643

50000,00

7

Списано балансову вартість верстата

943

286**

200000,00

8

Відображено залік заборгованостей з покупцем

681

377

300000,00

9

Отримані послуги з перевезення

93

631

800,00

800,00

06.2 Декларації

10

Списано ПК з ПДВ

644

631

160,00

11

Відображено залік заборгованостей з перевізником

631

371

960,00

*До доходу включається сума перевищення продажної вартості об’єкта над його балансовою (залишковою) вартістю (п. 146.13 ПК) (300 тис. - 50 тис. - 200 тис.).

**Нагадаємо, що необоротні активи, що утримуються для продажу, переводяться до складу оборотних активів на субрахунок 286.

Облік у підприємства -покупця (варіант Б)

1

Сплачено продавцеві аванс за верстат

371

311

300000,00

2

Відображено ПК з ПДВ

641

644

50000,00

3

Сплачено аванс перевізнику

371

311

960,00

4

Відображено ПК з ПДВ

641

644

160,00

5

Отримано верстат від продавця

152

631

250000,00

6

Списано ПК з ПДВ

644

631

50000,00

7

Відображено залік заборгованостей з продавцем

631

371

300000,00

8

Отримано послуги перевезення

152*

631

800,00

9

Списано ПК з ПДВ

644

631

160,00

10

Відображено залік заборгованостей з перевізником

631

371

960,00

11

Верстат введено в експлуатацію

104

152

250800,00

* Транспортні витрати, нагадаємо, збільшують первісну вартість придбаного об’єкта ОЗ (абз. 7 п. 8 П(С)БО 7).

 

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць