Праця без перерви на обід
Наталія ГРЕЧКО, головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин та оплати праці Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації
Працівник працює на підприємстві економістом з режимом роботи з 8 до 17 години, з перервою на обід з 12 — 13 години.
Чи має він право за своїм бажанням на підставі відповідної заяви працювати без перерви на обід та закінчувати робочий день на 1 годину раніше, адже при цьому тривалість його роботи за день не зміниться і буде складати теж його 8 годин?
(м. Харків)
Режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинок встановлюються колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за погодженням з профспілковим комітетом підприємства (установи, організації) з дотриманням встановленої законом тривалості робочого часу в межах облікового періоду.
Право на відпочинок є одним з основних конституційних прав громадян України, і закріплене це ст. 45 Конституції України.
Згідно зі ст. 66 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства (установи, організації).
У ст. 66 КЗпП не визначена мінімальна тривалість перерви для харчування і відпочинку, визначено лише максимальну її тривалість — не більше двох годин. Ця перерва не встановлюється лише на тих роботах, де за умовами виробництва її встановити неможливо. Перелік таких робіт із зазначенням порядку і місця приймання їжі встановлюється власником за погодженням з профспілковим комітетом. За відсутності перерви час приймання їжі зараховується до робочого часу (ч. 4 ст. 66 КЗпП).
Отже, працівник працює економістом, тобто виконує роботу з паперами, яка не потребує виробничої необхідності для постійної його присутності на робочому місці протягом дня та роботи без перерви для харчування і відпочинку. Тобто ця робота не входить до переліку робіт, де через умови виробництва перерву встановити не можна. Тому, якщо цей працівник буде працювати 8 годин поспіль без перерви на обід протягом робочого дня, це може трактуватися як погіршення умов праці згідно зі ст. 9 КЗпП (умови договорів про працю, які погіршують становище працівників, є недійсними).
Якщо власник підприємства або уповноважений ним орган дозволить такому працівнику працювати без перерви на обід, то його контролюючими органами може бути притягнуто до відповідальності відповідно до ст. 265 КЗпП, якою передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Так, згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств (установ, організацій) незалежно від форми власності та фізичними особами — підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві (в установі, організації) чи у фізичної особи — підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР, або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
