Теми статей
Обрати теми

Щодо грошової компенсації за невикористану відпустку

Редакція ОП
Лист від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

щодо грошової компенсації за невикористану відпустку

Лист від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12

 

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Статтею 12 Конвенції МОП № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році), ратифікованої Україною відповідно до Закону України від 29.05.2001 р. № 2481-III, передбачено, що угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином відповідно до національних умов визнаються недійсними або забороняються.

Водночас працівник має право на заміну грошовою компенсацією частини щорічної відпустки. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (частина 4 статті 24 цього Закону).

Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки.

Тому за бажанням працівника (за його письмовою заявою) у разі використання ним в робочому році, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік має бути виплачена грошова компенсація.

Статтею 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством.

Статтею 10 Закону України «Про відпустки» визначений порядок надання щорічних відпусток працівникам.

Відповідно до вищезазначеної статті щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Тому якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України, Законом України «Про відпустки» право на відпочинок (щорічну відпустку), зважаючи на те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, він має право в межах, установлених графіком, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця.
За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності.

 

Директор Департаменту
О. Товстенко

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

 

Щорічні відпустки: права та обов’язки сторін

 

У листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики звернули увагу на права й обов’язки роботодавців та їх працівників стосовно щорічних відпусток і компенсації за них.

1. Компенсація за невикористану відпустку.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За бажанням працівника частину щорічної відпустки може бути замінено грошовою компенсацією . При цьому тривалість наданої працівнику щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів.

Для осіб віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Таким чином, у разі якщо працівник продовжує працювати на підприємстві та хоче частину щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією, то він зможе це зробити лише в тому випадку, якщо тривалість наданої йому щорічної та додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів.

Найпоширенішим випадком отримання грошової компенсації за невикористану відпустку є такий. Працівниця підприємства має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні та на 10 календарних днів додаткової відпустки як працююча жінка, котра має дітей віком до 15 років. Така працівниця за її бажанням має право використовувати щорічну основну відпустку тривалістю 14 календарних днів і 10 календарних днів додаткової відпустки, а решту 10 календарних днів щорічної основної відпустки замінити грошовою компенсацією.

2. Працівник не хоче йти у відпустку: дії роботодавця.

Згідно зі ст. 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу у шкідливих та важких умовах або з особливим характером праці.

За ненадання щорічних відпусток у зазначені строки роботодавця може бути притягнуто до відповідальності згідно з чинним законодавством.

А що ж робити роботодавцю, якщо працівник сам відмовляється йти у відпустку? Мінсоцполітики в листі, що коментується, абсолютно справедливо надало таку відповідь.

Справа в тому, що черговість надання відпусток визначається графіками, затвердженими власником чи уповноваженим ним органом та погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником та власником чи уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.

У разі якщо працівник відмовляється використовувати своє право на відпустку, роботодавець має право згідно з графіком строків надання відпусток та без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки. Працівник, у свою чергу, зобов’язаний виконати розпорядження роботодавця. За його невиконання працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Про те, як відбувається притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, читайте нижче в листі Мінсоцполітики від 24.05.2012 р. № 81/06/187-12 та в статті нашого фахівця (див. с. 22).

 

Тетяна РУДА, головний редактор
(e-mail: t.rudaya@id.factor.ua)

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі