Порядок отримання ліцензій

Насамперед визначимо, що представляє собою предмет нашої розмови. Так, ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення КМУ за умови виконання ліцензійних умов (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону про ліцензування). Особливу увагу просимо звернути на останню фразу наведеного визначення. Виконання ліцензійних умов є ключовим фактором провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензійні умови представляють собою нормативно-правовий акт, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються також кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання — юридичних осіб та (або) до ФОП. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги теж включаються до ліцензійних умов. Ліцензійні умови встановлюються окремо для кожного виду або групи видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Суб’єкта господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, називають ліцензіатом.

Уповноваженим на видачу ліцензій є орган ліцензування — орган виконавчої влади, визначений КМУ, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Який конкретно орган уповноважений на здійснення ліцензування, залежить від виду господарської діяльності. Вичерпно такі органи наведені у Переліку № 1698.

У загальному випадку ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк (ч. 4 ст. 14 Закону про ліцензування). Проте КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежувати строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж 5 років. Так, обмеженим строк дії ліцензії є, наприклад, для будівельної діяльності (5 років), для оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (5 років), для діяльності у сфері електроенергетики (встановлюється НКРЕ) тощо.

Господарська діяльність на підставі ліцензії здійснюється:

— виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган — на всій території України;

— виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад — на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Зверніть увагу на те, що ліцензіат — юридична особа на кожну філію, інший відокремлений підрозділ, де відповідний ліцензіат буде провадити зазначений у ліцензії вид господарської діяльності, а ліцензіат ФО-П на кожне місце провадження господарської діяльності має отримати засвідчену органом ліцензування копію ліцензії* (ч. 7 ст. 14 Закону про ліцензування).

А тепер час детальніше поговорити про види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Повний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, наведений у ст. 9 Закону про ліцензування. Цей перелік достатньо об’ємний. Зокрема до таких видів діяльності належать: банківська діяльність; діяльність із надання фінансових послуг; зовнішньоекономічна діяльність; виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; будівельна діяльність; надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом; тур-операторська діяльність тощо.

Зверніть увагу, що з 26.04.2014 р. з переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключено збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини. Натомість у новій редакції п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування зазначено, що зберігання (накопичення) СГ утворених ним небезпечних відходів не підлягає ліцензуванню, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Зазначимо, що наразі ВРУ у першому читанні прийнято проект нового Закону про ліцензування певних видів господарської діяльності (законопроект № 4743). Так-от у ньому його автори трохи скоротили перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню. Вони прибрали ті види діяльності, які не несуть загрози здоров’ю людини, для навколишнього середовища та безпеки держави, впровадження яких не дало позитивних результатів у жодній сфері суспільних відношень або має корупційні ознаки. Зокрема, вони позбавили необхідності ліцензування зовнішньоекономічну діяльність, виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, а також оптову і роздрібну торгівлю ними, торгівлю пестицидами й агрохімікатами, заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту кольорових і чорних металів, збирання, первинну обробку відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоційного каміння тощо. Що ж, побачимо, чи витримає цей законопроект усі перипетії, що його очікують у залі ВРУ, та чи буде врешті-решт прийнятий в цілому та підписаний Президентом. Ну а поки будемо чекати і дотримуватися нині діючих норм Закону про ліцензування.

Наведемо порядок отримання ліцензії схематично на с. 21.

Те, що обов’язково має подати СГ до органу ліцензування для отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, — це заява про видачу ліцензії. Форма заяви встановлюється окремо для кожного виду діяльності. Але щодо видачі якої б ліцензії не була заява, вона обов’язково повинна містити такі дані:

1) відомості про СГ — заявника:

а) для юридичної особи:

— найменування;

— місцезнаходження;

— банківські реквізити,

— ідентифікаційний код;

б) для ФО-П:

— П. І. Б.;

— дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання);

— номер облікової картки платника податків;

2) вид господарської діяльності (вказаний повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

Якщо у заявника — юридичної особи є філії, інші відокремлені підрозділи, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність, або у ФО-П є кілька місць провадження діяльності, у заяві обов’язково зазначається їх місцезнаходження.

Майте на увазі, що заяву СГ орган ліцензування може залишити без розгляду. Щоправда, про це орган ліцензування має повідомити заявника в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії (див. схему на с. 21).Такими підставами є (ч. 8 ст. 10 Закону про ліцензування):

— подання (підписання) заяви особою, яка не має на це повноважень;

— оформлення документів з порушенням вимог ст. 10 Закону про ліцензування;

— відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців відомостей про заявника або наявність відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування ФО-П у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФО-П).

Після усунення причин, що стали підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати таку заяву про видачу ліцензії.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, додаються також й інші документи. Вичерпний перелік таких документів для кожного виду господарської діяльності міститься в Переліку № 756.

У разі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, ліцензіат повинен повідомити про всі такі зміни орган ліцензування. Для цього йому потрібно протягом 10 робочих днів із дня виникнення таких змін подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни (ч. 1 ст. 17 Закону про ліцензування).

Зі схеми, наведеної на с. 21, видно, що без внесення СГ плати за видачу ліцензії та надання органу ліцензування документу, що підтверджує внесення такої плати, отримати цю саму ліцензію він не може.

Розмір плати за отримання ліцензії становить 1 розмір МЗП, встановленої на дату прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії (абз. 3 п. 1¹ постанови № 1755). Оскільки в 2014 році МЗП встановлена в одному розмірі протягом усього року, а саме в сумі 1218 грн., то таким самим буде і розмір плати за отримання ліцензії протягом усього 2014 року. Що нам приготують законодавці наступного року, ми, сподіваємося, дізнаємося вже наприкінці цього злощасного року.

Зазначте, що за видачу копії ліцензії плата справляється в розмірі 1 нмдг - 17 грн. (ч. 8 ст. 14 Закону про ліцензування).

Майте на увазі, що для деяких видів діяльності спеціальними нормативними документами встановлені особливі розміри плати за отримання ліцензії. Наприклад, щоб отримати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, необхідно щорічно вносити плату у розмірі 780 грн. (ч. 1 ст. 4 Закону № 481).

Необхідність переоформлення ліцензії може виникнути у таких випадках (ч. 1 ст. 16 Закону про ліцензування):

— зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім’я, по батькові ФО-П;

— зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання ФО-П;

— зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності.

Процес переоформлення ліцензії пропонуємо розглянути на схемі, що наведена на с. 23.

Зверніть увагу, що за переоформлення ліцензії доведеться внести плату в розмірі 5 нмдг (85 грн.).

Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності (ч. 9 ст. 16 Закону про ліцензування).

Анулювання ліцензії може бути здійснене як за доброї волі ліцензіата, так і всупереч неї. Якщо бути точними, то підставами для анулювання ліцензії на провадження певних видів діяльності є (ч. 1 ст. 21 Закону про ліцензування):

1) заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

2) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

3) наявність в ЄДРПОУ відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування ФО-П у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФО-П);

4) копія свідоцтва про смерть ФО-П, засвідчена посадовою особою відповідного органу ліцензування або нотаріально;

5) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих СГ для одержання ліцензії;

6) акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

7) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

8) акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

9) акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Список величенький, еге ж? Тож, якщо вам дорога ваша ліцензія, не допускайте виникнення небажаних підстав для її анулювання, бо ви і оком не встигнете зморгнути, як втратите законну можливість здійснювати діяльність, що підлягає ліцензуванню.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії впродовж 10 робочих днів з дати встановлення наведених вище підстав. Ліцензіату ж таке рішення вручається (надсилається) не пізніше 3 робочих днів з дати його прийняття із зазначенням підстав анулювання. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через 30 днів з дня його прийняття. Це не стосується рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (ФО-П), які набирають чинності з дня їх прийняття. Протягом цього терміну ліцензіат має шанс подати скаргу до експертно-апеляційної ради. У такому випадку дія рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально упов-новаженого органу з питань ліцензування. Після сплину зазначеного 30-денного строку оскаржити рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії можна тільки у судовому порядку.

У разі примусового анулювання ліцензії за підставами 2, 5, 6 та 7, наведеними вище, суб’єкт господарювання може отримати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності лише не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії (ч. 7 ст. 21 Закону про ліцензування).

Насамкінець зазначимо, що за провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, без отримання належної ліцензії або з порушеннями правил ліцензування законодавець не поскупився на рясні штрафи. За це, в першу чергу, посадовим особам СГ та фізичним особам — суб’єктам господарювання загрожує адміністративна і навіть кримінальна відповідальність, а самим СГ у певних випадках — адміністративно-господарська відповідальність. Тож не нехтуйте правилами ліцензування, зокрема тими, про які ви дізналися сьогодні з нашої статті, і все у вас буде гаразд!

використані документи та скорочення

Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Перелік № 1698 — Перелік органів ліцензування, затверджений постановою КМУ від 14.11.2000 р. № 1698.

Перелік № 756 — Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджений постановою КМУ від 04.07.2001 р. № 756.

Постанова № 1755 — постанова КМУ «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755.

ВРУ — Верховна Рада України.

КМУ — Кабінет Міністрів України.

МЗП — мінімальна заробітна плата.

НКРЕ — Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики.

Нмдг — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

СГ — суб’єкт господарювання.

ФО-П — фізична особа — підприємець.