При проведенні індексації зарплати працівників керуються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.
Норма абзацу сьомого п. 4 цього Порядку передбачає: якщо особа працює неповний робочий час, суму індексації визначають з розрахунку повного робочого часу, а виплачують пропорційно відпрацьованому часу.
Оплату простою не з вини працівника з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки установленого працівнику розряду (окладу) передбачено ст. 113 КЗпП. Такі виплати є мінімальною законодавчою гарантією з оплати простою.
Зважаючи, що період простою не є фактично відпрацьованим часом, можна зробити висновок: період простою, оплачений згідно з нормами чинного законодавства та колективного договору, виключається з фактично відпрацьованого часу з метою індексації зарплати.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Прямої відповіді на запитання, чи є оплата простою в розмірі 2/3 окладу об’єктом індексації, Порядок № 1078 не містить.
Відомо, що не індексують разові та «середні» виплати. Так, норма абзацу третього п. 3 Порядку № 1078 вказує, що не підлягають індексації виплати, розраховані із середньої заробітної плати. Нагадаємо: «середньозарплатні» виплати обчислюємо згідно з Порядком № 1001 і Порядком № 12662. Це й суми відпускних, компенсації за невикористану відпустку, оплати за період курсів підвищення кваліфікації, відрядження (якщо вона розрахована виходячи із середньої зарплати), проходження медкомісії, «донорських» днів, вихідної допомоги, середнього заробітку мобілізованим працівникам, лікарняних (допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів за рахунок роботодавця) і допомоги по вагітності та пологах тощо.
Усі «середньозарплатні» виплати є державною гарантією за період, коли працівник фактично не виконує свої посадові обов’язки, але за ним зберігають посаду та середній заробіток. Причому суми індексації, нараховані працівнику в розрахунковому періоді, беруть участь у розрахунку середньої зарплати.
Період вимушеної бездіяльності працівника, пов’язаної з оголошенням роботодавцем простою, також оплачують. Якщо працівник у простої не винен, то час простою оплачують:
— із розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки установленого працівнику розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП). Це мінімальна законодавча гарантія з оплати простою (ст. 12 Закону про оплату праці3). Колективним договором може бути встановлена вища оплата простою;
— у розмірі середнього заробітку, якщо простій пов’язаний з виробничою ситуацією, що виникла та є небезпечною для життя або здоров’я людей (ч. 3 ст. 113 КЗпП, ч. 3 ст. 6 Закону про охорону праці4).
У структурі заробітної плати оплату періоду простою не з вини працівника відносять до додаткової зарплати. Така оплата разом з відпускними, оплатою курсів, «донорських» днів тощо входить до складу виплат за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12 Інструкції № 55). Тому фахівці Мінсоцполітики роблять висновок: такі дні не будуть фактично відпрацьованими з метою індексації зарплати. Тоді незалежно від розміру оплати (з розрахунку 2/3 посадового окладу або середнього заробітку) дні (години) простою виключаємо з фактично відпрацьованого часу.
Суму індексації (фіксовану та поточну) нарахуємо пропорційно фактично відпрацьованому в такому місяці часу.
1 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
2 Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.
3 Закон України «Про оплату праці» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
4 Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ.
5 Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
