Щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення індексації зарплати

З метою вирішення питань, що виникли у судовій практиці <…> щодо індексації заробітної плати та визначення строку звернення до суду, судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає таке.

Запитання. Чи є індексація складовою частиною заробітної плати та чи поширюється на позов про її стягнення строк звернення до суду?

Відповідь. Індексацію заробітної плати передбачено законом.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Індексація грошових доходів населення — встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078).

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Заступник Голови П. Гвоздик

У листі, що коментується, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ обґрунтовано зауважив, що індексація зарплати є складовою частиною заробітної плати, а саме додатковою зарплатою. І саме тому згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП)у разі її невиплати, що є порушенням законодавства про оплату праці, працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення суми індексації зарплати без обмеження будь-яким строком. Наведемо пояснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику за виконану ним роботу. Відносини, що виникають між працівником та роботодавцем у межах трудового договору, регулюються трудовим законодавством, зокрема КЗпП.

Обов’язок роботодавця виплачувати заробітну плату своєчасно та в повному розмірі є основною умовою трудового договору.

У свою чергу, зарплата працівника є об’єктом індексації його грошового доходу. Обов’язок роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю) здійснювати індексацію грошових доходів працівників закріплено у ст. 95 КЗпП і ст. 33 Закону № 108. Правові, економічні та організаційні засади індексації грошових доходів населення регламентуються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції від 06.02.2003 р. № 491-IV. Механізм нарахування індексації регулюється Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078). Останні зміни до цього Порядку було внесено постановою КМУ від 13.06.2012 р. № 526 (чинні з 21.06.2012 р.).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані у гривнях на території України, що не мають разового характеру, зокрема оплата праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) та відрядними розцінками; доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, що передбачені законодавством та мають постійний характер.

Важливо: суми індексації заробітної плати включаються до фонду оплати праці, а саме до складу додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5). Тому непроведення індексації доходів працівників класифікується як порушення законодавства про працю.

Таким чином, якщо працівнику буде відмовлено роботодавцем в отриманні належної йому заробітної плати (уключаючи й суми індексації), то маємо наявне порушення трудових прав працівника на виплату зарплати і виникнення трудового спору.

Згідно з нормами трудового законодавства в разі виникнення трудового спору його ініціатор може залагодити такий спір у досудовому порядку, звернувшись за його вирішенням до комісії з трудових спорів (ст. 221 КЗпП). Така комісія обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з кількістю працівників не менше 15 осіб.

Якщо працівник (роботодавець) не згоден з рішенням комісії, він може оскаржити його в районному, районному в місті, міському або міськрайонному суді. Водночас ініціатор трудового спору має право не застосовувати зазначений порядок розгляду трудового спору, а звернутися за його вирішеннямбезпосередньо до суду, оминаючи комісію з трудових спорів (див. п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

Для звернення до зазначених вище інстанцій (комісії з трудових спорів, суду) нормами КЗпП передбачено тримісячний строк від дня, коли працівник дізнався або мав дізнатися про порушення свого права (ст. 225 і ч. 2 ст. 233 КЗпП). Однак це загальна норма, з якої передбачено винятки. Один із них — спір про виплату заробітної плати, що належить працівнику. Для таких вимог строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати (до комісії з трудових спорів із заявою) не обмежений (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Інакше кажучи, строк позовної давності, протягом якого працівник може звернутися до суду (комісії з трудових спорів), до заробітної плати (у тому числі сум індексації зарплати) не застосовується.

Людмила ТРОХИМЕНКО,
 заступник головного редактора
 (e-mail: l.trokhimenko@id.factor.ua)