Право на щорічну відпустку за період вимушеного прогулу
Ганна ХОРОШКО, головний спеціаліст Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації
6 жовтня 2011 року працівника було звільнено з роботи та проведено з ним остаточний розрахунок, у тому числі було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку з дня його працевлаштування (01.10.2010 р.) по 06.10.2011 р. Але працівник був незгоден зі своїм звільненням та звернувся до суду, і його поновили на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу. 8 серпня 2012 року він став до роботи. Чи має право працівник відразу піти у щорічну відпустку або взяти частину відпустки та за який період? Чи може він будучи у відпустці написати заяву про звільнення за власним бажанням і звільнитися з роботи?
(м. Харків)
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
У разі звільнення працівника згідно зі ст. 24 Закону № 504 йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Якщо при звільненні було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за час з 01.10.2010 р. по 06.10.2011 р., то згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 504 час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Тому відпустка у наведеному випадку повинна бути надана за період з 07.10.2011 р. по 08.08.2012 р.
Слід зазначити, що черговість надання відпусток відповідно до ст. 79 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначається графіками відпусток, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Згідно зі ст. 12 Закону № 504 щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Одночасно з цим слід зазначити, що ділення відпустки на частини — це право роботодавця, а не обов’язок.
Відповідно до ст. 40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування його у відпустці (крім випадків, передбачених законодавством) не допускається.
Одночасно з цим законодавством не заборонено звільнення працівника за його письмовою заявою з проханням звільнити його за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП під час його відпустки.
