Щодо відповідальності за неподання або несвоєчасне подання звітності до центру зайнятості

Державний центр зайнятості — виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття розглянув <…> лист <…> щодо адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання або неподання службі зайнятості адміністративної звітності, передбаченої Законом України «Про зайнятість населення», а також способу надання цих відомостей та в межах компетенції повідомляє таке.

Державна служба зайнятості відповідно до статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» отримує від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності інформацію про:

— наявність вакансій (форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»);

— вивільнених працівників (форма звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» (за два місяці до вивільнення працівників) та форма звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» (у 10-денний строк після вивільнення працівників)).

Форми звітності затверджено наказом Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. за № 1534/11814.

Крім того, відповідно до вищезазначеної статті, а також з метою реалізації підпункту другого частини 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» служба зайнятості отримує інформацію за формою звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників», яку затверджено наказом Міністерства соціальної політики від 14.07.2011 р. № 279 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2011 р. за № 946/19684.

Щодо адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання або неподання службі зайнятості вищезазначеної звітності повідомляємо, що таку відповідальність установлено статтею 165³ Кодексу України про адміністративні правопорушення для роботодавців, винних у несвоєчасному наданні або ненаданні відомостей про прийняття на роботу працівників, тобто тільки за формою звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників».

Водночас частиною п'ятої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» регламентовано надання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП та передбачено відповідальність роботодавців за ненадання або несвоєчасне надання цієї інформації.

Так, згідно з абзацом першим частини п'ятої цієї статті при вивільненні працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності повідомляють про це не пізніше ніж за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, указуючи підстави і строки вивільнення, назви професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці (№ 4-ПН (план) заплановане вивільнення працівників), а в десятиденний строк після вивільнення — надсилають списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів (№ 4-ПН (факт) фактичне вивільнення працівників).

У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавців стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та використовуються для фінансування заходів щодо працевлаштування та соціального захисту вивільнених працівників.

Зазначена норма Закону України «Про зайнятість населення» є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах пункту 1 статті 40 КЗпП. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

Адміністративної або фінансової відповідальності за неподання даних у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин (№ 3-ПН наявність вакансій), законодавством не передбачено.

Обмежень у способі подання роботодавцями вищезазначених форм звітності (поштою або нарочним) законодавством не передбачено.

Заступник директора Державного центру зайнятості,
 заступник керівника виконавчої дирекції Фонду
 загальнообов'язкового державного соціального страхування
 України на випадок безробіття
 М. Аглоткова

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

Нагадаємо, що на сьогодні роботодавці за певних обставин зобов'язані подавати такі форми звітності:

— № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»;

— № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників»;

— № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників».

Строки подання зазначених вище форм звітності та порядок їх заповнення вже було висвітлено на сторінках нашої газети (див. «ОП», 2011, № 15, с. 18; № 16, с. 24).

Отже, розглянемо, яка відповідальність існує за неподання або несвоєчасне подання такої звітності.

1. Форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

Відповідальності за неподання або несвоєчасне подання цієї форми звітності чинним законодавством не передбачено.

2. Форми звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» .

У разі неподання або несвоєчасного подання цих форм звітності на роботодавця накладається штраф у розмірі річної заробітної плати кожного звільненого працівника (ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 17.11.92 р. № 2787-XII).

Адміністративної відповідальності за це порушення не передбачено.

3. Форма звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників» .

За неподання або несвоєчасне подання цієї форми звітності на посадових осіб підприємства, установи, організації накладається адміністративний штраф від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 155 грн.), при повторному порушенні протягом року — від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.) — ст. 165³ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тетяна РУДА, головний редактор