Щодо реалізації фізичними особами права на податковий кредит

Державна податкова адміністрація України повідомляє, що згідно із п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону. Пунктом 10.1 ст. 10 Закону встановлено, що платник податку — резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів

Також згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу податкового кредиту включаються фактично понесені

Водночас, як свідчать інформація від податкових органів на місцях та письмові звернення громадян до ДПА України, комерційні банки встановлюють такі умови повернення кредитів та процентів за ними, які не дають змоги скористатися встановленим Законом № 889 податковим кредитом щодо суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом. Так, значна кількість фізичних осіб, які звертаються до податкових органів за одержанням указаного виду податкового кредиту, як підтвердні документи надають копії платіжних документів, в яких сума тіла кредиту та процентів за ним, що повертаються платником банку-кредитору, зазначені загальною сумою (ануїтетні платежі). При цьому платники податку стверджують, що саме банки-кредитори наполягають на укладенні кредитних договорів з зазначенням умов повернення кредиту ануїтетними платежами і відмовляються змінювати умови таких договорів. Також багато скарг платників податку стосуються вимог банків щодо погашення боргових зобов’язань виключно через відкриті боржниками у цьому ж банку власні поточні рахунки. При цьому у розрахункових (платіжних) документах призначенням платежу є «поповнення власного поточного рахунку», а не погашення сум відсотків за користування іпотечним кредитом.

Такий стан справ призводить до того, що фізичні особи — платники податку штучно позбавляються банками можливості надати податковим органам підтвердні розрахункові документи щодо сплати саме процентів за іпотечним житловим кредитом і тому не можуть реалізувати своє законне право на податковий кредит.

Повідомляючи наведене та враховуючи значну соціальну значимість даного питання, ДПА України пропонує розглянути питання щодо надання НБУ комерційним банкам України відповідних рекомендацій, які б забезпечили окреме виділення в платіжних (розрахункових) документах, що підтверджують виконання зобов’язань боржником перед кредитором, сум процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом.

Заступник голови ДПА України С. Лекарь

У листі ДПАУ йдеться про право на податковий кредит щодо сплачених процентів за іпотечним кредитом.

Нагадаємо, що відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV платник податку — резидент має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При цьому такі проценти мають підтверджуватися документально — фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і визначають суму таких витрат.

Однак на практиці не всі платники процентів за житловим іпотечним кредитом можуть скористатися своїм законним правом на отримання податкового кредиту. Як зазначає ДПАУ, причиною цього є специфічне документальне оформлення операцій установами банків. Наприклад, у платіжних документах може бути зазначено загальну суму тіла кредиту і процентів за ним (так звані ануїтетні платежі). А для точного визначення суми процентів, сплачених за іпотечним кредитом, ДПАУ хоче бачити в розрахунковому документі конкретну суму процентів. Інакше в реалізації права на податковий кредит платнику податків відмовлять.

На наш погляд, позиція ДПАУ з цього питання є дуже фіскальною. Пояснимо чому.

Для цього звернемося до Інструкції про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженої наказом ДПАУ від 22.09.2003 р. № 442. У п.п. 3.1.1 цієї Інструкції зазначено, що суму фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом має бути документально підтверджено платником податку наявністю договору про іпотечний кредит і платіжних документів, що свідчать про перерахування за ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (розрахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з позначкою про перерахування коштів).

Якщо у платіжному документі окремо не виділено суму процентів за житловим іпотечним кредитом, то це не доказ того, що їх не було фактично перераховано банку. Такі суми просто зазначено в загальній сумі платежу (тіло + проценти). Конкретну ж суму процентів може бути зазначено в додатку до іпотечного договору чи у виписці банку. Цих документів разом з платіжним документом буде достатньо для підтвердження факту перерахування певної суми процентів.

Стосовно ситуації, коли погашення зобов’язань фізичної особи перед банком провадиться через відкриті фізичними особами в цих банках поточні рахунки, зауважимо таке.

Дійсно, унесення коштів фізичною особою на свій поточний рахунок супроводжується виписуванням розрахункового (платіжного) документа з призначенням платежу «поповнення поточного рахунка». Однак при списанні банком коштів із поточного рахунка платника податків (у межах договірного списання) виписується меморіальний ордер. Тож у ньому може бути зазначено суму процентів за житловим іпотечним кредитом.

Якщо фізична особа надасть органу податкової служби такий документ, що свідчить про суму списання з її поточного рахунка суми процентів за іпотечним договором, то, на наш погляд, такий документ має всі шанси на статус розрахункового і дозволить фізичній особі претендувати на податковий кредит.