Ситуація, коли всі здійснені за період витрати відносять на собівартість готової продукції, зустрічається досить рідко. Набагато частіше особливості технологічних процесів не дозволяють завершити виробництвом усю продукцію, виготовлення якої було розпочате у звітному і навіть попередніх періодах.
При обчисленні собівартості продукції витрати звітного місяця коригують на різницю у вартості незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, тобто до вартості незавершеного виробництва на початок місяця додають витрати звітного місяця і віднімають вартість незавершеного виробництва на кінець місяця.
Незавершене виробництво — продукція, не закінчена обробкою, — зазвичай залишається в цехах на кінець місяця на підприємствах багатьох галузей промисловості.
СКЛАД НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА
До незавершеного виробництва відносять:
— продукцію, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом виробництва;
— вироби, хоча й закінчені виготовленням, але які не пройшли випробувань і технічного приймання або повністю не укомплектовані. Сюди відносять:
а) залишки сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, які знаходяться в апаратах у процесі переробки;
б) залишки продукції в обробних цехах, що не пройшли всіх стадій обробки;
в) продукцію, обробка якої закінчена, але яка не пройшла випробувань і не прийнята відділом технічного контролю;
г) неукомплектовану, неупаковану та незакупорену продукцію, якщо згідно з технічними умовами її вважають готовою і вона підлягає передачі на склад в укомплектованому, упакованому та закупореному вигляді;
д) продукцію, прийняту відділом технічного контролю, але не передану на склад або замовнику до 24 години останнього дня звітного місяця;
е) у виробництвах, де працюють у три зміни, — продукцію, прийняту відділом технічного контролю, але не здану на склад до 8 годин першого числа наступного за звітним місяця.
Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують послуги та роботи, складається з витрат на виконання незавершених робіт і послуг, щодо яких підприємством ще не визнано дохід.
Від чого ж залежить обсяг незавершеного виробництва? Від тривалості виробничого циклу.
Зверніть увагу: до складу незавершеного виробництва не включають:
— матеріали, отримані структурними підрозділами (цехами, ділянками), але не розпочаті обробкою (розкроєм);
— придбані напівфабрикати та комплектуючі вироби, які не пройшли першої операції їх збирання у вузли;
— агрегати та вироби (незалежно від того, знаходяться вони біля робочого місця чи в коморі);
— остаточно забраковані деталі, вузли, напівфабрикати та вироби.
Вилучення невикористаних матеріальних цінностей зі складу незавершеного виробництва звітного періоду здійснюють останнім днем такого звітного періоду. При цьому складають проводку (методом «червоне сторно»): Дт 23 «Виробництво» — Кт 20 «Виробничі запаси».
СПОСОБИ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА
Облік незавершеного виробництва — одна з найскладніших ділянок виробничого обліку. Способи його ведення залежать від низки факторів:
— типу виробництва;
— складності та номенклатури продукції, що виготовляється;
— порядку зберігання міжопераційних заділів;
— інших особливостей технології та організації виробництва.
На більшості підприємств кількісний (оперативний) облік руху напівфабрикатів (деталей) покладено на апарат виробничо-диспетчерської служби. Останній спостерігає за комплектністю заділів незавершеного виробництва, контролює приймання, видачу та транспортування напівфабрикатів (деталей) у виробництві. Оперативний (кількісний) облік напівфабрикатів на проміжних складах при цьому здійснюють працівники цих складів.
А що ж бухгалтерська служба підприємства? Вона здійснює методичне керівництво і контроль за організацією кількісного (оперативного) обліку руху напівфабрикатів (деталей) у виробництві, перевірку достовірності даних цього обліку за допомогою періодичних інвентаризацій.
У ряді галузей промисловості (машинобудівної, металообробної тощо) широко розповсюджені два способи оперативного обліку руху напівфабрикатів у виробництві:
1) подетальний;
2) подетально-поопераційний.
На підприємствах із серійним характером виробництва організовують подетально-поопераційний облік. Тут міжопераційний рух деталей контролюють за допомогою маршрутних листів. Ці документи відображають наявність і ступінь готовності окремих деталей і вузлів у межах кожного виробничого підрозділу.
У масово-поточних виробництвах, де процес виготовлення окремих деталей нетривалий, немає потреби у складному післяопераційному обліку їх готовності. Тут ведуть подетальний облік руху напівфабрикатів (деталей) із цеху до цеху. При цьому використовують місячні відомості, карти (специфікації) комплектувань чи інші накопичувальні документи.
Після закінчення місяця кожен цех складає звіт про рух деталей у виробництві (баланс деталей). Він містить дані щодо їх запуску у виробництво, надходження з інших цехів, центрального складу, здавання на склад і до інших цехів, браку деталей під час обробки та залишків до початку і кінця місяця.
Оперативний контроль та облік руху деталей у виробництві для спрощення можна організувати не за окремими деталями, а за їх комплектами чи складальними вузлами та машинокомплектами.
Облік руху деталей (напівфабрикатів) у цехових коморах здійснюють у картках кількісного обліку. Коли на одному й тому самому складі зберігають однойменні деталі різного ступеня готовності, картки відкривають окремо на кожну деталь щодо її готовності. Прикладом можуть бути заготівка і деталь в обробленому вигляді.
Надходження деталей з інших цехів оприбутковують на підставі приймально-здавальних накладних. Зі свого цеху — на підставі маршрутних листів, робочих нарядів та інших документів.
ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА
Визначати залишки незавершеного виробництва необхідно щомісячно, оскільки без цього показника неможливо встановити собівартість готової продукції.
Порядок установлення залишків незавершеного виробництва залежить від характеру виробництва. Проте найбільш точним є визначення залишків незавершеного виробництва шляхом проведення на кінець місяця інвентаризації. На підприємствах, де залишки щомісячно визначають за даними поточного обліку, також періодично слід проводити перевірку фактичної наявності незавершеного виробництва.
Об’єкти та періодичність проведення інвентаризації визначає власник (керівник) підприємства. Виняток — випадки, коли її проведення є обов’язковим відповідно до законодавства.
Проведення інвентаризації обов’язкове:
— перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім активів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилася не раніше 1 жовтня звітного року;
— при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
— при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
— за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації (наприклад, податкового органу). У цьому випадку інвентаризацію проводять у строки, зазначені в документі відповідного органу, але не раніше отримання підприємством такого документа;
— у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення таких явищ);
— у випадку ліквідації підприємства.
При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації обов’язкове у випадку:
— зміни керівника колективу;
— вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів;
— на вимогу хоча б одного члена колективу.
Інвентаризація незавершеного виробництва дозволяє визначити його комплектність, звірити фактичну наявність деталей, що перебувають на всіх стадіях обробки, вузлів, напівфабрикатів у натуральному вираженні з даними оперативного кількісного обліку їх руху, виявити необлікований (прихований) брак і заділи за замовленнями, знятих з виробництва, надлишки та нестачі деталей, перевірити правильність обліку руху деталей і напівфабрикатів. За даними інвентаризації уточнюють також величину витрат у незавершеному виробництві, що значиться на виробничих рахунках, і собівартість випущеної продукції.
Метою проведення інвентаризації незавершеного виробництва є:
— визначення фактичної наявності незавершених обробкою напівфабрикатів і продукції;
— виявлення фактичної комплектності незавершеного виробництва (заділів), забезпеченості збірки деталями;
— виявлення необлікованого браку;
— перевірка даних оперативного обліку руху напівфабрикатів і деталей і загальної суми витрат у незавершеному виробництві;
— визначення залишку незавершеного виробництва за анульованими замовленнями, а також за тими, виконання яких припинене;
— перевірка правильності розподілу витрат за видами продукції та уточнення собівартості випущеної продукції.
Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві розпорядчим документом керівника створюють постійно діючу інвентаризаційну комісію. До її складу входять керівники цехів (ділянок), головний бухгалтер. Очолює ж комісію керівник підприємства або його заступник.
На підприємствах з великим обсягом інвентаризаційних робіт, що проводяться, для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях зберігання (цехова комора) і виробництва (цех, ділянка) розпорядчим документом керівника підприємства створюють робочі інвентаризаційні комісії. До їх складу можуть входити інженер, технолог, механік, виконавець робіт, товарознавець, економіст, бухгалтер та інші досвідчені працівники, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік.
Робочі інвентаризаційні комісії очолює представник керівника підприємства, який призначає інвентаризацію. Заборонено призначати головою робочої інвентаризаційної комісії в однієї і тієї самої матеріально-відповідальної особи одного й того самого працівника два роки підряд.
Перед початком інвентаризації матеріали, купівельні напівфабрикати, не затребувані цехами (дільницями), а також деталі та вузли, обробка яких завершена на даному етапі, здають на склад та обліковують при інвентаризації складських запасів.
Заділи незавершеного виробництва, що перебувають у цехах, і напівфабрикати необхідно привести в порядок, що забезпечує правильність і зручність підрахунку їх кількості. Слід максимально очистити цехи від бракованих деталей і відходів, пред’явити для контролю заділи, придатність яких викликає сумнів.
Перевірку залишків заділів незавершеного виробництва (деталей, вузлів) здійснюють шляхом фактичного підрахунку, зважування, переміряння.
При проведенні інвентаризації незавершеного виробництва необхідно мати на увазі, що:
1. В інвентаризаційних описах, що складаються окремо за кожним цехом (ділянкою), зазначають найменування заділів, стадію або ступінь їх готовності, кількість або обсяг. Дані інвентаризації незавершеного виробництва зіставляють з відповідними даними оперативного обліку.
2. Сировина, матеріали та купівельні напівфабрикати, що знаходяться біля робочих місць і не розпочаті обробкою, до описів незавершеного виробництва не включають. Чому? Річ у тім, що їх фіксують в окремих інвентаризаційних актах (актах залишків матеріалів і напівфабрикатів, що не піддалися обробці та підлягають віднесенню на підзвітну суму цеху). На вартість таких сировини, матеріалів і напівфабрикатів методом «червоне сторно» зменшують витрати звітного місяця. Першим числом наступного місяця цю саму суму в розрізі найменувань матеріальних цінностей відносять до підзвітної суми цеху.
3. Кількість сировини та матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначають із застосуванням технічних розрахунків. При цьому в описах наводять два кількісні показники: кількість цієї маси або суміші та кількість сировини і матеріалів, що входять до її складу.
4. Виявлений під час інвентаризації брак оформляють працівники відділу технічного контролю. Остаточно забраковані деталі при цьому здають в ізолятор браку і до складу незавершеного виробництва не включають.
При проведенні інвентаризації незавершеного виробництва та встановленні її результатів використовують такі документи:
1) інвентаризаційний ярлик;
2) інвентаризаційний опис;
3) Акт інвентаризації залишків незавершеного виробництва;
4) Акт залишків матеріалів і напівфабрикатів, що не піддалися обробці і підлягають віднесенню на підзвітну суму цеху;
5) звіряльну відомість результатів інвентаризації.
Форми інвентаризаційних документів підприємства розробляють стосовно особливостей свого виробництва.
Під час інвентаризації:
— підраховують та фіксують у відповідних документах (описах, інвентаризаційних відомостях чи ярликах) фактичну кількість деталей, вузлів і напівфабрикатів. При цьому зазначають останню проведену операцію за кожним цехом і матеріально-відповідальними особами;
— виявляють надлишки і нестачі та встановлюють причини їх утворення. У деяких випадках це можуть бути приписки виробітку, приховання браку, втрати деталей тощо;
— відображають у бухгалтерському обліку виявлені розбіжності, розробляють заходи, спрямовані на усунення виявлених недоліків у роботі.
Методи і техніка проведення інвентаризації незавершеного виробництва на підприємствах різні.
Так, на підприємствах масового або великосерійного виробництва інвентаризацію післяопераційно краще не проводити. А як же тоді? Доцільніше буде це робити за деталями та вузлами, шляхом фактичного підрахунку, зважування, переміряння.
Водночас на підприємствах дрібносерійного та індивідуального виробництва, що застосовують маршрутну систему обліку, при інвентаризації можна використовувати маршрутні листи. Вони слугуватимуть для перевірки наявності оформлених партій і кількості деталей у кожній з них.
Підраховане при проведенні інвентаризації фактичне число деталей і напівфабрикатів фіксують в інвентаризаційних відомостях (описах) за кожним цехом (ділянкою). При цьому зазначають найменування заділів, стадії або ступені їх готовності.
Для забезпечення контролю за повнотою інвентаризації, спрощення бухгалтерської обробки та оцінки фактичних залишків незавершеного виробництва використовують також спеціальні інвентаризаційні ярлики.
У цьому випадку цехова інвентаризаційна комісія видає під звіт інвентаризаційним бригадам, які проводять інвентаризацію, необхідну кількість пронумерованих інвентаризаційних ярликів установленої форми. А що ж бригада? Вона, у свою чергу, підраховує наявні на кожному робочому місці або в коморі деталі. На окрему підраховану партію при цьому виписують ярлик (в одному примірнику). Залишають його на тому місці, де перебуває ця партія. У ярлик записують:
— номер складу, дільниці, робочого місця, верстата чи бригади;
— номер чи найменування деталі;
— номер останньої операції;
— кількість придатних деталей;
— дату.
Після того, як інвентаризаційна комісія переконається в тому, що всі партії деталей підраховані та мають ярлики підрахунку всіх партій деталей на всіх робочих місцях, вибірково перевіряють правильність підрахунку деталей у партії та заповнення ярликів. Ярлики збирають, групують, підбирають у необхідній послідовності (за виробами, деталями, операціями). Після цього їх передають до бухгалтерії для складання інвентаризаційних відомостей та оцінки незавершеного виробництва. Застосування ярликів спрощує бухгалтерську обробку та оцінку фактичних залишків незавершеного виробництва.
Бувають випадки, коли в незавершеному виробництві перебувають незавершені збіркою вузли. Як бути тоді? Необхідно визначити кількість витрачених на їх збірку деталей. Для визначення числа витрачених на збірку деталей незавершені збіркою вузли, що перебувають у незавершеному виробництві, розкомплектовують у спеціальних відомостях.
Виявлене в результаті інвентаризації фактичне число деталей зіставляють з даними кількісного (оперативного) обліку деталей. Порівняння дозволяє виявити нестачі та надлишки деталей, а також прихований брак.
Інвентаризаційна комісія у процесі інвентаризації визначає (розраховує) два показники, що стосуються залишків незавершеного виробництва. Це обсяг і вартість витрачених матеріалів і витраченого часу (оплаченої праці) згідно з технологічними картами. Достатність цих двох статей витрат пояснюється наявністю за непрямими статтями калькуляції процентних відношень до будь-якої з двох.
Групування даних про незавершене виробництво здійснюють у тому самому порядку, в якому ведуть зведений облік витрат на виробництво, тобто за калькуляційними об’єктами.
Дані про собівартість залишків незавершеного виробництва за цехами узагальнюють по підприємству в цілому з виділенням витрат кожного цеху.
На цьому з незавершеним виробництвом, з вашого дозволу, закінчимо. Але тільки для того, щоб перейти до останнього розділу тематичного випуску!
