Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Редакція ОП
Оплата праці Травень, 2013/№ 10
В обраному У обране
Друк
Стаття

СОЦІАЛЬНА ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ

 

Для працівників, які мають дітей, чинним законодавством передбачено різні пільги та гарантії. Однією з таких гарантій є надання соціальної додаткової відпустки на дітей. Про умови та порядок надання такої відпустки йтиметься у пропонованій статті.

Тетяна ГУЛЬ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» (e-mail: t.gul@id.factor.ua)

 

ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.

СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

Закон № 2402 — Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ.

Закон № 2811 — Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-ХІІ.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

 

Право працівників, які мають дітей, на соціальну додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка на дітей) закріплено у ст. 1821 і 1861 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки.

Так, жінці, яка працює та має двох чи більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальній установі), а також особі, яка взяла дитину під опіку (визнана в установленому порядку опікуном), або одному з прийомних батьків надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів.

За наявності декількох підстав для надання такого виду відпустки загальна її тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Відразу зауважимо, що додаткова відпустка на дітей належить до категорії соціальних відпусток (ст. 4 Закону про відпустки) і не належить до щорічних відпусток. Таке визначення цієї відпустки має велике значення в порядку її надання, про що ми якраз і поговоримо нижче.

 

Хто має право на додаткову відпустку на дітей

Зі ст. 19 Закону про відпустки, ст. 1821і 1861 КЗпП випливає, що право на додаткову відпустку на дітей мають такі категорії працівників:

— жінка, яка має двох чи більше дітей віком до
15 років;

— жінка, котра має дитину-інваліда;

— жінка, яка всиновила дитину;

— одинока мати;

— батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальній установі);

— особа, яка взяла дитину під опіку (визнана в установленому порядку опікуном);

— один із прийомних батьків.

Усі зазначені особи мають право на додаткову відпустку на дітей за умови, що вони працюють. Якщо, наприклад, жінка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами (відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку) і відповідно не працює, то в цей час додаткова відпустка на дітей їй не надається (лист Мінсоцполітики від 20.10.2011 р. № 307/13/133-11 // «ОП», 2011, № 24, с. 3). Надати їй таку відпустку роботодавець буде зобов’язаний тільки після того, як вона розпочне виконання своїх трудових обов’язків.

 

Які правила визначення тривалості додаткової відпустки на дітей

Тривалість додаткової відпустки на дітей становить 10 календарних днів. За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Закономірно виникає запитання: як визначається кількість підстав? Чи може та сама дитина брати участь у визначенні підстав для надання додаткової відпустки на дітей кілька разів?

Мінпраці у листах від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 (далі — лист № 235 // «ОП», 2008, № 1, с. 6) і від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 (далі — лист № 215 // «ОП», 2010 , № 17, с. 8) зауважило, що для надання додаткової відпустки на дітей особі, котра має на це право за декількома підставами, необхідно враховувати кожну з таких підстав.

Інакше кажучи, ту саму дитину можна враховувати при визначенні різних підстав для надання додаткової відпустки на дітей.

Наведемо приклади.

Приклад 1. Працівниця установи є одинокою матір’ю, а також має дитину-інваліда віком 12 років. Чи має така працівниця право на надання додаткової відпустки на дітей за двома підставами: як «жінка, яка має дитину-інваліда» і як «одинока мати»?

Так, має. У цьому випадку дитина бере участь у визначенні підстав для надання додаткової відпустки на дітей двічі. При цьому тривалість такої відпустки становитиме 17 календарних днів. Якщо одинока мати виховує здорову дитину (тобто не дитину-інваліда), додаткова відпустка на дітей надається на одній підставі тривалістю 10 календарних днів.

Приклад 2. Чи надається додаткова відпустка на дітей працівниці, яка є одинокою матір’ю та виховує двох дітей віком до 15 років?

Так, така відпустка надається за двома підставами: як «жінці, яка має двох дітей віком до 15 років» і як «одинокій матері» загальною тривалістю 17 календарних днів.

Приклад 3. В організації працює жінка, яка має усиновлену дитину і водночас є одинокою матір’ю (вдовою). Чи користується вона правом на додаткову відпустку на дітей за двома підставами?

Так, така жінка має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами загальною тривалістю 17 календарних днів як «жінка, яка всиновила дитину» і як «одинока мати».

Приклад 4. Працівниця підприємства — одинока мати виховує двох дітей віком 14 і 17 років. Чи має вона право на додаткову відпустку на дітей і якщо так, то на яких підставах?

Оскільки одному з дітей працівниці вже виповнилося 17 років, надати їй право на соціальну додаткову відпустку як жінці, котра має двох дітей віком до
15 років, роботодавець не має права. У цьому випадку такій працівниці буде надано додаткову відпустку на дітей лише за однією підставою: як одинокій матері. Тривалість такої відпустки становитиме 10 календарних днів.

 

Яка категорія жінок підпадає під визначення «одинока мати»

Окремого розгляду потребує питання визначення категорії осіб, які претендують на додаткову відпустку на дітей як «одинока мати».

Причому звертаємо вашу увагу, що таке поняття має застосовуватися саме для цілей надання додаткової відпустки на дітей.

Згідно з ч. 13 п. 5 ст. 10 Закону про відпустки для цілей цього Закону одинокою матір’ю вважається жінка, котра виховує дитину без батька.

Більш розширено це поняття наведено в листі Мінпраці від 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13 (далі — лист № 2650 // «ОП», 2010, № 23, с. 14).

Ураховуючи положення п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 та ч. 13 п. 5 ст. 10 Закону про відпустки, для цілей надання додаткової відпустки на дітей під одинокою матір’ю слід розуміти:

— жінку, яка не перебуває в шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено в установленому порядку зі слів матері;

— удову;

— жінку, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучену жінку, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні докази його участі у її вихованні, а також за вказаних умов, якщо жінка повторно вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).

Як бачимо, для визначення жінки як «одинокої матері» участь батька в утриманні дитини (наприклад, аліменти для розлученої жінки) значення не має. Значення має саме участь батька у вихованні дитини.

У яких випадках вважається, що жінка виховує дитину самотужки? Для цього звернемося до положень СКУ.

Згідно зі ст. 157 СКУ питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Проживання одного з батьків окремо від дитини не позбавляє його обов’язку брати участь у її вихованні, і цей з батьків має право на особисте спілкування з дитиною.

Батьки мають право укласти договір про здійснення батьківських прав щодо виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо.

Також, як передбачено ст. 158 СКУ, за заявою матері, батька дитини органом опіки та піклування визначаються способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їх ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, якщо батько дитини не проживає з нею, жінці потрібно документально довести, що він не бере участь у вихованні дитини, для того щоб отримати право на додаткову відпустку на дітей. Це насамперед стосується розлучених жінок. Які саме документи необхідні для отримання права на таку відпустку, розглянемо далі.

 

Які документи необхідні для надання додаткової відпустки на дітей

Перелік документів, необхідних для надання додаткової відпустки на дітей, покажемо в таблиці.

 

№ з/п

Категорії працівників,
які мають право на додаткову
відпустку на дітей

Підтверджуючі документи

1

2

3

1

Жінка, яка має двох та більше дітей віком до 15 років

Копії свідоцтв про народження дітей

2

Жінка, яка має дитину-інваліда

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія медичного висновку, виданого закладами та установами МОЗ (якщо дитині не виповнилося 16 років).

3. Копія пенсійного посвідчення дитини або довідки МСЕК (для дитини віком від 16 до 18 років)

3

Жінка, яка всиновила дитину

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія рішення про усиновлення дитини

4

Одинока мати, у тому числі:

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія довідки органів РАЦС про підстави внесення до книги записів народження відомостей про батька дитини

— жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено за вказівкою матері

— удова

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія свідоцтва про одруження.

3. Копія свідоцтва про смерть чоловіка

— розлучена жінка, яка виховує дитину без батька

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

3. Документи, які підтверджують те, що батько не бере участі у вихованні дитини

— жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитину віком до 18 років новим чоловіком не всиновлено

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини.

3. Копія свідоцтва про нове одруження

5

Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальній установі)

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Документи, які підтверджують, що мати не бере участі у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері дитини, або рішення про позбавлення материнських прав, або рішення суду (органу опіки та піклування), згідно з яким дитина залишається жити з батьком і мати не бере щоденної участі в її вихованні, тощо). Якщо мати тривалий час перебуває в лікувальному закладі, батько дитини має надати довідку з лікувальної установи, що підтверджує цей факт

6

Удівець, який одружився, але його дитину новою дружиною не всиновлено

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія свідоцтва про смерть матері дитини.

3. Копія свідоцтва про нове одруження

7

Особа, яка взяла дитину під опіку (визнана в установленому порядку опікуном)

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія рішення про встановлення опіки (піклування)

8

Один із прийомних батьків

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

2. Копія рішення про створення прийомної сім’ї.

3. Копія договору про взяття дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї

 

Наведемо деякі пояснення стосовно документів, які підтверджують факт того, що батько не бере участі у вихованні дитини.

На думку Мінпраці, документом, який підтверджує, що батько не бере участі у вихованні дитини, може бути будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини (див. лист № 2650). Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути:

— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;

— рішення органів опіки та піклування або суду про участь батька у вихованні дитини;

— ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

— акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

— довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Надання однієї лише копії свідоцтва про розірвання шлюбу і довідки з ЖЕКу про реєстрацію місця проживання не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.

 

Який граничний вік дитини дає працівнику право на додаткову відпустку на дітей

Право на отримання додаткової відпустки на дітей також залежить від віку дитини.

У самому Законі про відпустки зазначено тільки граничний вік дитини (15 років), який дає право на відпустку жінкам, котрі мають двох та більше дітей. Для інших категорій працівників, які мають дітей, граничний вік дитини не зазначено. У цьому випадку необхідно керуватися загальними нормами чинного законодавства.

Правовий статус дитини особа має до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СКУ). Крім того, згідно зі ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо вона не набула права повноліття раніше.

Таким чином, із наведених норм законодавства можна зробити висновок, що для цілей ст. 19 Закону про відпустки дитиною визнається особа віком до 18 років, якщо вона не набула права повноліття раніше. На це неодноразово вказувало Мінпраці у своїх листах (див. листи від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06, від 04.06.2007 р. № 132/13/133-07, від 20.10.2009 р. № 292/13/116-09 та лист № 235).

Також зауважимо, що згідно з п. 2 ст. 243 СКУ опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Отже, особа, котра взяла дитину під опіку, має право на відпустку на дітей до досягнення дитиною 14 років, а особа, у встановленому порядку визнана опікуном, — від досягнення дитиною 14 років і до виповнення їй 18 років.

В яких випадках дитина може отримати право повнолітньої раніше 18 років?

Повна цивільна дієздатність надається особам, котрі не досягли 18 років, у таких випадках:

— у разі реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 34 ЦКУ);

— якщо фізична особа досягла 16 років та працює за трудовим договором (ч. 1 ст. 35 ЦКУ);

— якщо неповнолітню особу записано матір’ю чи батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦКУ);

— якщо фізична особа досягла 16 років і займається підприємницькою діяльністю — з моменту державної реєстрації її як підприємця за письмовою згодою на це батьків (усиновлювачів), опікунів або органу опіки та піклування (ч. 3 ст. 35 ЦКУ).

Також слід зауважити, що отримана неповнолітньою особою цивільна дієздатність зберігається у випадках:

— припинення шлюбу або визнання його недійсним з причин, не пов’язаних із протиправною поведінкою неповнолітньої особи;

— припинення трудового договору, а також підприємницької діяльності.

Підіб’ємо підсумок викладеного вище та для наочності наведемо у вигляді таблиці інформацію про граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки на дітей.

 

№ з/п

Категорія осіб

Граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки на дітей

Підстава

1

Жінка, яка має двох та більше дітей

15 років

Ст. 19 Закону про відпустки

2

Жінка, яка має дитину-інваліда

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

3

Жінка, яка всиновила дитину

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

4

Одинока мати

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

5

Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі)

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

6

Особа, котра взяла дитину під опіку

14 років

Ст. 243 СКУ

7

Особа, визначена в установленому порядку опікуном

Від 14 до 18 років

Ст. 243 СКУ і ст. 1861 КЗпП

 

Ще один важливий момент. У зв’язку з тим, що законодавством установлено граничний вік дитини, виникає запитання: чи має право працівник на надання додаткової відпустки на дітей у році, у якому його дитина досягає такого граничного віку?

Оскільки додаткова відпустка на дітей належить до соціальних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом року незалежно від відпрацьованого часу й дати народження дитини — до чи після (див. лист Мін-праці від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08 та лист № 235).

Таким чином, працівник має право на додаткову відпустку на дітей у році, в якому його дитина досягає граничного віку, та може використати її у зручний для себе час незалежно від дати народження дитини. І вже починаючи з наступного року такий працівник не має права на додаткову відпустку на дітей.

 

Які особливості надання додаткової відпустки на дітей

Додаткова відпустка на дітей є соціальною та не належить до щорічних відпусток. Тому при її наданні необхідно враховувати певні особливості. Водночас окремі правила надання щорічної відпустки поширюються й на додаткову відпустку на дітей.

1. Додаткова відпустка на дітей надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу. Отже, на відміну від щорічної відпустки, що надається за відпрацьований робочий рік, відпустка на дітей надається за календарний рік (лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10 // «ОП», 2010, № 6, с. 15). Більше того, право працівника на додаткову відпустку повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Тому відпрацьовувати певний час на цьому підприємстві
(в установі, організації), щоб скористатися своїм правом на таку відпустку повної тривалості, працівнику не потрібно.

2. Додаткова відпустка на дітей надається понад щорічні основну й додаткові відпустки, установлені ст. 6, 7 і 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки). Отже, обмеження стосовно загальної тривалості відпусток, передбачені ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки, на додаткову відпустку на дітей, не поширюються (лист Мінпраці від 03.03.2008 р. № 43/13/133-08, далі — лист № 43).

3. При визначенні тривалості додаткової відпустки на дітей, святкові та неробочі дні не враховуються
(ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки). Це означає таке: якщо на період додаткової відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, установлені ст. 73 КЗпП, то тривалість такої відпустки продовжується на кількість таких днів. При цьому оплата таких святкових і неробочих днів не здійснюється (лист № 43).

4. Роботодавець не може відкликати працівника з додаткової відпустки на дітей, оскільки норми ст. 12 Закону про відпустки, що встановлюють можливість відкликання працівника із щорічної відпустки, на додаткову відпустку на дітей не поширюються.

5. Поділ на частини додаткової відпустки на дітей. Частиною 1 ст. 12 Закону про відпустки визначено, що саме щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Як зазначалося раніше, додаткова відпустка на дітей є соціальною. Таким чином, поділу на частини вона не підлягає.

6. Додаткова відпустка на дітей надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Згідно зі ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. У свою чергу, право на відпустку мають працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємством, установою, організацією незалежно від виду діяльності та галузевої приналежності (ст. 2 Закону про відпустки). Таким чином, працівниця, котра уклала трудовий договір за сумісництвом, має право на додаткову відпустку на дітей і на роботі за сумісництвом.

Це також узгоджується й зі ст. 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу, і при такій роботі не допускаються будь-які обмеження обсягів трудових прав (див. лист Мінпраці від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08).

7. Перенесення додаткової відпустки на дітей. Згідно зі ст. 20 Закону про відпустки на додаткову відпустку на дітей поширюються загальні правила перенесення або продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки.

Так, на вимогу працівника додаткову відпустку на дітей має бути перенесено на інший період у випадках:

— порушення власником чи уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;

— несвоєчасної виплати власником чи уповноваженим ним органом заробітної плати за час відпустки.

Також додаткову відпустку на дітей має бути перенесено на інший період або продовжено у випадку:

— тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

— виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо відповідно до законодавства він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

— настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

— збігу відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Додаткову відпустку на дітей з ініціативи роботодавця як виняток може бути перенесено на інший період лише за письмовою згодою жінки та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання додаткової відпустки на дітей у раніше передбачений період може несприятливо позначитися на нормальній діяльності установи.

 

Коли виплачується компенсація додаткової відпустки на дітей

Виплату грошової компенсації невикористаних днів додаткової відпустки на дітей працівнику, який продовжує працювати на цьому підприємстві, чинним законодавством не передбачено. Виплатити таку компенсацію роботодавець зобов’язаний тільки в разі звільнення працівника (ст. 24 Закону про відпустки). Слід зауважити, що законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей. Якщо працівник із будь-яких причин не скористався такою відпусткою в попередні роки, то він має право використати таку відпустку, а у випадку звільнення, незалежно від підстав, отримати компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки (лист № 215). При цьому тривалість невикористаних додаткових відпусток на дітей за попередні роки має визначатися відповідно до норм законодавства, що діяли на той момент.

Щодо перерахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей при переведенні працівника на інше підприємство зауважимо таке. Згідно зі ст. 24 Закону про відпустки в разі переведення працівника на інше підприємство грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням може бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Оскільки додаткова відпустка на дітей до щорічних відпусток не належить, то й не існує права на перерахування компенсації за невикористані дні такої відпустки. У цьому випадку суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей має бути виплачено працівнику в день звільнення (лист № 43).

 

Який порядок надання додаткової відпустки на дітей новоприйнятим працівникам

У разі прийняття на роботу працівника, який має право на додаткову відпустку на дітей, слід пам’ятати таке.

Якщо для працівника, котрий підпадає під категорії осіб, зазначених у ст. 19 Закону про відпустки, новий роботодавець є першим роботодавцем у поточному календарному році (наприклад, до цього працівник ніде не працював у цьому році), то за поточний календарний рік такий працівник має право на додаткову відпустку на дітей. Інформацію про те, чи перебував працівник у трудових відносинах з іншим роботодавцем до влаштування на роботу на останнє місце роботи, роботодавець може отримати із записів у трудовій книжці такого працівника.

Аналогічна ситуація виникає в разі, коли у працівника право на додаткову відпустку на дітей виникло тільки в період роботи вже на новому місці роботи.

Якщо до прийняття на роботу працівник уже працював у поточному році в інших роботодавців, то новий роботодавець додаткову відпустку на дітей за поточний рік такому працівнику не надає. Це пов’язане з тим, що цей працівник мав або використати додаткову відпустку на дітей за поточний рік у попереднього роботодавця, або отримати за невикористані дні такої відпустки компенсацію при звільненні (див. лист Мін-праці від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07).

Приклад 5. Працівниця — одинока мати звільнилася з підприємства 22.05.2013 р. і з 23.05.2013 р. улаштувалася на роботу в нового роботодавця.

Хто з роботодавців зобов’язаний надати їй додаткову відпустку на дітей за 2013 рік?

Додаткова відпустка на дітей належить до соціальних відпусток і надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу. У цьому випадку жінка має право на таку відпустку за 2013 рік і могла її використати на попередньому місці роботи, а при звільненні їй повинні були виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки на дітей. На наступному місці роботи (з 23.05.2013 р.) такій працівниці додаткова відпустка на дітей за 2013 рік не надається.

Приклад 6. Працівницю — матір двох дітей віком до 15 років прийнято на роботу з 27.05.2013 р. У 2013 році вона ніде не працювала.

Чи має вона право на додаткову відпустку на дітей за 2013 рік?

Оскільки працівниця ніде не працювала з 01.01.2013 р. і по 26.05.2013 р. та була прийнята на роботу 27.05.2013 р., то за 2013 рік вона має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів.

Приклад 7. Працівниця установи — матір двох дітей віком до 15 років протягом 2013 року перебувала у відпустці для догляду за молодшою дитиною до досягнення нею трьох років. Не ставши до своїх трудових обов’язків, вона звільнилася за власним бажанням
24 квітня 2013 року і 20 травня 2013 року влаштувалася на нове місце роботи.

Чи має така жінка право на додаткову відпустку на дітей на новому місці роботи, якщо в поточному році для неї це не перше місце роботи?

Дійсно, у поточному році для такої працівниці робота в нового роботодавця є не першим місцем роботи, про що новий роботодавець дізнається з її трудової книжки.

Водночас на попередньому місці роботи вона не мала права на додаткову відпустку на дітей за 2013 рік, оскільки вона не працювала, а перебувала у відпустці для догляду за дитиною до трьох років.

Для того щоб така працівниця могла скористатися правом на додаткову відпустку на дітей у нового роботодавця, на нашу думку, їй необхідно надати довідку від попереднього роботодавця про те, що вона протягом 2013 року (з 01.01.2013 р. по 24.04.2013 р.) перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та не працювала.

Розглянувши порядок та умови надання додаткової відпустки на дітей, наостанок хочемо зауважити, що розрахунок суми відпускних за час такої відпустки провадиться в тому самому порядку, що й за дні щорічної відпустки — відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно