Відпустка за свій рахунок: коли сказати «стоп» працівнику
Олександра ОЛЬХОВСЬКА, експерт з питань оплати праці
Працівник установи бажає скористатися відпусткою без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів через сімейні обставини. Чи повинен роботодавець задовольнити таке прохання працівника, якщо вважає обставини, викладені працівником, поважними?
(м. Полтава)
Дописувача цікавить максимальна тривалість відпустки без збереження заробітної плати, на яку працівник має право відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).
Нагадаємо, що таку відпустку надають:
— за наявності поважних сімейних обставин або інших поважних причин, які працівник викладає у заяві про надання цієї відпустки;
— за згодою між працівником та роботодавцем. Тобто роботодавець розглядає заяву працівника про надання йому відпустки без збереження заробітної плати й тільки після цього приймає рішення: задовольнити або ні прохання працівника (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 18.03.2009 р. № 2961/0/14-09/06).
Важливо! Відпустка без збереження заробітної плати через сімейні обставини має чітко визначену тривалість — не більше 15 календарних днів на рік. Йдеться про календарний рік.
Таким чином, у ситуації, наведеній у запитанні, навіть якщо роботодавець погоджується з поважністю причин, викладених працівником у заяві для надання відпустки без збереження заробітної плати, що передбачена ст. 26 Закону № 504, надати таку відпустку більше ніж 15 календарних днів на рік він не має права!
«Щедрість» роботодавця у питаннях тривалості відпустки без збереження заробітної плати більше 15 календарних днів на рік обернеться негативними наслідками, передбаченими ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. За таке порушення посадовим особам установ (організацій, закладів) загрожує штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн.).
Обмеження тривалості такої відпустки пов’язано із захистом працівників від незаконного їх відправлення роботодавцем у відпустки «за свій рахунок» подовженої тривалості.
Чи є вихід для роботодавця, якщо працівник все ж таки наполягає на відпустці без збереження заробітної плати тривалістю більше ніж 15 календарних днів? Поцікавтеся, можливо, працівник погодиться піти у щорічну відпустку або соціальну додаткову відпустку «на дітей» (у разі наявності права на них).
Також пропонуємо йому перевірити, чи має працівник право на відпустку за підставами, визначеними у ст. 25 Закону № 504. Нагадаємо, що у цій статті викладені ситуації, при настанні яких роботодавець зобов’язаний надати працівнику на його вимогу відпустку без збереження заробітної плати*.
* Ознайомтеся із ситуаціями та тривалістю відпустки без збереження заробітної плати в «ОП», 2013, № 9, с. 31.
Важливо! Відпустки без збереження заробітної плати за ст. 25 та 26 Закону № 504 надають лише за бажанням працівника. Це означає, що роботодавець з власної ініціативи не має права «відправити» працівника у такі відпустки.
Також пам’ятайте: якщо працівник протягом поточного року не скористався правом на відпустку без збереження заробітної плати, що надається за ст. 25 або 26 Закону № 504, то вона не може бути використана у наступному році. У наступному році працівник матиме право та таку відпустку тривалістю не більше, ніж це визначено ст. 25 або 26 Закону № 504 залежно від обставин її надання.
