Компенсація за невикористану відпустку працівникам, прийнятим за строковим трудовим договором

Можливість укладення трудового договору на певний строк передбачено ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Такий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Особливість укладення цього договору полягає в тому, що при настанні строку закінчення трудового договору працівника звільняють на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. При цьому не вимагається будь-яких додаткових дій (подання заяви, завчасне попередження, згода профспілкового органу тощо) ні з боку працівника, ні з боку роботодавця.

Правове становище працівників, що працюють на умовах строкових трудових договорів, в основному не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Вони так само підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, мають право на оплату праці, щорічну відпустку, допомогу у випадку тимчасової непрацездатності тощо, тривалість та розміри яких вираховуються залежно від відпрацьованого часу. На це звертає увагу Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 01.06.2005 р. № 36-211.

Необхідність виплати грошової компенсації за невикористану відпустку обумовлена КЗпП та Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Так, відповідно до ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст. 6 Закону № 504 у загальному випадку працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Отже, якщо працівник відпрацював цілий робочий рік, то при звільненні він має право отримати компенсацію за 24 дні невикористаної щорічної основної відпустки.

У зазначеному випадку працівники, які прийняті за строковим трудовим договором, відпрацювали 27 календарних днів. Отже, потрібно розрахувати кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію таким працівникам. Така кількість розраховується виходячи з фактичної належної їм тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ними часу.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, зазначеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив'язку розрахунку днів відпустки слід робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник. Такі роз’яснення містить лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11*.

* Див. «ОП», 2011, № 14, с. 8. — Прим. ред.

Так, для працівника, який відпрацював 27 календарних днів, тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна розрахувати наступним чином.

Визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів у цілому за рік (24 к. дн. відпустки: (366 - 10) = 0,0674 к. дн.). Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді (з дати прийняття на роботу по день звільнення включно).

Кількість днів щорічної основної відпустки в цьому випадку становитиме (з урахуванням правил округлення) 2 к. дн. (0,0674 к. дн. х 27 к. дн. = 1,82 к. дн.).

Необхідно пам’ятати таке: щодо кожного виду відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів проводиться окремо.

У зазначеному випадку 27 календарних днів (період роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день) замало, щоб отримати компенсацію за таку відпустку:

3 к. дн. відпустки: (366 - 10) = 0,0084 к. дн.;

0,0084 к. дн. х 27 к. дн. = 0,23 к. дн.

Отже, працівники, прийняті за строковим трудовим договором на 27 календарних днів, мають право лише на компенсацію за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки.

Для того щоб розрахувати розмір компенсації за невикористану відпустку, необхідно обчислити середньоденну заробітну плату працівника за розрахунковий період та помножити її на кількість днів невикористаної відпустки.

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до Порядку № 100.

Отже, потрібно визначити розрахунковий період. У нашому випадку працівники, прийняті на термін 27 календарних днів, не мають повністю відпрацьованих місяців (з 1-го до 1-го числа). Згідно з абзацом третім п. 4 Порядку № 100 працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше календарного місяця, середня заробітна плата обчислюється виходячи із встановленої працівнику на день виходу у відпустку тарифної ставки (посадового окладу).

Припустимо, посадовий оклад працівника згідно зі штатним розписом складає 1200 грн.

Тоді середньоденна заробітна плата становить 40,45 грн. (1200 х 12 : (366 - 10)).

Отже, сума грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки становить 80,90 грн. (40,45 х 2).

Необхідно звернути увагу, що у разі виникнення підстав для надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, її дні компенсуються у повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу в установі (організації)*.

* Детальніше про особливості надання такої відпустки див. в «ОП», 2012, № 10, с. 23; № 8, с. 23. — Прим. ред.