Національний банк України розглянув запит <…> стосовно використання електронних грошей в Україні <…> і повідомляє щодо порушених у ньому питань.
Стосовно використання електронних грошей суб’єктами господарювання
Особливості випуску електронних грошей і здійснення операцій з ними встановлені статтею 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі — Закон) та Положенням про електронні гроші в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 4 листопада 2010 року № 481 (далі — Положення).
Згідно з вимогами вищезазначеного законодавства України суб’єкт господарювання може бути як користувачем електронних грошей, так і отримувачем електронних грошей як оплати платежу за товари, роботи, послуги. Відповідно до вимог пункту 2.4 Положення для користувачів, у тому числі і користувачів — суб’єктів господарювання, встановлені обмеження щодо суми електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває у розпорядженні користувача (для поповнюваних електронних пристроїв сума не повинна перевищувати 8000 гривень, а для не поповнюваних електронних пристроїв ця сума не повинна перевищувати 2000 гривень). Для торговців (суб’єктів господарювання), які приймають від користувачів електронні гроші як оплату платежу за товари, роботи, послуги, Законом та Положенням не встановлено обмежень щодо суми електронних грошей, яка може перебувати на електронному пристрої. Зважаючи на викладене, якщо суб’єкт господарювання — торговець має намір приймати електронні гроші як оплату за товари, роботи, послуги (торговець) і бути одночасно користувачем, банк-емітент має розділити функції цього суб’єкта господарювання і відкрити йому окремі облікові записи (електронні гаманці тощо):
як торговцю — для приймання електронних грошей від користувачів як оплату за товари, роботи, послуги та
як користувачу — для купівлі електронних грошей і здійснення оплати господарських, виробничих потреб з урахуванням обмежень, встановлених Законом та Положенням.
Щодо використання електронних грошей, правила яких не узгоджені з Національним банком України
Згідно з вимогами пункту 15.2 статті 15 Закону банк, що має намір здійснювати випуск електронних грошей, зобов’язаний до початку їх випуску узгодити з Національним банком України правила використання електронних грошей у порядку, встановленому нормативно-правовим актом Національного банку України. Таким нормативно-правовим актом є Положення.
Відповідно до вимог Положення суб’єкти, які здійснюють операції з електронними грошима (емітент електронних грошей, оператор, агенти, торговці та користувачі) мають право їх здійснювати лише за правилами, узгодженими з Національним банком України.
Національний банк України не узгоджував правила використання електронних грошей WebMoney Transfer, Інтернет.Гроші, VkrMoney, RBKMoney, Яндекс.Гроші, QJWI, E-gold.
Стосовно приймання електронних грошей суб’єктами господарювання як оплати за товари, роботи, послуги
Відповідно до пункту 3.5 Положення торговці (суб’єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені в гривнях.
Пунктом 15.1 статті 15 Закону встановлено, що суб’єкт господарювання, який приймає електронні гроші як оплату платежу за товари, роботи, послуги, має право використовувати отримані електронні гроші виключно для обміну на безготівкові кошти або повертати їх користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» товарів, придбаних за електронні гроші. Таким чином, отримані від користувачів електронні гроші торговець має право обміняти на безготівкові кошти у агента з розрахунків або пред’явити до погашення емітенту в обмін на безготівкові кошти, які мають зараховуватися агентом з розрахунків та/або емітентом на власний поточний рахунок торговця, відкритий у банку (за винятком сум електронних грошей, повернених користувачу відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»). Отже, здійснюючи продаж товарів, робіт, послуг за електронні гроші, торговці на кінцевому етапі отримують на власний рахунок у банку безготівкові кошти, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України.
Заступник Голови Я. Смолій
Коментар редакції
НБУ у цьому листі розглянув три питання, що стосуються електронних грошей. За його прикладом і ми не вигадуватимемо велосипед, а теж побудуємо розгляд матеріалу в їх розрізі.
Питання 1. У ньому НБУ розділив на дві категорії тих, хто використовує у своїй діяльності електронні гроші. Це, зокрема:
— користувачі — фізичні особи або суб’єкти господарювання, які є власниками електронних грошей і мають право використовувати їх для придбання товарів і здійснення переказів з урахуванням обмежень, установлених Положенням про електронні гроші в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.11.2010 р. № 481 (далі — Положення);
— торговці — суб’єкти господарювання, зареєстровані відповідно до законодавства України, які на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, приймають електронні гроші як засіб платежу за товари.
До речі, про інших учасників сфери обігу електронних грошей ви мали можливість прочитати в одному з наших цьогорічних матеріалів («Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 6 (78), с. 42).
Що ж хотів підкреслити регулятор, відокремивши користувачів і торговців одне від одного? Те, що вони, як небо і земля, дуже різні. Якщо для перших Положенням установлені обмеження щодо суми електронних грошей на електронних пристроях, що перебувають у їх розпорядженні, то для других нічого подібного не передбачено.
Так, і що з того? А те, що якщо підприємство є водночас і користувачем, і торговцем, то операції, які воно здійснює як одна та інша сторони, потрібно чітко розділити. Точніше кажучи, розкласти по різних електронних гаманцях.
Тобто ті електронні гроші, які ви отримуєте як надходження від реалізації товарів, не вдасться витратити на оплату господарських та виробничих потреб. Причина? Банально проста: першу операцію ви виконуєте як торговець, другу ж — як користувач. А для них п. 15.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі — Закон) встановлює такі-от обмеження. На наш скромний погляд, не досить логічні та виправдані.
Питання 2. Як і раніше, НБУ наполягає на незаконності функціонування в нашій країні цілої низки систем електронних грошей. Як тут із ним не погодитись? Є чинне законодавство, яке для того і створене, щоб його дотримуватись, а зовсім не для того, щоб ним нехтувати. У той же час перелічені в листі системи електронних грошей, що набули значного поширення, на сьогодні працюють в обхід п. 15.2 Закону. Шкода тільки, що регулятор не пояснив, які покарання чекають на порушників, котрі цими системами користуються. А то просто заборонити, як свідчить досвід, замало для того, щоб дійсно щось змінити.
Нагадаємо: на сьогодні НБУ узгодив роботу всього двох систем електронних грошей: Макси та MoneXy. Крім того, легальним є використання GlobalMoney. От тільки її регулятор визначає як платіжну систему, а не систему електронних грошей.
Питання 3. У ньому не сказати, що розглянули, але, принаймні, порушили питання оподаткування надходжень електронних грошей як оплати товарів, робіт, послуг торговців. Оскільки в кінцевому підсумку отримані від таких операцій електронні гроші торговець зобов’язаний обміняти на безготівкові кошти, то і порядок оподаткування не постраждає від того факту, що в розрахунках задіяні електронні аналоги грошей.
Якщо розглядати податковий облік з податку на прибуток, то тут узагалі жодних відмінностей між отриманням доходів у формі електронних грошей і звичайних безготівкових коштів немає. Чому? Адже, як ви маєте пам’ятати, факт оплати товарів, робіт, послуг жодним чином не впливає на відображення доходів в обліку. Причому не тільки в податковому, але й у бухгалтерському.
Ось такі роз’яснення від НБУ. Дякуємо та підтримуємо!
Юрій Товстоп’ят
