Теми статей
Обрати теми

Робота у вихідні та святкові дні: коли можна залучити та як оплатити

Редакція ОП
Стаття

Робота у вихідні та святкові дні: коли можна залучити та як оплатити

 

Для деяких працівників робота у святкові дні може бути визначена їх графіком виходу. В окремих ситуаціях роботодавець змушений залучати працівників до виконання трудових обов’язків у святкові та вихідні дні.

У межах цієї статті ми поговоримо про відмітні нюанси, пов’язані із залученням до праці в такі дні, та про способи компенсації цієї роботи.

Людмила ТРОХИМЕНКО, заступник головного редактора (e-mail: l.trokhimenko@id.factor.ua)

 

Чинне трудове законодавство регламентує порядок залучення та оплати праці у дні, що не є для працівника робочими: вихідні, святкові та неробочі.

Незважаючи на схожість таких днів, як здається на перший погляд, вони розрізняються як у своєму визначенні, так і у способі компенсації за роботу в ці дні. Далі розглянемо ці відмінності з урахуванням роз’яснень Мінсоцполітики.

 

Відмінності у визначенні термінів

Вихідні дні — це дні, в які працівник підприємства не працює відповідно до графіка роботи підприємства (або графіка змінності).

Відповідно до ст . 67 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) при п’ятиденному робочому тижні працівникам надають два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо це не визначено законодавством, установлюється графіком роботи підприємства, узгодженим з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства (профспілковим представником), і, як правило, повинен надаватися разом із загальним вихідним днем.

Виняток з цього загального правила передбачено КЗпП :

— у разі підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП);

— для підприємств, де в загальний вихідний день робота не може бути перервана у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (у магазинах, підприємствах побутового обслуговування, театрах, музеях тощо), вихідні дні на яких установлюються місцевими радами народних депутатів (ст. 68 КЗпП);

— для безперервно діючих підприємств, а також на навантажувально-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, де вихідні дні надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується керівником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства (профспілковим представником) (ст. 69 КЗпП).

При підсумованому обліку робочого часу вихідні дні можуть чергуватися з робочими через різну кількість днів залежно від графіка роботи підприємства або окремих працівників. При цьому важливо пам’ятати загальне правило: тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП).

Положення про встановлення вихідних днів необхідно закріпити в розділі «Режим робочого часу та відпочинку» колективного договору та у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи й організації.

Святкові та неробочі дні — це дні, вичерпний перелік яких визначено ст. 73 КЗпП:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День Перемоги;

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України;

один день (неділя) — Пасха (Великдень) (у 2012 році — 15 квітня);

один день (неділя) — Трійця (у 2012 році — 3 червня).

Таким чином, в Україні встановлено десять святкових і неробочих днів.

Крім того, за поданням релігійних товариств інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ та організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят, але з відробітком за ці дні.

Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься наступного дня після святкового або неробочого (ч. 3 ст. 67 КЗпП). Згідно з роз’ясненням Мінсоцполітики (лист від 23.08.2011 р. № 8515/о/14-11/13 // «ОП», 2011, № 19, с. 4) у 2012 році за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю вихідний день у неділю 1 січня мав бути перенесений на понеділок 2 січня, вихідний день у суботу 7 січня — на понеділок 9 січня, вихідний день у неділю 15 квітня — на понеділок 16 квітня, вихідний день у неділю 3 червня — на понеділок 4 червня.

 

Коли й кого можна залучити до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні

За загальним правилом робота у вихідні дні, установлені для працівників, заборонена (ч. 1 ст. 71 КЗпП). Але у виняткових випадках, визначених ч. 2 ст. 71 КЗпП, окремі працівники можуть бути залучені до роботи в ці дні. До виняткових випадків належать:

1) запобігання або ліквідація наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайне усунення їх наслідків;

2) запобігання нещасним випадкам, що ставлять або можуть поставити під загрозу життя або нормальні життєві умови людей, загибелі чи псування майна;

3) виконання невідкладних, заздалегідь не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт з метою запобігання чи усунення простою рухомого складу або скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

У своєму листі від 13.04.2012 р. № 123/13/133-12 (див. с. 4 цього номера газети) Мінсоцполітики нагадує, що залучення працівників до роботи у вихідні дні може здійснюватися тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), за наявності письмового наказу (розпорядження) роботодавця і тільки у виняткових випадках, вичерпний перелік яких визначено ч. 2 ст. 71 КЗпП.

Тому залучення працівників до роботи у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю законодавством не передбачено.

Слід пам’ятати, що за будь-яких обставин забороняється залучати до роботи у вихідний день:

— вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);

— працівників молодше 18 років (ст. 192 КЗпП);

— батьків, що виховують дітей віком до 3 років без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів та піклувальників, прийомних батьків (ст. 1861 КЗпП).

Роботодавець також повинен враховувати, що громадян похилого віку можна залучати до роботи у вихідний день тільки з їх згоди та за умови, що це не протипоказано їм за станом здоров’я (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII).

Якщо всі вимоги КЗпП щодо залучення працівників до роботи у вихідний день роботодавець виконав, то працівник зобов’язаний виконати відповідний наказ власника. Відмова від його виконання може бути розцінена як порушення трудової дисципліни, за винятком випадків, коли робота, яка повинна виконуватися працівником у вихідний день, не передбачена трудовим договором.

У святкові та неробочі дні допускаються:

— роботи, припинення яких неможливе у зв’язку з виробничо-технічними умовами (на безперервно діючих підприємствах);

— роботи, викликані необхідністю обслуговування населення (ст. 73 КЗпП).

Крім того, залучення працівників до виконання робіт у такі дні можливо і в зазначених вище випадках, передбачених ст. 71 КЗпП.

Необхідно зазначити, що окремий порядок залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні встановлено для держслужбовців (ст. 20 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII). Для виконання невідкладної та непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота в яких компенсується згідно з чинним трудовим законодавством. При цьому погодження з профспілкою не передбачено.

 

Компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні

Робота у вихідні дні компенсується одним зі способів, передбачених ч. 1 ст. 72 КЗпП:

— наданням іншого дня відпочинку

або

у грошовій формі в подвійному розмірі.

Спосіб компенсації роботи у вихідний день визначається угодою працівника та роботодавця та зазначається в наказі про залучення до роботи в такий день. Застосування одного зі способів компенсації за роботу у вихідний день виключає необхідність застосування другого. Тобто в разі надання працівнику додаткового дня відпочинку за роботу у вихідний день оплата роботи в такий день здійснюється як за звичайний робочий день. І навпаки, якщо робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі, передбаченому ст. 107 КЗпП, то додатковий день відпочинку працівнику не надається.

Якщо робота у вихідний день компенсується шляхом надання іншого дня відпочинку, конкретна дата має бути зазначена в наказі. Питання щодо строків надання іншого вихідного дня законодавчо не врегульоване. Згідно з роз’ясненням Мінпраці (лист від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09 // «ОП», 2010, № 11, с. 11) строк надання іншого вихідного дня встановлюється за угодою сторін.

Якщо робота у вихідний день компенсується у грошовій формі, то оплата здійснюється за правилами, установленими ст. 107 КЗпП, а саме:

— відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

— працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної часової або денної ставки;

— працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний день здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Робота у святкові та неробочі дні також оплачується згідно зі ст. 107 КЗпП, тобто в подвійному розмірі. Оплата в цій сумі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий та неробочий день.

За бажанням працівника , який працював у святковий та неробочий день, йому може надаватися інший день відпочинку, що не оплачується і є вихідним днем. Причому такий день надається як додаткова компенсація, тобто оплата за роботу у святковий або неробочий день у будь-якому разі здійснюється в подвійному розмірі. Це підтверджує Мінпраці в листі від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09.

У табелі обліку використання робочого часу, типову форму (№ П-5) якого затверджено наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489, години роботи у вихідні, святкові та неробочі дні (кількість фактично відпрацьованих годин у ці дні) відображають із застосуванням коду «РВ» (06), а надання іншого вихідного дня — «ІН» (22).

Узагальнимо вищезазначену інформацію за способами компенсації за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні та для наочності наведемо її у вигляді таблиці на с. 13.

Тепер перейдемо до прикладів.

Приклад 1. Для запобігання виробничій аварії до роботи у вихідний день (9 червня 2012 року — субота) було залучено електромеханіка. Годинна ставка працівника — 15 грн./год. Тривалість робочого дня за графіком роботи електромеханіка становить 8 годин. У вихідний день працівник відпрацював 8 годин.

Розглянемо два варіанти, коли робота у вихідний день компенсується:

1) шляхом надання іншого дня відпочинку (15 червня 2012 року — п’ятниця);

2) у грошовій формі.

У першому варіанті робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі:

15 грн./год. х 8 год. = 120 грн.

Усього в червні 2012 року працівник відпрацював 151 годину (з урахуванням роботи у вихідний день та надання йому іншого дня відпочинку 15 червня). Сума заробітної плати за місяць становить 2265 грн. (15 грн./год. х 151 год.).

У другому варіанті робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі годинної тарифної ставки:

15 грн./год. х 8 год. х 2 = 240 грн.

При компенсації роботи у вихідний день у грошовій формі зарплата працівника за червень 2012 року становить 2505 грн. (15 грн./год. х 151 год. + 240 грн.).

 

Способи компенсації за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні

Умови компенсації/p>

Спосіб оплати праці у святкові, неробочі та вихідні дні

працівникам-відрядникам

працівникам-погодинникам з оплатою за годинною чи денною ставкою

працівникам, які отримують місячний оклад, якщо робота виконувалася

у межах місячної норми часу

понад місячну норму часу

1. З наданням іншого неоплачуваного дня відпочинку

— за роботу у вихідні дні (ст. 72, 107 КЗпП)

За одинарними відрядними розцінками

За одинарною годинною або денною ставкою

Без виплат понад оклад

За одинарною годинною або денною ставкою понад оклад

— за роботу у святкові, неробочі дні (ст. 107 КЗпП)

За подвійними відрядними розцінками

За подвійною годинною або денною ставкою

За одинарною годинною або денною ставкою понад оклад

За подвійною годинною або денною ставкою понад оклад

2. Без надання іншого дня відпочинку

— за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні (ст. 72, 107 КЗпП)

За подвійними відрядними розцінками

За подвійною годинною або денною ставками

За одинарною годинною або денною ставкою понад оклад

За подвійною годинною або денною ставкою понад оклад

 

Приклад 2. Для усунення аварії на насосній станції слюсаря було залучено до роботи у святковий день — 28 червня 2012 року (День Конституції України). У святковий день працівник відпрацював 8 годин понад місячну норму робочого часу. Посадовий оклад працівника становить 2250 грн. Неоплачуваний інший день відпочинку працівникові не надавався.

Оскільки працівник отримує місячний оклад і працював у святковий день понад установлену місячну норму, робота у святковий день компенсується в розмірі подвійної годинної ставки понад оклад.

Норма робочого часу в червні 2012 року за графіком роботи підприємства — 151 година. Таким чином, годинна ставка працівника становить 14,90 грн./год. (2250 грн. : 151 год.).

Сума оплати за роботу у святковий день становить:

14,90 грн./год. х 8 год. х 2 = 238,40 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника за червень 2012 року становить:

2250 грн. + 238,40 грн. = 2488,40 грн.

Якби працівнику було надано відгул, то розрахунок оплати за роботу у святкові дні здійснювався б в одинарному розмірі понад оклад.

 

Нюанси оплати святкових і неробочих днів при підсумованому обліку робочого часу

При підсумованому обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком уключається до норми робочого часу за обліковий період, установленої на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються наднормовими та оплачуються в подвійному розмірі. Таким чином, при підрахунку наднормових годин фактично відпрацьовані години у святкові та неробочі дні понад установлену на підприємстві норму робочого часу за обліковий період не враховується, оскільки вони вже оплачені у подвійному розмірі (лист Мінпраці від 15.06.2007 р. № 148/13/133-07).

У листі Мінсоцполітики від 17.02.2012 р. № 51/13/ 116-12 (див. с. 3 цього номера газети) надано роз’яснення щодо цього питання.

Для наочності та простоти викладемо ці роз’яснення на числових прикладах.

Приклад 3. Святковий день не є робочим днем для працівника (робота не планувалася графіком виходу)

У зв’язку з необхідністю виконання невідкладних робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків виробничої аварії, електромонтера залучили до роботи у святковий день — 3 червня 2012 року (Трійця). На підприємстві для електромонтерів установлено підсумований облік робочого часу (обліковий період — квартал). Усього в червні 2012 року працівник відпрацював 159 годин (у тому числі 8 годин, відпрацьованих у святковий день). За роботу у святковий день неоплачуваний інший день відпочинку працівнику не надавався. Годинна ставка працівника становить 20 грн./год.

Сума оплати за роботу у святковий день становить 320 грн. (20 грн./год. х 8 год. х 2).

Загальна сума зарплати за червень 2012 року становить 3340 грн. (20 грн./год. х 151 год. + 320 грн.).

Припустимо, що при підрахунку відпрацьованих годин за обліковий період (II квартал 2012 року) виявилось, що норма робочого часу перевищена на 10 годин, у тому числі на 8 годин, відпрацьованих у святковий день. У такому разі години роботи у святковий день (8 годин) при підрахунку наднормових годин за обліковий період не враховуються, оскільки вони вже оплачені в подвійному розмірі. Відповідно як наднормові працівнику буде оплачено тільки 2 години (10 - 8).

Приклад 4. Святковий день є робочим днем для працівника (робота за графіком виходу)

Згідно зі встановленим графіком роботи електромонтер відпрацював 8 годин у святковий день (3 червня 2012 року (Трійця)). Для працівника встановлено підсумований облік робочого часу (обліковий період — квартал). Усього в червні 2012 року працівник відпрацював норму робочого часу — 151 годину (у тому числі 8 годин, відпрацьованих у святковий день). Годинна ставка працівника становить 20 грн./год.

Сума оплати за роботу у святковий день становить 320 грн. (20 грн./год. х 8 год. х 2).

Загальна сума зарплати за червень 2012 року становить 3180 грн. (20 грн./год. х 143 год. + 320 грн.).

При підрахунку відпрацьованих годин за обліковий період виявилось, що норму робочого часу за обліковий період (II квартал 2012 року) перевищено на 10 годин, що не припадають на святковий день. Тому виключати 8 годин роботи у святковий день з кількості наднормових не потрібно, оскільки для працівника 3 червня 2012 року — звичайний робочий день згідно з графіком виходу на роботу. У такому разі всі 10 годин, що є наднормовими, мають бути оплачені наприкінці кварталу в подвійному розмірі годинної ставки згідно зі ст. 106 КЗпП.

Детальніше про оплату святкових та наднормових годин при підсумованому обліку робочого часу див. також у газеті «ОП», 2012, № 5, с. 11; 2011, № 20, с. 11.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі