Теми статей
Обрати теми

Надання відпусток: відповідаємо на запитання читачів

Редакція ОП
Стаття

Надання відпусток: відповідаємо на запитання читачів

 

Нарешті настає пора відпусток… Відпустки є одним із видів часу відпочинку, що передбачено трудовим законодавством. У зв'язку з цим, як завжди, у фахівців підприємств, установ, організацій виникають питання щодо порядку надання, перенесення та поділу щорічних і додаткових відпусток. Про найактуальніші моменти, які турбують наших читачів, і йтиметься в запропонованому матеріалі.

 

Наталія ІВЛЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Використані документи

КЗпП —

Кодекс законів про працю України.

Закон № 504 —

Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Порядок № 100 —

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Закон № 3723 —

Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII.

Закон № 796 —

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII.

 

Чи враховуються при визначенні тривалості щорічної або додаткової соціальної відпустки вихідні, святкові й неробочі дні?

Одразу зазначимо, що тривалість відпусток працівників розраховується в календарних днях. Відповідно до

ст. 5 Закону № 504 святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504), не враховуються.

В Україні святковими i неробочими днями відповідно до

ст. 73 КЗпП є: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1 i 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України, а також дні, на які за церковним календарем припадають Пасха (Великдень) і Трійця. Слід зазначити, що святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Але поняття «святковий та неробочий день» слід відрізняти від поняття «вихідний день».

Вихідні дні до тривалості щорічної відпустки та додаткової включаються, як i будь-які інші календарні дні, тому на кількість вихідних днів, які припадають на період відпустки, відпустка не продовжується. Вихідні дні (субота, неділя) входять до відпустки, так би мовити, на загальних підставах, оскільки відпустка, як ми вже зазначали, обчислюється в календарних днях, а не робочих.

Аналогічну думку висловило Мінпраці в

листі від 03.03.2008 р. № 43/13/133-08.

Наведемо приклад. Працівниця взяла щорічну відпустку на 24 календарних дні з 7 травня 2010 року. Оскільки на час її відпустки припадає 1 святковий день (9 травня) і один неробочий — Трійця (23 травня), то до роботи вона повинна приступити не 31 травня 2010 року, як належить за календарем, а 2 червня 2010 року, тобто відпустку буде продовжено на 2 святкових та неробочих дні.

 

Чи можна розділити щорічну відпустку на кілька частин?

Статтею 79 КЗпП

та ст. 12 Закону № 504 допускається поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною. Проте зазначеною вище нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі. Це підтверджує Мінпраці в

листах від 17.11.2006 р. № 413/13/116-06 та від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08.

На практиці ініціатором поділу щорічної відпустки є, як правило, працівник, який має звернутися до керівника з відповідною заявою. Отже, власник або уповноважений ним орган

має право погодитися з таким поділом або відмовити в поділі, і така відмова не буде оцінена як порушення прав працівника чи норм законодавства про працю.

Водночас з метою запобігання будь-яким ускладненням у взаєминах із працівником забезпечення вимог

Закону № 504 щодо надання відпусток у календарних днях, а також виходячи з інтересів виробництва, власник або уповноважений ним орган має право регламентувати можливість поділу щорічної відпустки на частини в Правилах внутрішнього трудового розпорядку, установивши порядок такого поділу в розділі «Робочий час і час відпочинку».

 

На яких підставах керівництво може відкликати працівника з відпустки?

Слід зазначити, що всі причини, за якими працівник може бути відкликаний з відпустки, чітко визначені в

ч. 8 ст. 79 КЗпП та ч. 3 ст. 12 Закону № 504. Указаними нормами встановлено, що переривати щорічну відпустку можна тільки за згодою працівника і лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації. Тільки ці причини вважаються поважними.

Отже, якщо всі умови відкликання працівника з відпустки дотримані, то перешкод для здійснення цієї процедури немає. Оформлюється відкликання працівника з відпустки відповідним наказом роботодавця, де обов’язково має бути зазначена підстава для відкликання, тобто відповідне формулювання з посиланням на законодавчі норми, і службова записка керівника того підрозділу, працівника якого відкликають із відпустки (така службова записка має містити обґрунтування відкликання з відпустки саме цього працівника й саме з попередньо зазначеної в наказі підстави). Оплата при відкликанні працівника з відпустки здійснюється з урахуванням тієї суми, яка була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Невикористана частина щорічної відпустки зазвичай надається працівникові одразу ж після закінчення дії причин, які зумовили його відкликання з відпустки, хоча за згодою сторін — працівника й роботодавця — невикористану частину відпустки може бути перенесено й на інший період, але з дотриманням загальних вимог законодавства про поділ відпустки на частини.

Потрібно також додати, що згідно зі

ст. 10 Закону № 504 щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Якщо працівник з якихось причин не скористається протягом робочого року тією частиною відпустки, яка залишилася невикористаною після відкликання з відпустки, він має право використати її наступного року, а при звільненні (незалежно від підстав) йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Нагадаємо, що законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Також законодавство не містить заборони надавати щорічні відпустки у випадку їх невикористання.

Водночас

особливий порядок відкликання із відпустки встановлений для держслужбовців. Згідно зі ст. 20 Закону № 3723 вони можуть бути відкликані зі щорічної або додаткової відпустки за рішенням керівника державного органу. Таке відкликання може відбуватися без згоди держслужбовця та підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені КЗпП та Законом № 504. При цьому частина невикористаної відпустки, що залишилася, надається держслужбовцю в будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році.

 

На підприємстві склалася така ситуація, що працівницю ніким замінити на час щорічної відпустки. Чи можна їй перенести відпустку на наступний рік у зв'язку з виробничою потребою?

Відповідно до

ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону № 504 чітко визначено підстави та порядок перенесення щорічних відпусток.

В обов’язковому порядку

на вимогу працівника щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період у разі:

— порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки);

— несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

Також щорічну відпустку

може бути перенесено на інший період або продовжено в разі:

— тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку. На це звертало увагу Мінпраці в

листі від 19.02.2009 р. № 34/13/116-09. Якщо до моменту початку відпустки працівнику видано листок непрацездатності, початок відпустки має переноситися на інший строк. Якщо непрацездатність настала в період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник був непрацездатний;

— виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

— настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

— збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва.

Зазначимо, що наведені підстави перенесення відпусток є вичерпними та розширенню не підлягають.

Також

ст. 11 Закону № 504 передбачено: щорічну відпустку за ініціативою власника або уповноваженого ним органу як виняток може бути перенесено на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Слід зазначити, що в разі перенесення щорічної відпустки

новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог

ст. 12 Закону № 504.

Нагадаємо, що

забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд , а також ненадання їх протягом робочого року особам до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

 

Коли допускається заміна відпустки грошовою компенсацією?

У деяких випадках і за дотримання певних умов відпустку може бути замінено грошовою компенсацією. Порядок виплати компенсації за невикористану відпустку регламентовано

ст. 83 КЗпП і ст. 24 Закону № 504. Відповідно до зазначених статей грошову компенсацію за невикористану відпустку працівник може отримати:

1) у разі звільнення (припинення трудового договору);

2) у процесі роботи в установі, організації, закладі (без припинення трудових відносин).

Зупинимося детальніше на особливостях кожного з таких випадків.

 

Компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення

Згідно зі

ст. 3 Закону № 504 за бажанням працівника перед звільненням (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку. Якщо працівник не бажає використовувати цю відпустку, йому виплачується грошова компенсація.

Відповідно до

ст. 83 КЗпП і ст. 24 Закону № 504 в разі звільнення працівника грошова компенсація виплачується йому за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, що надається згідно зі ст. 19 Закону № 504.

Інші види

відпусток, не використані працівником: навчальні та творчі, «чорнобильські», соціальні (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) — компенсації не підлягають. Слід зазначити, що, на думку Мінпраці (лист від 17.11.2006 р. № 415/13/116-06), додаткова відпустка особам, які належать до 1 — 2 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, строком 14 робочих (16 календарних) днів, що надається згідно зі ст. 20 і 21 Закону № 796, — це гарантована державою пільга, що надається протягом календарного року. Така відпустка не належить до щорічних відпусток.

Заборонена

також виплата грошової компенсації замість надання відпустки будь-якого виду особам віком до 18 років.

При нарахуванні (виплаті) компенсації за невикористану відпустку в разі звільнення працівника необхідно пам'ятати таке.

Перше.

За відсутності у працівника права на відпустку з наступним звільненням у нього (працівника) залишається право на отримання грошової компенсації за таку відпустку. Це означає, що компенсація за відпустку надається незалежно від причини звільнення.

Так, виплата компенсації за невикористану відпустку працівнику, звільненому через

порушення трудової дисципліни (наприклад, за появу в нетверезому стані, за прогули тощо), здійснюється на загальних підставах. Держкомпідприємництва у своєму листі від 23.07.2003 р. № 4382, посилаючись на ст. 3 Закону № 504, додатково роз'яснив, що в разі звільнення працівника за порушення трудової дисципліни він не має права на отримання невикористаної відпустки з наступним звільненням. Але це обмеження не можна розглядати як позбавлення такого працівника права на отримання компенсації за невикористану відпустку.

Також не може бути надано відпустку з наступним звільненням держслужбовцю, який досяг граничного віку перебування на держслужбі (60 років — для чоловіків, 55 років — для жінок) і має бути звільнений у день досягнення такого граничного віку для держслужбовців.

Проте в день звільнення

держслужбовцю має бути виплачено грошову компенсацію за не використані ним дні відпустки (лист Мінпраці від 05.02.2008 р. № 18/13/116-08).

Друге.

Право працівника на використання щорічної відпустки, а також додаткової відпустки «на дітей» не обмежене строком давності.

Компенсації підлягають

усі дні всіх невикористаних працівником щорічних відпусток незалежно від того, скільки років вони не надавалися.

Також законодавство не встановлює строків давності, після яких втрачається право на

додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

Отже, якщо працівник, який має право на отримання відпустки відповідно до

ст. 19 Закону № 504, з будь-яких причин нею не скористався, в разі звільнення йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки.

У

листі від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07 Мінпраці також роз'яснює, що оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною, а не щорічною, то право на її використання або отримання компенсації в разі звільнення працівник має незалежно від часу, відпрацьованого в установі. Відповідно грошова компенсація за цю додаткову відпустку розраховується виходячи з її повної тривалості.

 

Компенсація за невикористану відпустку працюючому співробітнику

Компенсацію може бути виплачено й у тому випадку, коли трудові відносини з роботодавцем не припиняються і працівник продовжує працювати.

Стаття 24 Закону № 504 дозволяє в такому разі частину щорічної відпустки замінити грошима за бажанням працівника. Але при цьому має виконуватися умова: тривалість наданих працівнику щорічної та додаткових відпусток має бути не менше 24 календарних днів. Інакше кажучи, працівник в обов'язковому порядку має використати 24 календарних дні відпустки. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07. Наприклад, держслужбовцю встановлено щорічну відпустку тривалістю 35 календарних днів — 30 днів основної та 5 днів додаткової відпустки за стаж держслужби понад 10 років. У такому разі, використавши 24 календарних дні, працівник за бажанням зможе отримати компенсацію за решту 11 днів щорічної відпустки.

У

листі від 21.10.2009 р. № 629/13/84-09 Мінпраці звернуло увагу, що законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, у тому числі щорічні додаткові відпустки за стаж державної служби. Тому, якщо з будь-яких причин працівник не використав щорічну відпустку, він має право скористатися нею, а в разі звільнення (незалежно від підстав) за всі дні такої відпустки йому має бути виплачено компенсацію.

У зазначеному

листі Мінпраці робить висновок: «Отже, за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки (у тому числі й додаткової відпустки за стаж державної служби) йому має бути виплачено грошову компенсацію ».

Звертаємо увагу, що компенсувати можна

тільки частину щорічної відпустки (основної та додаткової). Додаткову відпустку «на дітей» можна замінити грошовою компенсацією тільки в разі звільнення. При цьому слід зауважити, що до обов'язкових 24 днів відпустки, які має бути використано працівником, входять дні щорічної відпустки (основної та додаткової) і додаткової відпустки «на дітей». Тому якщо працівник має право на відпустку «на дітей» згідно зі ст. 19 Закону № 504 (10 днів), то її можна приєднати до частини основної відпустки (14 днів та більше), а за решту щорічної основної (за наявності — і щорічної додаткової) отримати грошову компенсацію. Наприклад, держслужбовець, одинока мати, яка виховує дитину, має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів і додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів. При оформленні щорічної відпустки жінка написала заяву про надання їй 14 календарних днів щорічної відпустки і 10 календарних днів соціальної відпустки (усього 24 календарних дні). У цьому випадку вона має право отримати компенсацію за 16 днів невикористаної щорічної основної відпустки.

 

На підприємстві затверджені графіки щорічних відпусток. Чи можна надати працівнику основну щорічну відпустку поза графіком?

Черговість надання відпусток відповідно до

ст. 10 Закону № 504 визначається графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Слід зазначити, що при складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком,

узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

З цього випливає, що працівнику може бути надано основну щорічну відпустку поза графіком відпусток лише за попереднім узгодженням з роботодавцем.

 

Як надається відпустка працівникам у разі їх роботи на підприємстві за сумісництвом?

Працівникам, які працюють за сумісництвом, крім щорічної відпустки за основною роботою надають і щорічну відпустку за сумісництвом, незалежно від того, це робота на різних підприємствах, в установах, організаціях чи на одному й тому самому підприємстві.

Відповідно до

ст. 10 Закону № 504 відпустку на роботі за сумісництвом за бажанням працівника слід надавати одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. При цьому, якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом, є меншою за тривалість відпустки за основним місцем роботи, працівнику відповідно до п. 14 ст. 25 Закону № 504 в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Слід зазначити, що

Законом № 504 не передбачено жодних обмежень щодо надання додаткових відпусток особам, які працюють на умовах сумісництва.

 

Працівник підприємства звільняється. Чи може він використати відпустку в такому разі?

Так, дійсно, у працівника є право на невикористану відпустку в разі його звільнення. Це регламентовано

ст. 3 Закону № 504, де зазначено, що за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

Слід зазначити, що датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

За загальним правилом, установленим

ст. 3 Закону № 504, працівнику надається невикористана відпустка з наступним звільненням у разі закінчення строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП). У такому випадку дія трудового договору продовжується до закінчення відпустки і днем звільнення є останній день відпустки. Це також зазначається в листі Мінпраці від 05.02.2008 р. № 18/13/116-08. Варто зауважити, що в разі звільнення працівника за порушення трудової дисципліни (наприклад, за появу в нетверезому стані, за прогули тощо) працівник позбавляється права на надання йому відпустки перед звільненням. Однак це не означає, що він позбавляється права на отримання грошової компенсації за не використані ним дні відпустки. Така ж думка міститься і в листі Держкомпідприємництва від 23.07.2003 р. № 4382.

Слід нагадати про необхідність вчасного розрахунку з працівником при звільненні. Відповідно до

ст. 116 та 117 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

 

Чи має право працівник отримати в поточному році всі невикористані за минулі роки відпустки?

Дійсно, таке право у працівника є. Нагадаємо, що відповідно до

ст. 2 Закону № 504 право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом № 504, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону № 504.

Слід зазначити, що терміну давності, після збігу якого працівник втрачає право на щорічну відпустку, законодавством не передбачено.

З цього випливає, що чинне законодавство не містить заборони використовувати працівником щорічні відпустки, що йому не були надані своєчасно працедавцем за минулі роки.

 

На підприємство прийнято двох працівників, які мають 1-шу та 2-гу категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вони мають право на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік, яку мають компенсувати органи соціального захисту.

Який порядок

надання такої відпустки працівникам і який порядок отримання компенсації підприємством?

Згідно з

п.п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796 особам, віднесеним до 1-ї та 2-ї категорій, державою гарантовані компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених

п. 1 ст. 4 Закону № 504, відповідно на неї не поширюються норми Закону № 504, передбачені для щорічних відпусток (право на перенесення та поділ відпустки на частини).

На відміну від щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов'язана зі робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, в установі, організації. Також додаткова відпустка, передбачена

ст. 20 та 21 Закону № 796, не підлягає подовженню на святкові та неробочі дні, тобто ці дні включаються в розрахунок тривалості цієї відпустки та відповідно підлягають оплаті в порядку, встановленому законодавством. Про це йшлося в листах Мінпраці від 14.06.2006 р. № 206/13/116-06, від 19.06.2007 р. № 195/13/116-07.

Нагадаємо, що ця відпустка є гарантованою державою пільгою, а тому роботодавець зобов’язаний забезпечити це право працівника впродовж року. Отже, така відпустка має бути використана протягом календарного року, якщо працівник не реалізував своє право на неї в поточному році,

перенесення її на наступний рік не допускається. Це підтверджує Мінпраці в листі від 14.06.2006 р. № 206/13/116-06.

Виплата грошової компенсації за цю відпустку чинним законодавством не передбачена, тобто вона має бути використана. На цьому наголошувало Мінпраці в

листах від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07, від 17.11.2006 р. № 415/13/116-06.

Також звернемо увагу на те, що не вбачається підстав надавати додаткову відпустку, передбачену

п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796 працівнику на роботі за сумісництвом (див. лист Мінпраці від 10.06.2008 р. № 149/13/116-08).

Розрахунок за час цієї відпустки провадиться підприємством відповідно до

Порядку № 100, а виплата коштів на підставі цих розрахунків проводиться органами соціального захисту населення згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936 (далі — Порядок № 936). Відповідно до п. 4 Порядку № 936 та ст. 63 Закону № 796 виплати та компенсації чорнобильцям здійснюються центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі — уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.

Існує низка соціальних виплат, доплат (види допомоги), що виплачують чорнобильцям

безпосередньо працедавці за місцем основної роботи. Їх перелік визначено на підставі п. 5 Порядку № 936 і деталізовано в пп. 5 — 13 п. 4. Зокрема, у п.п. 9 п. 4 Порядку № 936 передбачена оплата додаткової відпустки громадянам строком 14 робочих днів (16 календарних днів). Зазначені виплати згодом відшкодовуються уповноваженими органами.

Відповідно до

п. 6 Порядку № 936 для отримання компенсації виплат від уповноважених органів працедавці повинні:

1) зареєструватися у відповідному органі, для цього вони

не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року подають:

— відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомог певних видів за формою, затвердженою Мінпраці;

— списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера;

— графік відпусток громадян та розрахунок витрат для додаткової відпустки на наступний бюджетний рік.

У разі зміни зазначених відомостей та списків громадян підприємство протягом 20 днів наступного місяця повідомляє про такі зміни розпорядників коштів;

2) подати до уповноваженого органу до 25 числа місяця, за який проводиться нарахування:

— документи про розрахункові витрати, пов'язані з виплатою компенсацій і допомоги певних видів;

— реєстр одержувачів компенсаційних виплат і допомог, де вказується прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, сума компенсацій і вид допомоги.

Нагадаємо, що керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

У свою чергу, уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

 

Чи можна надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю 15 календарних днів у травні 2010 pоку, якщо йому було надано таку відпустку тривалістю 10 календарних днів у січні цього ж року у зв'язку з його одруженням?

Слід зазначити, що

Законом № 504 та ст. 84 КЗпП передбачено два види відпусток без збереження заробітної плати. Зокрема, це відпустки, що надаються працівникам в обов'язковому порядку, тобто належить їм за законом, та відпустки, що надаються за погодженням сторін (роботодавця та працівника) за сімейними обставинами і з інших причин. Отже, у випадках, передбачених ст. 25 Закону № 504, працівнику за його бажанням в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати. Так, у наведеному випадку працівник використав у січні 2010 року відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 10 календарних днів на підставі п. 8 ст. 25 Закону № 504, тобто у нього було законне право для одержання такої відпустки.

Статтею 26 Закону № 504

передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Разом з тим перелік цих причин чинним законодавством України не встановлено, тому що поважність їх залежить від конкретних обставин, що склалися в того чи іншого працівника.

Для надання такої відпустки в заяві на ім’я керівника підприємства працівник зазначає сімейні обставини або інші причини, які обумовили потребу.

Ще раз зауважимо, що для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало —

обов’язковою умовою тут є згода сторін . Рішення надавати чи не надавати працівнику з тієї чи іншої причини зазначену відпустку належить виключно до компетенції роботодавця. Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав надання такої відпустки та її тривалості.

Варто зазначити, що законодавством не передбачено, що відпустку без збереження заробітної плати працівник має використати всю й одразу

. Тому відпустку без збереження заробітної плати працівник може брати кілька разів протягом року (наприклад, узяти п’ять днів, потім десять днів), але загальна тривалість таких відпусток не може перевищувати 15 календарних днів.

Слід зазначити, що час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, встановленою

ст. 25 і 26 Закону № 504, зараховується до стажу роботи для надання щорічної відпустки.

Отже, якщо працівник у цьому році вже використав відпустку без збереження заробітної плати, яка надається в обов'язковому порядку, то він може використати відпустку без збереження заробітної плати, передбачену

ст. 26 Закону № 504 (не більше 15 календарних днів на рік), лише за згодою працедавця.

 

Працівник планує перейти на інше підприємство за переведенням. При цьому він не використав щорічну відпустку, не отримав за неї грошову компенсацію та має намір скористатися правом на відпустку вже за новим місцем роботи.

Як цю процедуру зробити правильно?

При звільненні працівника за переведенням на інше підприємство трудовим законодавством передбачено особливий порядок виплати грошової компенсації за невикористані відпустки. Цю норму регламентовано

ст. 81 КЗпП та ст. 24 Закону № 504.

Згідно з

ч. 3 ст. 24 Закону № 504 у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Також слід зазначити, що

п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону № 504 передбачено, що працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію, надаються за їх бажанням щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві. З цього випливає: якщо працівник перейшов на роботу на інше підприємство за переведенням і грошову компенсацію за не використані ним дні щорічних відпусток було перераховано на рахунок цього підприємства, він має право на використання щорічної відпустки повної тривалості.

Сума такої грошової компенсації виплачується при нарахуванні заробітної плати для оплати відпустки за новим місцем роботи, яка складатиметься з суми перерахованої грошової компенсації за невикористану відпустку за попереднім місцем роботи та суми нарахованих відпускних, обчисленої виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьований час за новим місцем роботи.

Розрахунок відпускних у такій ситуації проводиться згідно з

Порядком № 100.

При цьому відповідно до

п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

 

На підприємстві є працівник, який не використав щорічну відпустку вже три роки підряд. Чи виплачується компенсація за невикористану відпустку за ці роки в разі звільнення працівника, якщо він відмовляється використовувати щорічну відпустку?

Як ми вже зазначали,

ст. 11 Закону № 504 та ст. 80 КЗпП забороняється не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд.

Тому ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені

Законом № 504 та КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця може бути притягнуто до відповідальності.

При цьому згідно зі

ст. 10 Закону № 504 черговість надання відпусток визначається графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки

не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Отже, якщо працівник відмовляється використати надане йому

Конституцією України та Законом № 504 право на відпочинок (щорічну відпустку) і враховуючи, що рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції працедавця, він має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.

Водночас згідно зі

ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно та точно виконувати розпорядження (накази) працедавця. Крім того, за їх невиконання вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до

ст. 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, у разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Отже, за невикористану щорічну відпустку повної тривалості (за три роки) працівник отримує грошову компенсацію при звільненні.

 

Працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до цього відпрацювала три місяці в режимі неповного робочого часу. Чи матиме вона право на додаткову соціальну відпустку за 2010 рік як мати двох дітей віком до 15 років?

Одразу зазначимо, що така працівниця має право на додаткову соціальну відпустку. І ось чому. Відповідно до

ст. 19 Закону № 504 жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Отже, для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох дітей віком до 15 років, вона повинна працювати (виконувати свої трудові обов'язки).

Також указам, що ця соціальна відпустка надається за календарний рік, а не за робочий, тобто її надання не залежить від відпрацьованого часу.

Слід зазначити, що законодавством визначено право жінки працювати на умовах неповного робочого часу. Нагадаємо, що згідно з

ч. 8 ст. 179 КЗпП за бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з вимогами

ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень щодо обсягу трудових прав працівників.

Таким чином, жінка, яка після народження другої дитини, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, приступила до виконання своїх трудових обов'язків,

має право за 2010 рік отримати соціальну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів. Тобто для отримання цієї відпустки працівниця має право перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та вийти на роботу на підприємство, краще на умовах неповного робочого часу (щоб не втратити право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною). На нашу думку, жінці слід написати відповідну заяву про вихід на роботу, попрацювати навіть один день і написати заяву з проханням надати їй додаткову соціальну відпустку на дітей. Таким чином, на момент написання такої заяви жінка працюватиме, тобто виконуватиметься головна вимога при наданні такої відпустки.

Після закінчення такої відпустки працівниці необхідно знову написати заяву з проханням надати відпустку для догляду за дитиною до трьох років. Щоправда, така ситуація може бути клопітною для працедавця, оскільки дні цієї відпустки доведеться оплачувати за його рахунок.

Також звернемо увагу на те, що законодавством

не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей.

Важливим є і те, що в разі коли працівниця, яка має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористалася цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, вона має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, їй має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено

ст. 24 Закону № 504. Про це йшлося в листах Мінпраці від 21.07.2008 р. № 187/13/116-08, від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10.

 

Державний службовець, у якого стаж державної служби перевищує 17 років, перед звільненням у зв'язку з досягненням граничного віку відпрацював неповний робочий рік (лише 4 місяці). Як бути з нарахуванням компенсації за додаткову відпустку за стаж державної служби? Як її потрібно виплатити: пропорційно відпрацьованому часу чи за 15 календарних днів?

Відповідно до

ч. 2 ст. 35 Закону № 3723 державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання такої відпустки встановлені постановою КМУ «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 р. № 250 (далі — постанова № 250). Згідно з п. 1 постанови № 250 державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається одночасно зі щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік.

Разом з тим тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Крім того, порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток роз’яснено у

спільному листі Мінпраці і Головдержслужби від 27.01.99 р. № 13-294. У цьому листі зазначено, що виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності в державного службовця відповідного стажу державної служби. Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності в державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Наприклад, якщо 12.05.2010 р. передбачається звільнення державного службовця у зв'язку з досягненням ним граничного віку перебування на державній службі (стаж державної служби складає 17 років, що виповнився 11.01.2010 p.), і він не використав належну щорічну додаткову відпустку за стаж 17 років, то при звільненні йому має бути виплачена компенсація за 15 календарних днів цієї відпустки.

На день звільнення державний службовець не має права на отримання грошової компенсації за додаткову відпустку за стаж держслужби 18 років, оскільки право на наступну таку відпустку він має лише після 11.01.2011 р.

 

Працівниця — державний службовець перебуває у трудових відносинах з 1997 року. У період з 2006 року по 2008 рік вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Працівниця виявила бажання використати щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів з 01.06.2010 р. та одразу отримати додаткову відпустку як державний службовець за стаж державної служби. За які роки вона має право її отримати?

Згідно з

п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 р. № 283, до стажу державної служби включається, зокрема, час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині потрібний домашній догляд, — період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років.

Але відповідно до

ст. 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, період перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховується.

Слід зазначити, що додаткові оплачувані відпустки державним службовцям надаються одночасно зі щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї. Це передбачено

ч. 2 п. 1 постановою КМУ № 250.

У наведеному випадку 10 років стажу державної служби у службовця виповнилося у 2007 році під час перебування у відпустці для догляду за дитиною. Після виходу працівниці з цієї відпустки вона має право на отримання щорічної додаткової відпустки за виповнення стажу державної служби 12 років (за 2009 рік) тривалістю 9 календарних днів. І якщо вже у 2010 році стаж держслужби склав повних 13 років, то надається щорічна додаткова відпустка тривалістю 11 календарних днів. За стаж державної служби 10 та 11 років вона не має права на отримання додаткових відпусток, оскільки в цей період перебувала у відпустці для догляду за дитиною.

 

В установі працює державний службовець, який протягом двох років не брав додаткових відпусток за стаж державної служби. Чи може він отримати за них компенсацію?

Слід зазначити: якщо працівник з якихось причин не скористався правом на щорічну відпустку (в тому числі додаткову оплачувану відпустку державного службовця) за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.

Статтею 24 Закону № 504

передбачено, що в разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Тобто компенсації підлягають такі щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством, та додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей.

Отже, при проведенні розрахунку звільненому працівнику має виплачуватися компенсація за невикористану відпустку.

Але виплата грошової компенсації замість невикористаних днів щорічної основної і додаткових відпусток (крім додаткової відпустки працівникам, які мають дітей)

можлива і при продовженні трудових відносин, якщо в установі встановлено відпустку понад 24 календарних дні. Тобто закон дозволяє замінити такою компенсацією лише частину відпустки за умови, що тривалість використаних основної та додаткової відпустки за цей рік буде не меншою 24 календарних днів

Тому в разі, якщо працівники беруть частину відпустки, наприклад 10 або 14 днів, а за іншу частину бажають отримати компенсацію за невикористану відпустку, це неможливо, оскільки

ст. 24 Закону № 504 визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки може замінятися грошовою компенсацією за умови, що тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні. Отже, якщо у працівника відпустка більш ніж 24 календарних днів, то 24 календарних дні він повинен відпочити, а за решту — може отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Тому за бажанням працівника (за його письмовою заявою) за умови фактичного використання ним за відповідний робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки, в тому числі додаткової відпустки за стаж державної служби, йому може бути виплачено грошову компенсацію.

 

Чи можуть державні службовці одержувати додаткову відпустку за ненормований робочий день згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки»?

Слід зазначити, що законодавство на сьогодні не містить тлумачення поняття «ненормований робочий день». Єдиним документом на сьогодні, що дає визначення поняттю «ненормований робочий день», є

наказ Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці» від 10.10.97 р. № 7.

Відповідно до

п. 1 Рекомендацій ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, а також і колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, спеціалістів i робітників, а саме:

— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

— осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

При цьому конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Також зазначимо, що згідно зі

ст. 20 Закону № 3723 для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. У разі залучення працівника до роботи у вихідний день на підставі наказу компенсація за роботу в цей день провадиться на загальних засадах відповідно до ст. 72 КЗпП (тобто за угодою сторін або надається інший день для відпочинку або виплачується у грошовій формі в подвійному розмірі).

Нагадаємо, що

ст. 35 Закону № 3723 державним службовцям передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, i додаткової відпустки за стаж державної служби тривалістю до 15 календарних днів.

Таким чином,

державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів, а інші додаткові щорічні відпустки, у тому числі за ненормований час та за особливий характер праці відповідно до постанови № 1290, не надаються.

 

Працівник підприємства звільняється з роботи. Чи виплачується йому при звільненні грошова компенсація за додаткову відпустку за особливий характер праці із ненормованим робочим днем?

При звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Ця норма передбачена

ст. 24 Закону № 504.

Відповідно до

ст. 4 Закону № 504 до щорічних додаткових відпусток належать:

— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (

ст. 7 Закону № 504);

— додаткова відпустка за особливий характер праці (

ст. 8 Закону № 504);

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Отже, якщо вказані види відпусток працівник не використав, то при звільненні йому має бути виплачено грошову компенсацію. Як ми вже зазначали, відповідно до

ст. 8 Закону № 504 працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Конкретна тривалість

щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Про це йшлося в

листі Мінпраці від 04.06.2007 р. № 174/13/116-07.

Тобто якщо право працівника на таку відпустку передбачено колективним договором підприємства, то в разі його звільнення він матиме право на отримання грошової компенсації з часу дії на підприємстві колективного договору.

 

Наостанок зазначимо, що ми ще не раз розглядатимемо на сторінках нашої газети відпускну тематику та висвітлюватимемо її важливі аспекти.

Слідкуйте за публікаціями!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі