Щодо відповідальності працівників та посадових осіб за шкоду підприємству

На ваш лист <…> Юридичне управління Мінпраці повідомляє таке.

Згідно зі статтею 130 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП)

Відповідно до частини третьої статті 134 КЗпП у разі, коли шкоду заподіяно діями працівника, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку,

Стаття 212 Кримінального кодексу України визначає як такі діяння умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, уведених у встановленому законом порядку, вчинене

Таким чином,

Начальник Юридичного управління І. Тубелець

У ситуації коли підприємство змушене заплатити фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання податкових зобов’язань, у керівника цілком природно виникає бажання стягнути з винного, яким виявляється бухгалтер, сплачену до бюджету суму в повному обсязі. У листі, що коментується, Мінпраці називає умови, за яких такі претензії керівника будуть правомірними.

Нагадаємо, що за загальним правилом працівника може бути притягнуто до матеріальної відповідальності тільки при дотриманні таких вимог:

1) шкоду завдано в результаті порушення покладених на працівника трудових обов’язків (ч. 1 ст. 130 КЗпП); забезпечення перерахування передбачених законодавством податків та зборів входить до трудових обов’язків головного бухгалтера (або особи, яка виконує його функції);

2) стягнути з працівника можна тільки пряму дійсну шкоду (ч. 2 ст. 130 КЗпП), до якої належать, зокрема, суми фінансових санкцій (п. 17 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14), а от вимоги про відшкодування неотриманого підприємством прибутку до нього не може бути висунуто;

3) матеріальна відповідальність настає тільки за умови, що шкоду завдано винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч. 2 ст. 130 КЗпП), тому, наприклад, якщо причиною несплати податків є відсутність грошових коштів у суб’єкта господарювання, суди цю обставину розцінюють як підставу для відмови в задоволенні позовів до бухгалтера про стягнення з нього сум сплачених підприємством штрафних санкцій за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань (див., рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.12.2008 р. у справі № 2-2072/08);

4) працівник несе матеріальну відповідальність у розмірі, що не перевищує його середній місячний заробіток (ч. 2 ст. 130, ч. 1 ст. 132 КЗпП).

Як бачимо, навіть у ситуації, коли до сплати підприємством фінсанкцій призвело неналежне виконання бухгалтером своїх трудових обов’язків, а не певні, що не залежать від нього обставини, стягнути з нього шкоду підприємство зможе тільки в розмірі середнього місячного заробітку бухгалтера. Безумовно, не йдеться про ситуацію, коли працівник відшкодовує завдану підприємству шкоду добровільно. У цьому випадку сума відшкодування може покривати розмір шкоди в повному обсязі.

На те, що матеріальну відповідальність бухгалтера перед підприємством обмежено розміром його середнього місячного заробітку , Мінпраці звертало увагу в листі від 04.12.2009 р. № 302/06/186-09. У листі, що коментується, Мінпраці вказує на ситуацію, коли в підприємства з’являється можливість відхилитися від цього загального правила та стягнути з бухгалтера суму перерахованих до бюджету фінсанкцій у повному обсязі. Зробити це можна у випадку, якщо бухгалтера визнано судом винним у злочині, у результаті вчинення якого підприємство понесло шкоду у вигляді фінансових санкцій за невиконання передбачених податковим законодавством зобов’язань.

У листі, зокрема, ідеться про ситуацію, коли внаслідок учинення посадовою особою діяння, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (ККУ), до підприємства було застосовано фінансові санкції. У цьому випадку зазначена посадова особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству. При цьому важливо не забути, що далеко не кожний бухгалтер при виконанні своїх трудових обов’язків є посадовою особою. Щоб вважатися такою, він має бути наділений певними організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими повноваженнями, про що, зокрема, може свідчити наявність у бухгалтера права підпису звітності підприємства та первинних документів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 14, с. 22).

Необхідність такого роз’яснення виникла, зокрема, у зв’язку з тим, що на практиці податкові органи часто звертаються з позовами про стягнення сум нарахованих фінансових санкцій не до підприємства, а до його посадових осіб, визнаних винними в ухиленні від сплати податків. На жаль, є одиничні рішення, коли такі позови визнаються судами обґрунтованими (див. ухвалу ВСУ від 08.04.2009 р.).

Якщо ж керуватися вимогами чинного законодавства, події повинні розвиватися так:

1) посадову особу має бути визнано винною у злочині, у результаті вчинення якого підприємству було завдано шкоди, зокрема у вигляді нарахування фінансових санкцій.

Слід зауважити, що кримінальну справу щодо посадової особи може бути порушено навіть до закінчення процедури судового або адміністративного оскарження підприємством податкового рішення (ухвала ВСУ від 10.02.2009 р. № 5-224км09), але винести обвинувальний вирок до закінчення розгляду питання про правомірність рішення податківців суд не може (п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 08.10.2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів», ухвала ВСУ від 12.03.2009 р. № 5-4872км08).

Як свідчить аналіз судової практики, якщо причиною несплати податків стала помилка (наприклад, допущена при заповненні декларації з податку на прибуток), посадову особу не може бути притягнуто до відповідальності за ст. 212 ККУ, оскільки вона передбачає відповідальність за умисний злочин (див. ухвалу ВСУ від 01.12.2009 р. № 5-4652км09);

2) до такої визнаної винною в скоєнні злочину посадової особи підприємство може пред’явити позов про відшкодування шкоди, розмір якої дорівнює сумі сплачених підприємством фінансових санкцій. Деякі підприємства при визначенні розміру понесеної шкоди помилково включають до неї також суму податкових зобов’язань. Однак обов’язок зі сплати податків покладено на підприємство як платника податків і не залежить від винних дій його посадових осіб, тому стягненню підлягають тільки суми сплачених санкцій (ухвала апеляційного суду Харківської області від 20.02.2008 р. у справі № 22-ц-72/2008);

3) податковий орган не може звертатися з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі фінансових санкцій безпосередньо до посадової особи підприємства, навіть якщо підприємство не сплачує їх суму до бюджету, оскільки «…платником податків є підприємство і саме воно несе відповідальність перед державою за несплату податків у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Притягнення посадових осіб підприємства до кримінальної відповідальності не є підставою для стягнення безпосередньо з них на користь держави матеріальної шкоди, заподіяної ухиленням від сплати податків та невиконанням податкового зобов’язання» (див., наприклад, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 28.02.2007 р. № 22ц-173 2007).

Це відповідає загальним правилам стягнення заподіяної шкоди, закріпленим у Цивільному кодексі України. Так, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. У цьому випадку це виявляється у сплаті підприємством суми фінансових санкцій на користь держави. Після цього в такої юридичної або фізичної особи виникає право зворотної вимоги (регресу) до свого працівника (ст. 1191 ЦКУ). З цієї ж причини підприємство не може вимагати від працівника відшкодування завданої йому шкоди доти, доки не сплатить нараховані йому фінансові санкції.

Наостанок звернемо увагу: обов’язок відшкодувати шкоду у зв’язку з несвоєчасною сплатою податкових платежів рівною мірою покладено і на керівника підприємства, тому все викладене справедливо і щодо нього.

Олена УВАРОВА, юрист