Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Про випадки, коли місце роботи за сумісництвом стає основним місцем роботи

Редакція ОП
Оплата праці Травень, 2013/№ 10
В обраному У обране
Друк
Лист від 28.03.2013 р. № 2-1/06/187-13

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Про випадки, коли місце роботи за сумісництвом стає основним місцем роботи

Лист від 28.03.2013 р. № 2-1/06/187-13

 

Під час прийняття на роботу за сумісництвом пред’явлення трудової книжки не передбачено. За загальним правилом це й неможливо у зв’язку з тим, що трудова книжка знаходиться на підприємстві, в установі чи організації за місцем основної роботи працівника та видачу її працівнику в період роботи не передбачено.

Відповідно до пункту 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 № 43 (далі — Положення), працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, до установи, організації, має пред’явити власнику чи уповноваженому ним органу паспорт.

Під час прийняття на роботу, що потребує спеціальних знань, власник чи уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред’явлення диплома чи іншого документа про здобуту освіту або професійну підготовку.

Згідно з пунктом 9 Положення запис до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника власником чи уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Пунктом 12 Положення визначено, що відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» і Положення покладається на власника чи уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організації, що приймає працівника на роботу за сумісництвом.

Крім того, відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України обмеження щодо сумісництва можуть запроваджуватися законодавством, зокрема й колективним договором, а також трудовим договором, що є для працівника основним. Порушення обмежень на сумісництво, установлених законодавством, колективним або трудовим договором, є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. За відповідних обставин можливе застосування й такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з роботи.

Також слід зауважити, що згідно з пунктом 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (зі змінами), якщо застрахована особа працює за сумісництвом, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченого підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, і довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Питання стосовно суміщення професій (посад) регулюється постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» та Інструкцією щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)», затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Міністерства фінансів СРСР та ВЦРПС від 14.05.82 р. № 53-ВЛ (відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» зазначені нормативні акти діють у частині, що не суперечить чинному законодавству).

Названа Інструкція визначає суміщення професій (посад) як виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).

Згідно з пунктом 1 Положення сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Якщо працівник працює за сумісництвом, але звільняється з основної роботи, робота за сумісництвом може стати основним місцем роботи.

Оскільки робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору, то з працівником за його заявою розривається трудовий договір про роботу за сумісництвом та укладається новий трудовий договір про роботу на підприємстві на певній посаді шляхом видання наказу про це.

Якщо за основним місцем роботи до трудової книжки працівника не внесено запис про роботу за сумісництвом, то не вноситься запис до неї і про звільнення працівника з цієї роботи.

 

Заступник директора Департаменту
правового забезпечення, начальник відділу
О. Туліна

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

 

СУМІСНИЦТВО СТАЄ ОСНОВНИМ МІСЦЕМ РОБОТИ: КАДРОВІ АСПЕКТИ

 

У листі, що коментується, Мінсоцполітики звернуло увагу на деякі особливості, притаманні роботі за сумісництвом, та нюанси, які повинні бути враховані роботодавцем у випадку, коли працівник приймає рішення щодо зміни статусу роботи «сумісництво» на «основне місце роботи».

Докладніше зупинимося на головних моментах.

 

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ЗА СУМІСНИЦТВОМ

Робота за сумісництвом, як і робота за основним місцем роботи, здійснюється на підставі трудових відносин між працівником і роботодавцем та регулюється Кодексом законів про працю (далі — КЗпП), іншими нормативно-правовими актами, що регламентують трудові відносини.

Законодавчі підстави для укладення працівниками поряд з основним трудовим договором трудових договорів на роботу за сумісництвом дає ст. 21 КЗпП.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на цьому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43 (далі — Положення № 43). Працювати за сумісництвом можна як на цьому ж підприємстві, в установі, організації (внутрішнє сумісництво), так і на іншому підприємстві (зовнішнє сумісництво).

Звертаємо увагу: робота вважається такою, що виконується на умовах сумісництва, тільки за наявності основного місця роботи. Якщо у громадянина немає основного місця роботи, то він не може бути прийнятий на роботу до установи (організації) на умовах сумісництва (листи Мін-праці від 13.10.2004 р. № 36-298, від 16.01.2003 р. № 06/2-4/6).

Приймання на роботу сумісника. Трудові відносини з працівником-сумісником оформляють аналогічно відносинам з основними працівниками, тобто працівник, який бажає влаштуватися на роботу за сумісництвом, пише заяву про приймання на роботу. Разом із заявою подаються документи, необхідні для укладення трудового договору: паспорт або інший документ, що засвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), військово-обліковий документ (посвідчення про приписку до призовної дільниці — у призовників, військовий квиток чи тимчасове посвідчення — у військовозобов’язаних), інші документи, на вимагання яких від осіб, що приймаються на роботу, не встановлено заборону ст. 25 КЗпП. Трудова книжка при прийнятті на роботу за сумісництвом не надається. Після цього роботодавець укладає трудовий договір шляхом видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.

Як і основним працівникам, працівнику-суміснику можна встановити строк випробування.

За наявності підстав, передбачених ст. 24 КЗпП, трудовий договір із сумісником укладають у письмовій формі, у тому числі у формі контракту*.

* Категорії працівників, з якими укладається трудовий договір у формі контракту, див. у «ОП», 2012, № 11, с. 29.

Письмова форма трудового договору обов’язкова при:

— організованому наборі працівників;

— укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та при підвищеному ризику для здоров’я;

— укладенні контракту;

— наполяганні працівника на укладенні трудового договору в письмовій формі;

— укладенні трудового договору з неповнолітніми, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У заяві та наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу слід зазначити режим роботи сумісника (графік роботи і тривалість робочого часу). Необхідно пам’ятати, що для працівників державних підприємств, установ, організацій тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день та повного робочого дня у вихідний день (п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245).

Трудова книжка. Суттєвою відмінністю основного місця роботи від роботи за сумісництвом є місце ведення трудової книжки працівника: для сумісників їх ведуть за місцем основної роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, далі — Інструкція № 58). Отже, на роботі за сумісництвом трудові книжки не зберігаються.

Проте за бажанням працівника-сумісника запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться власником або уповноваженим ним органом за основним місцем роботи, причому такий запис уноситься окремим рядком (п. 2.14 Інструкції № 58, п. 9 Положення № 43).

Звільнення з роботи сумісника. Процедура звільнення сумісника аналогічна звільненню основного працівника. Наприклад, якщо працівник хоче звільнитися за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), то він пише заяву на ім’я роботодавця, а той розриває з ним трудовий договір, видавши наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту).

Єдиний виняток — це те, що до трудової книжки працівника роботодавець не вносить запис про звільнення. Як уже зазначалося, такий запис до трудової книжки за бажанням працівника може внести роботодавець за основним місцем роботи. Для цього при звільненні на прохання працівника слід видати необхідні документи (копії наказів, довідку про трудові відносини).

Крім того, з працівником-сумісником, як і з основним працівником, при звільненні потрібно здійснити остаточний розрахунок, виплативши за потреби компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та відпустки на дітей**.

** Див. статтю «Соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей» на с. 19 цього номера газети.

Чим відрізняється суміщення? Також у листі, що коментується, Мінсоцполітики звернуло увагу на інший спосіб виконання додаткових обов’язків працівника — суміщення професій. Але між поняттями «сумісництво» та «суміщення» існують суттєві відмінності. Нагадаємо, що суміщення професій (посад) — це виконання працівником разом зі 
своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основ-ною роботою на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації (постанову Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 р. № 1145).

Тому перша відмінність полягає в тому, що у разі суміщення посад (професій) працівник виконує додаткові обов’язки за іншою (що суміщає) професією (посадою) в межах робочого часу за основним місцем роботи (наприклад, працівник суміщає посади, виконуючи обов’язки водія та експедитора з 9:00 до 18:00). А працівник-сумісник виконує роботу за сумісництвом тільки у вільний від основної роботи час (наприклад, з 8:00 до 17:00 — робота за основною посадою електрика, з 17:00 до 19:00 — робота за сумісництвом за посадою двірника).

По-друге, робота за сумісництвом передбачає обов’язкове укладання з працівником-сумісником трудового договору, а при суміщенні такий договір не укладається.

По-третє, існують відмінності й у оплаті праці:

— для сумісників — виплачується заробітна плата за фактично виконану роботу (ст. 1021 КЗпП);

— за суміщення посад — здійснюється доплата у розмірах, установлених у колективному договорі (ст. 102 КЗпП).

По-четверте, це запис до трудової книжки:

— при роботі на умовах сумісництва — передбачена можливість унесення запису;

— при роботі за суміщенням — записи не вносяться.

 

«СУМІСНИЦТВО → ОСНОВНА РОБОТА»: ЗМІНА СТАТУСУ РОБОТИ

Нерідко виникають ситуації, коли місце роботи за сумісництвом стає основним місцем роботи для працівника. Слід відзначити, що законодавство не містить чітких вказівок і норм щодо порядку трансформації трудових відносин у таких випадках. На практиці застосовують два варіанти оформлення таких переходів «сумісництво → основна робота»:

1) звільнення та подальше прийняття на роботу. Працівник звільняється з місця роботи за сумісництвом та приймається до штату на основне місце роботи до того ж роботодавця;

2) переведення (переоформлення) без розірвання трудових відносин. Працівник переводиться із сумісництва на основне місце роботи без звільнення.

Як випливає з листа, що коментується, такий перехід доцільно здійснити саме шляхом першого варіанта: звільнення працівника з посади за сумісництвом з подальшим його прийняттям на основне місце роботи.

Далі розглянемо, як діяти роботодавцю (за сумісництвом), якщо працівник-сумісник прийняв рішення стати у нього основним працівником, і надає для цього трудову книжку, звільнившись у роботодавця за основним місцем роботи.

Застосовуючи перший варіант «звільнення — прийняття» послідовність дій працівника та його роботодавця буде такою:

1) працівник пише роботодавцю дві заяви: першу — заяву про звільнення, наприклад, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за згодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП), другу — заяву про прийняття на роботу;

2) на підставі заяви про звільнення роботодавець видає наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, з яким працівник ознайомлюється під підпис;

3) до особової картки працівника, що звільняється, уноситься запис про дату та причину звільнення;

4) у день звільнення роботодавець проводить із працівником остаточний розрахунок та виплачує належні йому відповідно до трудового законодавства суми;

5) якщо на бажання працівника до його трудової книжки був унесений запис про здійснення ним роботи за сумісництвомто при звільненні до його трудової книжки необхідно внести запис про звільнення за місцем роботи за сумісництвом.

При цьому, як зазначено у листі, що коментується, якщо за основним місцем роботи до трудової книжки працівника не внесений запис про роботу за сумісництвом, то не вноситься запис до неї й при звільненні працівника з роботи, де він працював на умовах сумісництва;

6) укладається новий трудовий договір: на підставі заяви про прийняття на роботу, видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (основне місце). При цьому працівник зобов’язаний надати роботодавцю трудову книжку. Тобто працівника має бути звільнено з попереднього основного місця роботи в день, що передує дню прийняття на основне місце роботи до цього роботодавця;

7) на знову прийнятого працівника (тепер уже основного) для зручності ведення обліку використання відпусток може бути заповнено нову особову картку;

8) до трудової книжки працівника вноситься запис про прийняття працівника на роботу (основне місце).

Тепер щодо застосування другого варіанта — «переоформлення», який теж має місце на практиці. Слід відзначити, що випадки, коли перехід працівника з сумісництва на основне місце роботи оформлюється внутрішнім переведенням, зустрічаються на практиці при внутрішньому сумісництві, тобто коли в межах однієї організації (установи) працівник працює як за основним місцем роботи, так і на умовах сумісництва.

Процедура трансформації роботи за сумісництвом на роботу за основним місцем роботи при внутрішньому переведенні розпочинається з написання працівником заяви про переоформлення його з роботи за сумісництвом на основне місце роботи. Після цього роботодавець видає наказ про переведення працівника з роботи за сумісництвом на основне місце роботи.

Однак за відсутності законодавчих правил та норм щодо реалізації зазначеного способу (внутрішнього переведення) можуть виникнути ускладнення при розрахунку тривалості відпустки, відпускних, соціальних виплат тощо. Тому з метою уникнення помилок в разі зміни місця роботи з сумісництва на основне бажано застосовувати перший варіант: прийняття та звільнення.

На закінчення хотілося б звернути увагу на індексаційні моменти: у випадку, коли перехід із сумісництва на основне місце роботи здійснюється шляхом укладання нового трудового договору (тобто звільнення, а потім приймання на посаду), то розрахунок індексу споживчих цін починається з місяця приймання працівника на роботу (застосовується з 21.06.2012 р.). Детальніше про це див. консультацію фахівця Мінсоцполітики «Сумісництво стає основним місцем роботи: чи індексувати зарплату» // «ОП», 2013, № 3, с. 11.

До речі, щомісячні значення приростів індексу споживчих цін для проведення індексації — у регулярних статтях (індекси для індексації зарплати за травень 2013 року див. у «ОП», 2013, № 10, с. 14).

 

Людмила ТРОХИМЕНКО,
 заступник головного редактора
 (e-mail: l.trokhimenko@id.factor.ua)

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно