Елементи облікової політики (ч. 2)

П. 23 П(С)БО 7

Відповідно до абз. 14 п. 4 П(С)БО 7 строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством/установою або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством/установою обсяг продукції (робіт, послуг). При цьому очікуваний строк корисного використання (експлуатації) об’єкта ОЗ повинен бути більше 1 року (або операційного циклу, якщо він більше 1 року).

Строк корисного використання кожного конкретного об’єкта ОЗ встановлюється компетентними спеціалістами підприємства, які входять до складу експертно-технічної комісії, при визнанні цього об’єкта активом — зарахуванні його на баланс.

П. 26 П(С)БО 8

Конкретні строки корисного використання об’єктів НМА, як і у випадку з ОЗ, повинна встановлювати спеціальна експертно-технічна комісія, створена на підприємстві і наділена відповідними повноваженнями. При цьому абз. 7 п. 26 П(С)БО 8 для нарахування амортизації НМА підприємству дозволено застосовувати строки їх корисного використання, встановлені податковим законодавством. Відповідно до п.п. 145.1.1 ПК майже в усіх випадках строк корисного використання (строк дії права користування) НМА визначається відповідно до правовстановлюючого документа. Якщо ж відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування НМА не встановлено, такий строк корисного використання визначається суб’єктом господарювання самостійно, але не може становити менше 2 та більше 10 років безперервної експлуатації.

П. 26 П(С)БО 7

П. 27 П(С)БО 8, п. 26 П(С)БО 7

П. 11 П(С)БО 30, п. 26 П(С)БО 7

П. 26 П(С)БО 7

Нагадаємо, що підприємство може застосувати різні методи амортизації для кожного окремого об’єкта НОА або ж для однорідної групи об’єктів.

Наведемо невеличку характеристику зазначених вище методів, аби зрозуміти, який з них коли доцільніше використовувати.

Прямолінійний метод. При використанні цього метода вартість об’єкта НОА відноситься на витрати рівними частинами протягом усього періоду його експлуатації. Він, як правило, використовується у відношенні об’єктів НОА, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та не підлягає впливу інших факторів (до таких НОА відносяться, зокрема, будівлі, споруди, меблі тощо). Річну суму амортизації за цим методом визначають діленням вартості, що амортизується, на очікуваний строк використання об’єкта НОА.

Метод зменшення залишкової вартості. При використанні цього методу значна сума вартості об’єкта НОА амортизується протягом перших років його експлуатації. Річну суму амортизації за цим методом визначають шляхом множення залишкової вартості об’єкта НОА на річну норму амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках), у свою чергу, обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості, проте із дещо спрощеним розрахунком суми амортизації. Так, річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється

Кумулятивний метод. Розрахунок суми амортизації за цим методом має певний ступінь трудомісткості, але разом з тим цей метод наряду з методом зменшення залишкової вартості є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Річна сума амортизації за кумулятивним методом визначається як добуток вартості об’єкта НОА, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта НОА, на суму числа років його корисного використання.

Виробничий метод. Цей метод є достатньо простим, раціональним та систематичним. Найкраще його використовувати у тому випадку, коли щодо активу, на який нараховується амортизація, можна визначити фактичний об’єм виробленої продукції. Його використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротного активу зменшується у зв’язку з його експлуатацією у виробництві, а не у зв’язку із впливом на нього часу. Місячна сума амортизації за виробничим методом визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта НОА.

Зазначте, що метод амортизації НМА обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу (п. 27 П(С)БО 8).

При виборі того чи іншого методу нарахування амортизації зауважте, що у податковому обліку:

1) метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби) (абз. 2 п.п. 3 п.п. 145.1.5 ПК);

2) на об’єкти такої групи ОЗ, як інші ОЗ, амортизація може нараховуватися виключно за прямолінійним або виробничим методом.

Тож якщо ви не хочете виникнення дисонансу між бухгалтерським та податковим обліком щодо нарахування амортизації на такі об’єкти ОЗ, враховуйте ці обмеження.

П. 27 П(С)БО 7

За методом «50%/50%» амортизацію МНМА і бібліотечних фондів нараховують у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решту 50 % такої вартості у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом. А за методом «100» амортизацію нараховують в першому місяці використання об’єкта у розмірі 100 % його вартості.

Зверніть увагу: у податковому обліку амортизацію таких необоротних матеріальних активів, як бібліотечні фонди та МНМА можна нараховувати лише за методом «50 % / 50 %» та методом «100 %», прямолінійний і виробничий методи для них не доступні (п.п. 145.1.6 ПК).

П. 5 П(С)БО 7

Вартісний критерій для віднесення об’єктів ОЗ до МНМА доцільно встановлювати у сумі, що не перевищує 2500 грн., за аналогією з податковим обліком.

Зміна вартісних ознак предметів, що входять до складу МНМА, розглядається як зміна облікових оцінок. Майте на увазі: у зв’язку із зміною вартісних ознак зміни в бухгалтерському обліку щодо ОЗ, зарахованих на баланс в попередніх періодах, не проводяться.

Підприємство може переоцінювати об’єкт ОЗ (окрім МНМА та бібліотечних фондів, амортизація яких здійснюється за методами «50 %/50 %» та «100 % вартості»), якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 16 П(С)БО 7). А переоцінка за справедливою вартістю НМА може здійснюватися у разі, якщо щодо них існує активний ринок (п. 19 П(С)БО 8).

У разі переоцінки об’єкта ОЗ або НМА на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи ОЗ/НМА, до якої належить цей об’єкт (окрім НМА, щодо яких не існує активного ринку).

Зверніть увагу: переоцінка ОЗ/НМА тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта ОЗ/НМА над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта може включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках щомісяця, щокварталу, раз на рік у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, або при його вибутті у всій сумі. При цьому при «періодичному» варіанті до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, що відображений у складі капіталу у дооцінках.

Поліпшенням об’єкта ОЗ є його модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання цього об’єкта.

Необхідно зважати на те, що у податковому обліку такої альтернативи немає — витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта ОЗ, обліковуються виключно відповідно до другого підходу.

П. 7 П(С)БО 9