Облік втрат виробництва

Втрати виробництва поділяють на:

— втрати від браку;

— технологічні втрати (тобто такі, що спричинені рівнем розвитку техніки, пов'язані з технологічними процесами виготовлення деталей, вузлів та виробів);

— втрати від простоїв.

Пропонуємо вам приділити свою увагу першій та останній позиціям переліку, адже саме про них піде мова далі.

Виробничий брак — це вироби, зовсім непридатні для користування за своїм призначенням (повний брак виробничий) або ті, що не задовольняють за якістю встановлених вимог (частковий брак виробничий). Як бачите, у визначенні одразу ж знаходимо й види браку. Але це далеко не єдина класифікація його видів. Щоб не бути голослівними, стисло «пройдемося» по деяким із них.

Залежно від характеру дефектів, виявлених під час технічного приймання, брак поділяють на:

— виправний — це вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, які після усунення недоліків можна використовувати за прямим призначенням, і виправлення яких є технічно можливим і економічно доцільним;

— невиправний (остаточний) — це вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, які не можна використовувати за прямим призначенням, і виправлення яких є технічно неможливим й економічно недоцільним. Крім того, до остаточного браку включають матеріали, напівфабрикати (деталі), зіпсовані під час налагодження обладнання, у процесі освоєння виробництва, а також унаслідок зупинки виробництва під час простоїв. Такі вироби реалізують за цінами можливого використання або використовують як вторинну сировину для переробки на інші види продукції.

За місцем виявлення розрізняють брак:

— внутрішній — виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам;

— зовнішній — виявлений споживачем у процесі складання, монтажу або під час експлуатації виробу.

Залежно від причини виникнення брак поділяють на:

— технічно неминучий — такий, що обумовлений специфікою або рівнем розвитку технології й організації виробництва. Він передбачається технологічною документацією.

Плануються технічно неминучі втрати внаслідок браку в ливарному, термічному, керамічному, оптичному та інших виробництвах; у зв’язку з особливою технологічною складністю виробництва авіаційної, електронної техніки; а також у зв’язку з підвищеними вимогами щодо надійності експлуатації в машинобудівній галузі.

Такий брак значно рідше виявляється в готовій продукції, переданій споживачеві, оскільки відповідні служби підприємства (ВТК) основну увагу приділяють саме цьому виду браку. Вони «озброєні» необхідним обладнання для контролю виробничих процесів;

— непередбачений брак натомість заздалегідь не планують. Він трапляється з вини працівників підприємства, постачальників або в силу форс-мажорних обставин.

Не дивно, що різниться і склад втрат, пов'язаних із браком того чи іншого виду:

1) втрати, пов’язані із внутрішнім виправним браком, уключають:

— витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати, використані на усунення дефектів продукції;

— витрати на заробітну плату та нарахування ЄСВ на зарплату робітників, зайнятих виправленням браку;

— відповідну частку загальновиробничих витрат за плановим відсотком або тим, що фактично склався у попередньому періоді;

2) втрати, пов’язані із внутрішнім остаточним браком, уключають:

— основні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

— витрати палива та енергії;

— заробітну плату і нарахування ЄСВ на зарплату робітників, зайнятих виготовленням забракованої продукції (робіт, послуг);

— відповідну частку загальновиробничих витрат.

Тобто, собівартість внутрішнього остаточного браку складається із тих самих витрат, що й іншої виробленої продукції;

3) втрати, пов’язані із зовнішнім браком, включають:

— вартість продукції (виробів), остаточно забракованої споживачами;

— відшкодування покупцеві витрат, пов’язаних із придбанням цієї продукції;

— витрати на демонтаж забракованих виробів;

— транспортні витрати, спричинені заміною забракованої продукції;

— витрати на виправлення забракованої продукції у споживача, якщо такий брак підлягає виправленню.

А як же обчислити втрати від браку? Відповіді, знову-таки, різняться залежно від його виду.

Втрати від невиправного браку обчислюють вирахуванням із його собівартості:

— вартості забракованих виробів, оцінених за справедливою вартістю;

— сум, які стягують із винуватців браку.

Увага: включити до складу своїх податкових витрат фактичну вартість остаточно забракованої продукції ви не маєте права відповідно до п. 138.7 ПК. Виняток становить вартість остаточно забракованої продукції з технологічних причин у межах допустимих норм технічно неминучого браку — для неї шлях до податкових витрат відкритий (див. підкатегорію 102.07.03 в ЗІР).

Втрати від внутрішнього виправного браку визначають відніманням від його собівартості сум, які стягують із винуватців браку.

Втрати внаслідок технічно неминучого браку складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (згідно з п. 14 П(С)БО 16).

А що ж у податковому обліку? Віднесенню до складу витрат підлягає сума втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. І, що важливо, лише у межах допустимих норм технічно неминучого браку, розмір яких встановлено в наказі по підприємству за умови їх обґрунтування. Зверніть увагу: на відміну від бухгалтерського обліку, п. 138.7 ПК прямо не передбачає, що суму втрат від браку в такому разі зменшують на справедливу вартість забракованої продукції. Але, на наш погляд, на податкові витрати виробництва втрати від браку списують саме за вирахуванням сум зменшення.

Для організації обліку технологічних втрат і втрат від технічно неминучого браку підприємства розробляють класифікатори:

— дефектів продукції за видами виробництв із переліком операцій, за якими передбачаються технологічні втрати і плановий брак;

— виду випробування виробів;

— категорій продукції та виконання;

— причин виникнення дефектів;

— винуватців виникнення дефектів;

— видів порушення технологічної дисципліни.

Зазначені у класифікаторах шифри технологічних втрат і втрат від технічно неминучого браку наводять у первинних документах, супровідних листах, маршрутних картах, актах про брак, зведеннях і т. п.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включають тільки втрати від технічно неминучого браку. Норми такого браку передбачаються в технічній документації на обладнання, а також технологічними умовами на виготовлення продукції. Втрати від технічно неминучого браку включають у виробничу собівартість у межах норм.

Правила податкового обліку передбачають, що платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству. При цьому, будьте пильні: за умови обґрунтування розміру такого браку. Такі самостійно встановлені норми діють до встановлення відповідних норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

У тих виробництвах, у яких немає можливості віднести втрати від браку до певного об’єкта витрат, їх планують і враховують у складі загальновиробничих витрат. Останні у свою чергу розподіляють між об’єктами витрат згідно з обраним на підприємстві методом. Прикладом такої ситуації може бути брак деталей і складальних одиниць, які використовують у різних виробах.

Непередбачений (незапланований) брак, який не передбачено в технічних і технологічних документах, до складу виробничої собівартості не включають. А де ж тоді його обліковують? Такий вид браку відносять до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), якщо винуватця не встановлено, або до інших витрат операційної діяльності, якщо винуватця встановлено, але сума не підлягає відшкодуванню (наприклад, через вимоги КЗпП). Відповідно, його відображають за дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» як наднормативні виробничі витрати або субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Порядок ведення обліку браку має регулювати інструкція. Такий документ розробляють на підприємстві з урахуванням конкретних умов виробництва, характеру продукції, що виробляється, і відповідно до вимог, установлених стандартами якості продукції.

Але це не все, що потрібно для організації ефективного контролю за якістю продукції та достовірного обліку бракованої продукції. А що ж іще? Для цього доведеться:

— визначити перелік і склад статей витрат із виправного та остаточного браку;

— встановити перелік витрат, що включаються до втрат остаточного браку;

— вибрати первинні документи щодо обліку браку;

— установити порядок оцінки матеріалів, отриманих від ліквідації браку, або визначення ціни реалізації забракованої продукції;

— обрати оцінку для списання браку з рахунку обліку виробництва (планової, нормативної або фактичної собівартості), регістри обліку даних про витрати по браку;

— розробити методики:

а) обліку витрат по браку на рахунках бухгалтерського обліку;

б) виявлення відхилень від норм втрат від браку, оперативного обліку браку і втрат від браку;

в) визначення суми втрат від браку;

— розробити порядок обліку браку в ізоляторі забракованої продукції.

Всі перелічені питання вирішують із урахуванням виробничих особливостей кожного підприємства.

Втрати від браку незалежно від місця їх виявлення відносять на витрати цехів-винуватців. Винятки — втрати, допущені з вини цехів допоміжного виробництва Їх уключають до витрат основного виробництва, у якому виявлений такий брак.

Дуже важливо правильно документально оформити брак. Для обліку й аналізу технологічних втрат у цехах і на ділянках рекомендується вести за кожною операцією Журнал обліку деталей і комплектуючих одиниць. Майте на увазі: облік втрат внаслідок технічно неминучого браку на виробництві повинен не тільки забезпечувати оперативне виявлення кожного випадку втрат в результаті браку, але і сприяти його попередженню.

При виявленні браку працівники ВТК роблять відповідні відмітки в первинних документах з обліку виробітку.

На виявлений у виробництві остаточний або виправний брак ВТК складає акт (повідомлення) про брак або відомість обліку браку. Відомість від акта відрізняється тим, що в ній можна зафіксувати одразу кілька фактів браку.

Акт про брак виписують окремо на брак остаточний і виправний. Його підписують контролер ВТК, майстер, начальник цеху і винуватець, який допустив брак. А якщо брак стався з вини іншого цеху? Тоді акт підписує ще й представник цеху-винуватця.

Псування матеріалів, напівфабрикатів і виробів через недбалість карається. З винної особи утримують суму в розмірі заподіяної шкоди. Увага: така сума не повинна перевищувати середнього місячного заробітку працівника. Виняток — випадки, коли працівник несе відповідальність у повному обсязі відповідно до ст. 134 КЗпП.

Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що характеризуються низькою якістю і забраковані в процесі виробництва з вини постачальника, оформляють, крім акта, спеціальним документом для пред’явлення претензій постачальнику. Порядок оформлення браку з вини постачальників і пред’явлення до них претензій встановлюють із урахуванням конкретних умов договору поставки.

На підставі актів про брак і первинних документів з обліку виробітку складають звіт про собівартість браку у звітному місяці, в якому визначають суму втрат від забракованої продукції. У ньому зазначають види продукції та винуватців. З метою оперативного аналізу на окремих ділянках виробництва складають рапорти про забраковану продукцію за коротші періоди (тиждень, декада, півмісяця). У них зазначають суми заподіяного збитку і відповідних винних осіб.

А як же відобразити втрати від браку на рахунках бухгалтерського обліку? Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначений рахунок 24 «Брак у виробництві».

За дебетом рахунка 24 відображають:

— вартість невиправного, остаточного браку;

— витрати на виправлення браку;

— витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму;

— витрати на утримання гарантійних майстерень.

За кредитом рахунка 24 відображають:

— суми, що включаються у витрати на виробництво як втрати від браку;

— суми зменшення втрат від браку продукції, зокрема:

а) вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною;

б) вартість утримання із працівників, які допустили брак;

в) суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за рахунком 24 «Брак у виробництві» ведуть за видами виробництв (як прямо передбачено нормами Інструкції № 291), а також за видами бракованої продукції (робіт, послуг) і статтями витрат та винними особами.

Остаточно забраковану продукцію визнають запасами підприємства. Її зараховують на баланс за справедливою вартістю у разі її реалізації на сторону або в оцінці можливого використання (п. 2.13 Методрекомендацій № 2).При цьому застосовують субрахунок 209 «Інші матеріали».

Це — все, що ми встигли розповісти вам про виробничий брак у межах відведеного нам місця.

Наступне, про що поговоримо, — простої. На жаль, останнім часом вони супроводжують більшість підприємств Донецької та Луганської областей. Але трапляються такі явища і в мирний час.

Під простоєм розуміютьситуацію, коли підприємство тимчасово не може забезпечити своїх працівників роботою у відповідності до умов трудового договору. Інакше кажучи, це тимчасове вимушене припинення роботи, внаслідок якого працівники підприємства не беруть участі у виробничому процесі.

Розрізняють простої із внутрішніх і зовнішніх причин. Внутрішні причини простоїв — це різні виробничі неполадки (несвоєчасний або недоброякісний ремонт обладнання, несвоєчасна подача сировини і матеріалів, відсутність необхідних пристосувань). Натомість зовнішніми причинами можуть бути ненадходження від постачальників матеріалів, сировини, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива; відключення електроенергії та інші.

Для організації обліку втрат від простоїв підприємства розробляють класифікатори причин та винуватців простоїв.

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або керівництва (бригадира, майстра, інших посадових осіб).

Втрати від простоїв із внутрішніх і зовнішніх причин складаються із:

1) основної заробітної плати виробничих робітників, належної за час простою. Сюди ж відносять доплати до встановленого заробітку, якщо відповідні робітники були зайняті в період простоїв на інших роботах, менш кваліфікованих. Додаткова заробітна плата і нарахування ЄСВ — також складові цієї статті.

Зверніть увагу: згідно зі ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачують із розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою у разі виникнення виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

А от час простою з вини працівника не оплачують;

2) вартості сировини, матеріалів, палива і енергії, непродуктивно витрачених у період зупинки виробництва, поломки інструменту, обладнання тощо.

Простої робітників і оплату часу простою оформляють спеціальним листком.

Листи про простої виписують на усіх виробничих робітників, які мали протягом дня простої, незалежно від форми оплати їх праці (відрядно або погодинно).

А що робити, коли простоює не один працівник, а одразу весь цех (дільниця, відділення)? Тоді замість індивідуальних листків складають акт, додаючи до нього список працівників, які мали простій.

Але якщо раніше ми говорили про простої «у чистому вигляді», то на практиці трапляється також невиконання працівниками норм виробітку не з їх вини. Доплати робітникам при таких обставинах також відносять до виробничих втрат. Оплату праці працівникові згідно зі ст. 111 КЗпП в цьому випадку здійснюють за фактично виконану роботу. Водночас місячна заробітна плата при цьому не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого розряду (окладу).

А як же враховувати втрати від простоїв у бухгалтерському обліку?

У тому випадку, якщо простої носять короткочасний характер і підприємство продовжує випуск продукції, оплата простоїв не з вини працівника є одним із видів оплат за невідпрацьований час. Відповідно її відносять до інших виплат, які утворюють додатковий фонд заробітної плати виробничого персоналу. Як наслідок такі суми потрібно відносити до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг (тобто, в дебет рахунка 23 «Виробництво» або 91 «Загальновиробничі витрати»). Природно, що такі виплати сформують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) виключно в межах, встановлених ст. 113 КЗпП.

Натомість суми перевищення розміру оплати простоїв, визначеного КЗпП, є понаднормативними витратами. Їх, як відомо, не враховують при формуванні виробничої собівартості продукції. Куди ж «подіти» такі витрати? Їх як витрати періоду відносять до складу собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг (тобто в дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації»).

Зовсім інша картина складається в умовах припинення діяльності підприємства (його структурного підрозділу), коли продукцію взагалі не випускають. У цьому разі витрати на оплату часу простою виробничих працівників віднести до складу собівартості продукції не вийде. Чому? Через те, що відсутній об’єкт витрат. У такому разі витрати на оплату простою персоналу основного і допоміжних виробництв слід списати в дебет субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Втрати від простоїв, викликаних стихійними лихами або іншими надзвичайними подіями (повінь, ураган, крадіжка та інші), відносять до складу інших витрат. Відповідно, обліковують їх за дебетом субрахунку 977 «Інші витрати діяльності».

Щодо огляду цього питання все. Перейдемо до наступного.