МІНСОЦПОЛІТИКИ ПРО ОПЛАТУ НАВЧАЛЬНИХ ВІДПУСТОК ТА ПРОЇЗДУ ДО НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
У листі Мінсоцполітики від 02.01.2013 р. № 2/13/116-13 надано роз’яснення щодо особливостей оплати додаткових відпусток у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, які надаються згідно зі ст. 216 КЗпП і ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Так, відомство нагадало, що такі відпустки надаються тільки працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання.
Для отримання додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням працівнику-студенту необхідно надати роботодавцю довідку-виклик навчального закладу на сесію та написати заяву про надання такої відпустки.
Для роботодавця підтвердженням тривалості перебування в навчальній відпустці, а також того, що працівник-студент успішно навчається (тобто не має академзаборгованості), є довідка-виклик навчального закладу. Вимоги адміністрації підприємства про отримання від навчального закладу після завершення сесії довідок про відсутність за працівником-студентом академзаборгованості або про повернення на підприємство другої відрізної частини довідки-виклику є неправомірними.
Нарахування заробітної плати за час відпустки у зв’язку з навчанням здійснюється згідно з наказом роботодавця про надання відпустки. Виплата цих відпускних здійснюється не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 21 Закону № 504).
Згідно зі ст. 219 КЗпП на роботодавця незалежно від форми власності підприємства покладається обов’язок оплачувати працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місцезнаходження навчального закладу і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів — у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.
У такому самому розмірі здійснюється оплата проїзду для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.
На думку Мінсоцполітики, якщо працівник під час сесії у вищому навчальному закладі, розташованому в іншому населеному пункті, захворів, у зв’язку з чим повернувся через тиждень після закінчення навчальної відпустки і надав роботодавцю документ, що підтверджує тимчасову непрацездатність, засвідчений у встановленому порядку, то проїзд до місцезнаходження навчального закладу і назад йому має бути оплачено в розмірі 50 відсотків вартості проїзду. Оплата проїзду здійснюється відповідно до правил оплати проїзду при відрядженнях.
ДЕРЖСТАТ СКАСУВАВ ФОРМУ ПОДОРОЖНЬОГО ЛИСТА ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ
З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. № 3565-VI (набрав чинності 14.08.2011 р.) Держслужба статистики наказом від 19.03.2013 р. № 95 визнала таким, що втратив чинність, наказ Держкомстату від 17.02.98 р. № 74, яким було затверджено форму подорожнього листа службового легкового автомобіля (типова форма № 3). У зв’язку з цим типова форма № 3 втратила статус первинного документа для обліку роботи транспортного засобу.
Нагадаємо, що з 14.08.2011 р. відповідно до внесених Законом № 3565 змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III
з останнього вилучено згадку про подорожні листи, тобто для підтвердження права перевезення пасажирів/вантажів не потрібна обов’язкова наявність подорожнього листа у водія легкового/вантажного автотранспортного засобу.
Однак це не означає, що підтвердити і документувати господарські операції буде неможливо. Для податково-бухгалтерських цілей (наприклад, для підтвердження витрат на ПММ) форму первинного документа для обліку роботи транспортного засобу підприємство, установа, організація можуть розробити самостійно (п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88). При цьому за основу в розробленій самостійно формі можна взяти скасовану форму подорожнього листа. Розроблену форму та порядок її використання доцільно затвердити наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Що стосується вантажних автоперевезень, то типова форма «вантажного» подорожнього листа № 2-ТН, затверджена спільним наказом Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 р., усе ще діє. Хоча не виключено, що незабаром і цей документ буде підкориговано.
Наказ № 95 набрав чинності 16.04.2013 р. — з дня його офіційного опублікування.
